За результатами роботи Форуму передбачається:

- затвердити проект Комплексної Програми “Збереження трудового потенціалу на Україні” та подати його на розгляд і подальше затвердження Президенту України Кучмі Л.Д. та Прем’єр-міністру України Януковичу В.Ф.;

- на підставі громадської думки, сформованої учасниками Форуму передбачається поставити перед Кабінетом Міністрів України питання щодо віднесення промисловими та сільськогосподарськими підприємствами витрат на охорону праці, здоров’я, заходів по збереженню трудового потенціалу працюючих, оздоровлення працюючих та членів їх сімей на валові витрати підприємств;

- розглянути питання з подальшим формуванням громадської думки щодо виділення підприємствам земельних ділянок для побудови оздоровчих комплексів з подальшим визволенням їх від сплати податків на землю при наявності оздоровлення безпосередньо членів трудових колективів підприємств;

- на підставі громадської думки, сформованої учасниками Форуму передбачається поставити перед Кабінетом Міністрів України питання щодо визволення від сплати податків на землю тих санаторно-курортних установ і закладів (в тому числі і підпорядкованих профспілковим організаціям), які безпосередньо займаються оздоровленням робітників промислових та сільськогосподарських підприємств;

- розглянути питання та сформувати громадську думку щодо депонування на спец. рахунках підприємств до 50% відрахувань екологічних штрафів, які повинні безпосередньо витрачатися на збереження здоров”я працюючих, їх оздоровлення, будівництво оздоровчих закладів в зонах відпочинку;

- розглянути і запропонувати найбільш раціональні форми надання додаткової медичної допомоги працюючим, використовуючи моделі лікарняної каси або страхової компанії;

- враховуючи величезні перепади цін на ліки, витратні вироби медичного призначення, біологічно-активні харчові добавки в регіонах України, а також відповідність їх якості існуючим державним стандартам, розглянути централізовану, прозору систему постачання і забезпечення працюючих ліками, витратними виробами медичного призначення, біологічно-активними харчовими добавками.

УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
============================================
ФЕДЕРАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ УКРАЇНИ
================================

Затверджено на засіданні оргкомітету
Протокол № ____ від "____" ________ 2004 року

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ
ПО ПРОВЕДЕННЮ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ФОРУМУ
"ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ"

Руднєв Олександр Сергійович - Голова Ради Української Федерації охорони здоров'я.

ПРЕЗИДІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ

Авксентьєв Юрій Анатолійович - Голова Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва

Білий Олексій Петрович - Генеральний директор ВАТ "Металургійний комбінат Азовсталь"

Возіанов Олександр Федорович - Президент Академії медичних наук України

Маланчук Владислав Олександрович - Зав.відділом Управління внутрішньої політики Адміністрації Президента України

Стоян Олександр Миколайович - Голова Федерації профспілок України

Патон Борис Євгенович - Президент Національної Академії наук України

Поліщук Микола Єфремович - Депутат Верховної Ради України, Голова Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

2.Артюх Н.М. - Директор членської Благодійної організації “Лікарняна каса” ВАТ “Азовсталь”, член Ради Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров”я громадянського суспільства (надалі скорочено УФОЗ)

4.Баталін О.С. - Голова Республіканського об’єднання ФРУ АР Крим

6.Боярчук В.В. - Голова РВ Українського Союзу промисловців і підприємців (надалі скорочено УСПП), Голова ОО ФРУ
Рівенській області

7.Ванат П.М. - Президент РВ УСПП і Голова ОО ФРУ Запорізької області

9.Воронков А.М. - Заступник Голови Держкомітету стандартизації, метрології та сертифікації України

11. Голобородько Т.В. - Голова регіонального відділення УФОЗ Херсонської області

13.Данілевський М.Ф. - Президент Асоціації стоматологів України, д.м.н., професор Член Ради УФОЗ

15.Дзяк Г. В.- Ректор Дніпропетровської державної медичної академії, д.м.н., професор, академік АМН України, член УФОЗ

17.Дунець І.І.- Президент РВ УСПП, Голова ОО ФРУ Хмельницької області

19. Жебровська Ф.І.- Президент ВАТ "Фармак", член Ради УФОЗ

21.Змієвець С.О. - Президент РВ УСПП, Голова ОО ФРУ Полтавської області

23.Казаков В. М. - Ректор Донецького державного медичного університету, д.м.н., проф., акад. АМН України

25.Колесник Е.О. - Голова Правління ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”

27.Корнєв М.М. - Голова ОО ФРУ Житомирської області

29. Кузнєцов П.Д. - Голова РВ УСПП і Голова ОО ФРУ Вінницької області

31.Лапін Є.В. - Голова РВ УСПП, Голова ОО ФРУ Сумської області

33.Лобас В.М. - Заступник Глави Держадміністрації Донецької області

35.Майко В.І. - Президент Асоціації РВ УСПП, Президент ОО ФРУ м. Київ

37.Макомела Р.М. - Начальник Головного Управління охорони здоров”я Київської міської держадміністрації, член Ради УФОЗ

39.Малюк Г.В. - Президент РВ УСПП Харківської області

41.Осовий Г. В. - Перший заступник Голови Федерації профспілок України

43.Печаєв В.К. - Президент Української організації роботодавців медичної та
мікробіологічної промисловості України, член УФОЗ

член Ради УФОЗ

46.Порван П.П. - Президент громадської організації “Суспільство і ліки”. Одеса, член УФОЗ

48.Райков Б.С. - Президент РВ УСПП, Голова ОО ФРУ Черкаської області

49.Рибинок В.О. - Президент УСПП, Голова правління ОО ФРУЛьвівської області

50.Рижко П.П. - Віце-Президент Української Асоціації лікарів дерматовенерологів і косметологів, д.м.н., професор кафедри Харківської академії післядипломної освіти, член Ради УФОЗ

51.Саїнсус О.Д. - Президент РВ УСПП, Голова ОО ФРУ Кіровоградської області

53.Самчишин О.Т. - Президент Української Асоціації споживачів, член Ради УФОЗ

55.Скопіченко С.В. - Директор представництва “СФГ”, член УФОЗ

57.Трещинський А.І. - Президент Асоціації анестезіологів України, д.м.н., професор, член Ради УФОЗ

59.Фількін М.П. - Голова РВ УСПП і Голова ОО ФРУ Дніпропетровської області

61.Чугрієв А.М. - Президент Всеукраїнської громадської організації “Асоціація
Служби крові України”, головний лікар Житомирського обласного Центру крові, член Ради УФОЗ

63.Шемякін Л.П. - Голова РВ УСПП, Голова ОО ФРУ Одеської області

65.Шпиль О.О. - Голова УСПП, Голова ОО ФРУ Миколаївська область

І Н Ф О Р М А Ц І Я
ПРО ПІДГОТОВКУ ДО ПРОВЕДЕННЯ
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ФОРУМУ

27 січня 2004 року в м. Донецьку відбулася обласна науково-практична Конференція “Збереження трудового потенціалу працюючих в сучасних економічних умовах”.

Метою проведення Конференції було відпрацювання, з урахуванням особливостей виробничих, економічних, демографічних умов Донбасу тих напрямків подальшого збереження трудових ресурсів, які дозволили би з урахуванням збереження здоров’я працюючих, підвищити продуктивність праці, оптимізувати діяльність промислових підприємств і сільського господарства в напрямку зростання показників рентабельності підприємств.

В роботі Конференції прийняли участь 260 делегатів – представники і керівники від 28 міст і 18 сільських районів, керівники промислових підприємств, Державної обладміністрації, обласної Ради народних депутатів, обласної Ради профспілок, ведучих галузей промисловості, представники органів охорони здоров’я населення, науковці науково-дослідних інститутів, вищих учбових закладів –Університетів Донецької області.

В роботі Конференції прийняли участь також депутат Верховної Ради України Хара В.Г.,Голова регіонального відділення роботодавців Донецької області Поважний С.Ф., Донецький міський Голова Лук”янченко О.О., Голова Ради Української Федерації охорони здоров’я Руднєв О.С., начальник обласного Управління охорони здоров’я Аніщенко О.В., керівник Донецького регіонального відділення Федерації Дурницький А.П..

Створений регіональний організаційний комітет з питань підготовки проведення Форуму під керівництвом співголів оргкомітету - заступників Глави Держадміністрації Донецької області Зац А.В. і Лобаса В.М.
Конференцією для участі в роботі Форуму були обрані 425 делегатів; прийнято Рішення Конференції.

Проблема збереження трудового потенціалу є гострою для України. Сучасні тенденції руйнування трудового потенціалу за їх масштабами та глибиною вченими визначаються як соціальні загрози національній безпеці держави. Руйнівці тенденції обумовлені відсутністю державної стратегії розвитку соціально - трудових пріоритетів і гарантій, нерозвиненістю соціально - трудових відносин, неефективністю системи соціального захисту працюючих, поширенням нелегальної зайнятості та незабезпечення законності в трудовій сфері, незадовільним станом охорони праці та проявляються у знеціненні національної робочої сили, втраті мотивації до продуктивності праці, зростання безробіття, відпливі трудового, інтелектуального потенціалу за межі України, зростанні демоекономічного навантаження на працюючих, погіршенні стану здоров'я працюючих, зростанні захворюваності та смертності.

Значна кількість соціальних загроз національній безпеці пов'язана із погіршенням стану здоров'я населення в цілому і працюючої його частині. Трудовий потенціал руйнується через відсутність активної державної політики збереження здоров'я населення, відсутність профілактичної спрямованості охорони здоров'я, руйнування медичної та медико - профілактичної сфери, неефективність системи охорони материнства і дитинства, відсутність комплексних обстежень стану здоров'я, обмеженість доступності основних видів медико - санітарної допомоги, невизначеність гарантій дежави у цій сфері, відсутність стандартів безкоштовного медичного обслуговування, повільне і неефективне реформування системи охорони здоров'я, затримку впровадження медичного страхування, несформованість мотивації населення до здорового способу життя, слабе піклування людей про здоров'я.

Демографічна криза в Україні є причиною руйнування трудового потенціалу через звуження демографічної бази відтворення трудового потенціалу, зниження народжуваності та збільшення смертності, скорочення тривалості життя, погіршення структури і в перспективі скорочення трудових ресурсів, загальне постаріння населення, депопуляцію. Значні втрати трудового потенціалу, здебільшого незворотні, обумовлені негативними міграційними процесами. За останнє десятиріччя з України виїхало більше 2 млн. осіб, серед яких переважну більшість становлять кваліфіковані особи в працездатному віці.

Характерним є руйнівні тенденції в системі освіти та формування висококваліфікованої робочої сили. Це призводить до погіршення якісних характеристик трудового потенціалу, зниження професійної придатності, збільшення розриву між рівнем кваліфікації претендентів на робочі місця і сучасними вимогами до якості працівників.

Значно утруднює збереження і розвиток трудового потенціалу знецінення робочої сили. Так, в Україні вартість робочої сили становить 45 центів на годину (для порівняння: в Німеччині - 25 дол. на годину, Японії - 16,5, США, Франції - 15,5, Великобританії - 13, Південній Кореї - 7,5, Мексиці - 3). Величина ВВП на душу населення становить 617 дол., що рівнозначно фізіологічній межі виживання. В останні три роки співвідношення мінімальної і середньої плати коливалось у межах 24-26%, що в 2,5 рази менше міжнародних вимог.

Вирішення визначених проблем потребує значних зусиль науковців, освітян, дежавних службовців, роботодавців, профспілок, спеціалістів із праці та соціальної політики, громадських об'єднань з пошуку ефективних рішень на державному, регіональному, галузевому та виробничому рівнях. Для забезпечення збереження і розвитку трудового потенціалу держави конференція рекомендує:

- відновити процес формування Державної програми збереження і розвитку трудового потенціалу та забезпечити її прийняття та впровадження;

- удосконалити зміст Основних напрямків розвитку трудового потенціалу до 2010 року з урахуванням концептуальних засад розбудови соціальної дежави, національної моделі соціальної політики, концепції людського розвитку та забезпечити їх реалізацію при розробці стратегій, основних напрямів, програм і планів економічного і соціального розвитку України;

- врахувати потреби збереження та розвитку трудового потенціалу при формуванні Основних напрямів соціальної політики України до 2011 року;

- забезпечити комплексне впровадження Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні та заходів щодо її реалізації;

- забезпечити формування та реалізацію науково обгрунтованої державної соціальної політики, спрямованої на зменшення масштабів бідності, підвищення рівня життя населення та формування середнього класу;

- забезпечити реформування системи охорони здоров'я, широке впровадження медичного страхування;

- забезпечити реалізацію Концепції розвитку охорони здоров'я населення України;

- забезпечити оцінку факторів економічного, політичного, соціального, екологічного і виробничого ризику їх інтегральної дії та виявлення на цій підставі зон підвищеного ризику для здоров'я, життя і розвитку трудового потенціалу;

- розробити політику впровадження здорового способу життя і забезпечити її реалізацію;

- розробити та впровадити комплекс спеціальних заходів в системі демографічної та міграційної політики держави із забезпечення збереження трудового потенціалу;

- забезпечити керованість міграційними процесами у державі, її регіонах та перешкоджання відтоку людського і трудового потенціалу країни;

- забезпечити раціональне сполучення державного і договірного регулювання соціально - трудових відносин;

- обгрунтувати та розмежувати соціальні функції держави та регіонів щодо повноважень, обов'язків і відповідальності за розв'язання соціальних проблем;

- забезпечити здійснення активної соціальної політики, спрямованої на підвищення рівня адаптації особи до ринкового середовища, економічної активності та соціальної відповідальності;
забезпечити розробку та впровадження національних та регіональних програм із пріоритетних соціальних проблем, підвищити рівень їх фінансового забезпечення шляхом розробки та виконання національного та регіонального соціальних бюджетів;

- запровадити державний та громадський контроль за дотриманням соціально - економічних прав людини;

- забезпечити підвищення рівня соціального захисту працюючих через відновлення та утвердження нормування праці, справедливої винагороди за працю, справедливого розподілу доходу, розвитку виробничої демократії тощо;

- забезпечити врахування та дотримання встановлених соціальних і економічних стандартів, прав, гарантій у сфері праці;

- розробити нові та вдосконалити існуючі механізми організації та регулювання оплати праці, спрямовані на відродження основних функцій заробітної плати;

- скасувати причини заборгованості з виплати заробітної плати за допомогою макро та мікроекономічного регулювання;

- визнати кадровий потенціал підприємств як активний ресурс виробництва, який потребує нарощування інтелектуального потенціалу та обсягів інвестицій.

ФЕДЕРАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ УКРАЇНИ

=========================================

м.Київ 24 лютого 2004 року

Голова засідання – Кінах А. К., Президент УСПП, Голова Федерації роботодавців України.

Секретар – Міхненко О. В., виконавчий директор Української Федерації охорони здоров'я

1. Вступне слово Кінаха А. К., Президента УСПП, Голови Федерації роботодавців України.

2. Затвердження складу організаційного комітету по підготовки і проведенню Форуму. (Інформація заступника Голови Федерації роботодавців України Грищенка В.О. – 7 хв.).

3. Розгляд і затвердження Порядку денного Форуму, керівних та виконавчих органів Форуму.
(Інформація заступника Голови оргкомітету – Президента Федерації охорони здоров’я, заступника Міністра охорони здоров’я Загороднього В.В. - 10 хвилин.

4. Про хід виконання організаційних заходів щодо підготовки і проведення Форуму.
(Інформація Голови Ради Федерації охорони здоров’я Руднєва О.С. – 10 хвилин).

5. Затвердження проекту бюджету Форуму.
(Інформація головного бухгалтера УАСОЗН Овчаренко Н.Ю. – 7 хвилин)

6. Різне.

Кінаха А. К., Президента УСПП, Голови Федерації роботодавців України.

В своєму виступі А.К.Кінах зазначив, що питання збереження трудового потенціалу працюючих – це загальнодержавна проблема. Сьогодні люди дають оцінку діяльності влади не за сухими цифрами показників ВВП, а за рівнем життя, за наявністю робочих місць, за умовами праці, за рівнем заробітної плати. На жаль, система соціального захисту, існуюче законодавство, податкова система не орієнтовані на соціальний захист працюючих. Іде високий моральний і фізичний знос трудового потенціалу. Тому ці питання треба обговорити на самому високому рівні, щоб сконцентрувати увагу громадськості на цих проблемах та розробити необхідну стратегію їх вирішення. Ці питання не можуть бути пов’язані з політикою, бо вони загальносуспільні, дуже важливі, загальнодержавні.

Руднєва О.С. – Голову Ради Федерації сприяння охороні здоров’я. Затвердження складу організаційного комітету по підготовки і проведенню Форуму.

В процесі обговорення поступили пропозиції допрацювати склад оргкомітету, включити в нього представників Інституту медицини праці України, Інституту стратегічних досліджень, Інституту демографії і соціальних досліджень, аналітичних центрів, Міжнародної організації праці.

1. Допрацювати склад оргкомітету Форуму з урахуванням пропозицій.

2. Затвердити остаточно склад оргкомітету Форуму на наступному засіданні оргкомітету, яке провести 4 березня 2004 року о 16. 00 годині.

Розгляд і затвердження Порядку денного Форуму, керівних та виконавчих органів Форуму. (Інформація Президента УСПП, Голови Федерації роботодавців України Кінаха А. К.).

А.К.Кінах зробив аналіз порядку денного Форуму. Звернув увагу на перенасиченість порядку денного, необхідність скорочення часу деяких доповідей до 10 хвилин, запропонував виступи делегатів Форуму, по обговоренню основних доповідей скоротити до 5 хвилин, запропонувати доповідачам в заключних частинах своїх докладів пропонувати конкретні пропозиції щодо вирішення питань, стосовно збереженню і розвитку трудового потенціалу на Україні.
Він проінформував присутніх про зміну робочих планів Президента України Кучми Л. Д. та своїх, що робить неможливим їхню присутність 11 березня 2004 року на Форумі і запропонував перенести дату проведення Форуму на третю декаду березня – на 31 березня 2004 року.

1. Доопрацювати порядок денний Форуму з урахуванням побажання членів організаційного комітету і представити його на остаточне затвердження на засідання організаційного комітету 4 березня 2004 року;

2. Затвердити регламент Форуму, згідно відпрацьованому Порядку денному;

3. Затвердити остаточну дату проведення Форуму – 31 березня 2004 року.

