:: УФРОЗ ::: УФГОСОЗГС ::: УАСОЗН

2005

Всеукр. Форум керівників закладів, установ і органів охорони здоров"я “Стратегія розвитку охорони зд

Всеукр. Форум керівників закладів, установ і органів охорони здоров"я “Стратегія розвитку охорони здоров’я України в нових умовах демократизації суспільства”

16 березня 2005 року відбулася, згідно Порядку денному Форуму, Установчі збори з питання створення Всеукраїнської організації роботодавців галузі охорони здоров’я.

Рішенням установчих зборів був прийнятий Статут Всеукраїнської організації роботодавців галузі охорони здоров’я (Статут додається), обраний Голова Всеукраїнської організації роботодавців галузі охорони здоров’я, його заступники, Рада і Ревізійна комісія (список членів Ради і Ревізійної комісії додається).

Протокол проведення Форуму

Федерація роботодавців України

Українська Федерація сприяння охороні здоров’я

===================================================

Протокол

проведення Всеукраїнського Форуму

керівників закладів, установ і органів охорони здоров’я

“Стратегія розвитку охорони здоров’я України

в нових умовах демократизації суспільства”

16 березня 2005 року м. Київ

Присутні

(список учасників Форуму додається)

Голова засідання: Грищенко Володимир Олександрович – Перший заступник Голови Федерації роботодавців України.

Секретар: Міхненко Олена Валеріївна – виконавчий директор Української Федерації сприяння охороні здоров’я.

Форум відкриває Грищенко В. О.

Він зазначив, що на Форум “Стратегія розвитку охорони здоров’я України в нових умовах демократизації суспільства” прибули представники усіх регіонів нашої держави.

Це – керівники лікувально-профілактичних закладів, установ, органів охорони здоров’я, науково-дослідних інститутів та вищих навчальних медичних закладів, представники медичної науки – Академії медичних наук України, ректори вищих медичних навчальних закладів, науково-дослідних інститутів, депутати Верховної Ради України, представники Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністр охорони здоров’я України та його заступники, керівники промислових підприємств галузі медичної промисловості, керівники медичних громадських об’єднань.

Серед учасників Форуму:

2,1 % - керівники обласних, міських Управлінь охорони здоров’я, представники місцевих органів виконавчої влади;

97,9 % - керівники лікувально-профілактичних закладів, фармації, промислових підприємств по виробництву ліків, виробів і товарів медичного призначення;

18,8% - учасники форуму, які мають вчені ступені і звання, представники нашої вітчизняної медичної науки;

38,8 % - депутати районних, міських і обласних Рад;

26,1 % - нагороджені державними нагородами;

64,7 % - займаються громадською роботою.

В роботі Форуму беруть участь: представники Уряду України, Секретаріату Президента України, депутати Верховної Ради України, керівники обласних і галузевих організацій роботодавців України.

В президії Форуму:

Грищенко Володимир Олександрович – Перший заступник Голови Федерації роботодавців України;

Загородній Володимир Васильович – Президент Української Федерації сприяння охороні здоров’я, перший заступник Начальника Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення м. Києва;

Руднєв Олександр Сергійович – Голова Ради Української Федерації сприяння охороні здоров’я;

Возіанов Олександр Федорович – Президент Академії медичних наук України;

Грач Леонід Іванович – народний депутат України;

Хара Василь Георгійович – народний депутат України;

Шевчук Сергій Володимирович – народний депутат України;

Вечерко Володимир Миколайович – Генеральний директор S.A. “Metcoal”, доктор медичних наук, професор, чл..-кор. АМН України;

Поліщук Миколо Єфремович – Міністр охорони здоров’я України.

Казаріна Томіла Лаврентієвна – Голова ЦК профспілок медичних працівників України;

Табачніков Станіслав Ісакович – директор НДІ ССП та Н МОЗ України, доктор медичних наук, професор, чл.-кор. АПН України, віце-президент АПН України.

Поступили пропозиції щодо початку роботи Форуму. Ставимо на голосування.

Прийнято одноголосно.

П О Р Я Д О К Д Е Н Н И Й

9.00. – 10.00. Реєстрація учасників Форуму.

10.00. - 10.10. Відкриття Форуму; привітання учасників Форуму.

10.10. - 10.25. Здоров’я нації – пріоритетний напрямок економічного розвитку держави в сучасних умовах демократизації суспільства.

Кінах А.К. – Голова Федерації Роботодавців України, Перший Віце-прем’єр-міністр України.

10.25. - 10.40. Бачення стратегії розвитку охорони здоров’я України в нових умовах демократизації суспільства.

Сердюк О.І. – завідуючий кафедрою соціальної медицини та бізнесу в охороні здоров’я Харківської медичної академії післядипломної освіти доктор медичних наук, професор.

10.40. - 10.50. Медична громадськість – авангард впровадження основних напрямків програми Уряду “Назустріч людям” – 2005 р.

Руднєв О.С. – Голова Української Федерації сприяння охороні здоров’я, член Громадської Ради при Кабінеті Міністрів України.

10.50. - 11.05. Концептуальна модель соціально-економічного розвитку галузі охорони здоров’я в сучасних умовах демократизації суспільства.

Батечко С.А. – директор Одеського Науково-дослідного інституту нових організаційних і управлінських технологій в охороні здоров’я, доктор медичних наук, професор.

11.05. - 11.15. Актуальні питання економіки охорони здоров’я.

Вітренко Ю.М. – начальник Управління з питань гуманітарної політики та з питань європейської інтеграції Міністерства економіки України.

11.15. - 11.25. Шляхи диверсифікації джерел фінансування медичної допомоги в системі охорони здоров’я України.

Проданчук М.Г. – директор НДІ екогігієни та токсикології ім..Л.І.Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, чл.-кор. АМН України.

11.25. - 11.35. Концепція розвитку вітчизняної індустрії медичної техніки в умовах демократизації суспільства.

Коробов А.М. – Директор Харківського НДІ лазерної біології та лазерної медицини ХНУ, Голова Проблемної комісії Міністерства охорони здоров’я України та АМН України.

11.35. - 11.45. Досвід організації надання висококваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги населенню згідно міжнародним стандартам в країнах Європи.

Вечерко В.М. – Генеральний директор S.A. “METCOAL”, доктор медичних наук, професор, чл.. – кор. АМН України.

11.45. - 11.55. Українська охорона здоров’я – як вийти з кризи.

Голяченко О.М. – професор кафедри соціальної медицини Тернопільського медичного університету, доктор медичних наук.

11.55. - 12.05. Медичні, етичні, правові аспекти реалізації прав пацієнтів в контексті євроінтеграції.

Губський Ю.І. – Президент Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів, засл. діяч науки і техніки України, доктор медичних наук України, професор, чл.-кор. АМН України.

12.05. - 12.15. Стратегія розвитку додаткової медичної допомоги населенню в сучасних соціально-економічних умовах реформування охорони здоров’я.

Тарасов М.В. – Керівник Черкаського регіонального відділення УФОЗ, Генеральний директор Черкаської обласної лікарняної каси, доктор медичних наук.

12.15. - 12.25. Основні напрямки реформування аптечної мережі України в нових умовах підвищення відкритості і прозорості діяльності фармацевтичної служби.

Горюнова Л.Г. – Голова Правління Київської обласної асоціації аптечних працівників, член правління фармацевтичної асоціації України, Депутат Білоцерківської міської Ради народних депутатів.

12.25. - 12.35. Деякі питання оптимізації подальшого розвитку системи охорони здоров’я в сучасних умовах демократизації суспільства.

Виноградов В.Г. – головний лікар Чернігівської міської лікарні № 1, Заслужений лікар України, Почесний член добровільної Федерації Лікарів Штату Арізона, Депутат Чернігівської міської Ради народних депутатів.

12.35. - 13.25. П е р е р в а.

13.25. - 13.35 Деякі питання реформування управління охороною здоров’я на місцях і шляхи їх вирішення в сучасних економічних умовах.

Чупрій К.Л. – головний лікар Маловисківської ЦРЛ Кіровоградської області, кандидат медичних наук.

13.35. – 15.00. Виступи учасників Форуму.

15.00. - 15.15. Прийняття Рішень Форуму і Звернень до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України.

15.15. - 16.00. Установчі збори з питань створення Всеукраїнської організації роботодавців охорони здоров’я.

16.00. Завершення роботи Форуму.

Ставимо на голосування Порядок денний Форуму.

Прийнято одноголосно.

Виступили:

“Здоров’я нації – пріоритетний напрямок економічного розвитку держави в сучасних умовах демократизації суспільства”

Грищенко В. О., перший заступник Голови Федерації роботодавців України (доповідь додається).

Бачення стратегії розвитку охорони здоров’я України в нових умовах демократизації суспільства.

Сердюк О. І., завідуючий кафедрою соціальної медицини та бізнесу в охороні здоров’я Харківської медичної академії післядипломної оствіти, д.м.н., професор (доповідь додається).

Медична громадськість – авангард впровадження основних напрямків програми Уряду “Назустріч людям” – 2005 р.

Руднєв О. С. – Голова Української Федерації сприяння охороні здоров’я, член Громадської Ради при Кабінеті Міністрів України (доповідь додається).

Концептуальна модель соціально – економічного розвитку галузі охорони здоров’я в сучасних умовах демократизації суспільства.

Батечко С. А., директор Одеського Науково – дослідного інституту нових організаційних і управлінських технологій в охороні здоров’я, д.м.н., професор (доповідь додається).

Шляхи диверсифікації джерел фінансування медичної допомоги в системі охорони здорово’я України.

Проданчук М. Г., директор НДІ екогігієни та токсикології ім. Л. І. Медведя МОЗ України, д.м.н., професор, чл.кор.АМН України.

Концепція розвитку вітчизняної індустрії медичної техніки в умовах демократизації суспільства.

Коробов А. М., директор Харківського НДІ лазерної білогії та лазерної медицини ХНУ, Голова Проблемної комісії МОЗ України та АМН України.

Досвід організації надання висококваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги населенню згідно міжнародних стандартів в країнах Європи.

Вечерко В. М., Генеральний директор S.A. “Metcoal”, д.м.н., професор, чл.кор.АМН України (доповідь додається).

Українська охорона здоров’я – як вийти з кризи.

Голяченко О. М., професор кафедри соціальної медицини Тернопільського медичного університету, д.м.н.. (доповідь додається).

Стратегія розвитку додаткової медичної допомоги населенню в сучасних соціально – економічних умовах реформування охорони здоров’я.

Тарасов М. В., Керівник Черкаського регіонального відділення УФОЗ, Генеральний директор Черкаської обласної лікарняної каси, д.м.н.

Основні напрямки реформування аптечної мережі України в нових умовах підвищення відкритості і прозорості діяльності фармацевтичної служби.

Горюнова Л. Г., Голова Правління Київської обласної асоціації аптечних працівників, член правління фармацевтичної асоціації України, Депутат Білоцерківської міської Ради народних депутатів.

В обговоренні доповідей також виступили:

Міністр охорони здоров’я України Поліщук М.Є., народні депутати України Шевчук С.В., Хара В.Г., президент Академії медичних наук України Возіанов О.Ф., президент Української Федерації сприяння охороні здоров’я Загородній В.В.

Слухали:

Грищенко В. О., Першого заступника Голови Федерації роботодавців України.

Заслухавши доповіді учасників Форуму, пропозиції щодо проектів громадської політики збереження здоров’я нації та проект Резолюції Форуму, а також Звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, він відзначив, що в процесі підготовки до Форуму в оргнанізаційний комітет Форуму поступило від його учасників понад двох тисяч пропозицій, щодо питань реформування системи охорони здоров’я.

Ці пропозиції були згруповані та представлені в робочих матеріалах Форуму, виступах його учасників, матеріалах, які поступили в редакційну комісію в процесі роботи Форуму щодо створення Концепції стратегії розвитку охорони здоров’я в нових умовах демократизації суспільства.

Окрім цього, у виступах учасників Форуму були додатково запропоновані питання, які представляють зацікавленість щодо їх включення в проект Резолюції та Концепції.

Вирішили:

Доручити редакційній комісії до 21 березня 2005 року у робочому порядку внести відповідні корективи до проекту Концепції Громадської політики збереження здоров’я нації та Резолюції Форуму.
Направити до кінця березня 2005 року Президенту України, Голові Верховної Ради України, Прем’єр-міністру України, Міністру охорони здоров’я України Резолюцію Форуму, Концепцію громадської політики збереження здоров’я нації, запропоновану на Форумі і відпрацьовану Концепцію реформування галузі охорони здоров’я в нових умовах демократизації суспільства.

Прийнято одноголосно.

КОНЦЕПЦІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я НАЦІЇ

Ми, представники медичної громадськості, керівники закладів, установ і органів галузі охорони здоров’я, разом з Федерацією роботодавців України - керівниками підприємств промисловості і сільського господарства повністю підтримуємо демократичні перетворення в державі, які забезпечують відкриту, прозору та активну участь громадян України в створенні принципово нової, демократичної країни, де пріоритети здоров’я українського народу є найважливішими в економічному зміцненню нашої держави.

Ставлячи за мету своєї громадської політики докорінне реформування системи охорони здоров’я населення, працівників промислових та сільськогосподарських підприємств, збереження генофонду нації, її трудових ресурсів, повноцінного навколишнього середовища,

визнаючи пріоритет людини в оновленому демократичному суспільстві,

повністю підтримуючи основні напрямки подальшого розвитку нашої держави, які викладені в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” – 2005 рік

з а я в л я є м о

КОНЦЕПЦІЮ ГРОМАДСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я НАЦІЇ

КОНЦЕПЦІЯ

Громадської політики збереження здоров'я нації.

Вступ

Концепція громадської політики збереження здоров'я нації (далі - Концепція) спрямована на найефективнішу реалізацію основних положень Конституції України, законодавства України, закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" щодо зміцнення здоров’я українського народу, впровадження здорового способу життя, підвищенню ефективності діяльності сфери охорони здоров’я.

Необхідність розроблення ефективних заходів задля суттєвого розширення участі громадськості, організацій роботодавців галузі охорони здоров’я і зумовлюється реальними соціально-економічними процесами, зокрема:

- подальшим розвитком демократизації суспільства, інтеграцією України у світове співтовариство;

- глобальними структурними процесами в економіці, розвитком ринкових відносин в усіх сферах діяльності держави;

- зниженням рівня і погіршенням якості життя більшості громадян;

- критичною демографічною ситуацією, незадовільним станом здоров'я - подальшим зростанням рівня показників захворюваності населення, в першу чергу на соціально небезпечні хвороби, такі, як туберкульоз, СНІД, венеричні захворювання, розповсюдження наркоманії тощо;

- суттєвим зниженням потенціалу трудових ресурсів держави;

- недостатнім обсягом фінансування та низькою економічною ефективністю використання ресурсів охорони здоров'я;

- незадовільною екологічною ситуацією в країні;

- відсутністю єдиної, комплексної, науково-обгрунтованої державної політики охорони і збереження здоров'я, в якій прийматимуть участь не тільки органи охорони здоров'я, але й представники провідних галузей промисловості та сільського господарства, державних і громадських інститутів формування громадянського суспільства України;

- низькою участю громадянського суспільства України в збереженні здоров'я нації, управлінні системою охорони здоров'я на державному рівні;

- зниженням персональної відповідальності кожного громадянина перед собою і суспільством за своє здоров'я.

Традиційно розробкою і впровадженням заходів з охорони і збереження здоров'я населення, відпрацювання ефективних методів управління цією системою опікується Міністерство охорони здоров'я України. В той же час суттєвий вплив на здоров'я здійснюють всі галузі життєдіяльності суспільства, інститути формування соціально-економічного, політичного фундаменту держави. На жаль, Комплексна Програма участі усіх гілок державного управління і життєдіяльності країни в напрямку охорони та збереження здоров'я народу, трудового потенціалу України, яка була прийнята в березні 2004 року на Всеукраїнському Форуму Федерації роботодавців України, Української Федерації сприяння охороні здоров’я та Федерацією профспілок України не привернула увагу колишнього Уряду нашої держави.

Відомо, що будь-які дії влади в напрямках соціально-економічного, політичного розвитку в кінцевих підсумках своєї діяльності спрямовані на збереження особистості людини, активна життєдіяльність якої забезпечується наявністю достатнього потенціалу її здоров'я для реалізації працездатності та духовного розвитку кожного громадянина.

Гальмування колишнім керівництвом Міністерства охорони здоров’я України протягом декількох років активної діяльності громадських організацій в цих напрямках, практична відсутність безпосередньої їх участі у розробці проектів нормативно-правових актів стосовно питань збереження здоров'я суспільства, охорони праці працюючих, захисту здоров'я споживачів послуг, виробів і товарів медичного призначення вітчизняного та зарубіжного походження, реформування системи охорони здоров'я, в тому числі медичної науки, вищої школи, медичної та фармацевтичної промисловості призводило до того, що більшість державних програм, підзаконних актів, розпоряджень і наказів носили формальний характер, не узгоджувалися з фахівцями професійних Асоціацій, а тому мали низьку ефективність виконання або не виконувалися зовсім.

Таким чином, реформування і подальший розвиток системи соціально-економічного забезпечення населення та охорони здоров'я необхідно розглядати як процес тісної взаємодії органів державної влади і всього громадянського суспільства, зокрема широкої медичної громадськості країни, організацій роботодавців галузі охорони здоров’я.

Мета та основні принципи громадської політики збереження здоров’я нації

Участь громадськості у формуванні та реалізації політики держави в сфері збереження здоров’я нації є невід'ємною рисою розвиненого громадянського суспільства, яке усвідомлює необхідність своєї активної життєвої позиції в усіх напрямках життєдіяльності країни. Державну політику в сфері охорони здоров’я неможливо ефективно проводити тільки силами державних установ. Саме таку побудову суспільних відносин називають громадянським суспільством якого прагне й Україна, задекларували європейський вектор свого розвитку.

Стратегією формування громадянського суспільства є національна ідея, яку спрямовано на головну цінність держави - людину. Тому найважливішим підґрунтям національної ідеї виступає здоров'я нації в розумінні його як єдності фізичної, психічної та соціальної складових. Тільки розуміння цієї цілісності здоров’я може стати джерелом позитивних змін у всіх сферах життя та діяльності людини, у підвищенні життєвого рівня населення країни та індексу розвитку людського потенціалу в Україні.

Метою громадської політики в охороні здоров’я є збереження та зміцнення здоров’я нації. Для досягнення цієї мети необхідна реалізація Концепції громадської політики збереження здоров’я нації як концепції діяльності громадських об’єднань, кожного громадянина держави. Стратегія громадської політики полягає у формуванні принципів "цілісного" здоров’я нації – в укріпленні та вдосконаленні фізичного, душевного та соціального здоров’я, особистої відповідальності кожного громадянина за своє здоров'я.

Головними завданнями громадської політики в сфері охороні здоров’я є:

- формування свідомого ставлення кожного громадянина, української спільноти ділових кіл та державних установ до проблеми збереження і поліпшення здоров’я нації, впровадження здорового способу життя;

- активізація участі організацій роботодавців в діяльності системи охорони здоров”я та її управлінні в межах існуючого та відповідним чином оптимізованого законодавства України;

- подальше посилення участі громадських об’єднань, безпосередньо організації роботодавців галузі охорони здоров’я у формуванні державної політики стосовно охорони здоров’я населення та довкілля в Україні;

- підвищення ролі організації роботодавців у створенні сучасних економічних умов діяльності всієї системи охорони здоров’я;

- інформаційно-аналітична діяльність з питань охорони здоров’я та своєчасне і всебічне інформування населення України про актуальний стан системи охорони здоров’я, рівень популяційного здоров’я та здобутки вітчизняних і зарубіжних фахівців у сфері медицини, біології та екології;

- розвиток міжнародного співробітництва громадських об’єднань, безпосередньо організацій роботодавців галузі охорони здоров’я та оздоровлення навколишнього середовища з Міжнародною Організацією Праці (МОТ).

Напрямки громадської політики у сфері охорони здоров’я

Формування свідомого ставлення як окремих громадян, так української спільноти та державних установ до збереження здоров’я нації

Піклування про збереження здоров’я нації є справою кожного громадянина та держави в цілому. Розвиток економіки держави, зміцнення її соціально-політичної платформи можливе тільки завдяки підвищенню якості здоров'я членів суспільства. Виходячи з цього, кожен громадянин як свідома людина повинен розуміти, що здоровим суспільство може бути тільки за умови здоров’я його членів. Він має усвідомлювати свою відповідальність перед суспільством і самим собою як за своє особисте здоров’я, так і за здоров’я суспільства, за стан довкілля, в якому він живе, працює, відпочиває, в якому живе його родина і будуть жити його нащадки. Саме тому громадянин свідомо бере на себе відповідальність за вирішення життєвих питань охорони здоров’я. Загальносуспільним проявом цього усвідомлення є діяльність громадських організацій сприяння охороні здоров’я.

Пріоритетним напрямком громадської політики у сфері охорони здоров’я стає діяльність об’єднань, громадських організацій, безпосередньо – організацій роботодавців, кожного громадянина держави щодо формування в українському суспільстві свідомого, тобто відповідального, ставлення громадян до свого здоров’я, до здоров’я нації як єдності фізичного, душевного соціального благополуччя.

Головними завданнями цього напрямку громадської політики є:

- формування у широких верств населення України розуміння цілісності фізичного, душевного та соціального здоров’я;

- пропагування здорового способу життя;

- психологічна та соціальна реабілітація соціально незахищених груп населення України;

- надання та аналіз повної інформації про стан навколишнього середовища, охорони праці працюючого населення, популяційного здоров’я, про рівень та якість надання медичної допомоги, діяльність медичних, фармацевтичних установ, закладів, обсяг підприємств усіх форм власності, їх впливу на показники здоров’я населення тощо;

- аналіз громадської думки для впровадження ефективних шляхів формування свідомого ставлення до проблем особистого та громадського здоров’я і розробки дійових форм удосконалення управління системою охорони здоров’я;

- формування організаціями роботодавців критеріїв, здібних суттєво підвищувати ефективність праці працівників системи охорони здоров’я, що повинно знаходити відображення в Генеральних Угодах, які щорічно укладаються роботодавцями, урядом і профспілками з метою надання робітникам галузі сприятливих умов для найефективнішого впровадження заходів по збереженню здоров’я населення.