Про хід виконання організаційних заходів щодо підготовки проведення Форуму ( інформація Голови Ради Української Федерації охороні здоров”я Руднєва О.С.).

О.С.Руднєв доповів про хід виконання організаційних заходів на підставі складеного і узгодженого з організаторами проведення Форуму плану.

Заключний договір з Міжнародним Центром мистецтв, в приміщенні якого планується проведення Форуму, перераховано 24070 гривень за оренду приміщення.

Створена база даних промислових підприємств України – потенціальних представників учасників Форуму. Керівникам підприємств, профспілкових організацій направлено 12500 листів – повідомлень про проведення Форуму з запрошеннями прийняти участь в його роботі. Проведено 2420 телефонних переговорів, факсових повідомлень керівникам підприємств, установ, закладів щодо проведення Форуму.

В місті Донецьку разом з регіональними відділеннями Федерації роботодавців, Федерації охорони здоров”я, облдержадміністрацією, облсовпрофом проведена обласна Конференція з питань збереження і розвитку трудового потенціалу Донецької області (286 делегатів Конференції).

Сформований проект Порядку денного Форуму, отримані доповіді доповідачів, складений список виступаючих на Форуму по обговоренню доповідей і внесенню пропозицій щодо Рішення Форуму.

Йде робота по формуванню Національної Комплексної Програми розвитку і збереженню трудового потенціалу України.

1. Осовий Г. В. – Перший заступник Голови Федерації профспілок України.
Він запропонував змінити назву Форуму на:
“Збереження та розвиток трудового потенціалу України”.

2. Скопіченко С. В. – директор Представництва “СФГ”, член УФОЗ.
Вона виступила з пропозицією для більш ретельної підготовки Форуму створити секції, які у робочому порядку вивчать розглядаємі питання, узагальнять зауваження та пропозиції, приймуть участь у підготовці матеріалів Форуму, проектів нормативно – правових документів

2. З метою прискорення підготовки проектів Рішень Форуму, проекту основних положень Національної Програми розвитку і збереження трудового потенціалу на Україні створити за участю членів організаційного комітету по підготовки Форуму робочі секції:

2.1. Екологічна секція – Шматков Г. Г., Радник голови облдержадміністрації м.Дніпропетровськ з питань науково-технічної та екологічної політики, д.б.н.,професор, Президент Екологічної Асоціації підприємств ДМК України “Екомет”;

2.2. Медичної техніки секція – Коробов А. М., Президент Корпорації “Лазер і здоров’я”, академік Інженерної академії України;

2.3. Медична секція – Канаровська Л. В., Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я;

2.4. Секція економіки трудових ресурсів – Новикова О.Ф., зав.відділом Інституту економіки промисловоста НАН України, доктор економічних наук, професор;

2.5.Лікарняних кас секція – Артюх Н. М., Директор членської благодійної організації “Лікарняна каса ВАТ “Азовсталь””, член УФОЗ;

2.6. Фармацевтична секція – Скопіченко С. В., Директор Представництва “Солвей Фармацеутікалз ГмбХ”;

2.7.Інформаційна секція – Курік М. В., зав. відділом НДІ фізики НАН України, д.ф./м.н., професор, академік МАБЕТ;

2.8. Профпатологічного захворювання секція – Кундієв Ю. І., Директор Інституту медицини праці України, д.м.н., професор, академік, віце-президент АМН України, академік НАН України;

2.9. Психічного здоров’я секція – Шевцов О. Г., Директор Кримського філіалу Міжрегіональної Академії управління персоналом, кандидат наук, доцент;

3. Узгодити керівні та виконавчі органи Форуму.

Представила на розгляд членів організаційного комітету проект бюджету Форуму і запропонувала створити ревізійну комісію з питань виконання бюджету з членів організаційного комітету Форуму у складі трьох чоловік.
В процессі роботи оргкомітету членами оргкомітету були запропонованя для роботи в ревізійній комісії:
1. Артюх Н. М., Директор членської благодійної організації “Лікарняна каса ВАТ “Азовсталь””, член УФОЗ;
2. Канаровська Л. В., Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я;
3. Скопіченко С. В., Директор Представництва “Солвей Фармацеутікалз ГмбХ”

1. Проект бюджету Форуму затвердити для подальшого виконання.

2. Затвердити вищенаведений склад ревізійній комісії.

Голова засідання
А. К. Кінах

Секретар О. В. Міхненко

ФЕДЕРАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ
==========================================

м.Київ 4 березня 2004 р.

Голова засідання – Кінах А. К., Президент УСПП, Голова Федерації роботодавців України.

Члени організаційного комітету Форуму (згідно його складу).

1. “Основні напрямки підготовки до проведення Форуму” - Кінах А. К., Голова оргкомітету Форуму, Президент УСПП, Голова Федерації роботодавців України.

2. Остаточне затвердження складу організаційного комітету Всеукраїнського Форуму “Збереження та розвиток трудового потенціалу”.
(Інформація заступника Голови оргкомітету, Голови Ради Федерації сприяння охорони здоров’я Руднєва О. С.).

3. Остаточне затвердження Порядку денного Форуму.
(Інформація першого заступника Голови оргкомітету, Президента Федерації сприяння охорони здоров’я, заступника Міністра охорони здоров’я Загороднього В. В. ).

4. Звіти робочих комісій по підготовці Всеукраїнського Форуму “Збереження та розвиток трудового потенціалу ”.
(Інформація керівників робочих комісій).

5. Різне.

В своєму виступі визначив основні питання, які потрібно розглянути на наступному засіданні оргкомітету: проаналізувати якісний і кількісний склад учасників Форуму; сформувати його зміст; вирішити, які кінцеві матеріали прийме Форум, підготувати проекти Рішень Форуму для обговорення на черговому засіданні організаційного комітету. На чергове засідання оргкомітету представити повний проект матеріалів Форуму у вигляді брошури. Заступнику Голови Федерації роботодавців України Грищенко В.О. особисто проконтролювати формування складу учасників Форуму від кожного регіону України. Списки учасників Форуму – членів Федерації роботодавців повинні бути сформовані до 20 березня 2004 року і передати в робочу групу оргкомітету. На наступне засідання треба зробити проект макету оформлення сцени, проект списку Президії Форуму, сценарію його проведення.

У зв”язку з службовими обставинами, пропонується затвердити дату проведення Форуму – 31 березня 2004 року.
Пропонується провести наступне засідання організаційного комітету Форуму 23 березня о 16 годині.

1. Представити якісний і кількісний склад учасників Форуму ( виконавець – Руднєв О.С., строк виконання – 23 березня 2004 року);

2. Представити проекти Рішення Форуму, Звернення учасників Форуму до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, проект матеріалів Форуму у вигляді брошюри (виконавець – Руднєв О.С., строк виконання – 23 березня 2004 року);

3. Сформувати особистий склад учасників Форуму – членів Федерації роботодавців України (керівників промислових підприємств, членів їх колективів) по кожному регіону України у кількості 500 чоловік (керівництво за виконання покласти на першого заступника Голови Федерації роботодавців України Грищенко В.О., строк виконання – до 20 березня 2004 року);

4. Представити проект оформлення сцени, проект складу Президії Форуму, проект сценарію його проведення (виконавець – Загородній В.В., строк виконання – 23 березня 2004 року).

5. Визначити остаточну дату проведення Форуму – 31 березня 2004 року; дату проведення чергового засідання організаційного комітету Форуму – 23 березня 2004 року о 16 годині.

Представив остаточний варіант складу організаційного комітету Всеукраїнського Форуму “Збереження та розвиток трудового потенціалу”.
Він проінформував присутніх, що пропозиції щодо доповнення складу оргкомітету враховані, узгоджені персонально і виносяться на затвердження такі особи:

Костриця В.І. – Національний кореспондент Міжнародного бюро праці в Україні.
Кундієв Ю. І. – Директор Інституту медицини праці АМН України, Віце – Президент АМН України, академік НАН і АМН України.
Яременко О. О. – Голова Правління Українського Інституту соціальних досліджень,кандидат економічних наук.

1. Внести додатково запропоновані кандидатури до складу організаційного комітету Форуму і затвердити остаточний склад організаційного комітету (додається).

Представив проект Порядку денного Форуму для обговорення і затвердження.
Звернув увагу присутніх на те, що збереження та розвиток трудового потенціалу - питання складне, і вплив Міністерства охорони здоров’я на нього складає тільки 8 – 10 %, а решта - 90 % залежить від середовища, умов праці та житла, рівня заробітної плати тощо. Тому в організації Форуму задіяні три основні організації: Федерація роботодавців України, Українська Федерація охорони здоров’я, Федерація профспілок України.
Що стосується проекту основних напрямків формування Програми розвитку і збереження трудового потенціалу, пропонується залучити до її остаточного опрацювання керівників секцій організаційного комітету, які відповідальні за свої розділи формування проекту Програми.

Загальне керівництво за створенням проекту основних напрямків Програми покласти на Голову Ради Федерації сприяння охорони здоров’я Руднєву О.С. і доручити йому представити проект цього документу на черговому засіданні організаційного комітету 23 березня 2004 року.

Запропонував змінити назву Форуму: Всеукраїнський Форум “Збереження та розвиток трудового потенціалу України” на нову назву “Збереження та розвиток трудового потенціалу”.

1. Затвердити нову назву Всеукраїнського Форуму “Збереження та розвиток трудового потенціалу”.

2. Затвердити проект Порядку денного Форуму (додається);

3. Руднєву О.С. 23 березня 2004 року представити проект основних напрямків Програми збереження та розвитку трудових ресурсів.

Шматков Г. Г. – Керівник екологічної секції, радник Дніпропетровської облдержадміністрації з питань науково – технічної та екологічної політики, д.б.н., професор.

Він запропонував підготувати зміни до Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України по екологічним проблемам з метою більш раціонального використання коштів, забезпечення належних умов праці, збереження навколишнього середовища.

Зазначив, що необхідно створювати умови для вітчизняного виробника на державному рівні. Повинна бути відповідна законодавча база, помірні ціни сертифікації та інших послуг.

Запропонувала створити Єдиний реєстр професійних захворювань, підняти рівень медчастин на підприємствах, розглянути можливість співробітництва фармацевтів з лікарняними касами.

Відзначила, що доцільно всі зауваження і пропозиції підготувати у письмовій формі і надіслати до організаційного комітету до 20 березня 2004 року.

Інформацію керівників секцій прийняти до відома.

Автономна Республіка Крим -45 делегатів;

Вінницька область - 34 делегати;

ПРОЕКТ

1. Міхненко О. В.- Відповідальний секретар, виконавчий директор Федерації охорони здоров’я;

2. Канаровська Л. В.- Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я;

3. Скопіченко С. В. - Директор представництва “Солвей Фармацеутікалз ГмбХ”, Член УФОЗ;

4. Шульга С. Г. - Голова Регіонального відділення УФОЗ Дніпропетровської області, член Ради УФОЗ.

Грищенко В. О. - Перший заступник Голови Федерації роботодавців України, Голова редакційної комісії

1. Руднєв О. С. - Голова Ради Федерації охорони здоров’я;

2. Кундієв Ю. І. - Директор НДІ медицини праці, д.м.н., професор, академік НАН України;

3. Осовий Г. В. - Заступник Голови Федерації профспілок України;

4. Артюх Н. М. - Директор членської Благодійної організації “Лікарняна каса ВАТ Азовсталь”

5. Баталін О. С.- Голова організації роботодавців АР Крим;

6. Дурницький А. П.- Голова Регіонального відділення Федерація охорони здоров’я Донецької області;

7. Жебровська Ф. І.- Генеральний директор ВАТ “Фармак”, член Ради УФОЗ;

8. Колесник Є. О.- Голова Правління ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”;

9. Коробов А. М. - Президент НВМБК “Лазер і здоров’я”, член УФОЗ;

10. Кучмар О. В. - Голова Регіонального відділення УСПП Житомирської області;

11. Лобас В.М. - Заступник Голови Донецької облдержадміністрації;

12. Майко В. І. - Президент Регіонального відділення УСПП, Президент роботодавців м. Києва;

13. Печаєв В. К. - Президент Української організації роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України;

14. Пономаренко В. М.- Президент Української Асоціації “Комп’ютерна медицина”, директор Українського НДІ громадського здоров’я, д.м.н., професор;

15. Шпак В. Я. - Завідуючий відділом охорони здоров’я Управління з питань соціальної політики Кабінету Міністрів України;

16. Шматков Г. Г. - Радник Голови Дніпропетровської облдержадміністрації, Президент екологічної Асоціації підприємств ГМК України;

17. Самчишин О. Т.- Президент Української Асоціації споживачів;

18. Циганенко А. Я. - Ректор Харківського державного медичного університету, д.м.н., професор, академік АМН України.

ПРОЕКТ

8.00. – 9.30.Реєстрація учасників Форуму.

10.00.-10.15. Відкриття Форуму.
Голова Федерації роботодавців України, Президент Українського Союзу промисловців і підприємців Кінах А.К.

10.15.–10.25. Привітання Президента України Кучми Л.Д., Верховної Ради України,Прем’єр-міністра України Януковича В.Ф.

10.25.-10.35. Стратегія укріплення здоров’я працюючих – державна політика збереження трудового потенціалу України.
Президент Української Федерації сприяння охороні здоров’я,заступник Міністра охорони здоров’я України Загородній В.В.

10.40.–10.50. Позиція профспілок України щодо збереження і розвитку трудового потенціалу працюючих.
Перший заступник Голови Федерації профспілок України Осовий Г.В..

10.50–11.00. Трудовий потенціал України і перспективи його подальшого розвитку.
Заступник Міністра праці та соціальної політики України Галиць Г.К.

11.00.–11.10.Розв’язання проблеми промислової безпеки – важливий фактор збереження трудового потенціалу.
Голова Державного комітету України з нагляду за охороною праці, доктор технічних наук, професор Сторчак С.О.

11.10.-11.20. Трудовий потенціал інноваційної економіки в Україні.
Голова Української Федерації вчених, Радник Президента України
Семіноженко В. П..

11.20.–11.40.Спільна діяльність профспілкового комітету та лікарняної каси – запорука збереження трудового потенціалу промислових робітників.
Голова профспілкового комітету ВАТ металургійного комбінату “Азовсталь” Лєхов Н.П. (з показом кінофільму).

11.40.–11.50.Основні напрямки формування Національної Комплексної Програми збереження і розвитку трудового потенціалу України.
Голова Ради Української Федерації сприяння охороні здоров’я,директор НДІ медико-соціальної реабілітації населення Руднєв О.С.

11.50.–12.00. Стан здоров’я працюючого населення як основа формування трудового потенціалу.
Директор Інституту медицини праці АМН України, Віце – Президент АМН України, д.м.н., професор, академік НАН і АМН України Кундієв Ю. І.;
Зав. відділом Інституту медицини праці АМН України, д.м.н., професор А.М.Нагорна.

12.05.–12.15.Захист трудових прав в контексті збереження трудового потенціалу.
Завідуюча відділом економічних проблем охорони праці та соціальної політики Інституту економіки промисловості НАН України, доктор економічних наук, професор Новикова О.Ф.

12.20.–12.30. Невідповідність між конституційним правом громадян на безоплатне медичне обслуговування і реальним бюджетним фінансування охорони здоров’я.
Заступник Глави Держадміністрації Донецької області Лобас В.М.

12.35.–12.45. Екологічна ситуація на Україні, її вплив на здоров’я населення і потенціал трудових ресурсів”.
Радник Глави Держадміністрації Дніпропетровської області з питань науково-технічної та екологічної політики, доктор біологічних наук, професор Шматков Г.Г.

12.50.–13.00. Інвестиції в профілактичну медицину – це збереження трудового потенціалу та гарантія високоефективної праці. Фармакоекономічне обгрунтування.
Директор представництва “Солвей Фармацеутикалз ГмбХ”, к.м.н.
Скопиченко С. В.

14.00. – 14.10.Досвід реалізації громадських ініціатив щодо забезпечення охорони здоров’я працівників промислових підприємств та територіальних громад.
Президент Української громадської організації “Суспільство і ліки”
Порван П.П.

14.10.-14.20. Програми добровільного медичного страхування страхової компанії "ІнтерТрансПоліс" на залізницях України - важлива ланка збереження здоров'я залізничників, вагомий елемент їх соціального захисту та збереження трудового потенціалу галузі."
Застуник Генерального директора ЗАТ АСК Свиридюк В.В.

14.25. – 14.35.Порівнювальний аналіз ефективності моделей добровільного медичного страхування в реальних умовах функціонування медичних закладів Міністерства топлива і енергетики України.
Начальник СМСЧ №5 м. Славутич, заслужений лікар України, к.м.н.Шиленко В. М.; начальник відділу реалізації програм медичного страхування СМСЧ №5, к.м.н. Булгаков А. О.

14.35.–14.45. Аналіз ефективності бюджетного фінансування установ охорони здоров’я та впровадження багатоканального фінансування закладів охорони здоров’я в нових умовах фінансування.
Начальник Управління охорони здоров’я Держадміністрації Полтавської області Лисак В.П.

14.45.-14.50. Сучасна медична техніка – джерело здоровся нації та трудового потенціалу України.
Голова Проблемної комісії МОЗ та АМН України “Лазерні технології в медицині”, директор НДЦ лазерної біології та лазерної медицини Коробов А.М.

14.50.–15.00. Рішення проблеми робочих місць і підготовка кадрів в вугільній галузі.
Генеральний директор вугледобувного підприємства “Карбон” Гончаров І.Д.

15.00.–15.10. Пріоритетні фактори формування, збереження і розвитку трудового потенціалу.
Провідний науковий співробітник відділу економічних проблем охорони праці та соціальної політики Інституту економіки
промисловості НАН України, к.е.н. Шаульська Л.В.

15.10.–15.20. Удосконалення системи соціального захисту і зайнятості шахтарів-інвалідів праці.
Директор Центру здоров”я Донецького національного технічного університету, д.м.н., професор Гребняк В.П.

15.20.–15.25. Необхідність розробки біобезпечних стандартів з метою збереження
трудового потенціалу працюючих з комп’ютерною технікою.
Науковий співробітник НДІ екології людини, доктор фізико-математичних наук, професор Курік М.В.

15.30.–15.35.Вплив соціального партнерства на стабільність трудового потенціалу.
Президент Спілки орендарів і підприємців України, зав.кафедрою Бізнесу і підприємництва Київського гуманітарного інституту Хмільовський В.М.

15.40.- 15.45. Системні продукти здоров'я корпорації Вітамакс XXI вік в лікуванні, профілактиці і збереженні трудових ресурсів.
Запорізький Державний медичний університет, к.м.н. Щевелєв Т.С..

15.45.-16.15.Виступи учасників Форуму.

16.15.- 16.30. Прийняття Рішення Форуму, Звернень до Президента України,Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників промислових підприємств ведучих галузей промисловості та сільського господарства країни.

16.30.Закінчення роботи Форуму.

Р І Ш Е Н Н Я

На підставі вищенаведеного делегати форуму в и р і ш и л и:

1. Затвердити основні напрямки Національної Програми “Збереження і розвиток трудового потенціалу України” на 2004 –2015 роки;

2. Звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з проханням розглянути і підтримати Національну Програму Збереження і розвиток трудового потенціалу України” на 2004 –2015 роки та узгодити шляхи її виконання;

3. Звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією прийняття нормативно-правових актів, щодо сприяння виконання Програми:

- затвердження Кабінетом Міністрів України проекту нормативно-правових актів щодо часткового віднесення витрат на виконання Програми за рахунок статті 25 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (закон № 1105-х1у, 1999р.);

- затвердження Кабінетом Міністрів України проекту нормативно-правових актів щодо часткового віднесення витрат на виконання Програми за рахунок відрахувань промисловими підприємствами в численні екологічні фонди;

- часткового, за рахунок державного бюджету, фінансування окремих розділів Програми збереження і розвитку трудового потенціалу.

Рішення прийнято одноголосно делегатами Всеукраїнського Форуму “Збереження та розвиток трудового потенціалу” 31 березня 2004 року у місті Києві

ЗВЕРНЕННЯ
ДЕЛЕГАТІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ФОРУМУ
"ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ"

Констатуючи відчутне зростання за останні роки темпів продуктивності праці, показників вітчизняного валового продукту провідних галузей виробництва, введення в експлуатацію нових і реконструкцію діючих промислових підприємств, делегати Форуму зосереджують увагу на проблемах збереження і розвитку трудового потенціалу працюючих.

На великий жаль, в Україні триває погіршення демографічної ситуації: в структурі населення скорочується питома вага молодших і, в той же час, збільшується питома вага людей старших вікових груп. Протягом останніх 15 років збільшилися показники загальної, професійної захворюваності, ще достатньо високим залишається виробничий травматизм, потребують суттєвого оновлення санітарно-гігієнічні умови праці.

В окремих галузях промислового і сільськогосподарського виробництва питома вага працюючих у віці від 20 до 40 років складає 17% - 33%. Потребує відновлення і система медико-санітарного обслуговування працівників.

Таким чином, якість здоров'я працюючих, відтворення і подальше збереження трудового потенціалу держави набуває важливого значення в подальшому економічному розвитку країни.

Визначаючи здоров'я кожної людини і всього Українського народу, його трудовий потенціал як найбільшу цінність держави, а необхідність його поліпшення - як головну мету громадянського суспільства, ми, делегати Форуму, усвідомлюємо свою відповідальність за об'єднання зусиль громадськості та органів державної влади і спрямування їх на збереження здоров'я і подальший розвиток трудового потенціалу нації.

Ефективний захист і збереження здоров'я працюючих, розвиток трудового потенціалу можливі лише за умов узгоджених дій і повного взаєморозуміння всіх гілок державної влади і об'єднань громадськості, спільного, з органами державної влади, пошуку рішень у цих напрямках. При цьому консолідація суспільства для вирішення стратегічних завдань розвитку України є головною запорукою особистого добробуту кожного її громадянина.

Делегати Форуму розглянули та затвердили проект Концепції Національної комплексної програми "Збереження та розвиток трудового потенціалу України" на 2004-2015 роки і звертаються до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України за підтримкою ініціатив щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності промислових та сільськогосподарських підприємств в напрямку подальшого розвитку і збереження трудового потенціалу,зміцнення системи охорони здоров'я працюючих,профілактики виробничого травматизму шляхом:

- об'єднання і концентрації організаційного, наукового потенціалу громадянського суспільства з метою його спрямування на поліпшення
здоров'я народу України, розвиток і збереження його трудового потенціалу,
сприяння активному залученню науковців, громадських організацій, громадян,
працівників, керівників промислових та сільськогосподарських підприємств
до участі у вирішенні цих питань;

- залучення громадських організацій на рівні законодавчих і виконавчих органів влади до формування державної політики охорони праці, здоров'я працюючих,збереження та розвитку трудового потенціалу, оздоровлення навколишнього середовища України;

- активізації діяльності з розробки моделей обов'язкового медичного страхування населення, подальшого розвитку системи додаткового медичного обслуговування працюючих – лікарняних кас, удосконалення їх нормативно-правової бази;

- здійснення системи заходів по формуванню і затвердженню Національної комплексної
програми "Збереження та розвиток трудового потенціалу
України" на 2004-2015 роки на основі запропонованої Концепції.

Звернення прийняте делегатами Всеукраїнського Форуму "Збереження та розвиток трудового потенціалу" 31 березня 2004 року у місті Києві.

Від імені та за дорученням 1702 делегатів Форуму:

Склад керівництва організаційного комітету по підготовці
Всеукраїнської науково-практичної конференції
“Удосконалення організаційно-методичних аспектів діяльності галузі народної
і нетрадиційної медицини на Україні”

Руднєв Олександр Сергійович - Голова оргкомітету, Голова Ради Української Федерації охорони здоров’я;

Заступники Голови оргкомітету:

Мачерет Євгенія Леонідівна - Президент Української Асоціації акупунктури і лазеротерапії, доктор медичних наук, професор, чл..-кор. АМН України,член Ради Української Федерації охорони здоров’я;

Горчаков Володимир Юрійович - Центр нетрадиційної медицини
“Енергетика”, д.б.н., професор;

Жукова Людмила Петрівна - Директор Центру нетрадиційної медицини “Енергетика”,академік Української академії народної і нетрадиційної медицини,
член Ради Української Федерації охорони здоров’я;

Мудрецька Євгенія Володимирівна - Директор науково-дослідного Центру “Сучасні інформа-
ційні технології України”, чл.-кор.Академії медико-технічних наук Російської Федерації, член Української Федерації охорони здоров’я;

Русецька Неоніла Гаврилівна - Директор міжнародного Центру народної медицини “Оберіг”,
к.м.н., магістр психологічного програмування та цілительства,
член Української Федерації охорони здоров’я;

Фудім Григорій Львович - Президент громадської організації
“АВЕ”, начальник Управи
козацької медицини КВУ, директор медичного центру “Мандрагора”, член Української Федерації охорони здоров’я;

Цибко Володимир Андрійович - Вчений секретар Міжнародної академії біоенерготехнологій,
академік МАБЕТ.

Редакційна Рада Конференції

Тітенко Тетяна Михайлівна - Голова Ради, головний лікар клініки біологічної медицини, кандидат медичних наук, Голова Комітету з охорони материнства та дитинства ГО “Громадянський парламент жінок України” Верховної Ради України, член Української Федерації охорони здоров’я;

Беро Михайло Павлович - член Ради, Голова регіонального відділення народної і нетрадиційної медицини, доктор медичних наук, професор, член Української Федерації охорони здоров’я;

Бойко Анатолій Григорович - Перший віце-президент, Голова Правління Міжнародної академії біоенерготехнологій;

Першин Павло Аркадійович – член Ради, Голова правління ГО “Ініціативна група розвитку Антропософської медицини в Україні”, член Української Федерації охорони здоров’я;

Руднєва Неля Йосипівна - член Ради, директор Департаменту інформаційно-редакційної роботи Української Федерації охорони здоров’я;

Шестаков Володимир Ілліч - член Ради, фахівець аюрведичної медицини.

Секретаріат Конференції

Бородкіна Раїса Петрівна - Біоенерготерапевт міжнародної категорії;

Нестеровська Ліна Андріївна -Директор медичного Центру “Веда”;

Суржин Володимир Миколайович - старший науковий співробітник НДІ “Мікро прилад”.

Українська Федерація громадських організацій
сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства

Проект

Прийнято делегатами Всеукраїнської Конференції

30 січня 2004 року

ПОЛОЖЕННЯ

про Всеукраїнську Раду громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Всеукраїнська Рада громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини (далі по тексту – Рада) – орган громадської ініціативи з питань організації і подальшого розвитку на Україні народної і нетрадиційної медицини.

1.2. Рада об`єднує на добровільних засадах представників фахових Асоціацій, приватних установ і закладів, окремих фахівців в галузі народної та нетрадиційної медицини – членів Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров”я громадянського суспільства (надалі – Федерація) для подальшого її науково-методичного і організаційного розвитку на благо українського народу.

1.3. Рада є виборним громадським органом, який працює у складі Федерації; її діяльність ґрунтується на законодавчій базі України, а також на основних положеннях Статуту Федерації.

1.4. Рада є позапартійним органом і співпрацює з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

1.5. Рада здійснює свою діяльність на засадах самоврядування, спрямованості на духовне відродження українського народу з дотриманням таких принципів:

- законність та гласність;

- демократизм у всіх сферах діяльності;

- рівноправність всіх членів Ради;

- дотримання та виконання прийнятих Радою рішень;

- впровадження форм і методів роботи на основі сучасних досягнень науки.

1.6. Юридична адреса Ради:
01034, м. Київ – 34, провулок Георгіївський, буд..9, оф.118.

2. ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС

2.1. Рада з моменту її створення набуває статус громадського органу у складі Федерації з питань організації, формування і розвитку принципів і напрямків організаційної та науково-методичної роботи в галузі народної і нетрадиційної медицини на Україні.

2.2. Рада не є юридичною або прибутковою особою, не має власного, зареєстрованого в органах державної влади самостійного балансу, розрахункових рахунків в установах банків, печаток і штампів.
При необхідності, Рада використовує печатку Федерації на своєму бланку.

3. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

3.1. Головною метою діяльності Ради є координація та удосконалення організаційно – методичної та наукової роботи громадських об’єднань, установ, центрів, закладів і фахівців, яка спрямована на самоврядування галузі народної і нетрадиційної медицини в межах існуючого законодавства.

3.2.Для виконання основної мети Рада виконує завдання:

3.2.1. Розробляє і впроваджує напрямки подальшого розвитку народної і нетрадиційної медицини на Україні;

3.2.2. Приймає активну участь в розробленні, обговоренні органами державної влади і подальшому виконанні нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність галузі народної і нетрадиційної медицини;

3.2.3. Проводить незалежну громадську науково-технічну експертизу послуг, виробів і товарів, які застосовуються в галузі народної і нетрадиційної медицини;

3.2.4. Створює систему правового захисту професійної діяльності фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини на території України;

3.2.5. Впроваджує в практичну діяльність принципи захисту прав споживачів послуг фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини;

3.2.6. Розповсюджує нові, прогресивні, науково – обґрунтовані форми і методи роботи, які спрямовані на оздоровлення населення;

3.2.7. Ініціює подальший розвиток і впровадження в практику сучасних наукових досліджень в галузі народної і нетрадиційної медицини;

3.2.8. Розглядає на своїх засіданнях і при необхідності – розповсюджує прогресивний досвід роботи фахівців галузі народної та нетрадиційної медицини;

3.2.9. Створює регіональні відділення Ради в галузі народної та нетрадиційної медицини; залучає громадські об’єднання, центри, заклади, установи до спільної роботи згідно мети і завданням Ради;

3.2.10. Створює у складі Ради фахові комісії по напрямкам діяльності галузі народної та нетрадиційної медицини;

3.2.11. Ініціює створення Вченої Ради галузі народної і нетрадиційної медицини і організує впровадження сучасних наукових досягнень в практичну діяльність фахівців;

3.2.12. Організує співпрацю науковців, галузевих об’єднань, окремих фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини на міжнародному рівні;

3.2.13. Разом з Вченої Радою організує і проводить науково-практичні семінари, симпозіуми, конференції, з’їзди, форуми;

3.2.14. Бере безпосередню участь в організації видавництва та розповсюдження видавничих матеріалів (листівок, брошур, газети, журналу) галузі народної та нетрадиційної медицини;

3.2.15. Організовує навчання фахівців з метою підвищення їх кваліфікації, підготовки до проведення громадської атестації спеціалістів та громадської акредитації підприємств, установ, центрів, закладів народної і нетрадиційної медицини;

3.2.16. Формує та затверджує склад громадських атестаційних та акредитацій них комісій галузі народної та нетрадиційної медицини; розробляє положення про їх статус, права і діяльність і виносить ці положення на затвердження в Раду Федерації;

3.2.17. Створює робочі групи по підготовці і подальшому супроводженню в Міністерство охорони здоров’я України документів по ліцензуванню певних видів діяльності фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини;

3.2.18. Організує проведення громадської атестації фахівців та акредитації підприємств, установ і закладів народної і нетрадиційної медицини;

3.2.19. Видає громадські атестаційні та акредитаційні сертифікати;

3.2.20. Формує систему громадського дослідження та контролю за можливою діяльністю окремих осіб, які працюють в галузі народної та нетрадиційної медицини і не мають для своєї практичної діяльності необхідних дозвільних документів;

3.2.21. Разом з Вченою Радою здійснює розгляд нових, прогресивних напрямків діяльності в галузі народної та нетрадиційної медицини;

3.2.22. Постійно проводить політику щодо впровадження елементів духовного виховання населення України в діяльність кожного фахівця галузі народної та нетрадиційної медицини;

3.2.23. Формує стратегію духовного відродження населення України; ініціює створення Центрів духовного відродження і виховання населення, особливо молодших його вікових груп;

3.2.24. Здійснює представницькі функції в органах виконавчої влади з метою оприлюднення пропозицій громадськості щодо вдосконалення діяльності галузі народної і нетрадиційної медицини.

3.2.25. Дає кваліфікаційні звання, громадські наукові ступені фахівцям галузі народної і нетрадиційної медицини з видачею атестатів, сертифікатів, розробляє нагороди і приймає рішення про нагородження фахівців – членів Федерації, підприємства, установи, заклади, Центри, окремих фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини.

3.2.26. По узгодженню з Радою Федерації створює на госпрозрахункових засадах навчальні заклади, учбові центри галузі народної і нетрадиційної медицини, виходить до органів державної влади з метою їх атестації і державної

4. ФОРМУВАННЯ РАДИ, ЇЇ СТРУКТУРА

4.1. Основні напрямки розвитку народної і нетрадиційної медицини на підставі громадської думки здійснюється представництвом громадськості – фахівцями галузі народної і нетрадиційної медицини, які об’єднуються на добровільних засадах і на Всеукраїнських зборах (Конференціях) висловлюють своє бачення щодо розвитку галузі.

4.2. З метою оперативного управління галуззю на громадських засадах, з урахуванням досвіду фахівців народної і нетрадиційної медицини делегатами Всеукраїнської Конференції створюється Рада представників громадських організацій, установ, закладів, окремих фахівців з питань народної і нетрадиційної медицини.

4.3. Процедура формування Ради передбачає, що делегатами Конференції затверджується кількісний склад членів Ради, оголошуються і обговорюються кандидатури кандидатів у члени Ради і відкритим голосуванням ( простою більшістю голосів від присутніх делегатів) йде обрання до складу Ради.

4.4. Структура Ради включає в себе Голову Ради, його заступників, Президію Ради та робочі комісії Ради.

4.5. Засідання Ради проводяться щоквартально. В період між засіданнями Ради на громадських засадах постійно працює Президія Ради, яка очолюється Головою Ради.

4.6. Члени Ради на своєму засіданні із складу членів Ради обирають Голову Ради, його заступників, Президію Ради та голів робочих комісій Ради. До складу робочих комісій можуть входити за згодою фахівці народної і нетрадиційної медицини, які не являються членами Ради.

4.7. Голова Ради, його заступники, Президія Ради, Голови робочих комісій обираються членами Ради відкритим голосуванням (простою більшістю голосів від присутніх членів Ради).

4.8. У складі Ради формуються робочі комісії:

- комісія з питань науково-методичної роботи;

- комісія з питань передатестаційного навчання та підвищення кваліфікації фахівців;

- комісія з питань громадської науково-технічної експертизи;

- комісія з питань громадської атестації фахівців та акредитації підприємств, установ, закладів галузі народної і нетрадиційної медицини;

- комісія з питань стратегії розвитку системи духовного здоров”я населення;

- комісія з питань розвитку народних традиційних методів оздоровлення;

- комісія з питань роботи в регіонах;

- комісія з питань міжнародних зв’язків;

- комісія з питань інформаційної та редакційної діяльності;

- комісія з питань антропософської медицини.

4.9. Рада ініціює створення Вченої Ради з питань народної і нетрадиційної медицини.

4.10. Рада своїми рішеннями може здійснювати ротацію членів Президії.

4.11. Голова Ради:

- керує роботою Ради, Президією Ради;

- ініціює та організовує проведення Всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференцій галузі народної і нетрадиційної медицини;

- організовує проведення в практичну діяльність фахівців рішення Конференцій, Ради і Правління;

- представляє для розгляду на Конференціях, засіданнях Ради, Правління стратегію і тактику діяльності і подальшого розвитку галузі народної і нетрадиційної медицини;

- представляє Раду в органах державної влади;

- затверджує рішення комісій з питань атестації та акредитації;

- представляє громадські організації та окремих фахівців галузі для вступу до членів Федерації;

- затверджує громадське присвоєння почесних звань, нагород тощо фахівцям галузі народної і нетрадиційної медицини.