II. Громадська політика щодо участі громадськості в управлінні системою охорони здоров’я

Управління системою охорони здоров’я, її реформування в період подальшого розвитку ринкових економічних відносин в державі не може відбуватися без активної участі громадськості, насамперед–медичної, працівників сфери охорони здоров’я та провідних галузей промисловості і сільського господарства.

Дотепер в роботі системи охорони здоров'я ще залишаються суттєві проблеми, вирішення яких стримується глибокими протиріччями між сформованими за часи радянської влади стереотипами гарантованого державою стовідсоткового фінансування і так званими "ринковими" процесами в системі охорони здоров’я, з їх частковим фінансуванням.

Діяльність громадських медичних об’єднань передбачає створення чіткої загальнодержавної системи активної участі громадських організацій в управлінні охороною здоров'я населення.

Для цього необхідно вирішення наступних завдань:

1. Активізація громадської діяльності у сфері охорони здоров’я.

Одним із шляхів вирішення цього завдання є об’єднання в громадські організації працюючих в системі охорони здоров’я, керівників закладів, установ і органів охорони здоров’я (незалежно від форми власності закладу, установи, підприємства), створення організацій роботодавців в системі охорони здоров’я, а також сприяння залученню в ці об’єднання громадських організацій та громадян, які працюють у різних сферах народного господарства, зацікавлених в охороні свого здоров’я і здоров’я членів їх родин та громади.

Для цього передбачається активізація діяльності регіональних представництв, осередків громадських організацій, які будуть реалізовувати громадську політику на регіональному та місцевому рівнях, створення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1378 “Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, громадських Рад при центральному та місцевих органах самоврядування”.

2. Законотворча діяльність.

Медичній громадськості належить брати безпосередню участь у законотворчій діяльності, у процесах створення правових, економічних та управлінських механізмів реалізації конституційних прав громадян України на охорону здоров’я та навколишнє середовище України.

3. Захист прав споживачів послуг, виробів і товарів, які можуть завдати шкоди здоров'ю населення.

На підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (1991 р.) передбачається широка участь громадськості в подальшій розробці правових, економічних, організаційних механізмів впровадження системи захисту прав споживачів медичних послуг, товарів і виробів медичного та іншого призначення, які можуть завдати шкоду здоров'ю населення, і захисту прав працівників системи охорони здоров'я, які надають медичні, фармацевтичні послуги населенню, виробляють вироби і товари медичного призначення.

4. Юридичний захист членів громадських медичних об’єднань.

Передбачається здійснювати разом з Федерацією профспілок України, галузевими профспілками, Федерацією роботодавців України, Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців галузі охорони здоров’я тощо розробку та впровадження юридично обґрунтованих заходів по удосконаленню системи соціального та правового захисту членів громадських медичних об’єднань, зокрема - медичних і фармацевтичних працівників.

5. Підвищення ефективності взаємодії з органами державної влади.

Для вирішення питань державної політики збереження здоров’я нації при Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, Міністерстві охорони здоров’я України, установах органів місцевого самоврядування створюватимуться дорадчі та експертні органи, громадські Ради з провідних фахівців у галузі охорони здоров’я – представників медичної громадськості країни для розгляду питань захисту здоров’я населення, впровадження інтересів громадських об’єднань, спрямованих на подальший розвиток їх законотворчої діяльності на всіх рівнях державного самоврядування.

6. Підвищення ролі громадськості в функціях громадського контролю за діяльністю органів державної влади, відповідальних за збереження здоров'я населення.

У межах діючого законодавства, громадські організації здійснюватимуть громадський нагляд та контроль діяльності установ, закладів, підприємств усіх форм власності в галузі охорони здоров’я. Передбачається створення системи забезпечення і контролю якості надання медичної допомоги, яка надається понад базового стандарту її рівня і якості та загальнодоступності на основі розроблених показників якості. Передбачається здійснення громадського контролю за розподілом і витратами коштів добровільного медичного страхування, накопичувальних фондів територіальних громад, які спрямовуються на задоволення індивідуальних потреб населення у медичних послугах понад базовим стандартом якості загальнодоступної медичної допомоги, науково-технічна громадська експертиза результатів тендерних торгів по придбанню за державні кошти виробів і товарів медичного призначення, фармацевтичних препаратів тощо. Безпосередня участь представників Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я в процесах атестації, акредитації, діяльності ліцензійних комісій, експертних органів з питань експертизи медичної техніки, виробів і товарів медичного призначення, біологічно-активних добавок тощо.

Організаційно-методичне забезпечення цих заходів буде відпрацьовуватися Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців галузі охорони здоров’я, Федерацією роботодавців України з Міністерством охорони здоров’я України із залученням широкого кола інших громадських організацій і об’єднань.

III. Міжнародне співробітництво

Одним з пріоритетних завдань державної політики України є входження в Європейську спільноту як рівноправного члена. Головним принципом соціальної політики Європейських держав є додержання прав людини, серед яких право на охорону здоров’я відіграє чи не найвагомішу роль.

У межах цього напрямку громадським організаціям в сфері охорони здоров’я необхідно вирішувати наступні завдання:

Аналіз досвіду зарубіжних країн з налагодження взаємодії громадських організацій з урядовими установами у сфері охорони здоров’я.
Співробітництво з міжнародними громадськими організаціями (ООН, ВООЗ, ЮНЕСКО, МОП та іншими) у виконанні міжнародних програм та впровадженні в життя рішень міжнародних конвенцій (“Конвенції про права людини”, “Конвенції про права дитини” тощо).
Співробітництво з неурядовими організаціями зарубіжних країн, організаціями роботодавців у виконанні конкретних проектів та програм з охорони здоров’я та захисту навколишнього середовища.
Організація обміну науково-практичними делегаціями, проведення конференцій, шкіл-семінарів тощо.
Співробітництво з міжнародними фінансовими інститутами, ініціювання, розробка та реалізація положень інвестиційної політики, спрямованої на подальший розвиток медичної науки, реформування системи охорони здоров’я України, впровадження передового практичного досвіду в сфері охорони здоров’я та захисту навколишнього середовища тощо.

Р Е З О Л Ю Ц І Я

ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ФОРУМУ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ, УСТАНОВ

І ОРГАНІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

“СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

В НОВИХ УМОВАХ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА”

Ми, учасники Всеукраїнського Форуму, представляючи усі регіони нашої держави,

повністю підтримуючи демократичні перетворення в суспільстві, та програму діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” – 2005 рік;

необхідність прийняття Верховною Радою України Закону України “Про внесення змін до Конституції України”,

переслідуючи мету побудови в Україні міцної соціально-орієнтованої держави,

виражаючи принципи єдиної, цілісної, соборної України,

враховуючи перспективи входження України до Європейського Союзу, а також необхідність переходу до європейських норм громадського життя,

вважаючи, що збереження та зміцнення здоров'я українського народу, забезпечення вільного вибору доступної і якісної медичної допомоги кожним громадянином є одним з найважливіших пріоритетів державної політики,

вважаючи за необхідне передання, згідно міжнародних стандартів, значної кількості функцій управління галуззю громадським медичним об’єднанням,

оцінюючи реалії сучасного економічного розвитку держави та можливості реалізації гарантованих Конституцією України соціальних прав та обов’язків,

підтримуючи положення Європейського Бюро ВООЗ, які викладені в Декларації про права пацієнта в Європі,

визначаючи необхідність більш активного реформування існуючої системи охорони здоров'я за безпосередньою участю широкої громадськості,

усвідомлюючи, що створення в країні сучасної ефективної системи медичної допомоги, яка б відповідала вимогам та міжнародним стандартам якості, базується на спільних діях держави, медичного співтовариства та громадянського суспільства в цілому

К О Н С Т А Н Т У Є М О:Медична громадськість України, її науковий потенціал, зосереджений в фахових медичних асоціаціях – членах Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства та Всеукраїнської організації роботодавців галузі охорони здоров’я протягом декількох років підіймає проблеми реформування діючої системи охорони здоров’я, впровадження заходів, спрямованих на збереження здоров’я українського народу, його трудового потенціалу, покращення демографічного стану в державі.

На превеликий жаль, громадська думка з приводу вищезазначених питань, не знаходила відповідної зацікавленості з боку колишньої влади.

Дуже повільно здійснювалося впровадження в практику охорони здоров’я пропозицій щодо виведення сфери охорони здоров’я України на передові рубежі її ефективної діяльності на благо суспільства.З В Е Р Т А Є М О С Я:

1. До Президента України Ющенка Віктора Андрійовича, Голови Верховної Ради України Литвина Володимира Михайловича, Прем’єр-Міністра України Тимошенко Юлії Володимирівни з проханням сприяти:

збільшенню обсягів фінансування галузі на 2006 рік до 6 % від ВВП;

внесенню зміни до третього абзацу Статті 49 Конституції України з формулюванням: “Держава створює умови для ефективної і доступної для всіх громадян медичної допомоги. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога визначеним контингентам хворих та в межах гарантованого обсягу надається безоплатно. Держава сприяє ефективному використанню існуючої мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я з залученням на договірній основі підприємств, установ і закладів усіх форм власності, які надають населенню лікувально-профілактичну допомогу;

прийняттю нової редакції Закону “Основи законодавства України про охорону здоров’я” (1992 р.), передбачивши в ньому окремий розділ “Роль і місце громадських медичних об’єднань в управлінні охороною здоров’я”;

прийняттю закону “Про права пацієнта”;

впровадженню Рішення Всеукраїнського Форуму “Збереження та розвиток трудового потенціалу” (2004 р.) щодо розгляду і прийняттю розробленої Національної Комплексної Програми “Збереження і розвиток трудового потенціалу України”, подальшому розвитку та удосконаленню системи лікування та санаторно-курортної реабілітації населення, зокрема працюючих на промислових підприємствах та в сільському господарстві;

впровадженню Комплексної Програми розвитку вітчизняного виробництва виробів і товарів медичного призначення, яка затверджена Рішенням Всеукраїнської конференції “Медичні вироби вітчизняного виробництва для охорони здоров’я України”;

прискоренню передачі фаховим медичним громадським об’єднанням функцій атестації та ліцензування медичної практики, акредитації закладів охорони здоров’я; забезпеченні участі представників медичної громадськості в роботі ліцензійних комісій МОЗ України;

створенню Координаційної Ради по взаємодії з лікарняними касами при Міністерстві охорони здоров’я України;

передачі атестації медичних сестер фахівцям Асоціації медичних сестер України, затвердити розроблену Міністерством охорони здоров’я України та погоджену з Асоціацією медичних сестер України Програму розвитку медсестринства України на 2005 – 2010 роки;

створенню нормативно-правових актів постійного здійснення громадської експертизи результатів роботи тендерного комітету Міністерства охорони здоров’я України за кожний минулий календарний рік, експертизи правомірності видачі спеціальних дозволів і ліцензій Комітетом з питань народної та нетрадиційної медицини, експертизи впровадження в практику охорони здоров’я науково-практичних розробок виробів і товарів медичного призначення;

забезпеченню введення до складу тендерного комітету, ліцензійних комісій та комісій з питань експертизи виробів і товарів медичного призначення Міністерства охорони здоров’я України представників Всеукраїнської організації роботодавців галузі охорони здоров’я;

створенню трьохсторонньої комісії в складі представників Уряду, профспілок та роботодавців по розгляду „Програми збереження трудового потенціалу України” та „Концепції громадської політики збереження здоров’я нації” з метою розробки та впровадження відповідних законодавчих та нормативних актів;

створенню нормативно-правових актів щодо впровадженню громадського контролю медичної громадськості – роботодавців галузі охорони здоров’я в питаннях забезпечення населення ліками, поперед всього вітчизняного виробництва, експертної оцінки їх вартості, розподілу серед соціально-незахищених груп населення;

впровадженню спільно з Міністерством охорони здоров’я України, органами місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування тих основних принципів стратегії реформування галузі в нових умовах демократизації суспільства, які були запропоновані учасниками Форуму.

Учасники Форуму, створивши на своїх установчих зборах Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я, сподіваються на плідну, спільну роботу з соціальними партнерами - Міністерством охорони здоров’я України, обласними та місцевими Управліннями охорони здоров’я, органами виконавчої влади держави на основі принципів трипартизму згідно конвенції Міжнародної Організації Праці.

Учасники Форуму закликають українське суспільство, громадські організації, центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи самоврядування до активної участі у здійсненні державної та громадської політики у сфері охорони здоров'я, до плідної співпраці з метою реалізації конституційних гарантій здоров'я, його охорони і отримання якісної медичної допомоги.

Резолюція прийнята одноголосно учасниками Всеукраїнського Форуму керівників закладів, установ і органів охорони здоров’я в березні 2005 року в місті Києві.

Установчі збори з питань створення Всеукраїнської організації роботодавців галузі охорони здоров’я (Протокол Установчих зборів додається).

Голова засідання В. О. Грищенко

Секретар О. В. Міхненко

Склад Ради ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТОДАВЦІВ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Р А Д А

ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТОДАВЦІВ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Батечко Сергій Анатолійович – Генеральний директор обласної лікарняної каси, директор НДІ нових організаційних і управлінськихї технологій в охорони здоров’я, доктор медичних наук, професор, м. Одеса;
Біжан Тарас Дмитрович – Заступник начальника медичної служби Укрзалізниці, м. Київ;
Вечерко Володимир Миколайович – Генеральний директор компанії S.A. “Metcoal”, доктор медичних наук, професор, чл.кор.АМН України;
Вороненко Юрій Васильович – Ректор Київської медичної Академії післядипломної освіти, доктор медичних наук, професор, чл.кор.АМН України, м. Київ;
Дурницький Анатолій Петрович – Регіональний представник компанії “Інтербіс” на Україні, м. Донецьк;
Загородній Володимир Васильович – Перший заступник начальника Головного Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення м. Києва, кандидат медичних наук, заступник Голови Ради, м. Київ;
Коробов Анатолій Миколайович – директор Харківського НДІ лазерної біології та лазерної медицини, кандидат технічних наук, м. Харків;
Проданчук Микола Георгійович – Директор НДІ екогігієни і токсикології ім. Медведя, доктор медичних наук, професор, чл.кор.АМН України, м. Київ;
Руднєв Олександр Сергійович – Голова Ради Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства, Голова Ради, Голова Всеукраїнської організації роботодавців галузі охорони здоров’я, м. Київ;
Табачніков Станіслав Ісакович - Директор НДІ ССП Міністерства охорони здоров’я України, доктор медичних наук, професор, чл.кор.АПН України, віце-президент АПН України, м. Київ;
Тавлєєв Олександр Валентинович – Генеральний директор Дніпропетровської обласної лікарняної каси, м. Дніпропетровськ.

На підставі Регіональних зборів роботодавців галузі охорони здоров’я до складу Ради рекомендовані також керівники закладів і установ галузі охорони здоров’я в Регіонах України:

Беленко Наталія Костянтинівна – Головний лікар міської лікарні №1 ім. М.І. Пирогова, м. Севастополь;
Близнюк Микола Дмитрович – Головний лікар обласної клінічної лікарні для дорослих, м. Суми;
Бондаренко Володимир Васильович – Начальник Управління охорони здоров’я Кіровоградської облдержадміністрації, м. Кіровоград;
Відяпін Віктор Олександрович – Головний лікар обласної лікарні, м. Миколаїв;
Гірняк Мирослав Ярославович – Головний лікар обласної клінічної лікарні, м. Тернопіль;
Гладчук Євген Олександрович – Головний лікар обласної клінічної лікарні професійних захворювань, м. Донецьк;
Гунько Петро Маркович – Головний лікар обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця;
Джафарова Джема Мамедівна – Головний лікар першої міської клінічної лікарні, м. Львів;
Зільберблат Генадій Михайлович – Головний лікар обласного психонаркологічного об’єднання, Київська область;
Клименко Віктор Леонідович – Головний лікар обласної клінічної лікарні, м. Херсон;
Лиман Олександр Гаврилович – Головний лікар дитячої клінічної лікарні, м. Одеса;
Лівенський Григорій Григорович – Генеральний директор медичного об’єднання “Медоп”, м. Луганськ;
Пінчук Анатолій Костянтинович – Головний лікар обласної клінічної лікарні, м. Хмельницький.
Рижко Павло Петровичу – Головний лікар обласного клінічного шкірвендиспансеру, доктор медичних наук, професор, заступник Голови Ради, м. Харків.
Романюк Микола Михайлович – Головний лікар обласної лікарні, м. Чернігів;
Садогурська Олена Самійлівна – Головний лікар Республіканської клінічної лікарні ім. М.О. Семашко, АР Крим;
Сай Костянтин Григорович – Головний лікар міської станції швидкої медичної допомоги, м. Дніпропетровськ;
Салюта Михайло Юхимович – Головний лікар міської клінічної лікарні №1, кандидат медичних наук, м. Київ;
Самчук Олег Максимович – Керівник Ковельського міського районного територіального медичного об’єднання, Волинська область;
Семенів Ігор Петрович – Головний лікар Івано – Франківської обласної клінічної лікарні, м. Івано – Франківськ;
Семенюк Юрій Степанович – Головний лікар обласної клінічної лікарні, м. Рівне;
Скалянський Євген Володимирович – Головний лікар обласної клінічної лікарні, м. Полтава;
Сколібог Сергій Олександрович – Головний лічкар медико – санітарної частини “Запоріжсталь та Дніпроспецсталь”, м. Запоріжжя;
Тарасов Микола Володимирович – Генеральний директор Черкаської обласної лікарняної каси, доктор медичних наук, м. Черкаси;
Ушаков Володимир Іванович – Головний лікар обласної клінічної лікарні, м. Чернівці;
Чугрієв Анатолій Миколайович – Головний лікар Житомирського обласного центру крові, м. Житомир;
Яцина Юрій Юрійович – Головний лікар обласної клінічної лікарні, м. Ужгород;

Склад ревізійної комісії:

Богатирчук Леонід Макарович – Генеральний директор лікувально – оздоровчого центру “Ельбрус”, кандидат технічних наук, академік Міжнародної Академії проблем гіпоксії, м. Житомир;
Ворожбит Олександр Гаврилович – Головний лікар Новотроїцької міської лікарні Волновахського району Донецької області;
Чубко Орест Богданович – Головний лікар центральної районної лікарні м. Жашків, Черкаська область.

Всеукр. Конф. "Санаторно-курортна реабілітація і лікування - ведучий фактор збреження трудового поте

Всеукр. Конф. "Санаторно-курортна реабілітація і лікування - ведучий фактор збреження трудового потенціалу"

Проект Оргкомітету

Організаційний комітет конференції

“САНАТОРНО-КУРОРТНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА ЛІКУВАННЯ

- провідний фактор збереження трудового потенціалу”

Голова:

Грищенко О.В.

- Перший заступник Голови Федерації роботодавців України

Співголови:

Лобода М. В.	Президент Всеукраїнської Асоціації фізіотерапевтів та курортологів, професор;
Осовий Г.В.	Заступник Голови Федерації професійних спілок України;
Пожидаєв В. В.	Голова Правління ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”.

Члени організаційного комітету:

Аксентійчук Б.І.	Генеральний директор ЗАТ "Трускавецькурорт", м.Трускавець, Львівська обл.;
Бабов К.Д.	Директор Українського НДІ медичної реабілітації та курортології, м. Одеса;
Вечерко В. М.	Генеральний директор Компанії “Metcoal” S.A., доктор медичних наук, професор, член – кореспондент АМН України;
Владимиров 0.А.	Головний лікар клінічного санаторію "Жовтень", м.Київ;
Дишловий І.М.	Начальник управління організації санаторно-курортного лікування Міністерства охорони здоров'я України;
Думін П.В.	Головний лікар санаторію "Хмільник", м. Хмільник, Вінницька обл.
Жила К.Д.	Головний лікар санаторію "Лермонтовський". м. Одеса;
Загородній В. В.	Президент Української Федерації охорони здоров’я, перший Заступник начальника Головного Управлінні охорони здоров’я та медичного забезпечення м. Києва;
Іоффе І.В.	Головний лікар санаторію ім... М.О.Семашко, м. Ялта, АРК.;
Казаріна Т.Л.	Голова ЦК профсоюзу медичних працівників України;
Левицький А.Б.	Головний лікар - директор санаторію "Кристал", м. Трускавець, Львівська обл.;
Липовецькиїі А.М.	Головний лікар санаторію "Україна", м. Ворзель, Київська область;
Лихотоп Р.Й.	Начальник Управління взаємодії з Верховною Радою України Міністерства охорони здоров'я України;
Ненько А.М.	Головний лікар дитячого клінічного санаторію МО України, м. Євпаторія, АРК.;
Плахотний О.С.	Головний лікар санаторію "Ліва дія", м. Ялта, АРК.;
Руднєв О. С.	Голова Всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров'я.
Пономаренко В.І.	Генеральний директор ЗАТ "Приазовкурорт", м. Бердянськ, Запорізька обл.;
Сакун Н.В.	Головний лікар клінічного санаторію "Примор'я", м. Євпаторія, АРК.
Санченко С.П.	Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності Федерації профспілок України;
Степанкова Т.М.	Голова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;
Тарянік О.І.	Міністр курортів та туризму АРК.;
Тихончук І.Г.	Головний лікар дитячого санаторію "Здравниця", м. Євпаторія, АРК ;
Фісенко Л.І.	Заступник Голови Правління - Начальник медичного управління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця";

Секретаріат конференції:

Коломієць О.А.

Відповідальний секретар - Головний спеціаліст-лікар ЗАТ "Укрпрофоздоровниця";

Міхненко О.В.

Виконавчий директор Всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров'я.

Редакційна комісія:

Голова редакційної комісії:

Бабов К.Д.

Директор Українського НДІ медичної реабілітації та курортології, м. Одеса;

Члени редакційної комісії:

Руднєв О.С.

Голова Всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров'я;

Дишловий І.М.

Начальник Управління організації санаторно-курортного лікування Міністерства охорони здоров'я України;

Казаріна Т.Л.

Голова ЦК профсоюзу медичних працівників України;

Лихотоп Р.Й.

Начальник Управління взаємодії з Верховною Радою Міністерства охорони здоров'я України.