4.12. Комісія з питань науково-методичної роботи:

- розробляє і впроваджує методологію народної і нетрадиційної медицини з урахуванням останніх досягнень світової науки і досвіду народних цілителів світу;

- розробляє і впроваджує в діяльність фахівців сучасні методи діагностики, профілактики та оздоровлення населення;

- впроваджує в практику досягнення вітчизняної та світової науки в галузі народної та нетрадиційної медицини, оздоровлення населення, квантової фізики з проблем наукового пояснення нетрадиційних методів діагностики, профілактики і оздоровлення;

- проводить в сертифікованих державними органами влади наукових лабораторіях особисті наукові дослідження, конструювання апаратури, сучасних методів діагностики тощо с послідовною їх державною реєстрацією в установленому законодавством України порядку;

- готує та організує рецензування і видання методичних рекомендацій, брошур, інформаційних листів, підручників, монографій галузі народної і нетрадиційної медицини;

- вивчає. Узагальнює та при необхідності розповсюджує досвід роботи передових громадських об’єднань, Центрів, підприємств, організацій, фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини.

- веде єдиний громадський Реєстр існуючих на Україні методів діагностики, профілактики і оздоровлення;

4.13. Комісія з питань передатестаційного навчання та підвищення кваліфікації фахівців:

- веде громадський Реєстр працюючих на Україні фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини;

- створює програми громадських курсів підвищення кваліфікації фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини; здійснює підвищення кваліфікації на госпрозрахункових основах;

- на госпрозрахункових основах, з притягненням фахівців основних ведучих галузей народної медицини проводить навчання та передатестаційне підвищення кваліфікації фахівців;

- готує видачу громадських сертифікатів по підсумкам передатестаційного навчання та підвищення кваліфікації фахівців;

- розробляє і впроваджує принципи духовного здоров”я, духовного відродження українського народу на підставі основних принципів діючою Конституції України та нормативно-законодавчих актів держави;

4.14. Комісія з питань громадської науково-технічної експертизи:

- на підставі існуючого Закону України “Про наукову і науково-технічну експертизу” здійснює (на підставі Рішення Ради при наявності згоди експертуємого) незалежну громадську експертизу приборів, апаратів, методів діагностики, профілактики, оздоровлення тощо, які використовуються в галузі народної і нетрадиційної медицини ( за згодою використачів);

- при наявності звернення громадян – споживачів послуг в галузі народної і нетрадиційної медицини організовує з притягненням висококваліфікованих спеціалістів експертизу наслідків діяльності окремих фахівців з метою захисту прав споживачів медичних послуг, виробів і товарів, які використовуються народними цілителями;

- здійснює громадську науково-технічну експертизу новітніх технологій, приборів, апаратури, методів діагностики, профілактики, оздоровлення, які створюються науковими лабораторіями Федерації в галузі народної і нетрадиційної медицини та готує їх для державної реєстрації згідно існуючому законодавству.

4.15. Комісія з питань громадської атестації фахівців та акредитації підприємств, установ, закладів галузі народної і нетрадиційної медицини:

- здійснює силами спеціалістів фахових Асоціацій народної і нетрадиційної медицини атестацію фахівців, акредитацію підприємств, установ, закладів на підставі прозорості і гласності;

- видає необхідні атестаційні і сертифікаційні документи для їх легалізації і подальшого оформлення в Міністерстві охорони здоров’я України;

- готує, за дорученнями фахівців, необхідні документи в Міністерство охорони здоров’я України для процесу ліцензування їх діяльності згідно існуючим вимогам МОЗ.

4.16. Комісія з питань духовного здоров’я населення:

- розробляє і впроваджує принципи духовного здоров’я, духовного відродження українського народу на підставі основних принципів діючою Конституції України та нормативно-законодавчих актів держави;

- на госпрозрахунковій основі проводить лекцій, семінарські заняття, створює громадські школи духовного здоров”я в усіх регіонах України;

- разом з комісією з питань інформаційної та редакційної діяльності готує науково-методичні матеріали, статті, брошури, листівки, програми радіо і телевізійних передач з проблем духовного здоров”я населення;

- спільно з Міністерством освіти і науки України створює, рецензує і впроваджує Програми духовного виховання дітей молодших вікових груп, школярів, підлітків, студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів держави.

4.17. Комісія з питань розвитку народних традиційних методів оздоровлення:

- організовує науково-методичну роботу з питань відродження народних методів традиційної медицини, в тому числі казацької медицини;

- на госпрозрахунковій основі проводить лекції, семінарські навчання, школи відроджених методів народної медицини;

- готує до видавництва брошури, листівки, монографії, довідники відроджених методів народної медицини;

- організовує і проводить Всеукраїнські та міжнародні Конференції, симпозіуми з питань обміну досвідом відроджених методів народної медицини;

- готує фахівців в галузі відроджених методів народної медицини до громадської їх атестації з послідовної видачею атестаційних сертифікатів.

4.18. Комісія з питань роботи в регіонах:

- проводить організаційну роботу по створенню і подальшої роботі галузі народної і нетрадиційної медицини в регіонах України ( 27 регіональних відділень);

- впроваджує в діяльність регіональних відділень організаційні, методичні на наукові принцип роботи;

- вивчає досвід роботи фахівців галузі народноїі нетрадиційної медицини в регіонах, узагальнює цей досвід;

- здійснює комплекс соціально-реабілітаційних заходів, спрямованих на духовне виховання населення, збереження і укріплення його духовного здоров”я на підставі Конституції України, нормативно-правових актів держави;

- підтримує постійний зв’язок з органами державної влади, місцевого самоврядування, охорони здоров’я на місцях з метою запровадження прогресивних, науково - обґрунтованих методів діагностики, профілактики і оздоровлення населення.

4.19. Комісія з питань міжнародних зв’язків:

- здійснює постійне вивчення і узагальнення досвіду народної і нетрадиційної медицини в зарубіжних країнах;

- розвиває і підтримує зв’язки з громадськими об’єднаннями, підприємствами, установами, Центрами, фахівцями галузі народної і нетрадиційної медицини зарубіжних країн;

- організовує міждержавний обмін фахівцями на рівні підвищення кваліфікації, досвіду роботи, обміну науковими досягненнями тощо;

- на госпрозрахунковій основі організовує проведення науково - практичних міжнародних конференцій, симпозіумів, лекцій тощо;

- здійснює постійне інформаційне відстеження новітніх технологій в галузі народної і нетрадиційної медицини.

4.20. Комісія з питань інформаційної та редакційної діяльності:

- організує видавництво засобів масової інформації галузі народної і нетрадиційної медицини;

- сприяє комісіям Ради в підготовці редакційних матеріалів для виступів по радіо, телебаченню;

- здійснює постійне інформаційне відстеження новітніх технологій в галузі народної і нетрадиційної медицини.

- Інформує фахівців галузі про новітні технології, Всеукраїнські та міжнародні Форуми, Конференції, семінари з питань народної медицини, організовує робочі групи та делегації для участі в їх роботі.

4.21. Комісія з питань антропософської медицини:

- об'єднує всі завдання антропософського медичного руху, всі професійні групи і заклади в єдину спілку, відповідає за духовні і правові питання, а також за представництво для громадськості;

- для рішення різноманітних завдань руху створює робочі групи: дослідницьку, визнання професії, законодавство по лікарським засобам, робота з громадськістю;

- розширює медицину методами антропософії з метою подальшого пізнання духовних основ організму людини, суті процесів хвороби та видужання;

- вивчає та оцінює необхідні лікарські засоби і лікувально-діагностичні методики, на основі антропософських знань про людину і природу, як інструмент лікарської діяльності;

- розвиває та підтримує всі терапевтичні ініціативи та заклади, (як, наприклад, лікувальна педагогіка, соціальна терапія, терапевтична евритмія, ритмічний масаж, біографічна робота, терапія мистецтвом, духовно-наукова фармацевтика та наука про харчування, що базується на біодинамічному сільському господарстві).

5. ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ.

5.1. Рада для матеріального забезпечення виконання своїх завдань, згідно існуючому законодавству може займатися господарською діяльністю на госпрозрахунковій основі, згідно пункту 3.2.26 Статуту Федерації.

5.2. Всі розрахунки та фінансові операції здійснюються через розрахунковий рахунок співзасновника Федерації – ГО УАСОЗН.

5.3. Головний бухгалтер ГО УАСОЗН веде бухгалтерську звітність госпрозрахункової діяльності Ради на підставі існуючих нормативно-правових актів діяльності підприємств, установ, закладів недержавної форми власності.

6.1. Радою створюються Регіональні відділення галузі народної і нетрадиційної медицини.

6.2. Регіональні відділення є структурним підрозділом Ради.

6.3. Регіональні відділення діють на підставі Положень про Регіональне відділення, яке розробляється членами Регіонального відділення, приймається на регіональних Конференціях і затверджується Головою Ради.

7.1. Зміни та доповнення до Положення про Раду можуть бути запропоновані членом (або членами) Ради і подаються у Президію письмово за 30 днів до початку чергової конференції.

7.2. Зміни та доповнення до Положення приймаються на конференції. Рішення про внесення змін та доповнень вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше 2/3 делегатів конференції і затверджуються Радою Федерації.

8.1. Діяльність Ради може бути припинена шляхом її реорганізації або ліквідації на підставі рішення делегатів Конференції, або на підставі рішення Ради Федерації.

8.2. Реорганізація Ради здійснюється за рішенням Конференції, або на підставі рішення Ради Федерації. При цьому всі права та обов'язки переходять до її правонаступника, який затверджується Радою Федерації.

8.3. Для вирішення питань, пов`язаних з ліквідацією Рди, Радою Федерації створюється ліквідаційна комісія, діяльність якої підзвітна Ради Федерації.

Ми, фахівці галузі народної і нетрадиційної медицини – представники громадськості, яким небайдуже здоров’я громадян України,

повністю підтримуємо процеси демократичних перетворень в державі і безпосередньо - в галузі охорони здоров'я, які спрямовані на зміцнення здоров’я народу,

поважаючи права і свободи людини та громадянина, в тому числі – право вибору узаконених державою форм, методів, обсягів надання медичної та оздоровчої допомоги, в тому числі фахівцями народної і нетрадиційної медицини,

ставлячи за мету підвищення рівня захисту здоров'я, як окремої людини, так і здоров'я нації в цілому;

в межах існуючого законодавства України - на підставі статей 36, 38, 49 Конституції України, Закону України “Про об”єднання громадян”, статей 6,7, 24 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров”я”, Указу Президента України “Про заходи щодо врегулювання діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини”
з метою широкої участі громадських організацій в процесах прозорого, відкритого для громадськості управління галуззю народної і нетрадиційної медицини
створили колективний громадський орган управління галуззю - Всеукраїнську Раду громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини при Українській Федерації громадських організацій сприяння oxopoнi здоров'я громадянського суспільства і заявляємо
КОНЦЕПЦІЮ РОЗВИТКУ НАРОДНОЇ ТА НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ
НА УКРАЇНІ

КОНЦЕПЦІЯ
РОЗВИТКУ НАРОДНОЇ ТА НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ НА УКРАЇНІ

Концепція розвитку народної та нетрадиційної медицини на Україні (далі - Концепція) спрямована на ефективну реалізацію основних положень Конституції України, Законів України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (1992 р.), "Про об'єднання громадян" (1992 р.), "Про наукову i науково-технічну експертизу" (1995 р.), "Про захист прав споживачів" (1991 р.); Указів Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України" (2001 р.), "Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення України" (2000 р.), "Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя" (2002 р.), "Про комплексні заходи щодо поліпшення медичного обслуговування сільського населення на 2002 - 2005 роки (2002 р.); “ Про заходи щодо врегулювання діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини” (1998 р.), Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002 - 2011 роки (2002 р.), - які надають можливість широкої участі громадськості України в охороні здоров'я населення, формуванні здорового способу життя, подальшому розширенні активної участі громадськості в управлінні охороною здоров'я, спираючись на віковий досвід народної медицини та сучасні розробки наукової медицини, квантової фізики, молекулярної хімії, біології.

Необхідність розроблення ефективних заходів участі громадськості та фахівців з народної і нетрадиційної медицини в сприянні здоров’ю нації на підставі визначених державою напрямків діяльності зумовлюється реальними соціально-економічними процесами, зокрема:

- подальшим розвитком демократизації суспільства, інтеграцією України у світове співтовариство;

- глобальними структурними процесами в економіці, розвитком ринкових відносин в ycix сферах діяльності держави, в тому складі, і в медицині;

- зниженням рівня i погіршенням якості життя більшості громадян;

- критичною демографічною ситуацією, незадовільним станом здоров'я – подальшим зростанням показників захворюваності населення, в першу чергу, на соціально небезпечні хвороби, такі як туберкульоз, СН1Д, венеричні захворювання, розповсюдженням наркоманії тощо;

- духовним збідненням окремих прошарків населення держави, особливо окремої частини представників молодшого покоління;

- недостатнім обсягом фінансування та низькою економічною ефективністю використання pecypciв охорони здоров'я;

- незадовільною екологічною ситуацією в країні;

- відсутністю єдиної комплексної науково-обгрунтованої державної політики охорони і збереження здоров'я, духовного відродження нації з урахуванням досвіду народної та нетрадиційної медицини;

міцним навантаженням хіміко-фармацевтичних препаратів при лікуванні хворих і проведенні профілактичних, оздоровчих заходів, застосування яких не завжди може бути обґрунтованим.

Традиційно, в супереч існуючим міжнародним стандартам управління галуззю охорони здоров’я, склалася така ситуація, що розробка та впровадження заходів з охорони i збереження здоров'я населення, відпрацювання найефективніших методів управління цією системою є пріоритетом Міністерства охорони здоров'я, його державних і штучно створених структур, при наявності активної участі у цих процесах медичної громадськості.

В той же час суттєвий вплив на здоров'я людини (здебільше негативний) здійснюють всі галузі життєдіяльності суспільства, а лікувальні і оздоровчі функції, в умовах знебожіння мас, все більше припадають на фахівців з народної та нетрадиційної медицини, частина яких працює безконтрольно поза межами існуючого законодавства.

На жаль, до цього часу ще не запропонована і не розроблена Комплексна Програма оздоровлення населення України з участю фахівців народної і нетрадиційної медицини, прогресивна частина яких працює на базі останніх досягнень медичної науки, квантової фізики, генетики, біології.

Таким чином, реформування і подальший розвиток системи соціально-економічного забезпечення населення та охорони здоров'я необхідно розглядати як процес тicної взаємодії органів державної влади i всього громадянського суспільства, зокрема широкої медичної громадськості та фахівців з народної і нетрадиційної медицини.

Виходячи з наведеного вище, для втілення в життя громадської політики збереження життєвого і духовного потенціалу українського народу виникла необхідність об'єднання (на добровільній основі, за умов збереження юридичної та господарської самостійності) громадських організацій, об’єднань, установ, закладів, центрів і окремих фахівців в галузі народної та нетрадиційної медицини, які сприяють здоров'ю нації, в єдину громадську організацію – Всеукраїнську Раду громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини при Українській Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства (надалі – Рада і Федерація).

I. Основні принципи громадської політики
щодо розвитку народної і нетрадиційної медицини
як складової збереження здоров’я нації

Участь громадськості у формуванні та реалізації політики держави в сфері збереження здоров'я нації є невід'ємною рисою розвиненого громадянського суспільства, яке усвідомлює необхідність i безумовність своєї активної життєвої позиції в ycix напрямках життєдіяльності країни. Державну політику в сфері охорони здоров'я, яку було викладено в Указі Президента України "Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення України", неможливо ефективно проводити тільки силами державних установ. Необхідно залучати до цього процесу, наряду з традиційними медичними закладами, громадські медичні та оздоровчі установи, організації тощо. Саме таку побудову суспільних відносин називають громадянським суспільством, якого, як відомо, прагне і Україна.

В цьому прагненні доречно акцентувати увагу на єдності фізичної, душевної (психічної) та духовної (соціальної) складових здоров’я нації. Особливо це має значення для здоров'я нації як сукупного здоров'я її громадян і це свідоме ставлення до здоров'я базується, в першу чергу, на духовному здоров'ї як внутрішній якості та соціальному здоров'ї як його зовнішньому прояві.
Стратегією формування громадянського суспільства є національна ідея, яку спрямовано на головну цінність держави - людину. Тому найважливішим підґрунтям національної ідеї виступає здоров'я нації в розумінні його як єдності фізичної, психічної та духовної складових. Тільки розуміння цієї цілісності здоров'я може стати джерелом позитивних змін у всіх сферах життя та діяльності людини, у підвищенні життєвого рівня населення країни.

Таким чином, фундаментом стратегії діяльності Ради в питаннях оздоровлення населення є духовне відродження нації, формування і впровадження принципів духовного здоров’я людини.

Метою громадської політики в охороні здоров'я є збереження та зміцнення здоров'я нації. Одним з практичних, програмних кроків, спрямованих на досягнення цієї мети є Концепція розвитку народної та нетрадиційної медицини на Україні.

Терміни народна та нетрадиційна медицина використовуються у такому значенні:

- народна медицина – це сукупність методів, прийомів та лікувальних засобів, спрямованих на лікування хвороб і оздоровлення людини, накопичених народом і цілителями протягом тисячоліть;

- нетрадиційна медицина – це сукупність сучасних лікувальних енергоінформаційних технологій і засобів попередження захворювань та зміцнення здоров’я людини, які не увійшли в практику народної і традиційної (офіційної) медицини.

Концепція спрямована на вирішення наступних головних завдань:

- формування і подальший розвиток принципів духовного здоров’я народу України на основі останніх прогресивних досягнень вітчизняної і зарубіжної медичної науки, квантової фізики, сучасної філософії життєдіяльності людини в суспільстві;

- формування свідомого ставлення кожного громадянина, української спільноти та державних установ до проблеми збереження та покращення здоров'я нації – його фізичної, психічної та духовної складових;

- активізація діяльності громадських організацій і оздоровчих закладів в управлінні охороною здоров'я в межах існуючого законодавства України;

- подальше посилення участі громадських об'єднань у формуванні державної політики стосовно охорони здоров'я населення та збереження навколишнього середовища України;

- підвищення ролі громадських організацій у реформуванні системи охорони здоров'я та надання офіційного статусу народній і нетрадиційній медицині;

- інформаційно-аналітична діяльність з питань охорони здоров'я та інформування населення України про ефективні методи і технології в галузі народної і нетрадиційної медицини;

- пропаганда здорового способу життя та відродження духовності;

- розвиток міжнародного співробітництва з громадськими об'єднаннями, які вирішують питання збереження здоров'я суспільства та охорони навколишнього середовища.