Основні нормативно-правові акти з питань діяльності санаторно-курортних закладів

Основні нормативно-правові акти

з питань діяльності санаторно-курортних закладів

Закони україни
Верховна Рада України; Закон вiд 11.01.2005 № 2305-IV Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення

Верховна Рада України; Закон вiд 05.10.2000 № 2026-III Про курорти

Верховна Рада України; Закон вiд 18.03.1999 № 515-XIV Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування у зв'язку із створенням спеціальної економічної зони туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець"

Верховна Рада України; Закон вiд 18.03.1999 № 514-XIV Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець"
Постанови Верховної Ради України

Верховна Рада України; Постанова, План вiд 11.01.2005 № 2306-IV Про оголошення природних територій міста Саки Автономної Республіки Крим курортом державного значення

Верховна Рада України; План вiд 11.01.2005 № 2306-IV Про оголошення природних територій міста Саки Автономної Республіки Крим курортом державного значення (План курорту Саки)

Верховна Рада України; Інші вiд 11.01.2005 № 2305-IV Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення (Округ лікувально-оздоровчої місцевості бальнеогрязевого курорту "Бердянськ")

Верховна Рада України; Постанова вiд 06.10.1998 № 158-XIV Про внесення доповнень до деяких законів України з питань оподаткування у зв'язку із створенням спеціальної економічної зони туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець"

Верховна Рада України; Постанова вiд 06.10.1998 № 157-XIV Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець"

Верховна Рада України; Постанова вiд 09.07.1996 № 285/96-ВР Про майно санаторіїв "Горний" та "Прикарпаття"
укази президента України

вiд 21.08.2004 № 960/2004 Про надання Кримській академії природоохоронного та курортного будівництва статусу національної

вiд 11.03.2003 № 207/2003 Про деякі заходи щодо розвитку туристичної та курортно-рекреаційної сфер України

вiд 03.0.2003 № 61/2003 Про присвоєння імені М.І. Пирогова Сакському центральному військовому клінічному санаторію

вiд 25.11.1999 № 1494/99 Про відзначення нагородами України працівників санаторного комплексу "Пуща-Озерна", м. Київ

вiд 28.06.1999 № 752/99 Про заходи щодо розвитку санаторно-курортної діяльності в Автономній Республіці Крим

вiд 16.09.1998 № 1030/98 Про відзначення нагородами України працівників санаторію "Нижня Ореанда", Автономна Республіка Крим

вiд 18.03.1998 № 199/98 Про економічний експеримент "Курортополіс Трускавець"

вiд 02.10.1997 № 1104/97 Про присвоєння почесного звання "Заслужений лікар України" працівникам санаторного комплексу "Дюльбер", Автономна Республіка Крим

вiд 02.10.1997 № 1101/97 Про розвиток Всеукраїнської дитячої оздоровниці - курорту Євпаторія

вiд 09.04.1997 № 313/97 Про заходи щодо розвитку курортної зони Великої Ялти

вiд 17.08.1992 № 398/92 Про присвоєння почесних звань України працівникам санаторно-курортних закладів

вiд 14.04.1992 № 243 Про присвоєння працівникам Приазовського об'єднання санаторно-курортних закладів профспілок, м. Бердянськ Запорізької області почесних звань України
розпорядження президента України

вiд 25.03.2003 № 82/2003-рп Про Міжвідомчу комісію з комплексної перевірки санаторіїв, що перебувають в управлінні Міністерства охорони здоров'я України

вiд 22.04.1998 № 93/98-рп Про розвиток курорту Східниця

вiд 10.10.1995 № 294/95-рп Про забезпечення раціонального використання природних ресурсів та впорядкування санаторно-курортної діяльності на території курорту Трускавець
постанови Кабінету Міністрів україни

вiд 17.11.2004 № 1546 Про внесення змін до переліку санаторно-курортних закладів, операції з продажу путівок до яких на санаторно-курортне лікування дітей у 2004 році звільняються від обкладення податком на додану вартість

вiд 17.06.2004 № 785 Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян

вiд 27.05.2004 № 701 Про перелік санаторно-курортних закладів, операції з продажу путівок до яких на санаторно-курортне лікування дітей у 2004 році звільняються від обкладення податком на додану вартість

вiд 10.12.2003 № 1900 Про заходи щодо поліпшення роботи з використання і охорони територій курортно-оздоровчого та рекреаційного призначення в Одеській області

вiд 06.08.2003 № 1212 Про затвердження Державної програми розвитку Всеукраїнської дитячої оздоровниці - курорту Євпаторія на 2004-2010 роки

вiд 27.06.2003 № 989 Про внесення зміни до Положення про Державний департамент з питань діяльності курортів

вiд 27.06.2003 № 983 Про нагородження трудового колективу Євпаторійського дитячого клінічного санаторію Міністерства оборони Почесною грамотою Кабінету Міністрів України

вiд 29.05.2003 № 777 Про нагородження трудового колективу Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології Почесною грамотою Кабінету Міністрів України

вiд 15.05.2003 № 727 Про затвердження типових положень про управління (відділ) з питань туризму і курортів обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та про відділ з питань туризму і курортів районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації

вiд 29.01.2003 № 133 Про затвердження Програми розвитку Криму як цілорічного загальнодержавного та міжнародного курортно-рекреаційного і туристичного центру

вiд 13.03.2002 № 324 Про затвердження натуральних добових норм харчування в інтернатних установах, навчальних та санаторних закладах сфери управління Міністерства праці та соціальної політики

вiд 18.09.2001 № 1206 Про першочергові заходи щодо виконання в 2001-2005 роках Комплексної програми соціально-економічного розвитку Великої Ялти як курорту загальнодержавного значення

вiд 11.07.2001 № 805 Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад

вiд 23.05.2001 № 562 Про затвердження Порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів

вiд 22.05.2001 № 548 Про затвердження Порядку фінансування з державного бюджету санаторно-курортних закладів у 2001 році

вiд 06.05.2001 № 452 Про затвердження Порядку розроблення та затвердження спеціальних методик щодо економічного обгрунтування проектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лікувальних ресурсів

вiд 06.05.2001 № 425 Про утворення Державного департаменту з питань діяльності курортів

вiд 04.10.2000 № 1507 Про порядок розгляду і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець"

вiд 27.08.2000 № 1338 Про виділення Державному управлінню справами коштів для покриття витрат, пов'язаних з терміново проведеними роботами на об'єктах санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим у зв'язку з проведенням зустрічі глав держав - учасниць СНД

вiд 21.12.1999 № 2365 Про утворення Кримської академії природоохоронного та курортного будівництва

вiд 09.08.1999 № 1441 Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець"

вiд 14.07.1999 № 1269 Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю - курорт Євпаторія

вiд 04.02.1999 № 141 Про затвердження Програми розвитку курорту Східниця

вiд 08.06.1998 № 824 Про виділення коштів для відновлення зруйнованої внаслідок стихійного лиха та будівництва нової дамби для захисту території дитячого спеціалізованого санаторію "Затока"

вiд 25.05.1998 № 737 Питання Управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим

вiд 02.03.1998 № 250 Про виділення коштів на ліквідацію наслідків стихійного лиха та проведення протизсувних робіт на території санаторію "Нижня Ореанда" і санаторного комплексу "Дюльбер"

вiд 05.01.1998 № 9 Про Комплексну програму соціально-економічного розвитку Великої Ялти як курорту загальнодержавного значення

вiд 15.12.1997 № 1391 Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних

вiд 28.10.1997 № 1178 Про виділення коштів на проведення протизсувних робіт на території санаторію "Нижня Ореанда" та у Державному Нікітському ботанічному саду

вiд 05.08.1997 № 835 Про переліки санаторно-курортних закладів і закладів відпочинку, операції з продажу путівок до яких на санаторно-курортне лікування та відпочинок дітей не підлягають обкладенню податком на додану вартість

вiд 28.12.1996 № 1576 Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних

вiд 23.09.1996 № 1159 Питання Управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим

вiд 12.09.1996 № 1114 Про внесення змін до Порядку надання і розміри грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян

вiд 07.02.1996 № 157 Про передачу у власність Автономної Республіки Крим майна санаторно-курортних та оздоровчих закладів, що перебуває у загальнодержавній власності

вiд 01.02.1996 № 146 Про розв'язання проблем водопостачання, очищення стічних вод каналізації, утилізації твердих побутових відходів курорту Трускавець

вiд 12.10.1995 № 797 Про додаткове виділення коштів для продовження будівництва санаторію "Чорноморський" у м. Ялті

вiд 28.07.1995 № 556 Про додаткове виділення коштів для продовження будівництва санаторію "Чорноморський" у м. Ялті

вiд 03.04.1995 № 236 Про Порядок надання і розміри грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян

вiд 03.02.1995 № 87 Про управління майном санаторіїв "Горний" і "Прикарпаття"

вiд 10.09.1993 № 720 Про майно санаторію "Пушкіно", Центрального військового санаторію і піонертабору-пансіонату імені Дзержинського (м. Алушта), розташованих у Республіці Крим

вiд 10.07.1993 № 531 Про довготермінову державну програму розвитку курорту Євпаторія

вiд 16.10.1992 № 591 Про затвердження Положення про курорт Сатанів

вiд 21.07.1992 № 414 Про грошову компенсацію інвалідам Вітчизняної війни замість путівок до санаторіїв і будинків відпочинку

вiд 15.11.1991 № 318 Про підвищення грошових норм харчування в лікувально-профілактичних і санаторно-курортних закладах для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
розпорядження Кабінету Міністрів україни

вiд 16.12.2004 № 913-р Про затвердження складу наглядової ради Національної академії природоохоронного та курортного будівництва

вiд 26.07.2004 № 508-р Про віднесення посади начальника Управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами до третьої категорії посад державних службовців

вiд 13.07.2004 № 489-р Про присвоєння імені Миколи Гоголя санаторію Південної залізниці

вiд 14.04.2004 № 222-р Про виділення коштів для проведення невідкладних робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха на об'єктах санаторного комплексу "Дюльбер"

вiд 14.01.2004 № 7-р Про утворення Міжвідомчої комісії з питань удосконалення діяльності санаторно-курортних закладів та захисту майнових інтересів держави під час їх приватизації

вiд 12.12.2003 № 767-р Про виділення коштів для проведення аварійно-відбудовних робіт з ліквідації наслідків зсувних явищ на території санаторію "Чорномор'є" у м. Ялті

вiд 17.07.2003 № 427-р Про передачу цілісних майнових комплексів військових санаторіїв

вiд 23.04.2003 № 231-р Про схвалення Концепції розвитку санаторно-курортної галузі

вiд 26.12.2002 № 725-р Про утворення Міжвідомчої робочої групи з питань удосконалення діяльності санаторно-курортних закладів

вiд 16.11.2002 № 676-р Про безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками громадян України, які постраждали внаслідок терористичного акту в м. Москві

вiд 07.09.2002 № 517-р Про утворення Міжвідомчої робочої групи з удосконалення роботи санаторно-курортних закладів

вiд 30.03.2002 № 182-р Про утворення Міжвідомчої комісії з підготовки проекту Концепції розвитку санаторно-курортної галузі та здійснення заходів щодо захисту майнових інтересів держави під час приватизації оздоровчих закладів

вiд 24.01.2002 № 21-р Про передачу цілісного майнового комплексу санаторію "Зорі України" в управління Державного управління справами

вiд 15.11.2001 № 508-р Про утворення робочої групи для підготовки пропозицій щодо підвищення ефективності використання санаторно-курортних та оздоровчих закладів, розташованих на території Автономної Республіки Крим

вiд 29.09.2000 № 386-р Про передачу об'єктів незавершеного будівництва дитячого санаторію "Ялинка" (м. Київ) у власність територіальної громади м. Києва

вiд 03.07.2000 № 281-р Про передачу цілісного майнового комплексу санаторію "Джерело" (м. Трускавець) до сфери управління Київської міськдержадміністрації

вiд 04.07.2000 № 277-р Про передачу будівлі Центрального військового клінічного санаторію до сфери управління Національної академії наук

вiд 10.03.2000 № 120-р Про передачу в оренду Всеукраїнській професійній спілці працівників органів державної податкової служби цілісних майнових комплексів дитячого санаторно-оздоровчого центру "Маяк" (м. Євпаторія), пансіонату "Гліцинія" (м. Ялта) та міжнародного молодіжного центру "Гурзуф" (смт. Гурзуф)

вiд 15.11.1999 № 1246-р Про передачу майнового комплексу санаторію "Зорі Росії" (м. Ялта) в оперативне управління Генеральної прокуратури України

вiд 10.05.1999 № 388-р Про передачу протитуберкульозного санаторію для дорослих імені Семашка (смт Симеїз) із сфери управління МОЗ до сфери управління Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах

вiд 23.04.1999 № 320-р Про передачу із сфери управління Міноборони до сфери управління Національної гвардії Новосанжарського військового санаторію

вiд 22.01.1999 № 44-р Про передачу майнового комплексу санаторію "Зорі Росії" (м. Ялта) до сфери управління Ради міністрів Автономної Республіки Крим

вiд 10.12.1998 № 1011-р Про дозвіл Мінфіну на проведення взаємозаліків заборгованості за виконані роботи та надані послуги поточного року з платежів до державного бюджету між підприємствами, організаціями та дитячим санаторно-оздоровчим центром "Маяк"

вiд 19.10.1998 № 843-р Про передачу протитуберкульозного санаторію "Шахтар" (м. Алупка) з державної власності у власність територіальної громади м. Києва

вiд 16.10.1998 № 833-р Про дозвіл Держмитслужбі на передачу Львівській облдержадміністрації для санаторної школи-інтернату N 1 автомобіля Шевроле-Сабербан 1986 року випуску

вiд 10.07.1998 № 553-р Про доповнення до переліку санаторно-курортних закладів, операції з продажу путівок до яких на санаторно-курортне лікування дітей не підлягають обкладенню податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997

вiд 24.11.1997 № 662-р Про внесення доповнення до переліку санаторно-курортних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 р. N 835

вiд 06.06.1997 № 298-р Про передачу до сфери управління Державної податкової адміністрації санаторію "Росія" (м. Ялта)

вiд 05.03.1997 № 128-р Про віднесення посад працівників апарату Управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим до відповідних категорій посад державних службовців

вiд 20.01.1997 № 20-р Про передачу до сфери управління Державної податкової адміністрації дитячого санаторію "Маяк" (м. Євпаторія)

вiд 04.03.1996 № 165-р Про проведення експерименту із запровадження страхування відповідальності санаторно-лікувальних закладів за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян під час санаторно-курортного лікування

вiд 07.02.1996 № 87-р Про створення робочої групи для комплексного опрацювання питань використання, подальшого розвитку та перспектив приватизації санаторно-курортних та оздоровчих закладів, розташованих на території Автономної Республіки Крим

вiд 14.08.1995 № 505-р Про передачу санаторію "Південний"

вiд 12.10.1994 № 741-р Про встановлення на 1994 рік середньої вартості путівки для виплати компенсації у разі самостійного санаторно-курортного лікування чи відпочинку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

вiд 20.07.1994 № 532-р Про передачу санаторія "Україна" до сфери управління Мінчорнобиля

вiд 12.11.1993 № 959-р Про передачу Центрального військового санаторію Міноборони

вiд 13.10.1992 № 665-р Про виділення у 1992 році Лікувально-оздоровчому об'єднанню при Кабінеті Міністрів України коштів на будівництво лікувально-діагностичного корпусу санаторію "Дніпро" у м. Ялті

вiд 28.07.1992 № 477-р Про виділення коштів Мінсоцзабезу на придбання в 1992 році путівок для санаторно-курортного лікування непрацюючим пенсіонерам за віком

вiд 17.07.1992 № 444-р Про виплату в 1992 році компенсації при самостійному санаторно-курортному лікуванні чи відпочинку громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

вiд 27.06.1992 № 391-р Про розроблення довгострокової державної програми розвитку курорту Євпаторія

вiд 18.02.1992 № 93-р Про затвердження техніко-економічного розрахунку реконструкції та розширення санаторію для батьків з дітьми в с. Холодна Балка Одеської області
угоди Кабінету Міністрів україни

Міжнародний договір вiд 28.01.1998 Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Туркменістану про співробітництво в галузі охорони здоров'я та курортного обслуговування

ПОРЯДОК ДЕННИЙ

9.00 – 10.00		Реєстрація учасників конференції.
10.00 – 10.10		Відкриття конференції. Лобода М. В., Президент Всеукраїнської Асоціації фізіотерапевтів та курортологів, професор.
10.10 – 10.20		Медична реабілітація і лікування – ведучий фактор збереження трудового потенціалу. В. О. Грищенко – Перший заступник Голови Федерації роботодавців України.
10.25 – 10.35		Санаторно – курортний етап медичної реабілітації – важлива складова частина загальної медичної реабілітації. В. В. Пожидаєв – Голова Правління ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”.
10.35 –10.45		Шляхи розвитку санаторно – курортної реабілітації як медицини нового типу. І.М. Дишловий – Начальник Управління організації санаторно – курортного лікування МОЗ України, кандидат економічних наук.
10.50 – 11.05		Впровадження моделі санаторно – курортної реабілітації в діяльність лікарняних кас – як потужного механізму збереження трудового потенціалу. С. А. Батечко – Генеральний директор Одеської обласної лікарняної каси, директор НДІ нових організаційних і управлінських технологій в охороні здоров’я, доктор медичних наук, професор.
11.05 – 11.20		Роль санаторно – курортної реабілітації та лікування у збереженні трудового потенціалу. К. Д. Бабов – Директор УНДІ медичної реабілітації і курортології МОЗ України, доктор медичних наук.
11.20 – 11.30		Досвід санаторно – курортної реабілітації в збереженні трудового потенціалу роботодавцями зарубіжних країн Європи. Вечерко В. М., Генеральний директор Компанії “Metcoal S. A.”, доктор медичних наук, професор, член – кореспондент АМН України.
11.30 – 11.40		Питання раціонального використання природних лікувальних ресурсів в санаторно – курортній реабілітації на курортах України. О. М. Нікіпєлова – Керівник Українського державного центру стандартизації і контролю якості природних курортних ресурсів, кандидат хімічних наук.
11.40 – 11.50		Організація та ефективність медичної реабілітації хворих на санаторно – курортному етапі лікування в Харківському промисловому регіоні. Л. Д. Тондій – завідувач кафедри фізіотерапії та курортології Харківської медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук, професор.
11.50 – 12.05		Принципи та ефективність медичної реабілітації на санаторно – курортному етапі лікування хворих при церебральній патології. І. З. Самосюк – завідувач кафедри медичної реабілітації, курортології та фізіотерапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Щупика, доктор медичних наук, професор.
12.05 –12.20		Потенційні можливості санаторно – курортної реабілітації та лікування хворих як провідного фактору збереження трудового потенціалу на прикладі клінічного санаторію “Жовтень”. О. А. Владимиров – Головний лікар клінічного санаторію “Жовтень” (курорт Конча - Заспа), доктор медичних наук, професор.
12.20 – 12.35		Соціальне значення та необхідність подальшого розвитку системи санаторно-курортного етапу медичної реабілітації захворювань органів опорно-рухової системи та хворих після перенесених травм та опіків. В. І. Пономаренко – Генеральний директор ЗАТ “Приазовкурорт”, доктор медичних наук, професор.
12.35 – 12.50		Санаторно-курортна реабілітація та лікування як провідний фактор формування майбутнього покоління. А. М. Липовецький – Головний лікар санаторію "'Україна", курорт Ворзель.
12.50 – 13.05		Питання санаторно-курортної реабілітації дітей та підлітків. М. В. Сакун – директор представництва ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” в м. Євпаторії.
13.05 –13.20		Досвід санаторно – курортної реабілітації хворих, що перенесли гострий інфаркт міокарда. Н. П. Божко – Харківська медична академія післядипломної освіти.
13.20 – 14.00		Перерва.
14.00 – 14.30		Обговорення виступів учасників Конференції.
14.30 – 15.20		Створення організації роботодавців галузі санаторно – курортної реабілітації.
15.20 – 16.00		Прийняття Концепції розвитку санаторно – курортної галузі, Рішення та Звернення учасників Конференції до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.
16.00		Закінчення роботи Конференції.

Сучасний стан санаторно - курортної галузі в Україні

Україна – одна із держав, в якій вдало поєднуються багаті природні ресурси, що можуть використовуватися для збереження і покращання здоров‘я населення. Це сприятливий клімат лісів, лісостепу і степу, гірських і приморських місцевостей, унікальний мікроклімат соляних шахт, багатий спектр природних мінеральних вод, лікувальні грязі та озокерит.

Санаторно-курортне лікування з використанням цілющих властивостей природних чинників є важливою складовою процесу лікування хворих. Особливо підвищується значення курортного лікування в зв‘язку з потребою лікування та оздоровлення чисельного контингенту населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Багатство природних чинників обумовлює велику кількість різновидів лікувально-оздоровчих методів. Кліматотерапія як одна із основних лікувальних методик використовується на курортах Криму (Ялти, Алушти, Феодосії, Євпаторії та інш.) та Карпат (як Прикарпаття, так і Закарпаття). Майже у всіх областях України є мінеральні води. Найбільш відомі джерела знаходяться на Закарпатті (на Свалявській групі курортів, в курортних місцевостях Синяк, Усть-Чорна, Шаян та інш.), у Вінницькій (Хмельник), Львівській (Моршин, Немирів, Любень-Великий, Трускавець), Одеській (Куяльник), Полтавській (Миргород) та Харківській (Березівські Мінеральні Води) областях.

Багаті на лікувальні грязі приморські курорти Одеської області (Куяльник, Хаджибей), Криму (Саки, Аджиголь), а також курорти у північно-західних областях (Немиров, Черче).

Після розпаду Радянського Союзу в санаторно-курортній галузі України склалась складна ситуація. Сформована матеріальна, лікувально-діагностична та наукова база через ряд соціально-економічних причин використовувалась не в повну міру. Створення у 1992 р. Федерацією профспілок України, Фондом соціального страхування України та Українською республіканською радою з управління курортами профспілок на базі курортних закладів профспілок України акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця“ дало змогу не тільки зберегти, але й дати поштовх до розвитку курортної системи незалежної України.

Раціональне використання найцінніших природних чинників неможливе без адекватного наукового обгрунтування, постійної розробки нових методів лікування та реабілітації і удосконалення традиційних методик. Україні є чим пишатися. Так, з 20-их років функціонує Інститут курортології в Одесі (який продовжив славну працю фахівців Одеського Бальнеологічного товариства, заснованого ще у позаминулому сторіччі – далекому 1876 році). Відомий за межами України Кримський республіканський НДІ ім. І.М. Сєчєнова. Вивченням лікувальних властивостей мінеральних вод Закарпаття займається НПО “Реабілітація” в м. Ужгороді. Поблемами оздоровлення та лікування дітей опікується Український науково-дослідний інститут дитячої курортології у м. Євпаторія.

Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів, створена в 1998 році, є членом Всесвітньої федерації бальнеології та курортології.

Санаторно-курортна галузь у цифрах та фактах

Мережа курортних закладів та закладів відпочинку в Україні налічує понад 3000 суб'єктів різних форм власності, з яких більше 700 – санаторно-курортні заклади.

У 2003/2004 році у закладах, що забезпечують санаторно-курортне лікування та оздоровлення в Україні, було оздоровлено:

- протягом тривалого часу 2 955 587 осіб (для порівняння, у 1999 р. – 2 620 472);
- протягом 1-2 днів – 220 136 осіб (у 1999 р. – 141 213).

Кількість працюючих у закладах, що забезпечують санаторно-курортне лікування та оздоровлення – 121 075 осіб, з них:

- лікарі – 6 420;
- середній медперсонал – 18 135,
- інший персонал – 96 520;

в т.ч. у закладах тривалого перебування:

- 12 0842 осіб, з них:
- лікарів 6 420;
- середній медперсонал 18 133;
- інший - персонал 96 289.

Не працювало 710 закладів на 50 064 ліжка (місць), у т.ч. з причин: перебування на капітальному ремонті (135), відсутності коштів на експлуатацію (370), відсутності дозволу СЕС (43), відсутності попиту (46) (для порівняння, у 1999 р. – 721 на 55 373 ліжок).

З загального ліжкового фонду санаторіїв (133 366):

- у державній власності 35 283;
- у комунальній – 19 776;
- у приватній – 78 307 (абсолютна більшість).

Для порівняння, у 1999 р. - у приватній – 0, у державній власності – 59 906, у колективній – 74 034, власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав 6 228).

З числа осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, оздоровлено 154186 осіб:

- у санаторіях – 121 174;
- з них у дитячих 38 996 осіб.

Оздоровлено 451 411 іноземців з далекого зарубіжжя, 428 523 - з країн колишнього СРСР.

В 1 902-ох госпрозрахункових закладах продано путівок/курсівок на 1 456 928,5 тис. грн. або 39 на один ліжко/день в середньому за рік (для порівняння – у 1999 р. у 2 162 закладах - на суму 1 049 671,8, тис. грн., або 24 на один ліжко/день в середньому за рік).

Джерело: Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні. Статистичний бюлетень. Київ. -2004. -100 с. та Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні. Статистичний бюлетень. –Київ.-2000. -50с.

Особливою проблемою є санаторно-курортне лікування населення, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. У країні створено систему медичного нагляду за постраждалими, яка складається з щорічної диспансеризації, амбулаторного та, при показаннях, стаціонарного лікування і реабілітаційних заходів у санаторно-курортних умовах та реабілітаційних центрах. На початок 2005 року на обліку у медичних закладах системи охорони здоров’я знаходилось 2 405 890 постраждалих осіб, серед яких 428 058 дітей, значна частка яких потребує саме санаторно-курортного дікування.

У зв’язку із збільшенням віку осіб, які постраждали внаслідок аварії, зменшується кількість визнаних здоровими за результатами диспансеризації. Частка визнаних здоровими серед “ліквідаторів” за чотири останні роки зменшилась на 2% і становить лише 5,3%. Аналогічна ситуація і по інших групах спостереження, включаючи дітей (20,6% визнаних здоровими), що обумовлює закономірне збільшення потреби у такому лікування у найближчому майбутньому.

Однак щороку зменшуються обсяги охоплених санаторно-курортним лікуванням серед осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед дорослих протягом останніх років вони становлять від 3 до 7 відсотків (лише у 2002 році – до 10%), серед дітей 26,5% (у 2002 році – 32,5%).

В цій ситуації не можна погодитись із запропонованим МНС України терміном санаторно-курортного лікування у 18 діб. Найменший термін для санаторно-курортного лікування має бути 21 добу. Протягом 18 діб можна проводити оздоровлення на місцевих оздоровчих базах.

Тенденція, яка останні роки поширюється в цьому питанні, фактично призвела до підміни санаторно-курортного лікування оздоровленням, і безпідставному використання спеціалізованих лікувальних баз санаторіїв для проведення оздоровлення. Необхідно переглянути вимоги тендерів на закупівлю послуг санаторно-курортних закладів в бік збільшення терміну лікування та приділити пильну уваги організації дійсно відновного лікування в умовах санаторних закладів системи МОЗ України та інших відомств.

Стан санаторно-курортної мережі, підпорядкованої МОЗ

Міністерству охорони здоров’я України підпорядковано 37 спеціалізованих санаторіїв, які забезпечують санаторно-курортним лікуванням хворих на туберкульоз всіх вікових груп населення (22 заклади) та дітей з нетуберкульозними захворюваннями за 9-ма медичними профілями (15 закладів).

Ліжковий фонд містить 5390 протитуберкульозних ліжок та 3956 ліжок для дітей з соматичними захворюваннями.

Санаторно-курортні заклади МОЗ є бюджетними установами, утримуються за рахунок бюджетних коштів та є неприбутковими. Щороку Законом України "Про Державний бюджет" затверджуються видатки на санаторне лікування як по загальному, так і по спеціальному фонду.

Протягом останніх років Законами України “Про Державний бюджет” передбачалось фінансування санаторно-курортних закладів МОЗ, яке фактично забезпечувало лише 60-70% від обрахованої санаторіями потреби (як санаторіїв, що лікують хворих на туберкульоз, так і санаторіїв для лікування дітей з соматичними захворюваннями). Так, Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік" на фінансування санаторно-курортних закладів МОЗ було передбачено асигнувань у сумі 82545,0 тис. грн., що не відповідало фактичній потребі.

Стан фінансування санаторіїв, що лікують хворих на туберкульоз

Рік	Потреба (тис. грн.)	Затверджено по загальному фонду кошторису (тис. грн.)	% від потреби	Фінансування (% від затвердженого кошторису)
2002	48185,7	39081,7	80%	73,5%
2003	58866,5	43466,1	74%	100%
2004	73289,4	48859,6	67%	100%

Стан фінансування санаторіїв для лікування дітей з соматичними захворюваннями

Рік	Потреба (тис. грн.)	Затверджено по загальному фонду кошторису (тис. грн.)	% від потреби	Фінансування (% від затвердженого кошторису)
2002	43895,2	26544,0	60%	82%
2003	48131,3	28701,8	60%	100%
2004	50528,1	33685,4	67%	100%

Окремі статті видатків забезпечені фінансуванням лише на 20-30%, а деякі зовсім відсутні.

Зокрема, видатки на харчування хворих на туберкульоз та дітей з соматичними захворюваннями не враховують натуральних норм харчування, регламентованих постановою КМУ від 27.11.200 1р. № 1752 та листом МОЗ від 28.08.95 р. № 5.03.04/959. Протягом останніх 3 років дитячим санаторіям доводились видатки на продукти харчування із розрахунку вартості 1 ліжко-дня 6 грн. 70 коп. (що забезпечує потребу лише на 45%), а в туберкульозних санаторіях - 11 грн. на день, хоча збалансоване харчування хворих є одним з найважливіших факторів лікувального процесу в санаторіях.

Наслідком недостатнього фінансування стало погіршення матеріально-технічної бази санаторно-курортних закладів. Медичне обладнання застаріло морально та фізично і потребує оновлення, практично не фінансується придбання м'якого, твердого інвентарю та технологічного обладнання. Слід зазначити, що більшість будівель та споруд санаторіїв споруджено на початку 20-го або в кінці 19-го сторіччя і потребують ремонту. Кошти на капітальний ремонт не виділялись понад 10 років.

Викликають занепокоєння також опалювальні системи деяких санаторіїв, які на сьогоднішній день знаходяться в аварійному стані. Зокрема, в чотирьох санаторіях необхідно здійснити реконструкцію котелень, що працюють на твердому паливі, та перевести їх на споживання природного газу, що дасть суттєвий економічний ефект. Крім того, шість санаторно-курортних закладів потребують капітального ремонту котлів.

Гострою проблемою є невідповідність штатних розписів санаторіїв діючим нормативам, затвердженим наказом МОЗ України від 23.02.2002 № 33. Фактична забезпеченість штатними посадами медичного, педагогічного та іншого персоналу в деяких санаторно-курортних закладах становить лише 80 відсотків від нормативної.

За таких обставин мова не йде про розвиток санаторно-курортних закладів, а лише про утримання та збереження існуючої мережі.

Актуальною проблемою на даний час залишається проблема житлового фонду, який утримується на балансі більшості санаторіїв МОЗ. Історично склалось, що на балансі більшості санаторно-курортних закладів знаходиться житловий фонд, в якому мешкають працівники санаторіїв та члени їх сімей. Частина житлового фонду знаходиться на території санаторіїв, житло тісно пов'язане з комунікаціями закладів, що призводить до нераціональних витрат санаторіями при здійсненні оплати за комунальні послуги. Передача житлового фонду ускладнюється високими фінансовими затратами на упорядкування систем енерго- та водопостачання, що є умовою з боку місцевих держадміністрацій. Крім того, передача житлового фонду до органів місцевого самоврядування може призвести до приватизації, яка згідно зі статтею 26 Закону України “Про курорти” заборонена.

Міністерство пропонувало керівникам санаторіїв здійснювати виконання спеціального фонду кошторису за рахунок розширення джерел формування власних надходжень згідно чинного законодавства, а саме:

- проводити реалізацію путівок юридичним та фізичним особам за розширеними показаннями захворювань, в тому числі за рахунок розгортання додаткових сезонних ліжок, ефективного використання площ санаторіїв, пристосованих приміщень, в дитячих санаторіях - використання учбових класів, гральних кімнат, літніх павільйонів (пункти 16, 17 розділу І постанови КМУ від 11.07.2002р. № 989 "Про внесення змін до постанови КМУ від 17.09.1996 р. № 1138");

- сприяти залученню благодійних (добровільних) внесків та пожертв на утримання санаторно-курортних закладів (постанова КМУ від 04.08.2000 р. № 1222 "Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування"),

Протягом 2004 року санаторіями МОЗ реалізовано 25,1 тис. путівок. Кошти, що надійшли від реалізації, спрямовані на покриття дефіциту бюджетних коштів (загального фонду).

Проте, незважаючи на складні умови, більшість санаторіїв МОЗ знайшли можливість виконати план ліжко-днів. Так, при доведеному плані на 2004 рік 2 407,7 тис. ліжко-днів, фактично виконано 2 435,7 тис. ліжко-днів, що складає 101,2 %, у тому числі:

по туберкульозних санаторіях - 100 %,

по дитячих санаторіях - 103%.

Протягом 2004 року підготовлено 23 накази МОЗ щодо удосконалення роботи, упорядкування та перегляду структури ліжкового фонду і фінансування підпорядкованих санаторно-курортних закладів.

Ведеться тісна співпраця з Українським НДІ дитячої курортології та фізіотерапії (м. Євпаторія), Українським НДІ медичної реабілітації та курортології (м. Одеса), Науково-практичним об’єднанням “Реабілітація” (м. Ужгород), Республіканською алергологічною лікарнею (c. Солотвино).

Динаміка кількості закладів, що забезпечують санаторно-курортне лікування та оздоровлення в Україні,

1995-2004 роки

	1995	1996	1997	1998*	1999*	2000*	2001*	2001/2002*	2002/2003*	2003/2004*
Кількість закладів усього	3417	3246	3182	3374	3413	3327	3304	3242	3260	3268
Санаторії	489	481	475	482	481	480	487	474	469	472
з них санаторії дитячі	199	198	188	192	195	185	188	183	180	177
пансіонати з лікуванням	62	64	61	65	66	69	68	70	67	59
санаторії-профілакторії	517	463	428	416	404	377	357	334	325	311
будинки і пансіонати відпочинку	294	286	289	292	303	266	273	290	292	302
бази та інші заклади відпочинку	1862	1777	1754	1937	1990	2037	2044	2010	2042	2068
заклади 1-2 денного перебування	193	175	182	169	98	75	64	65	65	56

*у загальній кількості враховано заклади, які з різних причин не працювали протягом року

Примітка - 2001/2002 означає 12 місяців з 01.10.2001 по 30.09.2002, тобто сезон.

Динаміка кількості ліжок (місць) у закладах, що забезпечують санаторно-курортне лікування та оздоровлення в Україні,

1995-2004 роки

	1995	1996	1997	1998*	1999*	2000*	2001*	2001/2002*	2002/2003*	2003/2004*
У них ліжок (місць) усього, тис. у т.ч.**	562	527	514	519	513	502	494	493	489	481
Санаторії	145	141	142	142	140	136	136	135	132	133
з них санаторії дитячі	37	36	37	38	41	35	38	38	37	36
пансіонати з лікуванням	14	14	13	14	15	15	15	16	16	14
санаторії-профілакторії	43	39	33	33	32	31	29	28	27	25
будинки і пансіонати відпочинку	83	80	76	77	71	63	61	63	62	62
бази та інші заклади відпочинку	263	240	236	238	241	247	247	245	247	242
заклади 1-2 денного перебування	14	13	14	15	14	10	6	6	5	5

*у загальній кількості враховано заклади, які з різних причин не працювали протягом року, та ліжка (місця) в них
** У місяць максимального розгортання

Динаміка кількості оздоровлених у закладах, що забезпечують санаторно-курортне лікування та оздоровлення в Україні,

1995-2004 роки

		*1996*	*1997*	*1998*	*1999*	*2000*	*2001*	*2001/2002*	*2002/2003*	*2003/2004*
Число оздоровлених усього, тис. осіб,* у т.ч.**	3515	3164	2994	3007	2832	2870	3012	3120	3148	3176
Санаторії	1223	1153	1185	1161	1075	1105	1197	1245	1264	1316
з них санаторії дитячі	236	235	248	255	241	221	255	254	262	272
пансіонати з лікуванням	102	100	85	94	84	114	106	122	129	119
санаторії-профілакторії	511	426	374	340	302	274	277	242	276	241
будинки і пансіонати відпочинку	431	412	375	378	329	276	291	331	360	380
бази та інші заклади відпочинку	1175	1021	934	963	972	1063	1123	1160	1101	1104
заклади 1-2 денного перебування	73	52	41	71	70	38	18	20	18	16

*** особи, оздоровлені протягом тривалого часу і 1-2 днів

Джерело:Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні.

Статистичний бюлетень. –Київ. -2004. 100 с.

Розподіл санаторно-курортних та оздоровчих закладів за формами власності на 01.01.2004 р.*

перебувають у власності

Усього

приватній

державній

комунальній

Всього закладів

3268

2165

833

270

Заклади тривалого перебування, в т.ч.

3212

2124

819

269

Санаторії

472

215

113

144

з них санаторії дитячі

177

27

40

110

санаторії для хворих на туберкульоз

96

-

34

62

з них санаторії дитячі

51

14

37

пансіонати з лікуванням

59

44

14

1

санаторії-профілакторії

311

163

136

12

курортні поліклініки

2

2

-

-

бальнеологічні лікарні, грязелікарні тощо

9

6

2

1

будинки відпочинку

36

28

8

-

пансіонати відпочинку

266

190

66

10

бази та інші заклади відпочинку

2033

1465

476

92

дитячі оздорочо-санітарні позаміські закалади цілорічної дії

24

11

4

9

Самостійні заклади 1-2 денного перебування

56

41

14

1

*Для сезонних закладів – на кінець сезону

Концепція розвитку санаторно-курортної галузі

К О Н Ц Е П Ц І Я

розвитку санаторно-курортної галузі

1. Проблема

Ця Концепція спрямована на реалізацію положень Конституції України (254к/96-ВР), Закону України "Про курорти" (2026-14) та інших нормативно-правових актів з питань санаторно-курортної галузі.

Основні проблеми розвитку санаторно-курортної галузі в Україні зумовлені:

відсутністю досконалого економічного механізму її діяльності;

незабезпеченням комплексного розвитку курортних територій;

зношеністю основних фондів;

практичною відсутністю інвестицій;

неефективним маркетингом;

низьким рівнем менеджменту;

неналежним обслуговуванням у санаторно-курортних закладах.

Реалізація державної політики у сфері діяльності курортів повинна стати одним з пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміцнення здоров'я населення всіх вікових груп, насамперед дітей та жінок репродуктивного віку.

Стратегічною метою державної політики у сфері діяльності курортів є створення умов для поліпшення стану здоров'я, продовження тривалості життя та періоду активного довголіття населення, упровадження здорового способу життя шляхом формування та розвитку ефективного, прибуткового та конкурентноспроможного на світовому ринку курортного комплексу.

Реформування санаторно-курортної галузі повинне базуватися, з одного боку, на удосконаленні фінансово-економічних механізмів відтворення курортно-рекреаційного потенціалу, створенні доступного та ефективного ринку санаторно-курортних та оздоровчих послуг для максимального задоволення потреб населення, з іншого - на проведенні роздержавлення та приватизації санаторно-курортних закладів, заохочення конкуренції та оптимізації управління цими закладами.

Основними завданнями реформування санаторно-курортної галузі є здійснення заходів щодо оголошення курортів державного та місцевого значення, задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг та поліпшення їх якості, комфорту, збереження та раціонального використання природних лікувальних ресурсів, підвищення рентабельності санаторно-курортних закладів, а також подолання існуючих на сьогодні проблем санаторно-курортної галузі.

2. Істотні фактори

Оцінка потенціалу природно-лікувальних ресурсів дає підстави розраховувати, що Україна має перспективу пожвавлення санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Це могутній потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення і туризму, які є прибутковими галузями в економіці багатьох країн.

Використання природних лікувальних ресурсів. Розвиток санаторно-курортних послуг тісно пов'язаний з раціональним використанням природних територій курортів, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для організації відпочинку та оздоровлення, лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. З метою розв'язання зазначених завдань необхідно провести медико-біологічну оцінку якості природних лікувальних ресурсів, а також еколого-економічну оцінку природних територій курортів як складової частини національного багатства країни для:

формування ринку природних лікувальних ресурсів;

реалізації платного природокористування;

порівняння ефективності рекреаційного та нерекреаційного використання території курорту;

залучення інвестицій тощо.

Більшість курортів має гідромінеральну базу на підставі затверджених запасів. Втім існує значна кількість санаторно-курортних закладів, які використовують природні лікувальні ресурси, стосовно яких не проводилися геологорозвідувальні роботи. З метою оцінки та затвердження запасів гідромінеральних ресурсів для санаторно-курортних закладів, що використовують природні лікувальні ресурси з незатвердженими запасами, необхідно здійснити геологорозвідувальні роботи та провести пошуки інших гідромінеральних ресурсів для розширення профілактичних та лікувальних послуг.

Нерівномірний розподіл водовідбору за ділянками і технічна недосконалість свердловин призводять до нераціонального використання мінеральних вод на окремих родовищах.

Відбувається і протилежний процес, коли для вивчення родовищ мінеральних вод та затвердження запасів щодо них витрачено значні кошти, а родовища використовуються не в повному обсязі.

Значна частина родовищ мінеральних вод експлуатується лише для промислового розливу у пляшки. Необхідно вирішити питання щодо обмеження використання пластикової тари для розливу мінеральної води. Деякі фасовані мінеральні води доцільно використовувати в санаторно-курортних закладах місцевостей, або у закладах практичної охорони здоров'я регіонів, де згідно з медичним зонуванням існує необхідність їх вживання та профілактичного застосування за нозологічними показниками (наприклад у зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Оцінка сучасного використання мінеральних вод, лікувальних грязей, інших природних лікувальних ресурсів може бути проведена на підставі моніторингу цих корисних копалин. Результати досліджень дадуть змогу створити кадастр природних лікувальних ресурсів. Це, у свою чергу, буде базисним матеріалом опрацювання прогнозних оцінок перспективності природних лікувальних ресурсів.

Інфраструктура курортів. Розвиток інфраструктури курортів (транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребує розв'язання територіальних, соціально-економічних, і завдань, які пов'язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.

Розвиток виробництва на курортних територіях призвів до виникнення на них індустріальних зон. Надмірна концентрація у деяких місцевостях санаторно-курортних закладів, велика питома вага промислового та сільськогосподарського виробництва, інтенсивний рух автотранспорту на загальному фоні недосконалої інфраструктури (водо- та теплопостачання, енергозабезпечення, комунальне господарство, транспорт), низький рівень комфортності оздоровниць створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують престижність курортів та ставлять під загрозу існування сировинної бази найбільш популярних курортів.

Паливно-енергетичні ресурси. Розвиток курортів багато в чому залежить від витрат на паливно-енергетичні ресурси, збереження яких є предметом державної політики. Залежно від умов розвитку більшість курортів не має традиційних джерел енергії. Тому виникає необхідність ширшого впровадження на курортних територіях нетрадиційних видів енергетики. Передбачається ліквідація енергетичного дефіциту курортів за рахунок застосування енергозберігаючих технологій, відтворюваних і нетрадиційних джерел енергії, встановлення лічильників обліку тепла, гарячої та холодної води, газу. Це в свою чергу сприятиме підвищенню якості екологічного стану курортів.

Водозабезпечення курортів. Розвиток і поетапне становлення курортів, конкурентоспроможних на світовому ринку, неможливий за існуючого режиму водопостачання. Для розв'язання проблем водозабезпечення необхідно здійснити комплекс таких заходів:

реконструкція існуючих і будівництво нових об'єктів водогосподарського комплексу;

впровадження сучасних технологій очищення води та залучення додаткових джерел водопостачання;

ремонт та реконструкція існуючих аварійних мереж водопостачання і водовідводу, створення системи автоматизації та диспетчеризації водопостачання курортних об'єктів незалежно від форми власності та підпорядкування;

розвідування нових запасів підземних вод для питного водопостачання та раціональне використання існуючих місцевих джерел;

створення замкнутих систем водозабезпечення як частини безвідходних технологій;

реконструкція існуючих та будівництво нових каналізаційних споруд.

Створення нормативної бази. Для сталого функціонування курорту необхідне створення відповідної нормативної бази, яка складається із системи стандартів та інших нормативних документів, моніторингу ресурсного потенціалу та нормативно-правових актів.

3. Альтернативи

Збереження екологічної системи курортів залежить від раціонального використання рекреаційних ресурсів з урахуванням їх унікальності та вразливості. У той же час, на даному етапі економічні механізми відтворення ресурсного потенціалу достатньою мірою не розроблені. Проблема гарантованості справляння податків з об'єктів курортно-рекреаційного і туристичного комплексу є нагальною для всіх курортних міст і районів.

Одним із важливих аспектів діяльності курортів повинно стати запровадження обов'язкового страхування відповідальності санаторно-курортних закладів за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну громадян під час санаторно-курортного лікування, а також екологічного страхування для компенсації шкоди, заподіяної на природних територіях курортів та об'єктах природних лікувальних ресурсів унаслідок надзвичайних ситуацій, техногенного та природного характеру.

Комплексне оновлення інфраструктури та економічне відтворення виробничого потенціалу курортно-рекреаційного комплексу може бути здійснено лише за рахунок залучення масштабних інвестицій (як внутрішніх, так і зовнішніх). Для прибуткових санаторно-курортних закладів модернізація може бути здійснена за рахунок використання власних накопичень (прибуток, амортизаційні відрахування). Проте обсяг цих накопичень не забезпечує покриття навіть мінімальних потреб економічного простого відтворення.

З метою виходу на новий рівень відносин слід:

створити економічні умови та нормативно-правову базу для забезпечення відтворення виробничо-економічного потенціалу курортів та їх природних лікувальних ресурсів;

розробити та впровадити комплекс заходів з метою залучення інвестицій для розвитку курортів;

забезпечити поступову прозору приватизацію оздоровчих та санаторно-курортних закладів (крім спеціалізованих санаторіїв), у першу чергу нерентабельних та тих, що перебувають в оренді;

удосконалити організацію діяльності санаторно-курортних закладів, спрямовану на зменшення витрат з їх утримання та здешевлення вартості путівок.

З метою залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій планується:

здійснення резервування рекреаційних територій для реалізації масштабних інвестиційних проектів;

широке проведення тендерів та надання земельних ділянок під забудову об'єктами рекреації з пайовою участю щодо розвитку інженерної та загальнокурортної інфраструктури;

подальше розширення асортименту послуг, що надаються на курортах;

збільшення кількості діючих госпрозрахункових медичних центрів, які надаватимуть платні послуги;

поетапне виведення з експлуатації та реорганізація нерентабельних і тимчасових баз відпочинку шляхом введення стандартів рекреаційних умов;

проведення приватизації оздоровчих та санаторно-курортних закладів (крім спеціалізованих санаторіїв), у першу чергу нерентабельних та тих, що перебувають в оренді, а також об'єктів незавершеного будівництва.

Збільшення місткості, створення комфортності санаторно-курортних закладів позитивно впливатиме на економічне становище населення регіону, де розташована курортна територія, підвищення зайнятості населення, прискорення розвитку інженерної та соціальної інфраструктури.

Для забезпечення процесу приватизації оздоровчих та санаторно-курортних закладів необхідно застосовувати чіткі механізми визначення ринкової вартості об'єктів згідно із законодавчими та нормативно-правовими актами з питань оцінки. Доцільно розглянути соціально-економічні наслідки запровадження акціонування та корпоратизації територіях державних санаторно-курортних закладів, наприклад, на базі об'єктів незавершеного будівництва, виведених з експлуатації корпусів, невикористаних площ з визначенням державної частки акцій та збереження контрольного пакета за державою.

З метою захисту майнових інтересів держави необхідно провести інвентаризацію санаторно-курортних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування, їх земельних ділянок, переглянути умови змін власника державних закладів на відповідність законодавству.

4. Оптимальний варіант

Прийняття Концепції сприятиме:

створенню правових, економічних та управлінських механізмів реалізації конституційних прав громадян на охорону здоров'я та відпочинок;

забезпеченню доступності та ефективності санаторно-курортного лікування та відпочинку широких верств населення;

формуванню ринкових платних послуг у санаторно-курортній галузі, діяльності санаторно-курортних та оздоровчих закладів незалежно від форми власності та підпорядкування;

зберіганню, раціональному використовуванню і відтворюванню цінних природних лікувальних ресурсів;

розвитку інженерної інфраструктури курортів;

організації ефективного управління курортами;

підтримці високого і сталого кон'юнктурного попиту на санаторно-курортні та оздоровчі послуги;

удосконаленню інвестиційної політики в санаторно-курортній галузі;

збереженню кадрового потенціалу, модернізації матеріальної, наукової, лікувальної і природної бази санаторно-курортної галузі;

визначенню принципів санаторно-курортних та туристичних послуг закладами курортно-рекреаційного комплексу на рівні світових стандартів.

5. Впровадження

Планується створення оптимальної системи надання доступного та ефективного санаторно-курортного лікування і відпочинку для широких верств населення відповідно до гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, забезпечення потреб громадян України та іноземців курортно-рекреаційними послугами на рівні світових стандартів, а також екологічно збалансованого і ефективного природокористування.

З цією метою необхідно здійснити реструктуризацію санаторно-курортної галузі на основі науково обгрунтованих потреб населення у різних видах відновлювального лікування, медичної реабілітації та оздоровлення, упорядкування мережі санаторно-курортних закладів.

Метою реформування санаторно-курортної галузі є:

реалізація проектів комплексного розвитку курортів;

створення конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринку санаторно-курортного продукту;

забезпечення функціонування мережі санаторно-курортних для лікування та оздоровлення громадян, у тому числі і тих, які відповідно до законодавства України мають право на безоплатне або пільгове курортне лікування та оздоровлення;

упорядкування мережі і санаторно-курортних закладів;

раціональне використання ліжкового фонду на основі вдосконалення ресурсно-нормативної бази санаторно-курортних закладів, стандартів діагностики та лікування, диференційованих підходів до строків санаторно-курортного лікування, впровадження сучасних ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій;

поліпшення якості послуг з розміщення, санаторно-курортних та інших послуг у курортно-рекреаційних закладах.

Для досягнення цієї мети необхідно здійснити комплекс таких заходів:

екологічне обгрунтування навантаження на природні ресурси;

створення і впровадження державних кадастрів природних територій курортів та природних лікувальних ресурсів, ведення їх моніторингу;

створення системи заохочення інвестицій у модернізацію та будівництво закладів санаторно-курортної та туристичної галузей;

переорієнтація охорони здоров'я на профілактику захворювань, медичну реабілітацію та відновлювальне лікування;

проведення роботи, пов'язаної із забезпеченням оголошення урортів державного значення;

запровадження ефективної системи фінансування санаторно-курортної галузі;

розвиток видобутку мінеральних вод, лікувальних грязей та інших природних лікувальних ресурсів за умов їх раціонального використання;

створення механізмів комплексного розвитку курортів;

поетапна приватизація оздоровчих та санаторно-курортних закладів (за винятком спеціалізованих санаторіїв), у першу чергу нерентабельних та тих, що перебувають в оренді, а також об'єктів незавершеного будівництва;

розширення мережі територій оздоровчого та рекреаційного призначення;

розроблення цільових програм розвитку санаторно-курортної галузі, в тому числі інфраструктури розміщення відпочиваючих;

удосконалення порядку акредитації санаторно-курортних закладів;

поліпшення якості надання санаторно-курортних, оздоровчих та туристичних послуг;

створення доступного за ціною оздоровчого продукту;

дотримання уніфікованих державних стандартних методик у галузі лікування та медичної реабілітації на курортах;

координація діяльності санаторно-курортних та оздоровчих закладів незалежно від форми власності та підпорядкування;

санітарне очищення курортів;

здійснення протиерозійних і протизсувних заходів та інженерного захисту морського узбережжя курортів;

впровадження економічно обгрунтованих нормативів плати за користування природними лікувальними ресурсами;

запровадження диференційованого підходу до організації розміщення відпочиваючих та їх санаторно-курортного лікування;

забезпечення повної інформованості громадян України та іноземців про курортно-рекреаційні можливості України, поліпшення стратегії маркетингу та просування санаторно-курортних послуг на внутрішньому і зовнішньому ринку, у тому числі шляхом адаптації маркетингових стратегій до сучасної практики надання санаторно-оздоровчих послуг;

створення дієвої системи організації дитячого і молодіжного відпочинку та оздоровлення.

Провідну роль у формуванні державної політики у санаторно-курортній галузі повинен відігравати спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Водночас передбачається збереження управлінської вертикалі для забезпечення проведення державної політики у сфері діяльності курортів, контролю за дотриманням державних нормативів та єдиних галузевих норм.

У зв'язку з цим необхідно чітко розмежувати повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Створення єдиної системи управління санаторно-курортної галузі має забезпечити перегляд критеріїв та умов акредитації санаторно-курортних закладів, які на даний час відображають якість роботи кабінетів або відділень фізіотерапії лікувально-профілактичного закладу, але не стосуються рівня лікування у санаторно-курортних закладах. Необхідно створити Головну комісію державної акредитації санаторно-курортних (оздоровчих) закладів при Державному департаменті з питань діяльності курортів центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

У процесі реформування санаторно-курортної галузі досягнення науки вбачаються рушійною силою, що забезпечує всебічне обгрунтування необхідності перебудови галузі, визначення прогнозних потреб населення у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації та оздоровленні, а також розроблення заходів щодо їх поліпшення.

Рішення

Р і ш е н н я

Всеукраїнської конференції

“санаторно-курортна реабілітація І лікування -

ВЕДУЧИЙ фактор збереження трудового потенціалу”

Виходячи з щорічного збільшення темпів росту загальної захворюваності працюючих, в тому числі і професійної, недостатньої ефективності заходів з охорони праці та профілактики виробничого травматизму,

враховуючи, що на підприємствах більшість працюючих має від 2 до 9 хронічних захворювань, а кожний третій - потребує оздоровлення в санаторно-курортних та в лікувально-профілактичних закладах,

визначаючи здоров'я кожної людини найбільшою цінністю держави, а необхідність його поліпшення - головною метою громадянського суспільства,

вважаючи можливим ефективний захист і збереження здоров'я працюючих, розвиток трудового потенціалу лише за умов узгоджених дій і повного взаєморозуміння всіх гілок державної влади і громадських об'єднань в процесі як пошуку рішень, так і їх вирішення,

визначаючи необхідність активної участі керівників санаторно-курортних закладів (незалежно від форми їх власності) - роботодавців галузі санаторно-курортної реабілітації в формуванні принципів збереження трудового потенціалу працівників санаторно-курортних закладів, необхідності захисту своїх професійних інтересів

ми, делегати Конференції,

1. Підготувати проект Закону України щодо внесення змін до Земельного кодексу України з метою віднесення земель в межах населених пунктів, віднесених Кабінету Міністрів України до курортних, до особливо цінних земель.

2. На виконання Закону України "Про курорти" звернутися до відповідних органів державної влади провести комплекс робіт з інвентаризації земель, на яких розташовані санаторно-курортні та оздоровчі заклади та віднесення їх у відповідному порядку до відповідних категорій земель оздоровчого та рекреаційного призначення з визначенням у натурі (на місцевості) меж округів і зон санітарної охорони.

3. Розробити з органами виконавчої влади комплексну схему планування курортно-оздоровчих та рекреаційних територій з нанесенням на ній меж земельних ділянок рекреаційного призначення та курортних територій державного та місцевого значення.

4. Виходячи з реалій економічної ситуації, що склалася в Україні, а також враховуючи регіональні особливості розвитку окремих курортних територій, запропонувати органам державної влади реалізацію заходів реформування санаторно-курортної сфери в три етапи:

- перший - етап стабілізації, оголошення природних територій курортними, визначення чітких меж земель по призначенню, поліпшення роботи курортно-рекреаційного комплексу, екологічної ситуації, вирішення невідкладних проблем збереження курортно-рекреаційних та природно-лікувальних ресурсів (через прийняття відповідних законодавчих рішень);

- другий — етап активізації економічного розвитку курортів, становлення раціональної структури курортно-рекреаційного комплексу, інженерної та соціальної інфраструктури, інвестиційних процесів, забезпечення сталого зростання матеріально-технічного та медичного забезпечення закладів курортно-рекреаційного комплексу;

- третій - етап становлення раціональної структури економіки курортів, досягнення ефективного функціонування господарського та курортно-рекреаційного комплексу, перетворення курортів України на конкурентноспроможні серед курортів світового рівня.

5. Враховуючи положення статті 1 Закону України "Про курорти", яка визначає, що "курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що... використовується з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.", а "курортна справа - сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів", та статті 38, 40 цього ж Закону, якими передбачено утворення ' центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів з наділенням його повноваженнями щодо забезпечення державної політики в курортній сфері вважаємо за доцільне просити Міністерство охорони здоров”я України завершити формування дієвої структури Державного департаменту з питань діяльності курортів у складі Міністерства охорони здоров'я та його територіальних органів з покладанням відповідним Указом Президента України функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів на МОЗ.

Довідково: Основною причиною наявної тенденції до руйнування та неефективного використання природних лікувальних ресурсів є відсутність дієвої державної політики в курортній сфері. Незважаючи на те, що Закон України "Про курорти" було прийнято ще в 2000 році, до цього часу не прийняті відповідні нормативно-правові акти, зокрема не визначено порядок надання курортам статусу державного та місцевого значення, не затверджено округи санітарної охорони курортів, не розроблена номенклатура санаторно-курортних, оздоровчих та закладів відпочинку. Відповідно не визначений порядок реорганізації одного типу закладів в інший; діючий порядок реєстрації суб'єктів господарювання в місцевих органах виконавчої влади дозволяє їм самостійно визначати свій статус. На сьогодні в Україні відсутній єдиний державний орган управління санаторно-курортною галуззю. Фактично існують два департаменти з питань діяльності курортів — один у складі МОЗ, другий у складі Держтурадміністрації, що не сприяє виваженому проведенню державної політики в галузі. Беручи до уваги, що урядовий орган державного управління у складі міністерства згідно діючих нормативно-правових актів повинен мати не менше 20 штатних одиниць, пропонуємо передати до складу Державного департаменту з питань діяльності курортів Управління організації санаторно-курортного лікування (9 штатних одиниць) та вважає доцільним для усунення дублювання функцій центральними органами виконавчої влади передати МОЗ Департамент стратегії розвитку курортів Державної туристичної адміністрації у кількості 14 штатних одиниць.

6. Рекомендувати покласти на Державний департамент з питань діяльності курортів вирішення питання щодо реформування курортної справи, яка може передбачати:

розробку Державної Програми розвитку санаторно-курортної галузі, метою якої може бути створення конкурентноспроможної прибуткової галузі;
упорядкування мережі санаторно-курортних закладів незалежно від форм власності;
визначення статусу земель на курортах, та визначення самих курортних територій;
проведення атестації, акредитації та сертифікації послуг у санаторно-курортних закладах;
вдосконалення ресурсно-нормативної бази санаторно-курортних закладів, стандартів діагностики та лікування, диференційованих підходів до термінів санаторно-курортного лікування, впровадження сучасних ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій;
виконання соціальної функції держави щодо санаторно-курортного лікування та реабілітації незахищених верст населення (інвалідам, людям похилого віку та іншим категоріям громадян, яким відповідно до законів України гарантовано безоплатне або пільгове санаторно-курортне лікування. Цю функцію можуть виконувати державні санаторно-курортні заклади МОЗ, які повинні фінансуватися з Державного бюджету України;

7. Створити організацію роботодавців галузі санаторно-курортної реабілітації у складі Всеукраїнського об”єднання роботодавців галузі охорони здоров”я з правом участі в укладання Генеральної Угоди між Урядом, профспілками та роботодавцями галузі санаторно-курортної реабілітації на наступні роки;

8. Просити відповідні органи виконавчої влади ввести до штатного розпису санаторіїв посаду психолога та соціального працівника, оскільки процес соціально-психологічної адаптації підлітка в перші дні перебування в санаторії є дуже важливим.

Довідково: Основною причиною наявної тенденції до руйнування та неефективного використання природних лікувальни В структурі дитячих санаторіїв МОЗ функціонують 13 шкіл, в інших санаторіях працюють консультативні пункти, які надають дітям допомогу в засвоєнні знань з основних предметів шкільної програми. На сьогоднішній день забезпеченість педагогічними кадрами в дитячих санаторіях МОЗ складає 80%. В ряді санаторіїв кількість дітей, що припадає на 1 вихователя, майже в два рази перевищує норми, що погіршує якість роботи з дітьми та догляд за ними. Оскільки сьогодні санаторії приймають дітей віком до 18 років, норми навантаження на одного вихователя не відповідають сучасним вимогам виховного процесу. Психологічні особливості підліткового віку, прояви девіантної поведінки, соціальні детермінанти стану здоров'я підлітків потребують більшої уваги та пильного нагляду з боку педагогічного персоналу.

усвідомлюємо свою відповідальність за об'єднання зусиль громадськості та органів державної влади в діяльності, спрямованій на збереження здоров'я і подальший розвиток трудового потенціалу нації

підтримуюємо демократичні перетворення в суспільстві з метою побудови в Україні соціально орієнтованої держави, входження України до складу Європейського співтовариства, а також необхідність переходу до європейських норм громадського життя,

вважаємо, що збереження та зміцнення здоров'я українського народу, забезпечення вільного вибору доступної якісної медичної допомоги кожним громадянином є одним із найважливіших пріоритетів державної політики,

орієнтуючись на положення Європейського бюро ВООЗ, викладені в Декларації про права пацієнта в Європі,

визначаючи необхідність більш активного реформування існуючої системи охорони здоров'я за безпосередньою участі широкої громадськості

усвідомлюючи, що створення в країні сучасної ефективної системи медичної допомоги, яка б відповідала вимогам та міжнародним стандартам якості, базується на спільних діях держави, медичного співтовариства та громадського суспільства в цілому,

заявляємо:

Участь громадськості у формуванні та реалізації політики держави у сфері збереження здоров'я нації є невід‘ємною складовою розвиненого громадянського суспільства, кожний член якого усвідомлює необхідність своєї активної життєвої позиції.

Стратегією громадської політики в охороні здоров'я є формування та збереження цілісного здоров'я нації – укріплення та удосконалення фізичного, душевного (психічного) та духовного (соціального) здоров'я особистості, виховання відповідальності кожного громадянина за власне здоров'я.

Медична громадськість України, її науковий потенціал, зосереджений в фахових медичних асоціаціях членах Української Федерації сприяння охороні здоров 'я на протязі декількох років підіймає проблеми реформування діючої системи охорони здоров 'я, впровадження заходів, спрямованих на збереження здоров 'я українського народу, його трудового потенціалу, покращення демографічної ситуації в державі.

Вважаючи за необхідне передачу, згідно міжнародних стандартів, значної кількості функцій управління галуззю громадським медичним об 'єднанням.

На превеликий жаль, громадська думка з приводу вищезазначених питань, не знаходила відповідної зацікавленості з боку Міністерства охорони здоров 'я України.

Учасники Конференції закликають українське суспільство, центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи самоврядування до активної участі у здійсненні державної та громадської політики в сфері охорони здоров'я, до плідної співпраці з метою реалізації конституційних гарантій здоров'я, його охорони і отримання якісної медичної допомоги.

Проект Звернення учасників конференції

Проект

З в е р е н н я у ч а с н и к і в к о н ф е р е н ц і ї

До Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України:

Учасники Форуму просять сприяти:

збільшенню обсягів фінансування галузі на 2006 рік мінімум до 6% від ВВП;

внесенню зміни до третього абзацу Статті 49 Конституції України з формулюванням: "Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога визначеним контингентам хворих та гарантованого обсягу надається безоплатно. Держава сприяє ефективному використанню існуючої мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я з залученням на договірній основі підприємств, установ і закладів недержавної форми власності, які надають населенню лікувально-профілактичну допомогу;

прийняттю нової редакції Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачивши в ньому окремий розділ "Роль і місце громадських медичних об 'єднань в управлінні охороною здоров 'я";

прийняти Закон України "Про права пацієнта";

завершити формування дієвої структури Державного департаменту з питань діяльності курортів у складі Міністерства охорони здоров'я та його територіальних органів з покладанням відповідним Указом Президента України функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів на МОЗ;

покласти на Державний департамент з питань діяльності курортів вирішення питання щодо реформування курортної справи, яка може передбачати:

розробку Державної Програми розвитку санаторно-курортної галузі, метою якої може бути створення конкурентноспроможної прибуткової галузі;
визначення статусу земель на курортах, та визначення самих курортних територій;
проведення атестації, акредитації та сертифікації послуг у санаторно-курортних закладах;
вдосконалення ресурсно-нормативної бази санаторно-курортних закладів, стандартів діагностики та лікування, диференційованих підходів до термінів санаторно-курортного лікування, впровадження сучасних ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій;
виконання соціальної функції держави щодо санаторно-курортного лікування та реабілітації незахищених верст населення (інвалідам, людям похилого віку та іншим категоріям громадян, яким відповідно до законів України гарантовано безоплатне або пільгове санаторно-курортне лікування. Цю функцію можуть виконувати державні санаторно-курортні заклади МОЗ, які повинні фінансуватися з Державного бюджету України;

підтримати Рішення Всеукраїнського Форуму "Збереження та розвиток трудового потенціалу" (2004 р.) щодо прийняття і подальшого впровадження розробленої Національної Комплексної Програми "Збереження і розвиток трудового потенціалу України".

Міністра охорони здоров 'я України:

прискорити передачу медичним громадським об'єднанням функцій атестації, акредитації; активізувати участь представників медичної громадськості в роботі ліцензійних комісій МОЗ України;

врахувати громадську думку з питань реформування охорони здоров'я, збереження трудового потенціалу, зміцненню здоров'я українського народу, конструктивні пропозиції яких викладені в Рішеннях Всеукраїнських Форумів і науково-практичних конференцій;

забезпечити за активної участі громадськості формування свідомого ставлення кожного громадянина, української спільноти та державних установ до проблеми збереження та поліпшення здоров'я нації як цілісності фізичного, душевного (психічного) та духовного (соціального) здоров'я; пропаганда здорового способу життя;

сприяти створенню і подальшому розвитку системи суспільної солідарності в охороні здоров'я;

підготувати проект Закону України щодо внесення змін до Земельного кодексу України з метою віднесення земель в межах населених пунктів, віднесених Кабінету Міністрів України до курортних, до особливо цінних земель;

провести комплекс робіт з інвентаризації земель, на яких розташовані санаторно-курортні та оздоровчі заклади та віднесення їх у відповідному порядку до відповідних категорій земель оздоровчого та рекреаційного призначення з визначенням у натурі (на місцевості) меж округів і зон санітарної охорони;

розробити комплексну схему планування курортно-оздоровчих та рекреаційних територій з нанесенням на ній меж земельних ділянок рекреаційного призначення та курортних територій державного та місцевого значення;

ввести до штатного розпису санаторіїв посаду психолога та соціального працівника, оскільки процес соціально-психологічної адаптації підлітка в перші дні перебування в санаторії є дуже важливим.