2.1. Коротка історична довідка

Народна медицина українців – це складний комплекс , в якому знайшли поєднання позитивні емпіричні знання, засоби лікувальної магії, народна традиція, а згодом – елементи професіональної медицини, явища широкого міжнародного побутування і досвід місцевих спостережень.

Багатство етнічних і регіональних форм, якими відзначаються народні методи лікування, пошуки і способи приготування ліків, їх асортимент і застосування становлять вдячний матеріал для проведення порівняльних досліджень, виявлення генетичних і етнокультурних зв’язків між народами.

Логічно вважати, що народна медицина така ж давня, як і людство, що початки її сягають доісторичних часів і викликані інстинктивними спробами самозбереження. Ще з моменту самоусвідомлення людина почала мріяти про безсмертя і боротися за своє здоров’я.

Народні медичні знання українців своїм корінням сягають сивої давнини. Перші відомості про них знаходяться в петрогліфах
„Кам’яної могили” (XII тисячоліття до н.е.). Відповідно цінними джерелами є писемні пам’ятки давньоруської народності, в яких зберігся акумульований досвід лікування. Перші відомості з народного лікування дослідники пов’язують з „Ізборником Святослава” (1073-1076р.), в якому йде мова про види захворювань, робиться спроба пояснити їх етіологію та подаються мед ікр-гігієнічні поради профілактичного характеру.

А першою спеціальною рукописною книгою з народної медицини часів Київської Русі, як вважають дослідники, був трактат „Мазі”, автором якого була онука Володимира Мономаха Євпраксія.

Пам’ятками, вартими уваги в галузі народних медичних знань українців, є „Травники”, „Зілейники”, „Вертогради” – ці своєрідні медичні енциклопедії, що набувають поширення з XVI ст.

Однак по-справжньому народна медицина привернула увагу дослідників з середини XIX ст.., що зумовлено активізацією збирацької роботи в зв’язку з діяльністю російського географічного товариства, створеного в 1845 році.
З кінцем XIX – початком XX ст. пов’язана поява спеціальних досліджень , присвячених питанням народної медицини. Серед них слід відзначити С.Носова, Г.Коваленка, І.Манжури, О.Братчикова, І.Пантюхова та ін. Значний фактологічний матеріал інформаційного характеру з питань народної медицини зосереджено в узагальнюючих працях В.Бабенка, В,Шухевича, А.Оніщука.

Народна і нетрадиційна медицина на сучасному етапі – це, з одного боку, масові повсякденні медичні знання, які постійно збагачуються і розвиваються під впливом професіональної наукової медицини.

Одним із шляхів поширення цього впливу є популярна медична література, книги про лікарські рослини, інформотерапію, про методи очищення і оздоровлення організму тощо, які мають значний попит у населення. З другого боку, це те раціональне зерно, що є складовою частиною професіонального прошарку народної і нетрадиційної медицини. Тому, з метою ефективного використання багатих надбань народної і нетрадиційної медицини в професійній медичній практиці, необхідно чітко відмежувати раціональні методи від магічних. На професійне виконання цього завдання буде спрямована робота Експертної комісії Ради з народної та нетрадиційної медицини при Федерації.

Методи і засоби народної та нетрадиційної медицини, безперечно, не повинні відійти у забуття. Сучасна наукова (традиційна) медицина й фармакологія, яка своїм корінням сягає глибин емпіричних народних знань, набутих у процесі багатовікового досвіду, повинна і сьогодні збагачуватись за рахунок нових народних надбань та новітніх енергоінформаційних технологій.

Піклування про збереження та покращення здоров'я нації є справою кожного громадянина та держави в цілому.

Пріоритетним напрямком діяльності Ради Федерації по забезпеченню впровадження громадської політики з питання охорони здоров'я нації є розвиток народної і нетрадиційної медицини на Україні.
Головною метою діяльності Ради є об`єднання на добровільних засадах громадських організацій, об`єднань, установ, закладів, центрів і окремих фахівців в галузі народної і нетрадиційної медицини з метою захисту їх професійних інтересів і світогляду, координації їх організаційно-методичної роботи, створення прозорої і ефективної системи підготовки кадрів та їх атестації.

Головними завданнями Ради у виконанні цієї мети є:

- вивчення та вдосконалення досвіду громадських організацій, об`єднань, центрів, закладів і установ для оптимального використання їх потенціалу у сфері розвитку народної і нетрадиційної медицини та захисту здоров`я населення;

- вивчення, аналіз та розповсюдження передового досвіду роботи та передових новітніх технологій у нетрадиційній медицині з забезпеченням захисту авторських прав;

- здійснення представницьких функцій членів Ради в центральних та місцевих органах виконавчої влади з метою оприлюднення пропозицій громадськості щодо вдосконалення діяльності органів охорони здоров`я;

- сприяння активній участі провідних фахівців організацій – членів Ради, у роботі дорадчих та експертних органів, які можуть утворюватись при органах державної влади для розгляду питання захисту і збереження здоров`я населення та захисту навколишнього середовища;

- організація та впровадження курсів підвищення кваліфікації керівників та співробітників організацій – членів Ради та окремих фахівців;

- створення спеціальної комісії на принципах прозорості та гласності і організація атестації фахівців в галузі народної та нетрадиційної медицини;

- розробка та впровадження нормативної бази з питань громадської галузевої акредитації установ, закладів та центрів нетрадиційної медицини;

- сприяння членам Ради у організації та проведенні незалежної громадської науково-технічної експертизи послуг, виробів і товарів медичного та іншого призначення, які можуть завдати шкоду здоров`ю людини;

- організація (при необхідності) правового захисту законних соціальних, економічних і правових інтересів Ради та всіх її членів;

- розробка і впровадження законодавчих актів та нормативно-правових документів, регламентуючих діяльність організацій – членів Ради у сфері народної і нетрадиційної медицини та співпрацювання Ради у вирішенні цих питань з державними органами;

- формування бази даних нормативно-правових документів державних органів влади щодо діяльності системи охорони здоров`я і, безпосередньо, народної і нетрадиційної медицини та розповсюдження цих документів серед керівництва організацій – членів Ради;

- організація періодичного видавництва газет, журналів та інших інформаційних видань, які б висвітлювали роботу організацій – членів Ради та окремих фахівців в галузі народної і нетрадиційної медицини, нові оздоровчі технології, препарати, апаратуру тощо;

- збір, статистичний аналіз та розповсюдження серед членів РАДИ матеріалів стосовно результатів діяльності громадських об`єднань, центрів, закладів і окремих фахівців в галузі народної та нетрадиційної медицини;

- організація проведення (при необхідності) науково-технічної та методологічної експертизи діяльності окремих суб`єктів Ради;

- організація і проведення науково-практичних конференцій, симпозіумів, з`їздів (у тому числі міжнародних) з питань обміну досвідом та удосконалення роботи в галузі народної та нетрадиційної медицини;

- організація міжнародного співробітництва та обміну досвідом у галузі народної і нетрадиційної медицини;

- сприяння впровадженню елементів духовного відродження населення України в діяльність кожного фахівця з народної і нетрадиційної медицини.

Управління складною багатогалузевою системою охорони здоров'я, її реформування в період подальшого розвитку ринкових економічних відносин в державі не може ефективно відбуватися без активної участі громадськості, насамперед – медичної, працівників сфери охорони здоров'я та фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини.

Головними завданнями напрямку громадської політики з охорони здоров’я в цей перехідний період є:

- формування у широких верств населення України розуміння цілісності фізичного, психічного та духовного здоров'я;

- пропагування здорового способу життя;

- психологічна та соціальна реабілітація соціально незахищених верств населення України;

-аналіз та надання інформації про стан навколишнього середовища;

- підвищення ролі громадськості в функціях народного контролю за діяльністю органів державної влади, які відповідають за збереження здоров'я населення;

- оприлюднення інформації про рівень надання медичної допомоги;

- проведення політики інформаційного захисту населення України.

- організація системи юридичного захисту фахівців з народної і нетрадиційної медицини;
Одним з пріоритетних завдань державної політики України є входження в Європейську спільноту як рівноправного члена. Головним принципом соціальної політики Європейських держав є додержання прав людини, серед яких право на охорону здоров'я відіграє чи не найвагомішу роль.

Федерація (згідно з Статутом) як носій ідеології та координатор діяльності громадських організацій сприяння охороні здоров'я нації, реалізує заходи з налагодження міжнародних зв'язків, розвитку стосунків з міжнародними громадськими організаціями, фондами, об'єднаннями, діяльність яких пов'язана з охороною здоров'я та захистом довкілля.

У межах цього напрямку Рада Федерації з народної і нетрадиційної медицини вирішуватиме такі завдання:

- аналіз досвіду зарубіжних країн з налагодження взаємодії громадських організацій з урядовими установами у сфері охорони здоров'я та розвитку народної і нетрадиційної медицини;

- співробітництво з неурядовими організаціями зарубіжних країн у виконанні конкретних проектів та програм з охорони здоров'я та захисту навколишнього середовища за участю установ та фахівців з народної і нетрадиційної медицини.

- організація обміну науково-практичними делегаціями фахівців з народної та нетрадиційної медицини, проведення конференцій, шкіл-семінарів тощо.

Рада з народної і нетрадиційної медицини Федерації на основі досягнень передової вітчизняної науки та світового досвіду буде:

вивчати, аналізувати і рекомендувати до впровадження у роботу організацій – членів Ради єдину ідеологію та сучасні методи і технології з народної і нетрадиційної медицини;

проводити курси підвищення кваліфікації та атестацію фахівців з народної та нетрадиційної медицини на принципах прозорості і гласності;

концентрувати накопичений потенціал та досвід роботи громадських організацій галузі для використання його з метою реалізації політики держави в сфері збереження здоров’я нації.

Проект

Р І Ш Е Н Н Я
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

ВИРІШИЛИ:

1. З метою прозорого, відкритого для медичної громадськості, фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини громадського управління галуззю створити при Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я Всеукраїнську Раду громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини;

2. Затвердити Положення про Всеукраїнську Раду громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини;

3. Затвердити Концепцію розвитку народної та нетрадиційної медицини на Україні.

4. Прийняти Звернення делегатів Конференції до Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

5. Доручити представникам регіонів - членам Ради створити до кінця 2004 року Регіональні відділення Ради з народної та нетрадиційної медицини.

6. Раді громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини:

- організувати видавництво газети та журналу „Альтернативна медицина” для висвітлення роботи фахівців з народної і нетрадиційної медицини та пропаганди нових оздоровчих технологій, апаратури тощо.

- спільно з провідними вченими держави, за активною участю зацікавлених Міністерств Кабінету Міністрів України (за згодою) створити до кінця травня 2004 року “Комплексну програму духовного здоров’я населення України”;

- звернутися до Міністерства охорони здоров”я України з проханням узгодження кандидатур представників регіональних відділень галузі народної і нетрадиційної медицини при обласних Управліннях охорони здоров”я;

- створити робочу групу фахівців для відпрацювання проектів нормативно-правових документів, регламентуючих і удосконалюючи діяльність галузі народної і нетрадиційної медицини.

ГОЛОВА КОНФЕРЕНЦІЇ
СЕКРЕТАР

ПРОЕКТ

м.Київ 30 січня 2004 року

Визначаючи здоров'я людини, всього українського народу як найбільшу цінність держави, а необхідність його збереження і покращення – як основну задачу офіційної, народної та нетрадиційної медицини, ми, делегати Конференції, усвідомлюємо свою відповідальність в об'єднанні зусиль громадськості та органів державної влади по використанню наукового, організаційного, інтелектуального та професійного потенціалу, спрямованого на збереження здоров'я нації.

Враховуючи останні досягнення вітчизняної та світової медичної науки, квантової фізики, хімії, біології, які лягли в основу подальшого розвитку народної і нетрадиційної медицини, суттєве поширення можливостей отримання допомоги населенням в питаннях його оздоровлення фахівцями цієї галузі, ми делегати – представники громадськості стурбовані недосконалістю організації діяльності галузі народної і нетрадиційної медицини на Україні, передачею функцій передатестаційної підготовки фахівців, а в подальшому – проведенням їх атестації і акредитації Центрів народної і нетрадиційної медицини приватними стрктурами, без участі широкого представництва медичної громадськості.

Ці недоліки знайшли відображення в Рішеннях Колегії Міністерства охорони здоров”я України (грудень 2003 р.), але медична громадськість залишається відокремленою від процесів громадського управління цією галуззю

Ми звертаємось до Вас з проханням сприяти в залученні медичної громадськості Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров”я громадянського суспільства до прозорих, відкритих для суспільства організаційно-методичних заходів з питань передачі Міністерством охорони здоров”я України громадськості, згідно міжнародним стандартам, можливостей активної участі в питаннях атестації фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини, акредитації установ, підприємств і закладів цієї галузі, активної участі в процесах ліцензування діяльності цілителів.

За дорученням делегатів Конференції -

Голова Конференції
Секретар Конференції

На Конференції присутні учасники від:

Автономної Республіки Крим - 5 учасників;

Вінницької області - 4 учасника;

Ровенської області - 3 учасника;

Волинської області - 2 учасника;

Дніпропетровської області - 12 учасників;

Житомирської області - 5 учасників;

Закарпатської області - 6 учасників;

Запорізької області - 24 учасника;

Івано-Франківської області - 2 учасника;

Київської області - 16 учасників;

Кіровоградської області - 9 учасників;

Луганської області - 10 учасників;

Львівської області - 11 учасників;

Миколаївської області - 5 учасників;

Полтавської області - 7 учасників;

Сумської області - 3 учасника;

Тернопільської області - 9 учасників;

Хмельницької області - 9 учасників;

Черкаської області - 7 учасників;

Чернівецької області - 6 учасників;

М. Севастополь - 3 учасника;

Одеської області - 10 учасників;

Харківської області - 11 учасників;

Херсонської області - 3 учасника;

Донецької області - 13 учасників;

Чернігівської області - 4 учасника;

м. Київ - 32 учасника;

Російська Федерація - 5 учасників;

Республіка Білорусія - 2 учасника.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
=====================================

В Міністерство охорони здоров’я України надійшов лист з Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України №68-48 128 від 11.03.04 р., в якому пропонується провести ряд заходів та висловити бачення можливої передачі від органів виконавчої влади недержавним організаціям допоміжних дій (функцій) щодо атестації, акредитації та ліцензування.

Міністерство охорони здоров’я України, враховуючи Рішення Першого Всеукраїнського Форуму Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства (жовтень 2002 року), підтримує ініціативу Федерації щодо публічного обговорення (на Всеукраїнській конференції, семінарі тощо) вищезазначених питань з метою створення громадської думки щодо удосконалення організації атестації, акредитації, ліцензування та залученню до цих процесів медичної громадськості та фахових Асоціацій Федерації.

УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
========================================

№ 193/20
“7” квітня 2004 р.

16 червня 2004 року в місті Києві в приміщенні Будинку вчених НАН України( великий зал - другий поверх) за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 45а,станція метро “Золоті Ворота” буде проходити Всеукраїнська Конференція:
“Роль і місце фахових Асоціацій Федерації в процесах атестації, акредитації і ліцензування згідно міжнародних стандартів”.

Конференція проводиться за узгодженням з Міністерством охорони здоров’я України на підставі листа Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 року № 68-48/128, де з метою виконання пункту 33 доручення Кабінету Міністрів України від 17.02.2004 року № 6279/3 висловлюється пропозиція про передачу функцій ліцензування недержавним організаціям (фаховим Асоціаціям Федерації) з урахуванням Рішень, прийнятих 22 жовтня 2002 року Першим Всеукраїнським Форумом Федерації.

Мета Конференції – прийняття медичною громадськістю України пропозицій щодо передачі, згідно міжнародних стандартів, функцій атестації, акредитації та ліцензування фаховим Асоціаціям Федерації.

Завдання Конференції:

Формулювання громадської думки медичної громадськості України щодо передачі функцій атестації, акредитації і ліцензування фаховим Асоціаціям;

Затвердження оптимальних моделей методології, організаційно - методичних механізмів атестації, акредитації та ліцензування на регіональному рівні;

Затвердження рішення Конференції щодо формування законодавчої ініціативи (через органи вищої виконавчої влади України), стосовно розгляду і подальшого внесення Верховною Радою України змін і доповнень в Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (2000 рік);

Формування з числа учасників Конференції регіональних (обласних) Рад та їх керівників з питань атестації, акредитації і ліцензування в галузях: медичної, стоматологічної практики, проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт, переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами ( Стаття 9 пункти 9,25,26,27 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” – 2000 рік);

Створення з числа учасників Конференції Центральної атестаційної, акредитаційної і в подальшому – ліцензійної комісії фахових Асоціацій Федерації.

Формується організаційний комітет Конференції ( до 22 квітня, її робочі органи, порядок денний), до 30 квітня – доповіді (до 10 хвилин), пропозиції.
На Конференцію в якості гостей запрошені представники вищих законодавчих та виконавчих органів влади України, депутати Верховної Ради України, керівні органи Міністерства охорони здоров’я України.

Враховуючи значну кількість бажаючих прийняти участь в роботі Конференції, просимо до 22 травня 2004 року зареєструватися в оргкомітеті як учасник Конференції (письмово, факсом, електронною поштою – адреса на бланку Федерації).

Для участі у роботі Конференції надається фінансова допомога у розмірі 325 гривень.

Перерахування коштів здійснюється за реквізитами:

Одержувач: ГО УАСОЗН, КОД 21683078;
Банк одержувача: Шевченківське відділення КМФ АКБ “Укрсоцбанк”; Р/рах. 26002027233791, МФО 322012
Призначення платежу: Безповоротна фінансова допомога для проведення Конференції.

Телефони для довідок: 228-66-56; 228-34-55; 228-60-77; 228-35-10; 228-57-26.

УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ СПРИЯННЯ ОХОРОНІ ЗДОРОВ'Я
=====================================

Всеукраїнської Конференції
"Роль і місце фахових Асоціацій Федерації в процесах атестації, акредитації і ліцензування згідно міжнародних стандартів"

Загородній В.В. – Голова організаційного комітету, Президент Федерації,Заступник Міністра охорони здоров’я України;

Руднєв О.С. – Заступник голови організаційного комітету - Голова Ради Федерації;

Рижко П.П. - Заступник Голови організаційного комітету - Президент громадської організації медичних працівників та інших громадян Слобожанщини “Венус”, головний дермато-венеролог Харківської області, д.м.н., професор, член Ради Федерації;

Венцковський Б.М. – Президент Асоціації акушерів-гінекологів України, завідуючий
кафедрою акушерства і гінекології № 1 Київського НМУ,головний акушер-гінеколог МОЗ України, д.м.н., професор,член Ради Федерації;

Гайко Г.В. – Президент Української Асоціації ортопедів-травматологів,директор НДІ травматології та ортопедії АМН України, д.м.н., професор, член Ради Федерації;

Данилевський М.Ф. – Президент Асоціації стоматологів України, д.м.н., професор кафедри стоматології Київського НМУ, член Ради Федерації;

Жебровська Ф.І.– Генеральний директор ВАТ “Фар мак”, член Ради Федерації;

Жігман Ю.Г. – Директор ТОВ “ЮЛГ”, член Федерації;

Жукова Л.П. – Директор Центру нетрадиційної медицини “Енергетика”,академік Української академії народної і нетрадиційної медицини, член Ради Федерації;

Івашко Г.М. – Президент Асоціації медичних сестер України, член Ради
Федерації;

Коляденко В.Г. – Президент Української Асоціації лікарів – дерматовенерологів і косметологів, проректор з наукової роботи Київського НМУ,д.м.н., професор , член-кор АПН, член Ради Федерації;

Конопляний В.В. – директор клініки “Діомед - Експрес”, член Федерації;

Камалов Р.Х.– Віце-Президент Асоціації стоматологів України, головний стоматолог збройних сил України, к.м.н., доцент, член Ради Федерації;

Курік М. В. – науковий співробітник НДІ екології людини, професор.

Лівенський Г. Г. – Голова регіонального відділеня Української Федерації сприяння охороні здоров’я;

Лисенко Г.І. – Президент Української Асоціації сімейної медицини,завідуючий кафедрою сімейної медицини КМАПО, д.м.н., професор, член Ради Федерації;

Максименко В.Б. – член Асоціації серцево-судинних хірургів України, заступник директора НДІ серцево-судинної хірургії АМН України,д.м.н., професор, член Ради Федерації, Голова Наукової Ради Федерації;

Москаленко В.М. – Президент Всеукраїнської аптечної Асоціації, перший заступник Голови Правління ДАК “Ліки України”, член Ради Федерації;

Милославський Ф.А. – Віце-Президент Української Асоціації приватної медицини, член Федерації;

Опанасюк Ю. В. – Головний стоматолог МОЗ України;

Тарасенко А. С. – Директор ТОВ “Сенчурі Дент”, член Федерації;

Пиріг Л.А. – Президент Всеукраїнського лікарського товариства, завідуючий кафедрою нефрології КМАПО, д.м.н., професор,академік АМН України, член-кор. НАН України, член Ради Федерації;

Поворознюк В.В.– Голова Президії Правління Української Асоціації остеопорозу, директор НМЦ проблем остеопорозу, д.м.н.,професор, член Ради Федерації;

Русецька Н.Г. – керівник Міжнародного центру народної медицини “Оберіг”, к.м.н., магістр психологічного програмування та цілительства, член Федерації;

Сірук М.В. – Головний лікар Міжнародного медичного центру “Уро-Про”,член Федерації;

Симоненко В.Є. – Президент Української Асоціації сприяння підприємництву в медицині, головний лікар ШВ диспансеру, член Ради Федерації;

Страшний В.В. – Президент Асоціації міжнародних фармацевтичних компаній виробників в Україні, Генеральний директор Pfizer H.C.H. Cjrporation USA, доктор фармацевтичних наук, Член Ради Федерації;

Табачніков С.І. – Президент Асоціації психотерапевтів і психоаналітиків України, директор УкрНДІССП та Н МОЗ України, д.м.н.,професор, член-кор. АПН України, член Ради Федерації;

Тронько М.Д. – Президент Асоціації ендокринологів України, Президент Української діабетичної Федерації, директор НДІ ендокринології та обіну речовин АМН України, д.м.н. України,
член-кор. АМН України, член Ради Федерації;

Тавлєєв О.В. - Генеральний директор Дніпропетровського обласного Б.Ф. “Лікарняна каса”, член Федерації;

Хейломський О.Б. -Директор "MVW Instruments", Партнер Медико - фармацевтичної компанії "Рідан - інжиніринг".

Шумлянський В.Я. – Президент Асоціації психіатрів України, головний лікар Житомирської обласної психоневрологічної лікарні № 1,Член Ради Федерації.

УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ СПРИЯННЯ ОХОРОНІ ЗДОРОВ'Я
===============================

1 червня 2004 року відбудеться засідання організаційного комітету Всеукраїнської конференції "Роль і місце фахових Асоціацій Федерації в процесах атестації, акредитації і ліцензування згідно міжнародних стандартів".

1. Затвердження складу організаційного комітету конференції.
(Інформація Голови Ради Федерації Руднєва О.С. – 5 хвилин).

2. Заходи Міністерства охорони здоров’я України щодо виконання доручення Кабінету Міністрів України від 17.02.2004 р. № 6279/ п. 33 про передачу функцій ліцензування недержавним організаціям.
(Інформація Заступника Міністра охорони здоров’я України, Президента Федерації Загороднього В.В. – 15 хвилин).

3. Обговорення та затвердження Порядку денного Конференції.
(Інформація члена Ради Федерації, Президента Асоціації сприяння підприємництву в медицині, головного лікаря диспансеру Симоненка В. Є. – 5 хвилин).

4. Організація проведення конференції, перелік проектів документів для обговорення і затвердження на конференції.
(Інформація Голови Ради Федерації Руднєва О. С. – 5 хвилин).

5. Обговорення та відпрацювання проектів документів з питань атестації, акредитації та ліцензування членами організаційного комітету.

Президент Федерації
В.В. Загородній

УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ СПРИЯННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
========================================

Засідання організаційного комітету відбудеться 10 червня 2004 року о 15.00 годині в актовому залі Федерації.

1. Затвердження порядку денного і основних доповідей на Конференції.
(Інформація Голови Ради Федерації Руднєва О.С. - 10 хвилин).

2. Затвердження основних проектів Рішень, звернення до Президента України, депутатам Верховної Ради України, Прем'єру-Міністру України, кандидатам на посаду Президента України, Голові НРБУ України учасників Конференції.
(Інформація члена Ради Федерації, Президента Асоціації сприяння підприємництву в медицині, головного лікаря диспансеру Симоненко В. Є. - 25 хвилин).

Голова Ради Федерації
О.С. Руднєв

ПРОЕКТ

9.00. – 10.00 Реєстрація учасників Конференції

10.00. - 10.10. Відкриття Конференції.

10.10. - 10.20. Привітання учасникам Конференції Міністра охорони здоров’я України Підаєва А.В.

10.20. - 10.35. Позиція Міністерства охорони здоров’я України щодо активізації спільної роботи з фаховими Асоціаціями Федерації у напрямку виконання Указу Президента України від 9 лютого 2002 року “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції”
Загородній В.В. - заступник Міністра охорони здоров’я України.

10.35. – 10.50. Медична наука держави – стратегічний провідник формування методології підвищення професіоналізму спеціалістів, наукових основ реформування системи охорони здоров’я в сучасних економічних умовах.
Возіанов О.Ф. – президент Академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, академік АМН України, академік Національної Академії наук України.

10.50. - 11.05. Проблема створення матеріалів і виробів медичного призначення та їх сертифікація в Україні.
Ошкадьоров С.П., доктор технічних наук, професор, член-кор.Національної Академії Наук України.

11.05. – 11.20. Роль і місце фахових Асоціацій Федерації у сприянні виконанню Указу Президента України від 9 лютого 2004 року “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції”
Руднєв О.С. – Голова Ради Української Федерації сприяння охороні здоров’я.

11.20. – 11.35. Світовий досвід роботи фахових медичних Асоціацій в управлінні системою охорони здоров’я.
Вишневська Л.В. – член Федерації, Генеральний директор ТОВ “Науково інженерної медико-фармацевтичної Асоціації “Рідан”.

11.35. – 11.50. Науково- методична та організаційна основа проведення атестації фахівців галузі охорони здоров’я фаховими Асоціаціями Федерації.
Опанасюк Ю.В. Головний стоматолог Міністерства охорони здоров’я України, Віце-Президент Асоціації стоматологів України.

11.50. – 12.05. Науково- методична та організаційна основа передачі фаховим Асоціаціям Федерації проведення акредитації медичних підприємств, установ та закладів.
Рижко П.П. – член Ради Федерації, Голова Харківського регіонального відділення Федерації, Президент громадської організації медичних працівників Слобожанщини “Венус”, доктор медичних наук, професор.

12.05. – 12.20. Активізація участі медичної громадськості у ліцензуванні медичної практики відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” та Концепції громадської політики в охороні здоров’я.
Симоненко В.Є. – член Ради Федерації, Президент Української Асоціації
сприяння підприємництву в медицині, головний лікар ШВД №1.

12.20. – 12.35. Роль громадських організацій у подальшому розвитку фармацевтичного ринку.
Чумак В.Т. – Генеральний директор Комітету Управління Фармацевтичної
Асоціації України.

12.35. – 12.50. Шляхи удосконалення процесів виробництва, реєстрації та розповсюдження біологічно - активних добавок на Україні.
Гулий С.І., Президент Української Асоціації виробників, дистриб’юторів
та розробників біологічно-активних харчових добавок, Генеральний директор
Компанії “Нутрімед”.

12.50. – 13.05. Шляхи вирішення проблем атестації, акредитації і ліцензування діяльності фахівців народної медицини.
Жукова Л.П. – член Ради Федерації, директор Центру нетрадиційної медицини, академік Української академії народної і нетрадиційної медицини.

13.05. - 14.00. Обговорення доповідей.

14.00. - 15.00. Перерва.

15.00. - 15.30. Створення Всеукраїнської та регіональних комісій представників фахових Асоціацій Федерації з питань їх безпосередньої участі у виконанні п.І розділу 4 Указу Президента України від 9 лютого 2004 року “Про систему заходів щодо Усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції”.

15.30. – 16.30. Прийняття учасниками Конференції Рішення і звернень до Президента України, депутатів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради Національної Безпеки України, кандидатів у Президенти України.

Р І Ш Е Н Н Я

За останній час зростають зв’язки органів державної влади, Міністерства охорони здоров’я України з медичною громадськістю, фаховими медичними Асоціаціями, Українською Федерацією громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства (надалі Федерація), в напрямках спільної роботи по зміцненню здоров’я населення нашої держави.

В той же час, ще існує значна кількість проблем в напрямку підвищення прозорості та відкритості в роботі державних органів охорони здоров’я України, вирішення яких в інтересах громадянського суспільства потребує більш ефективних спільних дій з медичною громадськістю держави.

Відсутня активна і безпосередня участь представників фахових Асоціацій в роботі тендерних, акредитаційних і ліцензійних комісій. В окремих випадках ця діяльність носить формальний характер. Медичній громадськості зовсім не відомі результати діяльності тендерного комітету, акредитаційних та ліцензійних комісій, які ніколи не оприлюднюються в засобах масової інформації, фахових медичних газетах та журналах.

Продовжується практика активної участі в підготовчих процесах атестації, акредитації і ліцензування консалтингових фірм, так званих “уповноважених установ”, діяльність яких закріплювалась наказами МОЗ України, а в подальшому була предметом розслідування Генеральною Прокуратурою України.

Вже дванадцять років зберігається штучно створена практика діяльності деяких структурних підрозділів МОЗ України, які виконують заходи допоміжного характеру у сфері прийому та реєстрації документів на отримання ліцензій, різного виду дозволів, експертних висновків щодо медичної техніки і виробів медичного призначення тощо. Ці, штучно створені процедури порою вимагають величезних витрат, що викликає соціальну напруженість в суспільстві.

1. Від імені провідних вчених держави, 1526000 членів Федерації – представників медичної громадськості, звернутися до депутатів Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр – міністра України, кандидатів на посаду Президента України з проханням допомоги в вирішенні питань активної участі медичної громадськості в процесах відтворювання нової, прогресивної, звільненої від проявів корупції системи охорони здоров’я України.

2. Звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням здійснити, згідно існуючої міжнародної практики, заходи щодо поетапної і повної передачі функцій ліцензування діяльності, акредитації установ та закладів, атестації фахівців, сертифікації виробів і товарів медичного призначення фаховим Асоціаціям, об’єднаним в Федерацію на підставі незалежних науково-технічних експертиз, згідно с існуючим Законодавством України.

3. З метою підвищення відкритості та прозорості в діяльності окремих підрозділів Міністерства охорони здоров’я України звернутися до Міністра охорони здоров’я України з проханням:

3.1. Ввести у склад ліцензійних, акредитаційних та тендерних комісій рівну кількість членів комісії – представників фахових Асоціацій Федерації;

3.2. Надати право здійснювати підготовчу роботу щодо комплектації ліцензійних та сертифікаційних справ для остаточної їх подачі відповідним комісіям, фаховим Асоціаціям Федерації на підставі принципів незалежних науково-технічних експертиз, звільнивши від цих обов’язків допоміжні структури Міністерства охорони здоров’я України:

- з медичної практики;

- проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт;

- переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів;

- виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими
засобами;

- технічних засобів та виробів медичного призначення;

- з питань народної та нетрадиційної медицини.

3.3. Утворити угоду між Міністерством охорони здоров’я України та Федерацією на поступову передачу фаховим Асоціаціям атестації лікарів, середнього медичного персоналу, зубних техніків, фармацевтів і провізорів протягом 2004 – 2005 років.

З В Е Р Н Е Н Н Я

м. Київ
16 червня 2004 року

Визначаючи здоров’я людини, всього Українського народу як найбільшу цінність держави, а необхідність його покращення – як основну мету життєдіяльності громадянського суспільства ми, учасники Конференції усвідомлюємо свою відповідальність в об’єднанні зусиль громадськості та органів державної влади щодо використання наукового, організаційного, інтелектуального та професійного потенціалу, спрямованого на збереження здоров’я нації.

Успіх нашої роботи, на наш погляд, може дати позитивні результати в напрямку збереження здоров’я нації лише завдяки спільним, узгодженням діям всіх гілок державної влади та інших суб’єктів політичного процесу, пошукам взаємоприйнятих рішень, а не шляхом нагнітання атмосфери конфронтації.

Консолідація суспільства задля вирішення стратегічних завдань розвитку в Україні є головною запорукою особистого добробуту кожного її громадянина.

Подальшому розвитку процесів реформування системи охорони здоров’я сприятиме безумовне виконання Указів Президента України від 07 грудня 2000 року “Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України”, від 01 серпня 2002 року “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості в діяльності органів державної влади”, від 09 лютого 2004 року “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції”.

Проаналізувавши стан участі медичної громадськості в процесах управління системою охорони здоров’я України, учасники Конференції звернули увагу на необхідність подолання деяких недоліків, гальмуючих процеси збереження здоров’я народу України

Це, насамперед, стала система виконання чиновниками Міністерства охорони здоров’я так званих допоміжних функцій, (про що говориться в вищенаведеному Указі Президента України від 9 лютого 2004 року) до яких притягується значна кількість різноманітних консалтінгових фірм, приватних консультантів тощо. Все це створює додаткові умови впровадження різноманітних “моделей” необхідності фінансування послуг в процесі підготовки документів для ліцензійної та акредитаційній комісій.

Розклад роботи допоміжних структур Міністерства охорони здоров’я створений таким чином, що порою приходиться по декілька разів приїзджати в м. Київ з регіонів України, щоб документи були прийняті для їх подальшого розгляду.

Така навмисна, на наш погляд, робота допоміжних структур, при наявності величезних фінансових витрат на підготовку документів, викликає напруженість в суспільстві, формує негативне відношення населення до органів виконавчої влади держави, іноді сприяє злочинним проявам і корупції.

Викликає занепокоєність відсутність у складі ліцензійних, акредитаційних комісій фахівців фахових медичних асоціацій у тій кількості, яка спроможна була би висловлювати громадську думку в процесі розгляду комісіями кожної справи.

Вищенаведені недоліки системи виконання державними органами допоміжних функцій, пропозиції фахових асоціацій, провідних вчених держави щодо активної, прозорої участі в цих процесах медичної громадськості, вже на протязі дванадцяти років є предметом безуспішного обговорення і дискусії між представниками громадських організацій і Міністерством охорони здоров’я.

Залишається остання надія – звернутися до Вас, шановний Леоніде Даниловичу, Володимире Михайловичу, Вікторе Федоровичу, до депутатів Верховної Ради України з проханням підтримати напрямки активізації діяльності громадських професійних організацій, об’єднаних в Федерацію, в управлінні державними справами в галузі охорони здоров’я на підставі Конституційного права згідно існуючих міжнародних стандартів:

- щодо поетапної і повної передачі функцій ліцензування, сертифікації і акредитації фаховим Асоціаціям Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства (надалі Федерація) відповідно до міжнародних стандартів і досвіду з метою усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції;

- введення у склад ліцензійних, акредитаційних та атестаційних комісій Міністерства охорони здоров’я України рівну кількість представників громадськості, тобто фахівців Асоціацій, що є членами Федерації;

- надання фаховим Асоціаціям можливості допоміжних функцій щодо комплектації ліцензійних справ та оформлення документів встановленого зразка для акредитації і сертифікації, а також права надання їх відповідним комісіям:

- з медичної практики;

- проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт;

- переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів;

- виробництво лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами;

- технічних засобів та виробів медичного призначення;

Поступову передачу фаховим Асоціаціям Федерації атестації лікарів, середнього медичного персоналу, зубних техніків, фармацевтів і провізорів протягом 2004 – 2005 років..