Звернення учасників конференції

З В Е Р Н Е Н Н Я

Учасників Всеукраїнської конференції

“Санаторно-курортна реабілітація і лікування –

ведучий фактор збереження трудового потенціалу”

членів Всеукраїнської організації роботодавців

галузі охорони здоров’я та

Української Федерації громадських організацій

сприяння охороні здоров’я

до Президента України, Прем’єр-Міністра України, Голови Федерації

Голови Федерації роботодавців України, першого Віце-Прем’єр-міністра України,

Голови профспілок України.

Ріст темпів промислового виробництва на підприємствах ведучих галузей промисловості, загострення питань охорони праці, зростання фізичного та психічного навантаження на організм працюючих в умовах суттєвого зменшення можливостей щодо оздоровчих та реабілітаційних заходів, сприяють суттєвому погіршенню показників здоров’я, формуванню значної кількості хронічних та соціально-обумовлених захворювань робітників та членів їх сімей, особливо дітей та підлітків що безпосередньо впливає на збереження та подальший розвиток трудового потенціалу України.

Вже у 2015 році потреба в трудових ресурсах ведучих галузей промисловості буде задовольнятися лише на 38%-44%, в 1,4-1,6 рази зросте кількість пенсіонерів, яким десь треба буде брати відрахування на пенсійне забезпечення - все це загрожує колапсу промисловості країни, особливо таких її галузей, як металургійна, хімічна та коксохімічна, енергетична, вугільна, вугільно-збагачувальна, атомна, машинобудівна, сільськогосподарська тощо.

На цьому фоні держава вже зараз внаслідок компенсацій за тимчасову втрату працездатності, лікування професійних захворювань, відшкодування інвалідам праці, недодану внаслідок захворюваності продукцію щорічно втрачає десятки мільярдів гривень.

Таким чином, якість здоров’я працюючих становиться одним з основних принципів розвитку країни, а за умовами його подальшого погіршення – формує стан національної безпеки держави.

В той же час, впровадження програми оздоровлення та санаторно-курортної реабілітації дозволяє щорічно до 36% -41% знижувати вищезазначені витрати, зміцнювати здоров’я працюючих та зберігати трудовий потенціал держави.

Разом з тим все більшу стурбованість викликають проблеми, які склалися за останні роки щодо відтворювання трудового потенціалу держави за рахунок оздоровчих та реабілітаційних заходів: можливості оздоровчих та реабілітаційних заходів щорічно скорочуються внаслідок зростання вартості путівок, яка враховує також і ПДВ, зменшується обсяг фінансування цих заходів Фондами соціального страхування, залишається край недостатньою, мережа спеціалізованих реабілітаційних відділень для вагітних жінок, дорослих, підлітків і дітей, як майбутнього резерву трудових ресурсів.

В санаторно-курортних закладах за останні роки не обновлювалася фізіотерапевтична апаратура, де тільки 7 % з обсягу якої відповідає сучасним вимогам. При цьому, незважаючи на неодноразові звернення у 2001 –2004 роках медичної громадськості до вищого керівництва держави, штучно стримується розробка та виготовлення вітчизняної апаратури і виробів медичного призначення і підтримується закупівля імпортної, дорогої медичної техніки. У разі, коли при колосальних зусиллях вітчизняними виробниками розробляється апаратура, її сертифікація і реєстрація потребує непомірних (до 50000 – 60000 гривень) коштів. Неодноразові звернення з цього приводу до керівництва МОЗ України не мали і не мають ніяких результатів.

Розширенню можливостей оздоровлення та санаторно-курортного лікування на Україні заважають дуже складні умови отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами для видобутку природних лікувальних ресурсів, наявність високих податкових ставок плати за курортну землю, необхідність проведення інвентаризації природних лікувальних ресурсів, особливо на території Автономній республіки Крим, внесення відповідних змін до переліку водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, їх геолого-економічної та бальнеологічної оцінки.

Визначаючи здоров'я кожної людини і всього українського народу, його трудовий потенціал як найбільшу цінність держави, а необхідність його поліпшення - як головну мету громадянського суспільства, ми, учасники Конференції усвідомлюємо свою відповідальність за об’єднання зусиль громадськості та органів державної влади і спрямування інтелектуального потенціалу на збереження здоров'я і подальший розвиток трудового потенціалу нації.

На підставі вищенаведеного ми, делегати Конференції - члени Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я, Української Федерації сприяння охороні здоров’я звертаємось до

Президента України Ющенко Віктора Андрійовича,

Прем’єр-Міністра України Тимошенко Юлії Володимирівні,

Голови Федерації роботодавців України, Першого Віце-прем’єр-міністра України Кінаха Анатолія Кириловича,

Голови Федерації профспілок України Юріна Олександра Валентиновича

з прохання вирішення питань подальшого розвитку і удосконалення діяльності органів виконавчої влади, громадських організацій і всього українського суспільства напрямках:

створення Національної Програми оздоровлення та санаторно-курортної реабілітації населення України з метою збереження його трудового потенціалу;
розробки і наукового обґрунтування реорганізації санаторно-курортної справи в напрямках відновлення і подальшого розвитку мережі санаторно-курортних установ дитячого профілю, матеріального укріплення курортів для лікування туберкульозу, інших соціально-небезпечних хвороб, подальшого розвитку санаторно-курортних установ для лікування ендокринної, гастроентерологічної патології, захворювань шкіри, розробки і вдосконалення нормативно-правової бази, стандартів і термінів санаторно-курортного лікування;
цільового фінансування реабілітаційних заходів щодо дітей і підлітків – інвалідів з захворюваннями кровотворної, центральної та периферійної нервової системи, артеріальною гіпертензією, опорно-рухового апарату, особливо із запальними захворюваннями суглобів, та ВІЛ- інфікованих;
проведення робот з геолого-економічної та бальнеологічної оцінки природних лікувальних ресурсів Автономної Республіки Крим, їх інвентаризації та розробки програм їх пріоритетного використання;
проведення на Україні інвентаризації водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, з переглядом режимів, встановлених в межах зон і округів санітарної охорони цих родовищ та інших природних лікувальних ресурсів;
розгляду на відповідному рівні питання зменшення обсягів плати за землю санаторно-курортними закладами державної форми власності та ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”і перш за все клінічними санаторіями, санаторіями з реабілітаційними відділеннями або центрами;
удосконалення (спрощення) системи надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами для видобутку природних лікувальних ресурсів;
ініціювання змін у податкове законодавство щодо зняття ПДВ на вартість санаторно-курортної путівки;
забезпечення стовідсоткового використання коштів Фонду соціального страхування України з тимчасовою втратою працездатності, призначених для санаторно-курортної реабілітації застрахованих;
організації у складі Міністерства охорони здоров’я України на базі Управління організації санаторно-курортного лікування – Державного департаменту санаторно-курортного лікування з метою науково-організаційного зміцнення централізації оздоровчих та реабілітаційних процесів населення України;
забезпечення умов вітчизняного виробництва фізіотерапевтичної апаратури, їх прозорої та відкритої для медичної громадськості сертифікації і реєстрації та оснащення клінічних санаторно-курортних закладів, відділень та центрів для відновлювання працездатності і здоров’я в цілому населення нашою держави.

Рішення прийнято одноголосно учасниками Конференції.

Від імені учасників Конференції, за наказом 3112000 членів Української Федерації сприяння охорони здоров’я, Всеукраїнського об’єднання роботодавців галузі охорони здоров’я,

Голова Ради

О.С.Руднєв

м. Київ, 02 червня 2005 року.

Всеукр. Конф. “Стратегія і перспективи розвитку додаткової медичної допомоги працюючим і населенню в

Всеукр. Конф. “Стратегія і перспективи розвитку додаткової медичної допомоги працюючим і населенню в сучасних соціально-економічних умовах”

Всеукр. Конф. “Стратегія розвитку фармацевтичної галузі в умовах оптимізації соціально-економічних п

Всеукр. Конф. “Стратегія розвитку фармацевтичної галузі в умовах оптимізації соціально-економічних процесів у державі”

Порядок денний

П О Р Я Д О К Д Е Н Н И Й

Всеукраїнської Конференції

"Стратегія розвитку фармацевтичної галузі в умовах оптимізації соціально - економічних процесів у державі"

9.00 – 10.00	Реєстрація учасників Конференції.
10.00 – 10.10	Відкриття Конференції – Загородній В. В., Президент Української Федерації сприяння охороні здоров’я, перший заступник начальника Головного Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення м. Києва.
10.10 – 10.25	Основні напрямки розвитку фармацевтичної галузі в Україні. Рибчук В. О., заступник Міністра охорони здоров’я України.
10.25 – 10.35	Роль медичної громадськості України у формуванні державної політики розвитку фармацевтичної галузі. Руднєв О. С., Голова Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я.
10.35 – 10.50	Освітнянські кадри – багатство фармацевтичної галузі України. Черних В. П., Ректор Національного фармацевтичного університету, доктор фарм.наук, доктор хімічних наук, професор, член – кор. НАН України.
10.50 – 11.05	Фармацевтична освіта в країнах Європи та інтеграція України в Європейський освітнянський простір. Вітютнева Н. О., Декан медико – профілактичного та фармацевтичного факультету, завідуюча кафедрою фармацевтичної хімії та фармакогнезії КМАПО ім. П. Л. Щупика.
11.05 – 11.20	Проблеми якості лікарських засобів. Чумак В. Т., Директор Державного фармацевтичного центру.
11.20 – 11.35	Актуальні питання ціноутворення та регулювання обігу лікарських засобів. Немченко А. С., Національний фармацевтичний університет, доктор фарм.наук, професор.
11.35 – 11.50	Стратегія розвитку аптечних мереж України. Пасталиця С. В., Генеральний директор ЧОП “Ліки України”.
11.50 – 12.00	Питання створення Фармацевтичної Ліги України. Шафранський В. В., Директор Представництва “Бофур Іпсен Інтернаціонал”.
12.00 – 12.15	Стратегія і проблеми розвитку вітчизняної фармацевтичної науки. Георгієвський В. П., Директор ДП “Державний науковий центр лікарських засобів”, професор, член – кор. АМН України.
12.15 – 12.25	Україна - держава фармацевтична. Безпалько Л. В., Генеральний директор Борщагівського ХФЗ.
12.25 – 12.35	Протиріччя нормативно – правової бази розвитку фармацевтичної галузі України. Чабаненко В. В., Завідуючий організаційно – методичним відділом ПП ПВФ “Ацинус”.
12.35 – 12.45	“”Закриті питання” в регулюванні ринку лікарських засобів”. Кузьміна Г. І., Заступник директора Компанії МВВ “Інструментс”.
12.45 – 13.00	Деякі проблеми дистрибуції імпортних лікарських засобів і шляхи їх вирішення на Україні. Ковтушенко А. О., фахівець Національного промислово – інвестиційного Фонду Російської Федерації.
13.00 – 13.10	Структура організації фармацевтичного ринку Східно – Європейських країн на шляху приєднання до ЄС. Гладкий Р. Б., Директор Представництва “Серв’є Інтернасійональ”.
13.10 – 13.40	Перерва.
13.40 – 13.50	Проблемні питання та напрямки реформування аптечної служби України в умовах демократизації суспільства. Горюнова Л. Г., Голова Правління Київської обласної асоціації аптечних працівників.
13.50 – 14.00	Розвиток фармацевтичної галузі в умовах України. Урсол Г. М., Генеральний директор ПП ПВФ “Ацинус”.
14.00 - 15.00	Обговорення виступів учасників Конференції.
15.00 – 15.30	Прийняття Рішень Конференції.
15.30 – 16.00	Прийняття Звернень до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.
16.00	Закінчення роботи Конференції.

Склад Оргкомітету

Всеукраїнське об'єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров'я

Українська Федерація громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства

====================================================

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

“СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ОПТИМІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ДЕРЖАВІ”

Голова оргкомітету

Москаленко Валентина Миколаївна

- Президент Всеукраїнської атечної Асоціації, перший заступник Голови Правління ДАК “Ліки України”, член Ради УФОЗ, член Координаційної Ради при МОЗ України;

Співголови оргкомітету:

Георгієвський Віктор Петрович

- Директор ДП “Науково – експертного фармакопійного центру”, чл. кор. НАН України;

Руднєв Олександр Сергійович

- Член Громадської Ради при Кабінеті Міністрів України, Голова Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я

Страшний Владислав Володимирович

- Президент Асоціації міжнародних фармацевтичних компаній виробників в Україні, Генеральний директор Pfizer H.C.P., USA, член Ради УФОЗ;

Члени організаційного комітету:

Безпалько Людмила Василівна

- Генеральний директор Борщагівського ХФЗ;

Вітютнева Наталія Олександрівна

- Декан медико –профілактики та фармації, зав.кафедри фармацевтичної хімії та фармакогнозії КМАПО ім. П.Л.Щупика, професор;

Гладкий Роман Богданович

- Директор Представництва “Серв’є Інтернасьйональ”;

Жебровська Філя Іванівна

- Генеральний директор ВАТ “Фармак”;

Загорій Володимир Антонович

- Генеральний директор фармацевтичної фірми “Дарниця”;

Зозуля Руслан Петрович

- Президент ВАТ “Гемопласт”;

Казаріна Таміла Лаврентіївна

- Голова ЦК профсоюзу медичних працівників України;

Крячок Ігор Володимирович

- Головний редактор тижневика “Аптека”;

Острогруд Андрій Юрійович

- Голова Правління ВАТ “Київгума”;

Пасічник Михайло Францович

- Директор з питань стратегічного розвитку компанії “Фалбі”.

Рибчук Віктор Олександрович

- Заступник Міністра охорони здоров’я України;

Руденко Володимир Васильович

- Президент Громадської організації “Київське фармацевтичне товариство”

Семеренко Ольга Степанівна

- Голова Правління – президент АТ “Галичфарм”;

Скопиченко Світлана Василівна

- Директор представництва “Солвей Фармацеутікалз ГмбХ”;

Шафранський Віктор Вікторович

- Директор представництва “Бофур Іпсен Інтернасіональ”;

Яцишин Анатолій Олексійович

- Голова Представництва Компанії “Санофі - Авентіс”.

Проект Статуту Фармацевтичної Ліги України

СТАТУТ

ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ЛІГИ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ 1.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

1.1. Фармацевтична Ліга України (далі скорочено Ліга) є Всеукраїнським громадським об’єднанням громадських організацій, підприємств, установ, закладів, окремих громадян, діяльність яких спрямована на концентрацію зусиль суб’єктів фармацевтичної галузі з метою розробки та впровадження громадської політики розвитку вітчизняної фармації, збереження здоров’я українського народу, задоволення та захисту законних соціальних, економічних, професійних та інших спільних інтересів членів Ліги. Діяльність Ліги поширюється на територію України.

1.2. Ліга у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України “Про об’єднання громадян”, іншими актами законодавства України та цим Статутом.

1.3. Ліга здійснює свою діяльність на основі таких принципів:

- законності та гласності;

- рівноправності всіх членів Ліги;

- юридичної і господарської самостійності та самоврядування членів Ліги.

1.4. Ліга співпрацює з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

1.5. Назва Ліги:

повна: “Фармацевтична Ліга України ";

скорочена - "ФЛУ".

1.7. Юридична адреса Ліги: 01034, м. Київ – 34, провулок Георгієвський, 9, оф. 118.

РОЗДІЛ 2.

ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ЛІГИ.

2.1. Ліга з моменту державної реєстрації набуває статусу юридичної особи.

2.2. Ліга має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатки та штампи з своїм найменуванням, зразки яких затверджуються Головою Ради Ліги.

2.3. Ліга має власну символіку, яка затверджується Радою Ліги та реєструється в установленому законодавством порядку.

2.4. Ліга є власником належного їй майна. Ліга володіє, користується та розпоряджається своїм майном відповідно до мети своєї діяльності та призначення майна.

2.5. Для виконання статутних завдань Ліга має право від свого імені укладати угоди, договори, контракти тощо та нести обов'язки за укладеними угодами, договорами, контрактами; орендувати та набувати будь-яке майно для забезпечення статутної діяльності, набувати майнові та особисті немайнові права.

2.6. Ліга може бути позивачем та відповідачем у суді, господарському, третейському суді.

2.7. Ліга користується іншими правами, що передбачені чинним законодавством України.

2.8. Офіційною мовою Ліги є українська мова.

РОЗДІЛ 3.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІГИ.

3.1. Головною метою діяльності Ліги є концентрація організаційного та наукового потенціалу фахівців з метою розробки та впровадження громадської політики розвитку вітчизняної фармації і збереження здоров’я українського народу.

3.2. Для виконання статутної мети, Ліга виконує в установленому законодавством порядку такі основні завдання:

3.2.1. вивчає та удосконалює в інтересах України досвід вітчизняної фармацевтичної галузі та фармацевтичної галузі зарубіжних держав;

3.2.2. вивчає та удосконалює в інтересах України досвід вітчизняної та зарубіжної галузі виробництва виробів і товарів медичного призначення;

3.2.3. впроваджує на громадських засадах спільно з органами державної влади передові вітчизняні та зарубіжні технології виробництва, сертифікації, реєстрації та дистрибуції лікарських засобів, виробів і товарів медичного призначення на Україні;

3.2.4. приймає безпосередню участь в розробці, розгляданні, обговоренні нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність фармацевтичної галузі та виробництва виробів і товарів медичного призначення на Україні;

3.2.5. лобіює, на підставі існуючого Законодавства, впровадження прогресивних технологій виробництва, контролю, сертифікації лікарських засобів, виробів і товарів медичного призначення в органах Законодавчої та виконавчої влади України;

3.2.6. приймає безпосередню участь на громадських засадах в процесах регулювання виробництва та наповнення вітчизняного ринку лікарськими засобами, виробами і товарами медичного призначення вітчизняного та зарубіжного виробництва;

3.2.7. здійснює, на підставі існуючого законодавства України, громадський контроль за виробництвом, сертифікацією, імпортними та експортними процесами, стосовно лікарських засобів, виробів і товарів медичного призначення;

3.2.8. приймає безпосередню участь по узгодженню з Міністерством охорони здоров”я України на громадських засадах в діяльності тендерних комісій по закупівлям за державні гроші ліків, сироваток, діагностикумів, виробів і товарів медичного призначення;

3.2.9. на громадських засадах, з залученням провідних фахівців проводить комплекс заходів, спрямованих на виявлення і вилучення з обігу фальсифікованих лікарських засобів, неякісних та підроблених виробів і товарів медичного призначення;

3.2.10. на фармацевтичному ринку України проводить роботу, згідного чинного законодавства, спрямовану на виявлення окремих юридичних та фізичних осіб, які реалізують свою продукцію (ліки, вироби і товари медичного призначення) за цінами, що суперечать затвердженим органами державної влади;

3.2.11. постійно проводить комплекс заходів по поступової передачі Міністерством охорони здоров’я України ліцензування, атестації і акредитації фахівців фармацевтичної галузі фаховим асоціаціям Ліги;

3.2.12. на підставі Закону України “Про інформацію” отримує в Міністерстві охорони здоров’я України і аналізує інформацію щодо виробництва, ціноутворення, розподіл в регіонах України ліків, виробів і товарів медичного призначення;

3.2.13. на підставі Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я приймає безпосередню участь в управлінні охороною здоров’я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством, здійснює громадський контроль та нагляд в галузі охорони здоров’я, створює при органах та закладах охорони здоров’я громадські консультативні або наглядові ради, ініціює створення при Верховній Раді України дорадчих та експертних органів фахівців галузі фармації та виробництва виробів і товарів медичного призначення;

3.2.14. здійснює комплекс заходів по захисту прав пацієнтів, населення – споживачів лікарських засобів, виробів і товарів медичного призначення;

3.2.15. здійснює громадський контроль маркування лікарських засобів, які поступають на споживчий ринок України;

3.2.16. здійснює громадський контроль за порядком ввезення на територію України і вивезення за кордон лікарських засобів, їх реалізацією, утилізацією і знищенням, дотриманням ліцензіатами вимог до оптової, роздрібної торгівлі, збереження на приватних складах лікарських засобів з оповіщенням Міністерства охорони здоров’я України окремих випадків зловживань;

3.2.17. вивчає, аналізує та розповсюджує зарубіжні передові технології виробництва, наукових досліджень лікарських засобів, організації їх розповсюдження;

3.2.18. разом з науково-дослідними інститутами, медичними та фармацевтичними університетами розробляє та розвиває передові напрямки фармацевтичної науки, співпрацює з науковими фармацевтичними установами і закладами зарубіжних країн;

3.2.19. здійснює комплекс дорадчих заходів по удосконаленню роботи вищих навчальних фармацевтичних закладів, використовуючи передові технології навчання ведучих зарубіжних країни світу;

3.2.20. здійснює постійний моніторинг наукових досягнень в галузі виробництва лікарських засобів, виробів і товарів медичного призначення;

3.2.21. організовує наукові та науково-практичні конференції, симпозіуми з залученням провідних вчених і фахівців фармацевтичної галузі та промислового виробництва виробів і товарів медичного призначення;

3.2.22. об’єднує на методологічній, організаційній, правовій основі громадські організації фармацевтичної галузі;

3.2.23. здійснює представницьких функції в органах державної влади та, в разі необхідності, захищає законні соціальні, економічні, правові інтереси Ліги та її членів;

3.2.24. інформує суспільство з питань наявності, обігу та вартості лікарських засобів на фармацевтичному ринку України;

3.2.25. приймає безпосередню участь в організації та проведенні заходів з висвітлення в засобах масової інформації суспільної думки про діяльність підприємств, установ, закладів усіх форм власності, які зашкоджують здоров’ю населення, в тому числі працюючого;

3.2.26. організовує вивчення громадської думки в Україні та за кордоном з найважливіших проблем розвитку системи охорони здоров'я громадянського суспільства;

3.2.27. сприяє членам Ліги в розширенні їх можливостей приймати активну участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації фахівців у галузі охорони здоров'я;

3.2.28. сприяє участі громадських організацій Ліги у здійсненні заходів щодо запровадження ефективної системи багатоканального фінансування сфери охорони здоров’я, формуванні керованого ринку платних медичних послуг в установах недержавної форми власності, вдосконаленні механізмів державного регулювання цін на лікарські засоби, медичне обладнання та вироби медичного призначення;

3.2.29. сприяє залученню вітчизняних та іноземних інвестицій, на підставі розроблених Лігою програм розвитку фармацевтичної галузі;

3.2.30. організує роботу вітчизняних та іноземних делегацій з метою обміну досвідом у сфері фармацевтичної галузі;

3.2.31. приймає участь у розробленні та реалізації спільно із зацікавленими організаціями благодійних акцій, що сприяють поліпшенню стану охорони здоров’я населення та охороні довкілля;

3.2.32. активно співпрацює з українськими роботодавцями медичної (фармацевтичної) промисловості держави усіх форм власності з метою сприяння захисту професійних прав і інтересів працюючих - членів Ліги;

3.2.33. організує та проводить форуми, з'їзди, конференції, симпозіуми, “кругли столи”, прес-конференції, виставки, необхідні для досягнення статутних цілей;

3.2.34. взаємодіє з іншими громадськими організаціями як в Україні, так і за її межами з питань, що належать до статутної діяльності Ліги;

3.2.35. розвиває міжнародне співробітництво з метою обміну досвідом та інформацією в галузі медицини та організації охорони здоров’я населення;

3.2.36. здійснює господарську та іншу комерційну діяльность шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством;

3.2.37. засновує засоби масової інформації відповідно до статутної мети Ліги.

3. 3. Для виконання статутної мети та завдань, Ліга в установленому законодавством порядку визначає такі основні напрямки:

3.3.1. сприяння активній участі членів Ліги в процесах реформування системи охорони здоров'я держави, медичного страхування населення, удосконаленню системи охорони навколишнього середовища України;

3.3.2. співпраця з вищими учбовими закладами України з метою впровадження серед студентської молоді принципів здорового способу життя, подальшого розвитку їх активної життєвої позиції щодо збереження здоров’я нації та навколишнього середовища України;

3.3.3. розроблення і оприлюднення пропозицій щодо адаптації законодавства України з питань регламентації діяльності і регулювання відносин у сфері охорони здоров'я громадянського суспільства до законодавства Європейського Союзу та світових стандартів;

3.3.4. підготовка звернень і оприлюднення громадської думки стосовно пропозицій до виконавчих органів державної та місцевої влади з питань поліпшення організації та управління системою охорони здоров'я.

3.3.5. співробітництво на громадських засадах з державними органами охорони здоров'я у питаннях ліцензування діяльності, акредитації установ, закладів, підприємств, атестації провідних фахівців; реалізація активної позиції Ліги щодо поступової передачі функцій ліцензування, атестації і акредитації професійним Асоціаціям, згідно міжнародним стандартам;

4. Ліга регулярно оприлюднює в засобах масової інформації свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати.

РОЗДІЛ 4.

ЗАСНОВНИКИ ЛІГИ, ЧЛЕНСТВО В ЛІЗІ.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЧЛЕНІВ ЛІГИ

4.1. Засновниками Ліги є юридичні і фізичні особи.

4.2. Політичні партії не можуть бути засновниками та членами Ліги.

Членство в Лізі є фіксованим.

4.3. Членами Ліги можуть бути громадські організації, підприємства, установи і заклади (незалежно від форми їх власності), фізичні особи.

До Ліги можуть прийматися юридичні особи інших країн за умовами, що вони виробляють на території України і зарубіжних країн і реалізують на території України вироблені лікарські засоби, вироби і товари медичного призначення.

4.4. Прийом у члени Ліги здійснюється за рішенням Ради Ліги на підставі письмової заяви на ім’я Голови Ради Ліги. 4.5. Права членів Ліги не можуть бути передані третім особам.

4.6. Вибуття з членів Ліги може відбуватися шляхом подачі письмової заяви. Рада Ліги протягом місяця з моменту подачі заяви вирішує питання про вибуття з членів Ліги заявника, про що йому письмово повідомляється в десятиденний строк.

4.7. Члени Ліги вносять вступні та поточні членські внески, розмір яких визначається Радою Ліги.

4.8. Вступні та поточні членські внески членів Ліги під час вибуття з Ліги поверненню не підлягаються.

4.9. Члени Ліги мають право:

- обирати та бути обраними до керівних органів Ліги;

- брати безпосередню участь у статутній діяльності Ліги;

- представляти свою організацію в керівних органах Ліги;

- брати безпосередню участь у статутній діяльності Ліги;

- вносити пропозиції щодо поточної роботи керівних органів Ліги, ініціювати для розгляду на засіданні Ради Ліги, а також на Конференції Ліги будь-які питання її подальшої роботи;

- ініціювати для розгляду і подальшого впровадження питання роботи Ліги в напрямах, які доповнюють статутну діяльність Ліги і не виходять за межі законодавства про об'єднання громадян;

- вносити пропозиції щодо змін напрямів статутної діяльності Ліги;

- вимагати в установленому порядку скликання позачергових Конференцій Ліги;

- вийти з числа членів Ліги за власним бажанням.

4.10. Обов’язки членів Ліги:

- дотримуватись положень даного статуту;

- брати участь у діяльності Ліги;

- надавати інформацію, необхідну для вирішення питань, пов’язаних з діяльністю Ліги;

- своєчасно сплачувати періодичні і цільові внески.

4.11. Члени Ліги, систематично не виконуючі або не належно виконуючі свої зобов’язання, можуть бути виключені з Ліги за рішенням Ради Ліги.

РОЗДІЛ 5.

КЕРІВНІ ОРГАНИ ЛІГИ

5.1. Вищим керівним органом Ліги є Конференція – загальні збори делегатів - членів Ліги.

Кожний делегат має один голос.

Конференція скликається Радою Ліги один раз на три роки.

Конференція є правомочною, якщо на ній присутні більше ніж 50 відсотків делегатів - членів Ліги.

Всі рішення, які належать до компетенції Ліги згідно з цим Статутом, приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів присутніх на Конференції делегатів членів Ліги.

Прийняті на Конференції рішення оформляються протоколом.

5.2. Конференція може бути черговою і позачерговою. Чергова Конференція скликається в плановому порядку Радою Ліги.

Позачергова Конференція скликається:

- за пропозицією Ради Ліги;

- за пропозицією Ревізійної комісії;

- за пропозицією не менш як 2/3 членів Ліги.

5.3. Про проведення Конференції члени Ліги повідомляються Радою Ліги письмово відповідно до Статуту з зазначенням часу, місця проведення Конференції та порядку денного.

Повідомлення повинно бути зроблено не менше, ніж за 60 днів до дати проведення Конференції. Будь-який член Ліги має право вимагати розгляду питання на Конференції за умови, якщо воно буде ним поставлене не пізніше, ніж за ЗО днів до початку роботи Конференції.

Не пізніше, як за 15 днів до проведення Конференції членам Ліги повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денної Конференції.

З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх делегатів, присутніх на Конференції.

5.4. Витрати на проведення Конференцій здійснюються за рахунок членів Ліги, благодійних фондів, внесків, пожертв, спонсорської допомоги тощо.

5.5. Конференція може приймати рішення з усіх питань діяльності Ліги.

До виключної компетенції Конференції належать такі питання:

- обрання Почесного Президента, Президента Ліги, Віце-Президентів, Ради Ліги та Ревізійної комісії Ліги;

- прийняття рішень про кооптування в Раду Ліги нових членів замість тих, що вибули з будь - яких причин;

- аналіз результатів діяльності Ліги за минулий термін і затвердження основних напрямів статутної діяльності Ліги на наступний період;

- затвердження пропозицій, які пропонується направити органам законодавчої та виконавчої влади, главі держави;

- прийняття звернень до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-Міністра України, Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Європарламенту, міжнародних організацій з питань статутної діяльності Ліги;

- затвердження Статуту Ліги, внесення змін та доповнень до нього;

- затвердження Положення про Ревізійну комісію Ліги;

- затвердження звітів про діяльність Ради Ліги та Ревізійної комісії.

- прийняття рішення про припинення діяльності Ліги.

5.6. Президент Ліги представляє Лігу з усіх питань її діяльності в громадських організаціях України, за кордоном, в органах державної влади України.

Він вносить на Конференцію для обговорення і остаточного затвердження розроблені і прийняти Радою Ліги основні напрямки її діяльності, вносить в Раду Ліги свої пропозиції щодо її поточної діяльності, а також діяльності її робочих спеціалізованих комісій (департаментів). Президент Ліги остаточно затверджує рішення Ради Лвги з питань громадської нагороди членів Ліги, її працівників; затверджує порядок денний, час і місце проведення Конференцій, веде засідання Конференцій Ліги.

5.7. Віце-Президенти Ліги працюють за основними напрямками діяльності Ліги.

Вони організують і спрямовують роботу департаментів Ліги. У своїй діяльності Віце-Президенти Ліги підзвітні Президенту Ліги і Конференції членів Ліги.

5.8. У період між Конференціями функції керівного органу Ліги виконує Рада Ліги.

До складу Ради Ліги входять представники членів Ліги. Кількість членів Ради визначається Конференцією Ліги.

5.9. Раду Ліги очолює Голова Ради Ліги, який обирається за поданням Президента Ліги членами Ради більшістю голосів відкритим голосуванням терміном на три роки.

5.10. Засідання Ради Ліги скликається Головою Ради Ліги один раз на квартал.

Рішення Ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше половини від загальної кількості членів Ради.

5.11. Рада Ліги створює робочі комісії, департаменти за напрямами роботи Ліги. Керівники робочих комісій призначаються Радою Ліги. Діяльність робочих комісій, департаментів підзвітна Раді Ліги.

5.12. На підставі принципів демократії, колегіальності роботи Рада Ліги вирішує такі питання:

- кооптування у склад Ради нових членів, замість вибулих з якихсь причин з послідовним затвердженням Рішень Ради на Конференції Ліги;

- наукова розробка і після затвердження на Конференції - впровадження основних напрямів роботи згідно зі статутною метою і завданнями діяльності Ліги;

- здійснення постійного зв'язку Ліги з членами Ліги та координація їх діяльності з питань охорони здоров'я населення держави, стану та розвитку фармацевтичної галузі;

- створення робочих комісій, департаментів за напрямами роботи, визначеними Статутом Ліги; керівництво, координація діяльності і контроль за роботою таких робочих комісій;

- здійснення постійного зв'язку Ліги з центральними і місцевими органами виконавчої влади;

- заслуховування щорічних звітів Голови Ради Ліги про роботу виконавчих органів Ліги;

- затвердження кошторису витрат, бюджету Ліги;

- розробка і представлення на затвердження Президенту Ліги порядку денного, часу і місця проведення планових і позачергових Конференцій Ліги;

- організація подання в органи законодавчої та виконавчої влади пропозицій за рішеннями Конференцій Ліги;

- термінове ініціювання, розробка і організація впровадження в межах законодавства і статутної діяльності Ліги екстремальних, принципово гострих питань, пов'язаних з захистом здоров'я населення та станом і розвитком фармацевтичної галузі;

- здійснення постійного зв'язку Ліги з Національною Академією Наук України, Академією медичних наук України, іншими науковими закладами держави;

- координація виконання завдань статутної діяльності Ліги, яка потребує безпосередньої участі Ради Ліги, як організуючого і координуючого органу;

- затвердження кошторису витрат виконавчої дирекції Ліги на поточний рік.

5.12. Голова Ради Ліги:

- керує діяльністю Ради Ліги, діяльністю Ліги в цілому в період між Конференціями Ліги;

- планує, організує і веде всі засідання Ради Ліги;

- організовує діяльність членів Ліги на місцях, згідно плану роботи і Статуту Ліги;

- затверджує представників Ліги в регіонах України для виконання планових завдань Ліги;

- підтримує безпосередній зв'язок з органами державної, виконавчої влади в регіонах України, керівниками обласних Управлінь охорони здоров'я, керівниками регіональних установ, закладів, підприємств;

- приймає безпосередню участь в роботі урядових комісій, координаційних Рад тощо;

- здійснює листування і безпосередні стосунки з питань діяльності Ліги з законодавчими та виконавчими органами держави, місцевими органами самовряду- вання;

- затверджує структурні робочі органи Ради Ліги, планує і організує їх діяльність;

- затверджує структуру виконавчих органів Ліги та їх штатний розпис;

- без доручення діє від імені Ліги та вирішує питання, що не віднесені цим Статутом до компетенції інших керівних органів Ліги;

- затверджує пропозиції членів Ради Ліги щодо відкриття госпрозрахункових підприємств Ліги, затверджує їх Статути та інші необхідні для реєстрації в державних органах документи;

- приймає на роботу та звільняє з посади штатних працівників Ліги, укладає договори підряду з позаштатними працівниками.

- здійснює контроль за виконанням Законодавства України про працю, соціальне страхування і соціальне забезпечення, яке поширюється на штатних працівників;

- управляє коштами та майном Ліги;

- укладає договори з установами, закладами, підприємствами щодо господарської діяльності виконавчої дирекції Ліги;

- відкриває рахунки в установах банків, здійснює іншу діяльність відповідно до повноважень, що надані йому Статутом;

- здійснює іншу господарську та фінансову діяльність у межах даного Статуту.

- представляє Лігу у відносинах з третіми особами.

5.13. Голова Ради Ліги працює в Лізі на професійній основі.

5.14. Контрольним органом Ліги є Ревізійна комісія.

Ревізійна комісія здійснює контроль дотриманням положень Статуту, а також за фінансовою діяльністю Ліги.

5.16. Ревізійна комісія складається з трьох членів Ліги, які обираються делегатами Конференції терміном на три роки. Членами Ревізійної комісії не можуть бути Президент, Голова Ради та члени Ради Ліги.

5.17. У своїй діяльності Ревізійна комісія керується законами України, цим Статутом та Положенням про Ревізійну комісію, що затверджується Установчими зборами Ліги.

РОЗДІЛ 6.

КОШТИ ТА ІНШЕ МАЙНО ЛІГИ.

6.1. Ліга може мати у своїй власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення її статутної діяльності.

6.2. Ліга набуває право власності на кошти та інше майно, передане їй засновниками, набуте за рахунок добровільних пожертв юридичних та фізичних осіб, а також на майно, придбане за власні кошти Ліги.

6.3. Ліга також має право на майно, придбане в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених нею госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств на підставі укладених з ними угод.

6.4. Ліга веде оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність; реєструється в органах державної податкової інспекції та вносить до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

6.5. Кошти Ліги формуються з благодійних внесків підприємств, установ, закладів, окремих громадян, членів Ліги, міжнародних фондів, організацій, а також надходження від господарської діяльності заснованих Лігою підприємств, установ, закладів.

6.6. Кошти Ліги використовуються безпосередньо на здійснення її статутної діяльності та на оплату праці штатних працівників.

РОЗДІЛ 7.

РЕГІОНАЛЬНІ ВІДДІЛЕННЯ ЛІГИ.

7.1. Представниками інтересів Ліги на місцях є регіональні відділення, осередки її членів – Всеукраїнських громадських організацій.

РОЗДІЛ 8.

МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИ

8.1. Ліга може засновувати або вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації, створювати міжнародні союзи об'єднань громадян, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв'язки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у здійсненні заходів, які не суперечать міжнародним зобов'язанням України.

8.2. У випадках, коли Ліга виступила засновником, стала членом міжнародної організації або іншим шляхом розширила свою діяльність на територію іноземної держави, вона зобов'язана у місячний строк подати необхідні документи для перереєстрації в Міністерство юстиції України як міжнародна.

РОЗДІЛ 9.

ЗМІНИ ТА ДОПОВНЕННЯ ДО СТАТУТУ

9.1. Внесення змін і доповнень до Статуту може бути запропоновано членом (або членами) Ліги за ЗО днів до початку проведення Форуму. Пропозиції про зміни і доповнення до Статуту подаються письмово на ім'я Голови Ради Ліги, розглядаються на засіданні Ради і оприлюднюються для остаточного прийняття рішення на засіданні Форуму Ліги.

9.2. Рішення про внесення змін та доповнень до Статуту Ліги приймаються на Форумі Ліги за пропозицією Ради Ліги або 2/3 членів Ліги.

Рішення про внесення змін і доповнень до Статуту Ліги вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало шляхом відкритого голосуванням не менше 2/3 від загальної кількості делегатів Форуму.

Зміни та доповнення до Статуту Ліги є його невід'ємною частиною.

9.3. Про зміни та доповнення до статутних документів Ліга повідомляє реєструючий орган у 5-денний термін.

РОЗДІЛ 10.

ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІГИ

10.1 Реорганізація Ліги відбувається в порядку, передбаченому законодавством України. Реорганізація може відбуватись в формі злиття, приєднання, розділення, виділення і перебудови.

Ліга може перебудуватись в суспільну або релігійну організацію (об’єднання), фонд або автономну некомерційну організацію.

10.2 Ліквідація Ліги відбувається за рішенням Загальних зборів членів Ліги або суду.

10.3 Орган, прийнявший рішення про ліквідацію Ліги, призначає, при погодженні з органом, здійснюючим державну реєстрацію, ліквідаційну комісію і затверджує порядок і строки ліквідації.

10.4 З моменту призначення ліквідаційної комісії, вона має

Ліквідаційна комісія розміщує в органах друку публікацію про ліквідацію Ліги, порядок і термін заяв - вимог її кредиторів.

По закінченню терміну для подання вимог кредиторів і припиненню розрахунків з ними, ліквідаційна комісія складає поточний ліквідаційний баланс, який затверджується Загальними зборами членів Ліги або органом, прийнявшим рішення про ліквідацію.

10.5 Майно, яке залишилось після розрахунків з кредиторами або його вартість, підлягає розподіленню поміж членами Ліги в межах їх майнових внесків. Залишкова частина майна, вартість якої перевищує розмір майнових внесків членів Ліги, направляється на цілі, для досягнення яких була створена Ліга або на благодійні цілі.

10.6 При реорганізації або ліквідації Ліги всі документи (управлінські, фінансово-господарські та ін.) передаються у відповідності з затвердженими правилами її правонаступнику.

При відсутності правонаступника, документи постійного зберігання, які мають науково-історичне значення, передаються на державне зберігання до архівів. Документи за особистим складом (накази, особисті справи, картки обліку та ін.) передаються на зберігання до архіву, на території діяльності якого знаходиться Ліга. Передача документів відбувається за рахунок коштів Ліги у відповідності до вимог архівних органів.

РОЗДІЛ 11.

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

11.1. Ніяке положення цього Статуту не повинно тлумачитися таким чином, що давало б будь-якому члену Ліги діяти без оформленого в установленому порядку доручення як представник іншого члена, укладати угоди або брати інші обов'язки від імені іншого члена.

11.2. Якщо будь-яке положення цього Статуту буде визнано недійсним, то це не буде підставою для припинення дії інших його положень. Недійсне положення повинно бути замінене іншим положенням, розробленим відповідно до намірів членів Ліги.

Проект структури Фармацевтичної Ліги України

Проект

Структура Фармацевтичної Ліги України

Президент
Віце – президент (з питань виробників)			Віце – президент (з питань дистриб’юторства)	Віце – президент (з питань аптечних закладів)
		Голова Ліги
		Координаційна Рада
Комісія з питань сертифікації, ліцензування, акредитації			Комісія з питань виробництва
			Комісія з питань дистриб’юторства
Комісія з питань реєстрації, митних процедур, оподаткування			Комісія з питань аптечних закладів
	Комісія з питань законодавчо – правового поля

Рішення учасників Конференції

Р І Ш Е Н Н Я

Всеукраїнської конференції

“Стратегія розвитку фармацевтичної галузі в умовах

оптимізації соціально-економічних процесів у державі”.

Економічна потужність України – розвиненої Європейської держави обумовлюється поряд з факторами соціально-політичного її розвитку і стану також наявністю трудового потенціалу, розвиток і зміцнення якого є однією з складових економічної політики держави.

В той же час в країні залишаються невирішеними проблеми збереження і розвитку трудового потенціалу робітників промислових і сільськогосподарських підприємств на фоні погіршення здоров’я всього населення нашої держави.

Якість здоров’я населення становиться одним з основних принципів економічного розвитку країни, а за умовами його подальшого погіршення – формує стан національної безпеки держави.

На цьому фоні суттєво зростає значення ефективного лікування захворювань за допомогою сучасних, якісних, недорогих за своєю вартістю лікарських засобів.

В той же час вітчизняне виробництво лікарських засобів, виробів і товарів медичного призначення, їх сертифікація та розповсюдження в аптечній мережі Україні, на жаль ще супроводжується значною кількістю існуючих організаційних, юридичних, методологічних проблем, недосконалістю нормативно-правової бази існуючого фармацевтичного сектору.

Щорічно зменшуються обсяги фінансування фармацевтичної науки, потребує удосконалення організація діяльності вищої школи по підготовці і перепідготовці фахівців фармацевтичного сектору.

На протязі тривалого часу, з періодичністю у два роки кожний новий керівник реорганізує управління фармацевтичним сектором Міністерства охорони здоров’я України, удосконалює законодавчі і нормативно-правові акти, які регулюють діяльність галузі фармації, виробів і товарів медичного призначення. Крим цьому така реорганізація частіше проводиться з формальним представництвом фармацевтичної та медичної громадськості, що призводить до невдосконаленості прийнятих документів, їх додаткового доповнення, скасування деяких положень тощо.

Нормативно-правова база щодо критеріїв реєстрації, сертифікації, ліцензування, атестації фахівців та акредитації підприємств, установ і закладів що роками “відпрацьовується” МОЗ України так і не відповідає міжнародним стандартам.

В Україні ще не сформована чітка політики та стратегія поступового, згідно вимогам міжнародних стандартів реформування фармацевтичної галузі.

Політика Міністерства охорони здоров’я України за останні роки постійно спрямовується на монополію Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення з питань регулювання, виробництва, контролю якості та розповсюдження ліків, входить у розбіжність з міжнародними вимогами, де процеси реєстрації і ліцензування відносяться до державних функцій, а сертифікація виробництва, установ і закладів, атестація спеціалістів здійснюється незалежним від держави органами – фаховими асоціаціями.

Все це сприяє формалізму і непрозорості процесів ліцензування, атестації та акредитації, реєстрації лікарських засобів, виробів і товарів медичного призначення, грубим порушенням законодавства України.