Українська Федерація громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства
==========================================

1. Міжнародний медичний центр "Уро Про", м. Київ.
2. "Фармація" ТОВ, м. Одеса.
3. Українсько - Німецька клініка, м. Київ.
4. "Дента Плюс" ТОВ, м. Київ.
5. "Нір" ТОВ, м. Київ.
6. "У Фарма Трейд" ТОВ ФФ, м. Запоріжжя.
7. "Анкас" ТОВ, м. Луганськ.
8. "Оніко" мптвп, м. Київ.
9. Медичний центр тканинної та клітинної терапії "Ембріотек", м. Київ.
10. "Коло" ЗАО ВТНПФ, м. Кривий Ріг.
11. Центральна районна аптека № 20, м. Яготин, Київської області.
12. "Медекс" МФЦ, м. Івано - Франківськ.
13. "Бізнес Кредіт Елсі" ЗАТ, м. Київ.
14. Фірма "Стоматолог Ж", м. Київ.
15. "Діамед Експрес" ПП, м. Київ.
16. "Ефармон" ПП, м. Севастополь.
17. "Лінда - фарм" ТОВ, м. Дніпропетровськ.
18. Інститут генетики та репродукції ДП, м. Київ.
19. Київський центр спортивної медицини, м. Київ.
20. "Реміс Фарм", м. Київ.
21. Лубенська лікарняна каса, м. Лубни, Полтавської області.
22. "Стоматологічний центр" Комунальне підприємство, смт. Черняхів, Житомирської області.
23. "Аптека медичної академії" ТОВ, м. Дніпропетровськ.
24. "Стома технології" Лабораторії, м. Харків.
25. ПП Загородній Олег Миколайович, м. Тернопіль.
26. "Біостимулятор" ОВХФП ТОВ, м. Одеса.
27. Представництво Пфайзер, м. Київ.
28. "Одесфарм" Комунальне підприємство, м. Одеса.
29. "Аптека № 1", м. Київ.
30. "Природа" Промислова - торгівельна компанія, м.Кременчук, Полтавська область.
31. "Інфузія" ЗАТ, м. Київ.
32. "Вітязь" ТОВ, м. Харків.
33. "Лікувально діагностичний центр" ТОВ, м. Маріуполь, Донецької області.
34. Дніпропетровський обласний благодійний фонд Лікарняна каса, м.Дніпропетровськ.
35. Українське товариство клінічної лабораторної діагностики, м. Київ.
36. "Олімп - С", м. Київ.
37. "Фармація" Комунальне підприємство, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
38. Тернопільське ОВТ Аптечне об'єднання, м. Тернопіль.
39. "Оселя - Ют" ТОВ, м. Київ.
40. Асоціація стоматологів та зубних техніків, м. Дніпропетровськ.
41. "Нзім" ДП, м. Ладижин, Вінницької області.
42. "Парітет Альфа ЛТД" Промислова торгівельна компанія, м. Київ.
43. Регіональний центр мікрохірургії ока, м. Чернівці.
44. "Еліс" ТОВ, м. Київ.
45. "Імакс" ТОВ Фірма, м. Житомир.
46. "Адастра" ТОВ, м. Маріуполь, Донецької області.
47. Медтехніка, м. Івано-Франківськ.
48. "Біомедика медичний центр" ТОВ, м. Дніпропетровськ.
49. "Дентал Ком" ТОВ, м. Київ.
50. Аптека ендокринології, м. Київ.
51. "Ліки України" ЧОКП, м. Київ.
52. "Мікролайф України" ДП, м. Київ.
53. Донецький центр терапії ока, м. Донецьк.
54. "Медгарант" ТОВ, м. Київ.
55. "Стіролоптфармторг" ТОВ, м. Київ.
56. "Аполло" ТОВ, м. Київ.
57. "Екомед" ТОВ, м. Київ.
58. "Екофарм" ТОВ, м. Одеса.
59. "Медея" Компанія, м. Одеса.
60. "Юлг" ТОВ, м. Київ.
61. Аптека Невід, м. Київ.
62. "Рівнефармація", м. Рівне.
63. "Медлайф" ТОВ, м. Київ.
64. "Фармація", м.Луганськ.
65. "Артем" ДАХК, м. Київ.
66. "Юнімед" ТОВ, м. Київ.
67. "Медвестснаб" ТОВ, м. Київ.
68. Представництво Серв'єр Інтернасійональ, м. Київ.
69. "Фармак" ВАТ, м. Київ.
70. Асоціація інфекціоністів України, т. Тернопіль.
71. Асоціація радіологів України, м. Київ.
72. Міжнародна благодійна організація "Благодать", м. Київ.
73. Асоціація акушерів - гінекологів України, м. Київ.
74. Українська Асоціація ортопедів - травматологів, м. Київ.
75. Всеукраїнський громадсько - благодійний фонд "Гемапатологи для хворих на злоякісні захворювання крові", м. Київ.
76. Асоціація стоматологів України, м. Київ.
77. Асоціація медичних сестер України, м. Київ.
78. Міжнародна Асоціація лікарів інформаційно - хвильової терапії, м. Київ.
79. Українська Асоціація лікарів дерматовенерологів і косметологів, м. Київ.
80. Українська Асоціація сімейної медицини, м. Київ.
81. Асоціація серцево - судинних хірургів, м. Київ.
82. Українська Асоціація "Рух за здоровий спосіб життя", м. Київ.
83. Всеукраїнська аптечна Асоціація, м. Київ.
84. Українське громадське об'єднання сприяння хворим на цукровий діабет "Українська діабетична Федерація", м. Київ.
85. Українське науково - медичне товариство гематологів та трансфузіологів, м. Київ.
86. Всеукраїнське лікарське товариство, м. Київ.
87. Громадська організація медичних працівників та інших громадян слобожанщини "Венус", м. Харків.
88. Громадська організація "Українська Асоціація сприяння охороні здоров'я населення", м. Київ.
89. Українська Асоціація споживачів, м. Київ.
90. Українська Асоціація сприяння підприємництву в медицині, м. Київ.
91. Асоціація міжнародних фармацевтичних компаній виробників в Україні, м. Київ.
92. Асоціація психотерапевтів і психоаналітиків України, м. Київ.
93. Асоціація лікарів ендоскопистів України, м. Київ.
94. Всеукраїнська громадська організація "Асоціація служби крові України", м. Житомир.
95. Екологічна Асоціація підприємств ДМК України "Екомет", м. Дніпропетровськ.
96. Асоціація психіатрів України, м. Житомир.
97. Українське - медико технічне товариство, м. Київ.
98. Українське - науково технічне товариство дерматологів та венерологів, м. Київ.
99. Науково - медичне товариство сексологів України, м. Київ.
100. Українське науково - медичне товариство фахівців з імунології та імунореабілітації, м. Київ.
101. Асоціація ревматологів України, м. Київ.
102. Всеукраїнська Асоціація фізіотерапевтів та курортологів, м. Київ.
103. Українська Асоціація "Комп'ютерна медицина", м. Київ.
104. Асоціація токсикологів України, м. Київ.
105. Науково-медичне товариство гігієністів України, м. Київ.
106. Асоціація анестезіологів України, м. Київ.
107. Академія медичних наук України, м. Київ.
108. Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця., м. Київ.
109. Київська медична академія післядипломної освіти, м. Київ.
110. Інститут геронтології АМН України, м. Київ.
111. Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка АМН України, м. Київ.
112. Інститут медицини праці АМН України, м. Київ.
113. Інститут нейрохірургії ім. Л. П.Ромоданова АМН України, м. Київ.
114. Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, м. Київ.
115. Інститут серцево - судинної хірургії АМН України, м. Київ.
116. Інститут урології та нефрології АМН України, м. Київ.
117. Інститут фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України, м. Київ.
118. Інститут фармакології та токсикології АМН України, м. Київ.
119. Інститут травматології та ортопедії, м. Київ.
120. Інститут гематології і переливання крові, м. Київ.
121. Інститут громадського здоров'я, м. Київ.
122. Інститут отоларингології ім. О.Ф. Коломіщенко, м. Київ.
123. Інститут гігієни харчування, м. Київ.
124. Київська міська Профспілка працівників охорони здоров'я, м. Київ.

УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ СПРИЯННЯ ОХОРОНІ ЗДОРОВ'Я
ПРОГРАМА КОНФЕРЕНЦІЇ

10.00 – 11.00 Реєстрація учасників Конференції.

11.00 – 11.15 Відкриття Конференції. Привітання учасників Конференції.
Заступник Міністра охорони здоров’я України Загородній В.В.

11.20 – 11.35 Нові етапи формування системи надання додаткової медичної допомоги населенню лікарняними касами України.
Руднєв О.С., Голова Ради Української Федерації сприяння охороні здоров’я.

11.40 – 11.55 Рада лікарняних кас України – організаційно-методичний центр подальшого розвитку надання населенню медичної допомоги.
Парій В. Д., президент БО “Лікарняна каса Житомирської області”,
Голова Ради лікарняних кас України.

11.55 – 12.15 Концептуальна модель формування та розвитку суспільно – солідарного сектору організації додаткової медичної допомоги в регіонах України (діяльність лікарняних кас).
Батечко С.А., директор Одеської обласної “Муніципальної лікарняної каси”, член Ради Української Федерації сприяння охороні здоров’я,
доктор медичних наук.

12.20 – 12.35 Модель лікарського забезпечення в суспільно-солідарному секторі додаткової медичної допомоги.
Порван П.П., член Федерації, Президент громадської організації “Суспільство і ліки”, доктор філософських наук.

12.35 – 12.50 Стандартизація медичної допомоги і клінічне управління в діяльності лікарняних кас.
Бірюков В.С., доцент кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я Одеського медичного університету, керівник відділу контролю якості медичної допомоги Одеської “Муніципальної лікарняної каси”.

12.55 – 13.10 Досвід роботи лікарняної каси щодо удосконалення надання додаткової медичної допомоги населенню Дніпропетровської області.
Тавлєєв О.В., Генеральний директор Дніпропетровського обласного
Благодійного Фонду сприяння розвитку охороні здоров’я “Лікарняна каса”.

13.10 – 13.25 Впровадження міських цільвих програм лікарняною касою – елемент інноваційного підходу в реформуванні сфери охорони здоров’я.
Фрідман Б.Л., директор лікарняної каси міста Комсомольск.

13.30 – 14.00. Виступи делегатів Конференції, обговорення проектів нормативно-правових документів.

14.00 – 14.10 Прийняття проектів нормативно-правових документів.

14.10 – 15.00 Тренінг: ситуативні організаційні, фінансові, медико-технологічні завдання та їх аналіз.

15.00 Закінчення роботи Конференції

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
=============================================

17.09.04 №1.06 - 145

04 листопада 2004 року о 10.00 годині на виконання наказу МОЗ України від 14.05.2004 р. № 163 - адм. в приміщенні Будинку вчителя (м. Київ, вул. Володимирська 57) відбудеться нарада з питань удосконалення надання додаткової медичної допомоги населенню лікарняними касами України та формування нормативно - правової основи їх діяльності. На нараду запрошуються начальники Управлінь охорони здоров'я обласних та міських держадміністрацій, керівники лікувально - профілактичних закладів, Центральних районних лікарень та лікарняних кас.

Просимо Вас до 10 жовтня 2004 року надати електронною поштою, або телефаксом списки осіб, які відряджаються на нараду, перелік лікувально - профілактичних закладів, які уклали договори на спільну діяльність з лікарняними касами, благодійними фондами, страховими компаніями тощо.

Інформацію просимо надавати за телефонами: (044) 228-60-77 (телефакс);
ufoz@i.kiev.ua - електронна пошта.
Довідки за телефонами: (044) 228-66-56, 228-35-10, 228-57-26.

Проект

"Про порядок взаємодії громадських членських організацій сприяння охороні здоров’я (лікарняна каса) з юридичними і фізичними особами, лікувально-профілактичними закладами щодо надання додаткових медичних послуг населенню”.

На підставі Законів України „Про об’єднання громадян” (від 16.06.1992 року №2460-12), „Основи законодавства України про охорону здоров’я” (від 19.11.1992 року №2801-ХII), «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» (від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ), Указ Президента України «Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України» (від 7.12.2000 №1313/2000), Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги” (від 11.07.2002 №955) та з метою впровадження науково-обгрунтованих форм і методів надання населенню додаткової медичної допомоги

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Положення „Про порядок взаємодії громадських членських організацій сприяння охороні здоров’я (лікарняна каса) з юридичними і фізичними особами, лікувально-профілактичними закладами щодо надання додаткових медичних послуг населенню” (додається).

Це Положення визначає порядок взаємодії громадських членських організацій сприяння охорони здоров’я (лікарняна каса) з державними установами, лікувально-профілактичними закладами, підприємствами та організаціями щодо надання додаткових медичних послуг населенню

1.1. Громадська організація - лікарняна каса (далі ЛК) є членською неприбутковою організацією, що поєднує інтереси трудових колективів, окремих громадян - членів ЛК у питаннях реалізації і захисту їхніх законних прав на охорону здоров'я шляхом організації проведення оздоровчих заходів, надання доступної і якісної додаткової медичної допомоги.
1.2. Діяльність ЛК ґрунтується на добровільній участі, рівноправності її членів, самоврядуванні, законності і гласності.
1.3. ЛК у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про об'єднання громадян», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» і іншими нормативними актами, Статутом ЛК, прийнятим її членами і цим Положенням.
1.4. Згідно Закону України про громадські об’єднання ЛК є юридичною особою, має свою печатку, логотип і розрахунковий рахунок у банку.
1.5. В Статуті ЛК пропонується передбачати такі основні напрямки і завданнями її діяльності:
 залучення коштів трудових колективів, роботодавців, окремих громадян, спонсорів і меценатів у вигляді членських внесків, разових чи періодичних добровільних внесків, благодійних пожертвувань, безоплатної фінансової і матеріальної допомоги, у тому числі гуманітарної допомоги інших країн з метою реалізації медичних комплексних програм ЛК;
- укладання договорів про співробітництво з вищими медичними навчальними закладами, науково-дослідними інститутами, дослідницькими лабораторіями, лікувально-діагностичними і профілактичними центрами, медичними установами та їхніми структурними підрозділами, окремими лікарями, у тому числі приватно практикуючими, а також іншими громадськими організаціями, благодійними фондами для забезпечення заходів щодо охорони здоров'я, обстеження і лікування членів ЛК;
 механізми оплати витрат на оздоровлення, діагностику, лікування і реабілітаційні заходи, які передбачається проводити ЛК в межах затверджених програм;
 механізми надання безоплатної фінансової і матеріальної допомоги членам ЛК, а також медичним установам, що мають договірні відносини з ЛК і беруть участь у реалізації затверджених програм;
 організацію ведення персонального обліку членів ЛК, надходжень членських внесків, їх використання, складання фінансових і статистичних звітів про свою діяльність;
 проведення позавідомчої оцінки якості медичної допомоги, що надається членам ЛК у медичних установах, які мають договірні відносини з ЛК;
 надання юридичної допомоги і захист прав членів ЛК при неякісному лікувально-діагностичному забезпеченні;
 взаємодія з органами державної влади, місцевого самоврядування, органами управління охорони здоров'я з метою узгодження спільних напрямків діяльності по підвищенню доступності і якості медичної допомоги;
 регулярне інформування засобів масової інформації про діяльність ЛК, результати взаємин з установами охорони здоров'я в питаннях охорони здоров'я населення.

2.1. Лікарняна каса, як громадська організація, має права і виконує свої обов’язки на підставі існуючого Законодавства.
При цьому ЛК, на підставі статей 6,7, 24 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я можуть здійснювати контроль за цільовим використанням залучених до ЛК коштів, визначати вартість надання медичних послуг згідно затверджених спільними договорами програм; вимагати від юридичних осіб, з якими укладені договори на спільну діяльність застосування затверджених МОЗ України медико-технологічних стандартів діагностики і лікування, проводити позавідомчий контроль якості надання лікувально-діагностичної допомоги членам лікарняної каси.
В процесі взаємодії з лікувально-профілактичними закладами з питань надання додаткової медичної допомоги, ЛК рекомендується вести облік своїх членів, статистичну звітність захворюваності членів ЛК, основних показників її діяльності.
В окремих випадках при наданні екстреної і невідкладної медичної допомоги громадянам - членам ЛК, лікувально-профілактичні заклади не мають право вимагати перерахування коштів лікарняною касою за надання таких медичних послуг.
У разі виникнення спірних питань між ЛК і лікувально-профілактичним закладом, з яким укладені договори на спільну діяльність фахівці ЛК можуть вимагати проведення спільної експертизи якості надання медичної допомоги, передавати матеріали для експертизи у відповідні органи управління охорони здоров'я, МОЗ України, слідчі органи.

Суб'єктами Лікарняної каси є:
3.1. Юридичні і фізичні особи - трудові колективи підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремі громадяни та члени їх родин.
3.2. Медичні установи:
 лікувально-профілактичні установи усіх форм власності або їх окремі структурні підрозділи;
 науково-дослідні інститути, лабораторії, медичні центри;
 високоспеціалізовані центри діагностики і лікування інших регіонів України;
 окремі медичні працівники, у тому числі приватно практикуючі лікарі;
 санаторії, профілакторії і реабілітаційні центри.

4.1. Взаємини з фізичними і юридичними особами, трудовими колективами – членами ЛК можуть бути у вигляді договорів в межах спеціалізованих медичних, медико-соціальних програм, передбачаючи надання медичної, реабілітаційної, оздоровчої допомоги членам ЛК.
4.2. Взаємини ЛК з лікувально-профілактичними, медичними, санаторно-курортними установами, їх структурними підрозділами можуть бути також на підставі складених договорів, узгоджень тощо про спільну діяльність. У таких договорам можуть бути визначені види та обсяги профілактичної, лікувальної, діагностичної, реабілітаційної допомоги, їхня вартість відповідно до медико-технологічних стандартів тощо.
4.3. Згідно укладеним договорам ЛК може проводити аналіз якості надання медичної, оздоровчої, реабілітаційної допомоги лікувально-профілактичними, санаторно-курортними закладами, проводити вивчення і експертний аналіз їх первинної медичної документації.

Лікарняна каса у своїй господарській діяльності керується законами України, постановами Кабінету Міністрів та іншими нормативно-правовими документами.
Рекомендується ЛК здійснювати в першу чергу оплату витрат на лікувально-діагностичні і профілактичні заходи, проведені її членам у рамках своїх медичних та оздоровчих програм.

Лікарняна каса веде затверджений законодавством бухгалтерський облік, складає і представляє звіти в порядку і терміни, передбачені законодавством України.

Діяльність ЛК припиняється за рішенням конференції або судових органів у порядку і на підставі, передбачених законодавством України.
 Припинення діяльності ЛК здійснюється у формі реорганізації або ліквідації.
 Кошти і майно ЛК при її реорганізації переходять до новоствореної юридичної особи.
 Кошти, що залишилися, і майно ЛК при її ліквідації спрямовуються на виконання статутних цілей і завдань або зараховуються до бюджету.