Залишається не розробленим Кодекс фармацевтичного працівника, залишаються проблеми щодо остаточного узгодження проекту Закону України “Про лікарські засоби”, в державі практично не розробляються нові вітчизняні фармацевтичні препарати.

Працює недосконалий механізм державного регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби, не розроблений порядок відпуску за рецептами лікарів лікарських засобів, що надаються безоплатно, або на пільгових умовах, та механізм компенсації їх вартості, не запроваджений механізм державного замовлення на виробництво і поставку життєво необхідних лікарських засобів та препаратів для лікування соціально-небезпечних захворювань за державними програмами, залишається необхідним введення нульової ставки ввізного мита на активні інгредієнти, допоміжні матеріали, лікарські засоби “in bulk”, готові лікарські засоби, що виробляються на Україні.

Потребує внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” щодо запровадження процедури тендерних торгів за широкою участю громадськості, її громадського контролю за цими процесами.

До абсурду на державному рівні формалізована так звана участь громадських фармацевтичних об’єднань, фахових асоціацій в управлінні фармацевтичним сектором. Їх значна кількість залишається розрізненою, відсутня єдина мета їх спільної дії в державному управлінні фармацевтичної галузі. Їх об’єднання в єдину спілку сприяло би суттєвим змінам в управлінні фармацевтичного сектору, зробило би діяльність його державних структур більш прозорою і відкритою.

На підставі вищенаведеного учасники Конференції в и р і ш и л и:

- Звернутися до Президента України, Прем’єр-Міністра України, Голови Федерації роботодавців України, Голови Федерації профспілок України з проханням вирішення питань подальшого розвитку і удосконалення діяльності фармацевтичного сектору;

- Визначити громадську занепокоєність повільною та недостатньо ефективною роботою в процесах реформування фармацевтичного сектору відповідних служб Міністерства охорони здоров’я України, що може вплинути на подальше погіршення стану здоров’я населення, особливо працюючого, зниженню економічної міцності нашої держави з усіма соціально-політичними наслідками;

- Створити на добровільних засадах Фармацевтичну Лігу України – координуючий, дорадчий громадський орган з питань управління фармацевтичним сектором на громадських засадах, згідно статті 38 Конституції України;

- На підставі ст. 38 Конституції України, статей 6,7, 24 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” запровадити механізм безпосередньої участі фармацевтичних та медичних громадських об’єднань в підготовці, широкому обговоренню, остаточному узгодженню і подальшому прийнятті будь-яких нормативно-правових актів, регулюючих діяльність фармацевтичного сектору Міністерства охорони здоров’я України.

З цією метою створити робочу групу Конференції з питання створення Фармацевтичної Ліги України та призначити її головою члена Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства Хейломського О. Б. (Список робочої групи Конференції додається);

У місячний термін робочій комісії Конференції підготувати пропозиції щодо внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” щодо запровадження процедури тендерних торгів за безпосередньою участю представників громадських організацій”;

- разом з фармацевтичними громадськими об’єднаннями підготувати проект змін до Закону України “Про рекламу”, щодо реклами лікарських засобів та біологічно-активних добавок у відповідності до рекомендацій ВООЗ та подати їх до Кабінету Міністрів України;

- за участю фармацевтичних громадських об’єднань до 01 вересня 2005 року підготувати пропозиції Кабінету Міністрів України, Антимонопольному комітету України та Міністерству охорони здоров’я України щодо демонополізації управління та регулювання фармацевтичного ринку лікарських засобів та розподілу регуляторних функцій у відповідності до міжнародних стандартів;

- за участю фармацевтичних громадських організацій розглянути можливість створення згідно стандартів EN серії 45000 незалежного від виробника, держави та споживача органу з сертифікації підприємств по виробництву ліків, аптечних закладів, випробувальних та клінічних лабораторій, дистриб’юторів, який би керувався в своїй роботі положеннями і рекомендаціями ВОЗ, настановами ISO/IES, конвенціями РІС, стандартами GMP, GLP та іншими, що доповнюють їх, директивами ЄС, законодавством України, з подальшою його нотифікацією в ЄС; делегуванням йому функцій з виконання сертифікаційних послуг, в тому числі сертифікаційного аудиту та консультуванням;

- Звернутися до МОЗ України з пропозиціями:

а) запровадити механізм державного регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби;

б) розробити і запровадити механізм державного замовлення на виробництво і постачання життєво необхідних лікарських засобів та препаратів для лікування соціально-небезпечних захворювань за державними програмами згідно Закону України “Про поставки продукції для державних потреб”;

в) розробити порядок відпуску за рецептами лікарів лікарських засобів, що надаються безоплатно або на пільгових умовах, та механізм компенсації їх вартості;

г) розробити разом з фахівцями фармацевтичних громадських об’єднань та подати на затвердження Уряду проект “Національного переліку основних життєво необхідних лікарських засобів”, створеного у відповідності до рекомендацій ВООЗ, як базового в рамках програми державних гарантій забезпечення населення медичною допомогою;

д) розробити перелік лікарських засобів, що можуть реалізовуватись через мережу фельдшерсько-акушерських пунктів;

ж) разом з фармацевтичними громадськими об’єднаннями підготувати проект змін до Закону України “Про рекламу”, щодо реклами лікарських засобів та біологічно-активних добавок у відповідності до рекомендацій ВООЗ та подати їх до Кабінету Міністрів України;

з)наблизити до вимог ЄС процедуру ліцензування та інспектування суб’єктів господарювання, які виробляють, імпортують, експортують і реалізують лікарські засоби.

Від імені і за дорученням учасників Конференції та 3112000 членів Української Федерації громадських організацій сприяння охорони здоров’я громадянського суспільства, Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я,

Голова Ради

О.С.Руднєв

м. Київ, 15 червня 2005 року.

3-я Всеукр. Конф. “Стратегія і перспективи розвитку додаткової медичної допомоги що працює і населен

3-я Всеукр. Конф. “Стратегія і перспективи розвитку додаткової медичної допомоги що працює і населенню в сучасних соціально-економічних умовах"

Участники Конференции

В работе Третьей Всеукраинской конференции “ Стратегия и перспективы развития дополнительной медицинской помощи работающим и населению в современных социально-экономических условиях” приняли участие:

руководители и сотрудники больничных касс

Автономной Республики Крым

Волынской области

Днепропетровской области

Донецкой области

Закарпатской области

Киевской области

Кировоградской области

Луганской области

Николаевской области

Полтавской области

Сумской области

Черкасской области

Одесской области

Харьковской области

Херсонской области

Тернопольской области

Хмельницкой области

г. Севастополя

г. Киева

сотрудники Министерства охраны здоровый’ я Украины, органов государственной и исполнительной власти, Управлений охраны здоровый’ я вышеупомянутых областей, общественных организаций - Федерации работодателей Украины, Федерации профсоюзов Украины, Украинской Федерации общественных организаций содействия охране здоровый’ я гражданского общества, Всеукраинского о’ единение организаций работодателей отрасли охраны здоровый’ я

руководители промышленных предприятий города Мариуполя, руководители ОАО металлургического комбината “ Азовсталь”, профсоюзной организации ОАО металлургического комбината “ Азовсталь”, руководители Мариупольского городского Управления охраны здоровый’ я, главные врачи городских лечебно-профилактических заведений города Мариуполя.

Організаційний комітет

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ КОНФЕРЕНЦІЇ:

Грищенко В.О. – Голова організаційного комітету, перший заступник Голови Федерації роботодавців України;

Заступники Голови організаційного комітету:

Руднєв О.С. – Голова Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я, Голова Ради Української Федерації сприяння охороні здоров’я;

Ковальов Ю.В. – Заступник Голови профспілкового комітету ВАТ металургійного Комбінату “Азовсталь”.

члени організаційного комітету:

Артюх Н.М. - директор ЧБО лікарняної каси ВАТ металургійного комбінату “Азовсталь”;

Григорович В.Р. - начальник відділу розвитку охорони здоров’я населення Міністерства охорони здоров’я України;

Батечко С.А. - Генеральний директор Одеської обласної лікарняної каси;

Тарасов Н.В. – Генеральний директор Черкаської обласної лікарняної каси;

Козаченко Г.І. - Голова правління лікарняної каси м. Недригайлів Полтавської області;

Платонов О.М. - директор Департаменту лікарняних кас Української Федерації сприяння охороні здоров’я;

Тавлєєв О.В. - Генеральний директор Дніпропетровської обласної лікарняної каси;

Дурницький А.П. - керівник Донецького обласного Регіонального відділення Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я;

Курята І.Й. - Голова правління лікарняної каси Кіровоградського району Кіровоградської області.

секретаріат:

Міхненко О.В. – виконавчий директор Української Федерації сприяння охороні здоров’я;

Руднєва Н.Й. – провідний фахівець Української Асоціації сприяння охороні здоров’я населення.

редакційна комісія:

Руднєв О.С. – Голова редакційної комісії;

Батечко С.А. - член редакційної комісії;

Платонов О.М. – член редакційної комісії.

Проект Порядку денного

Проект

П О Р Я Д О К Д Е Н Н И Й:

9.00. – 10.00. Реєстрація учасників Конференції.

10.00. – 12.00. Ознайомлення учасників Конференції з умовами праці в основних цехах металургійного виробництва та організацією медичного обслуговування працівників металургійного комбінату “Азовсталь”.

- Ковальов Ю.В. заступник Голови профспілкового комітету ВАТ МК ““Азовсталь”.

12.00. – 12.15. Відкриття Конференції. Федерація роботодавців України – надійний партнер формування відносин між Урядом, роботодавцями та профспілками в питаннях захисту здоров’я працюючих.

- Грищенко В.О., перший заступник Голови Федерації роботодавців України.

12.15. – 12.25. Про взаємовідношення лікарняних кас України з органами державної влади і місцевого самоврядування, а також з лікувально-профілактичними закладами.

- Григорович В.Р., начальник відділу розвитку охорони здоров’я населення Міністерства охорони здоров’я України.

12.25. – 12.40. Організаційні принципи подальшого розвитку суспільно-солідарної системи надання медичної допомоги працюючому населенню.

- Руднєв О.С., Голова Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я.

12.40. – 13.00. Організаційно-методичні підходи розвитку діяльності лікарняних кас України.

- Батечко С.А., Генеральний директор Одеської обласної лікарняної каси, доктор медичних наук, професор.

13.00. – 13.15. Досвід роботи лікарняних кас в Ізраїлі і Німеччині по збереженню здоров’я працюючого населення.

- Вечерко В.М., Генеральний директор “METCOAL “ S.A. , доктор медичних наук, професор, член – кор.. АМН України.

13.15. – 13.30. Роль сімейної медицини і сімейного лікаря в діяльності лікарняних кас України.

- Тарасов Н.В., Генеральний директор Черкаської обласної лікарняної каси, доктор медичних наук, професор.

13.30. – 13.45. Питання оподаткування прибутків безприбуткових громадських організацій.

- Козаченко Г.І., Голова правління лікарняної каси міста Недригайлів Полтавської області.

13.45. – 14.00. Формування організаційних принципів діяльності лікарняних кас в руслі політики Міністерства охорони здоров’я України по збереженню здоров’я нації.

- Платонов О.М., директор Департаменту лікарняних кас Української Федерації сприяння охороні здоров’я.

14.00. – 15.00. Перерва.

15.00. – 15.10. Санаторно-курортна реабілітація – складовий елемент лікувально - оздоровчих програм лікарняної каси.

- Тавлєєв О.В., Генеральний директор лікарняної каси Дніпропетровської області.

15.10. – 15.20. Формування підходів к удосконаленню нормативно-правової бази громадських організацій – лікарняних кас.

- Дурницький А.П., керівник Донецького обласного Регіонального відділення Української Федерації сприяння охороні здоров’я.

15.20. – 15.30. Позавідомчий громадський контроль якості надання медичної допомоги в лікувально - профілактичних закладах державної та комунальної власності членам лікарняних кас.

- Артюх Н.М., директор лікарняної каси ВАТ комбінату “Азовсталь”.

15.30. – 15.40. Розробка та впровадження медико-технічних, економічних та фармакологічних формулярів в практику роботи лікарняних кас.

- Курята І.Й., Голова Правління лікарняної кас Кіровоградського району Кіровоградської області.

15.40. – 16.40. Обговорення доповідей.

16.40. – 17.00. Прийняття рішень Конференції.

Прийняття звернень учасників Конференції до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.

17.00 Закінчення роботи Конференції.

Проект Рішення

Проект

Р І Ш Е Н Н Я

Всеукраїнської конференції

“Стратегія і перспективи розвитку додаткової медичної допомоги працюючим і населенню в сучасних соціально-економічних умовах”

Констатуючи зростання темпів продуктивності праці, показників вітчизняного валового продукту ведучих галузей виробництва, введення в експлуатацію нових і реконструкцію діючих промислових підприємств, учасники Конференції зосереджують увагу на проблемах збереження і розвитку трудового потенціалу робітників промислових підприємств, здоров’я населення нашої держави.

На превеликий жаль, в Україні продовжується погіршення демографічної ситуації: в структурі населення скорочується питома вага молодших вікових груп і в той же час збільшується питома вага людей старших вікових груп. На протязі останніх 15 років показники смертності суттєво перевищують показники народжуваності – загострюються процеси депопуляції населення.

В окремих галузях промислового і сільськогосподарського виробництва питома вага працюючих у віці до 30 – 40 років скоротилася на 27% - 34%.

На фоні зруйнованої системи додаткового медичного обслуговування працівників системою медико-санітарних частин, цехових дільниць, суттєвого, в 11,2 рази скорочення кількості цехових лікарів-терапевтів, в 3,3 рази – стаціонарних ліжок, недофінансування лікувально-профілактичних закладів державної системи охорони здоров’я, зниження ефективності заходів по охороні праці, профілактиці виробничого травматизму – щорічно збільшуються темпи росту професійної та загальної захворюваності працюючих. На підприємствах кожний працюючий має від 2-3 до 9-11 хронічних захворювань, кожний третій потребує негайного оздоровлення в санаторно-курортних , або лікування в лікувально-профілактичних закладах. Вже у 2015 році потреба в трудових ресурсах в ведучих галузях промисловості буде задовольнятися лише на 38%-44% - це загрожує колапсу таких галузей, як металургійна, хімічна та коксохімічна, вугільна, вугільно-збагачувальна, енергетична, машинобудівна, сільськогосподарська тощо.

Ефективний захист і збереження здоров’я працюючих, всього населення країни, розвиток і збереженні трудового потенціалу можливі лише за умов узгоджених дій і повного взаєморозуміння всіх гілок державної влади і об’єднань громадськості, спільного, з органами державної влади, пошуку рішень у цих напрямках.

При цьому ми вважаємо, що консолідація суспільства для вирішення стратегічних завдань розвитку України є головною запорукою особистого добробуту кожного її громадянина.

Враховуючи значне, від необхідних потреб, недофінансування системи охорони здоров’я, нами, учасниками Конференції – представниками медичної громадськості, роботодавцями України на протязі трьох років впроваджуються прогресивні форми і методи організації надання додаткової медичної допомоги працюючим і населенню за допомогою загальновідомих у всьому світі моделей позабюджетного фінансування галузі охорони здоров’я – безприбуткової ( у відмінність від прибуткового медичного страхування) системи лікарняних кас.

За ініціативою Федерації роботодавців України, Української Федерації сприяння охороні здоров’я на Україні було створено 212 лікарняних кас, які за рахунок особистих коштів працюючих, населення, пенсіонерів вже організували надання додаткової медичної допомоги більш ніж семи мільйонам людей. При цьому розвантаження державного бюджету вже досягнуло десятків мільйонів гривень на рік.

В той же час, подальший розвиток лікарняних кас стримується відсутністю більш чіткої нормативно-правової бази їх діяльності.

Використовуючи у своєї роботі Закони України “Про об’єднання громадян”, в деяких випадках – “Про благодійництво та благодійні організації”, Укази Президента України від 8.09. 2000 року № 963/2000 “Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню”, від 7.12.2000 року № 1313/2000 “Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України”, накази Міністерства охорони здоров’я України від 9.07. 2003 року № 315 “Про функціонування лікарняних кас”, від 14.05. 2004 року № 163-адм. “Про створення робочої групи по розробці проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Товариства “Лікарняна каса”, від 26.05. 2005 року № 188-адм. “Про створення робочої групи” лікарняними касами постійно відчувається крайня недостатність нормативно-правової бази для їх подальшого розвитку в країні.

Залишаються невирішеними питання юридичного статусу лікарняних кас, оподаткування їх діяльності, взаємовідносин з лікувально-профілактичними закладами, органами виконавчої влади, місцевими Радами народних депутаті, керівниками промислових підприємств тощо. Залишається відсутньою необхідність разом з медичною громадськістю проведення акредитації лікувально-профілактичних закладів, з якими укладені договори лікарняними касами про спільну діяльність.

Ці і багато інших питань організації роботи лікарняних кас неодноразово розглядалися на зібраннях громадськості – на Всеукраїнських Форумах у 2003, 2004 роках, Всеукраїнських Конференціях у 2002 – 2005 роках, участь в яких прийняли 11000 членів Федерації сприяння охорони здоров’я та Федерації роботодавців України.

Неодноразові звернення в 2002 –2004 роках до керівництва країни, Міністерства охорони здоров’я України закінчувалися бюрократичними відписками та наказами МОЗ України про необхідність подальшого розвитку лікарняних кас, створення нормативно-правової бази їх діяльності.

Складається враження, що формально керівництво держави ніби то зацікавлено в збереженні здоров’я нації, подальшому розвитку додаткового позабюджетного фінансування надання населенню медичної допомоги. В той же час воно залишалося байдужим до цих питань.

У 2005 році МОЗ України почалася більш активна робота по обліку лікарняних кас, вивченню досвіду їх роботи, але ця робота на наш погляд проводиться дуже повільно.

Федерація роботодавців України і Українська Федерація сприяння охороні здоров’я займають принципову позицію щодо збереження трудового потенціалу України, здоров’я українського народу.

На підставі вищенаведеного делегати Конференції в и р і ш и л и:

1. Звернутися до Президента України, Прем’єр-Міністра України, Голови Федерації роботодавців України, Голови Федерації профспілок України з проханням вирішення питань подальшого розвитку і удосконалення діяльності лікарняних кас в напрямках:

- відпрацювання органами державної влади разом з медичною громадськістю нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність лікарняних кас;

- удосконалення принципів оподаткування їх діяльності, як неприбуткових громадських організацій;

- створення постійної, під керівництвом МОЗ України акредитаційної комісії, щодо акредитації лікувально-профілактичних закладів, які укладають договори з лікарняними касами на спільну діяльність;

- перспективній розробці і прийняттю Закону України про лікарняні каси;

- створенню дійсних умов по укріпленню зв’язків лікарняних кас з Управліннями охорони здоров’я, лікувально-профілактичними закладами, керівниками органів місцевого самоврядування, керівниками промислових підприємств, підтримки їх розвитку і діяльності;

- підтримки пропозицій Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я щодо створення Національної Програми розвитку суспільно-солідарної системи додаткового фінансування медичної допомоги населенню за участю лікарняних кас.

Рішення прийнято одноголосно учасниками Конференції.

Від імені учасників Конференції, за наказом 3112000 членів Української Федерації сприяння охорони здоров’я, Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я,

Голова Ради Федерації,

Голова Всеукраїнського об’єднання

організацій роботодавців галузі

охорони здоров’я

О.С.Руднєв

2009 ©

http://ufoz.ukrmed.info/

		перебувають у власності
	Усього	приватній	державній	комунальній
Всього закладів	3268	2165	833	270
Заклади тривалого перебування, в т.ч.	3212	2124	819	269
Санаторії	472	215	113	144
з них санаторії дитячі	177	27	40	110
санаторії для хворих на туберкульоз	96	-	34	62
з них санаторії дитячі	51		14	37
пансіонати з лікуванням	59	44	14	1
санаторії-профілакторії	311	163	136	12
курортні поліклініки	2	2	-	-
бальнеологічні лікарні, грязелікарні тощо	9	6	2	1
будинки відпочинку	36	28	8	-
пансіонати відпочинку	266	190	66	10
бази та інші заклади відпочинку	2033	1465	476	92
дитячі оздорочо-санітарні позаміські закалади цілорічної дії	24	11	4	9
Самостійні заклади 1-2 денного перебування	56	41	14	1

Георгієвський Віктор Петрович	- Директор ДП “Науково – експертного фармакопійного центру”, чл. кор. НАН України;
Руднєв Олександр Сергійович	- Член Громадської Ради при Кабінеті Міністрів України, Голова Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я
Страшний Владислав Володимирович	- Президент Асоціації міжнародних фармацевтичних компаній виробників в Україні, Генеральний директор Pfizer H.C.P., USA, член Ради УФОЗ;

Безпалько Людмила Василівна	- Генеральний директор Борщагівського ХФЗ;
Вітютнева Наталія Олександрівна	- Декан медико –профілактики та фармації, зав.кафедри фармацевтичної хімії та фармакогнозії КМАПО ім. П.Л.Щупика, професор;
Гладкий Роман Богданович	- Директор Представництва “Серв’є Інтернасьйональ”;
Жебровська Філя Іванівна	- Генеральний директор ВАТ “Фармак”;
Загорій Володимир Антонович	- Генеральний директор фармацевтичної фірми “Дарниця”;
Зозуля Руслан Петрович	- Президент ВАТ “Гемопласт”;
Казаріна Таміла Лаврентіївна	- Голова ЦК профсоюзу медичних працівників України;
Крячок Ігор Володимирович	- Головний редактор тижневика “Аптека”;
Острогруд Андрій Юрійович	- Голова Правління ВАТ “Київгума”;
Пасічник Михайло Францович	- Директор з питань стратегічного розвитку компанії “Фалбі”.
Рибчук Віктор Олександрович	- Заступник Міністра охорони здоров’я України;
Руденко Володимир Васильович	- Президент Громадської організації “Київське фармацевтичне товариство”
Семеренко Ольга Степанівна	- Голова Правління – президент АТ “Галичфарм”;
Скопиченко Світлана Василівна	- Директор представництва “Солвей Фармацеутікалз ГмбХ”;
Шафранський Віктор Вікторович	- Директор представництва “Бофур Іпсен Інтернасіональ”;
Яцишин Анатолій Олексійович	- Голова Представництва Компанії “Санофі - Авентіс”.