Д О В І Д К А
про доцільность створення суспільно-солідарного громадського сектору охорони здоров’я та системи лікарняних кас в Україні.

Однією з основних проблем сучасної системи надання медичної допомоги населенню є недостатній рівень бюджетного фінансування.
Існуюча в даний час система фінансування медичної допомоги тільки на 1/3 забезпечує потреби лікувальних установ. При цьому понад 70% виділених бюджетних коштів використовуються на виплату заробітної плати медичним працівникам. На фінансування лікувально-діагностичних медичних технологій витрачається близько 10% бюджету, при мінімальній потребі в 5-7 разів більше.
Міжнародні зіставлення свідчать про наявність тісної кореляції між рівнем економічного розвитку країни і рівнем державних зобов'язань щодо надання населенню медичної допомоги за рахунок коштів бюджету і тому безкоштовної для громадян.
Фактично на Україні функціонує принцип індивідуальної відповідальності за покриття витрат на медичну допомогу. Хвора людина залишається один на один із хворобою і у випадку серйозного захворювання змушена нести такі витрати, що ставлять її на межу фінансового краху.
Особливо це стосується найменш забезпечених прошарків населення, тобто його більшості. Саме ці прошарки змушені витрачати на медичну допомогу основну частку своїх сімейних бюджетів і частіше відмовлятися від лікування і придбання медикаментів.
Важливо враховувати, що залежність рівня державних зобов'язань від рівня економічного розвитку країни носить об'єктивний характер. Перебороти її практично неможливо навіть при суттєвій зміні бюджетних пріоритетів убік охорони здоров'я.
Це об'єктивно визначає необхідність аналізу діяльності галузі, пошуку шляхів підвищення ефективності використання трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів системи охорони здоров'я, а також залучення додаткових механізмів фінансування.
Система охорони здоров'я, на відміну від більшості інших суспільних сфер, повністю знаходиться на бюджетному фінансуванні, а можливості широкого залучення позабюджетних джерел обмежена існуючою законодавчою базою.
Конституційний Суд України в 1998 році скасував Постанову Кабінету Міністрів України про платні послуги і часткову компенсацію в державних і комунальних закладах охорони здоров'я. У 2002 році Конституційний Суд України підтвердив визнання неконституційними дії державно-комунальних закладів охорони здоров'я по залученню благодійних пожертвувань у будь-яких формах і оплату медичної допомоги до, під час чи після її одержання незалежно від механізму залучення фінансових чи матеріальних коштів.
В результаті галузь немає можливості користуватися перевагами ринкової економіки, але при цьому відчуває на собі всі проблеми ринкових відносин.
Створений і діючий за таких умов потужний тіньовий ринок медичних послуг, хоча і є захисною адаптивною реакцією їх виробників і споживачів до цього дефіциту, все ж містить в собі низку соціальних загроз.
По-перше, якісна і кваліфікована медична допомога для більшості громадян фактично стає менш доступною, оскільки тіньова ціна послуг не є адекватною їх собівартості. По-друге, відсутні механізми забезпечення контролю якості медичної допомоги. По-третє, не введені механізми дотримання стандартів якості лікувально-діагностичного процесу. По-четверте, виробники медичних послуг за умов тіньового ринку експлуатують матеріально-технічну базу державних та комунальних медичних закладів без належного відшкодування витрат, тобто паразитуючи на них.
Як наслідок, медична допомога надається безоплатно тільки при життєво-невідкладних станах. При цьому практично всі лікувальні заклади не мають достатньої завантаженості, чітко визначених показань до рівнів лікування, а проведені лікувально-діагностичні процедури фінансово забезпечуються за рахунок пацієнтів шляхом придбання ліків, внесення різних за змістом добровільних благодійних внесків.
Подібна практика не тільки невиправдана з державно-політичних, соціально-медичних, але і ресурсозбиткова з економічних позицій.
Через це діюча модель охорони здоров’я увійшла в протиріччя з Конституцією України, новим Кримінальним Кодексом, що ставить під загрозу можливість надання справедливої, доступної і якісної медичної допомоги.
Закономірно повстають питання пошуку позабюджетних джерел фінансування, структурних змін в галузі, впровадження нових принципів та механізмів організації медичної допомоги.
Отже, з урахуванням дефіциту бюджетних коштів з одного боку та чималої суми власних витрат населення на медичну допомогу з іншого боку, ми об’єктивно стикаємось з необхідністю формування і розвитку суспільно-солідарного громадського сектору охорони здоров’я як потенційного інвестора системи додаткової медичної допомоги, яка незабезпечується бюджетом. Тоді стає зрозумілим розподіл всього обсягу медичної допомоги, якої потребує населення, на гарантований та додатковий.
Гарантований обсяг медичної допомоги має фінансуватися за рахунок бюджету. Додатковий обсяг фінансується за рахунок залучення додаткових джерел фінансування, які мають покрити видатки, що перевищують бюджетні можливості. До речі, про такий розподіл йдеться в Указі Президента України від 7.12.2000 року №1313 “Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України”.
Що то за додаткові джерела фінансування? А то і є ті кошти населення, які обертаються в тіньовому ринку медичних послуг.
Тому для легалізації цього ринку, впорядкування фінансових стосунків між його учасниками та з метою розвитку громадського сектору охорони здоров'я нами пропонується організація системи додаткової медичної допомоги населенню на суспільно-солідарній громадській основі. Для цього може бути використано досвід роботи громадських організацій сприяння охорони здоров'я «Лікарняних кас», який існує в Україні понад 4 роки.
Будучи прототипом страхової медицини, цей механізм змінює принципи організації, управління і фінансування сучасної системи охорони здоров’я, органічно виростаючи з неї, доповнюючи і розвиваючи її.
Функціонування лікарняних кас спрямоване на організацію принципово нової системи взаємовідносин між всіма учасниками процесу надання медичної допомоги, в якій чітко визначені функції кожного з них:

1. Територіальні органи влади управлінсько-розпорядчими рішеннями створюють умови для формування суспільно-солідарного громадського сектору охорони здоров’я на рівні місцевого самоврядування, функціонування самого механізму лікарняних кас та забезпечують контроль і вдосконалення його діяльності (функція арбітра).

2. Лікарняна каса виступає представником інтересів населення в питаннях додаткової медичної допомоги, використовуючи медичні страхові технології і виконуючи наступні функції:
2.1 солідарного накопичення коштів (регулярні колективні, сімейні та індивідуальні членські внески, благодійні пожертвування і т.і.) для цільового та персоніфікованого їх використання на додаткову медичну допомогу – профілактику, діагностику, амбулаторне і стаціонарне лікування;
2.2 покупця медичних послуг і фінансового посередника між надавачами медичних послуг та пацієнтами;
2.3 спостереження за забезпеченням доступності та якості медичної допомоги через проведення позавідомчого контролю, дотримання лікувальними установами медико-технологічних стандартів;
2.4 юридичного посередника і захисника прав пацієнтів;
2.5 оптимального забезпечення членів лікарняної каси лікарськими препаратами з повним або частковим покриттям їх вартості;
2.6 громадського інвестора лікувальних установ в питаннях забезпечення медичним обладнанням, лікарськими препаратами, витратними медичними матеріалами та здійснення інших витрат на медичні технології;
2.7 економічної, соціальної та морально-етичної мотивації медичних працівників шляхом створення можливостей для додаткової заробітної платні, підвищення кваліфікації (курси вдосконалення, медичні посібники, участь у наукових форумах).

3. Колективні (контингенти підприемств різних форм власності, організацій та установ), сімейні та індивідуальні члени регулярно відраховують членські внески, значно зменшуючи фінансовий ризик у випадку надання додаткової медичної допомоги і забезпечуючи власними коштами (функція громадського інвестора) її більшу доступність та якість.
Оскільки в нинішньому законодавчому полі лікарняні каси існують як громадькі організації, то механізм контролю за використанням коштів на медичну допомогу та управлінсьу діяльністю лікарняної каси є прозорим і доступним для всіх членів лікарняної каси.

4. Лікувальні заклади надають додаткову медичну допомогу членам лікарняної каси згідно до визначених медико-технологічних стандартів, отримують додаткові джерела фінансування своєї діяльності, пряму економічну мотивацію до підвищення якості і удосконалення технологій як окремих медиків, так і медичних установ в цілому (функція виробника).

Законодавчою базою для організації лікарняних кас є:
 Закон України Основи законодавства України про охорону здоров'я (від 19.11.1992 року).
 Закон України «Про об'єднання громадян» (від 16.06.1992 року №2460-ХИИ).
 Закон України «Про страхування» (від 7 березня 1996 року).
 Закон України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» (від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ).
 Закон України «Про захист прав споживачів».
 Указ Президента України від 8.08.2000 №963/2000 «Про додаткові заходи по поліпшенню медичної допомоги населенню України».
 Указ Президента України від 7.12.2000 №1313/2000 «Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України».
 Постанова Кабінету Міністрів України «Про твердження Міжгалузевої комплексної «Програми «Здоров'я нації» від 10 січня 2002 року №14.

Одним із основних пунктів у пропонованому варіанті залучення додаткових позабюджетних коштів на охорону здоров'я є механізм добровільних членських персоналізованих внесків населення через неприбуткову громадську членську організацію сприяння охорони здоров'я "Лікарняну касу", яка є ключовим функціональним елементом у суспільно-солідарному громадському секторі додаткових можливостей, який почав розвиватися.
Розвиток такого сектору дозволить кардинально змінити наявну систему відносин між медичними працівниками і пацієнтами у галузі.
З цієї крапки зору, формування суспільно-солідарного громадського сектору сприяє наближенню національної системи охорони здоров'я до європейських соціальних стандартів.
Зокрема, колективне право пацієнтів на "певну форму представництва своїх інтересів на всіх рівнях системи охорони здоров'я" сьогодні реалізується шляхом створення специфічних юридичних осіб – громадських організацій.
Громадські організації є складовою суспільно-солідарного громадського сектору охорони здоров'я і, оскільки є споживачами додаткової медичної допомоги, приймають участь в її солідарному позабюджетному фінансуванні.
Природно виникає потреба в механізмах управління якістю медичної допомоги, раціонального використання солідарно накопичених коштів, захисту своїх прав тощо.
Усвідомлення необхідності створення цих механізмів, у свою чергу, стимулює розвиток контрактних стосунків, впровадження в практику стандартів медичної та медикаментозної допомоги, проведення експертиз якості.
Стандарти медичної допомоги взагалі мають стати соціально-правовим базисом для взаємин у сфері охорони здоров'я.
Слід визнати, що існуюча система забезпечення якості медичної допомоги в нашій державі не відповідає сучасним вимогам, що обумовлено відсутністю чіткого розподілу функцій учасників контролю, недосконалістю засобів та механізмів контролю. При формуванні суспільно-солідарного громадського сектору з його солідарно накопиченими коштами для фінансування додаткової медичної допомоги, процес контролю якості може здійснюватися трьома групами його учасників:
- контроль з боку виробника медичних послуг (внутрішній контроль якості);
- контроль з боку споживача медичних послуг (споживчий контроль якості);
- контроль з боку організацій, незалежних від виробників та споживачів медичних послуг (зовнішній контроль якості).
Основним функціональним елементом суспільно-солідарного громадського сектору є лікарняні каси – громадські членські організації сприяння охороні здоров’я, які акумулюють позабюджетні солідарні цільові внески суб’єктів територіальної громади, підприємств і витрачають їх на додаткову медичну допомогу членам своїх організацій, використовуючи медичні страхові технології та впроваджуючи систему контролю якості, стандартизації медичної та медикаментозної допомоги, захисту прав пацієнтів.
Таким чином, всі означені проблемні питання, вирішення яких дозволяє повернути втрачені доступність та якість медичної допомоги, а саме – залучення додаткових позабюджетних коштів, стандартизація медичної та медикаментозної допомоги, впровадження систем управління якістю, захист прав пацієнтів – є предметом і метою діяльності лікарняних кас.
Лікарняна каса – це недержавна громадська членська організація сприяння охороні здоров'я і захисту прав пацієнтів, в основі якої лежати добровільні персоналізовані внески населення для фінансування додаткових медичних послуг у рамках членських комплексних медичних програм.
Членський внесок у лікарняну касу є вид добровільного солідарного внеску, що використовується з застосуванням страхових медичних технологій при організації медичної допомоги в суспільно-солідарному громадському секторі охорони здоров'я.
Механізм лікарняних кас змінює принципи організації, управління і фінансування державно-комунальної системи охорони здоров'я, органічно виростаючи з неї, доповнюючи і розвиваючи її.
Всі лікарняні каси діють у різних умовах, мають різні організаційні конфігурації, різні пріоритети у своїй діяльності і тому об’єктивно потребують уніфікації та нормування правил функціонування та взаємодії з іншими учасниками процесу забезпечення медичної допомоги – органами влади, підприємствами, медичними заставами, населенням.
Отже, формування суспільно-солідарного сектору додаткової медичної допомоги і його важливого елемента – лікарняних кас, як невід'ємної складової всієї національної системи охорони здоров'я є не тільки об'єктивно необхідним напрямком перетворень, але й вимогою і передумовою нашої інтеграції в європейське товариство.
Тому, для реалізації політики справедливого забезпечення населення доступною, якісною медичною допомогою необхідна Постанова Кабінету Міністрів „Про порядок взаємодії громадської членської організації сприяння охороні здоров’я „Лікарняна каса” з державними установами, місцевими громадами, лікувально-профілактичними закладами, підприємствами та організаціями щодо надання додаткових медичних послуг населенню”, яка має визначити нормативно-правову базу функціонування лікарняних кас.

УДОСКОНАЛЕННЯ НАДАННЯ ДОДАТКОВОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
ЛІКАРНЯНИМИ КАСАМИ ТА ФОРМУВАННЯ
НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ.

Шановні учасники конференції!
Стратегія соціально-економічного розвитку нашої держави базується на зростанні ролі громадськості, професійних громадських об’єднань в управлінні державою.
Постійно розвиваючи практичне впровадження статті 38 Конституції України про участь громадян в управлінні державними справами, керівництво країни, її Президент сприяють розвитку активної участі громадян в практичному рішенні основних напрямків реформування діючої системи управління державою.
Відомий усім Вам Указ Президента України “Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” (31 липня 2004 року), Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Послідовність, ефективність, відповідальність” (2004 рік) передбачає запровадження більш ефективних форм роботи органів виконавчої влади з громадськістю у процесі формування та реалізації державної політики, розвиток партнерських відносин та поглиблення співробітництва між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю, забезпечення всебічної політики суспільно значущих громадських ініціатив.
Усім Вам відомо, що на базі Указу та Програми діяльності Уряду на Україні вже почалося створювання системи участі громадськості в управлінні державними справами.
Так, наказом Міністра охорони здоров’я України від 15 жовтня 2004 року за № 496 була створена Рада для здійснення координації заходів, пов’язаних їз забезпеченням консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я при МОЗ України і затверджено Положення про її функції (Голова Рад – Президент Української Федерації сприяння охороні здоров’я, заступник Міністра охорони здоров’я України Загородній В.В.), а на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року за № 1378 “Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики”, утворюється Громадська Рада при Кабінеті Міністрів України, консультативно-дорадчі органи - громадські Ради при органах виконавчої влади на місцях.
Безпосередньо, на першому засіданні Ради, проведеному спільно з керівництвом МОЗ України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Академії медичних наук України, Української Федерації сприяння охороні здоров’я вже були розглянуті питання поступової передачі фаховим Асоціаціям Федерації питань атестації, акредитації, участі в роботі ліцензійних комісій. По підсумкам роботи Ради було Держпідприємництвом спільно з МОЗ було направлено проект першої постанови КМ України щодо поступової передачі процесів акредитації члену Федерації – Асоціації стоматологів України.
Враховуючи, що лікарняні каси, питання діяльності і подальшого розвитку яких передбачається розглянути на конференції, є громадськими об’єднаннями, керованими представниками цих об’єднань, значення їх в процесах реформування системи охорони здоров’я суттєво зростає.
Метою сьогоднішньої конференції є остаточне відпрацювання основних напрямків діяльності і проектів нормативно-правових документів, регламентуючих роботу лікарняних кас на даному етапі їх розвитку.
Виходячи з мети, завданнями конференції є узагальнення підсумків роботи системи лікарняних кас України, робота в напрямку продовження створення єдиної системи надання населенню додаткової медичної допомоги, розгляд і прийняття концептуальної моделі формування та розвитку суспільно-солідарного сектору організації надання додаткової медичної допомоги, розгляд і обговорення нових етапів подальшого розвитку лікарняних кас.
Передбачається по підсумкам роботи конференції прийняти рішення та звернення до Міністра охорони здоров’я України Підаєва А.В. щодо клопотання перед Кабінетом Міністрів України про прийняття нових нормативно-правових документів, регламентуючих діяльність лікарняних кас.
Як Вам добре відомо, органами державної влади, медичною громадськістю постійно, на протязі останніх років, додаються зусилля, спрямовані на подальший розвиток системи охорони здоров’я в напрямках, викладених в Концепції розвитку охорони здоров’я населення України, яка затверджена Указом Президента України 7 грудня 2000 року.
На підставі запровадження напрямків багатоканального фінансування сфери охорони здоров’я, в регіонах України більш чітко формується державно-комунальна модель діяльності двох секторів медичної допомоги: сектора загальнодержавної медичної допомоги та сектора додаткових можливостей.
Враховуючи суттєве розвантаження бюджету галузі охорони здоров’я завдяки розвитку сектору додаткових можливостей, Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України (8 серпня 2000 року) було передбачено узагальнити досвід створення лікарняних кас, працюючих на безприбутковій основі з подальшим поширенням такого досвіду у закладах охорони здоров’я державної та комунальної форм власності.
Так, завдяки вищенаведеного Указу, до 2003 року завершився перший етап розвитку системи надання населенню додаткової медичної допомоги лікарняними касами України. Так, тільки за останні три роки темпи створення лікарняних кас на Україні досягли 223%. При цьому кількість громадських об’єднань - лікарняних кас на 30 жовтня 2004 року вже складало 218. Сьогодні лікарняні каси працюють майже в усіх регіонах України, а кількість їх членів, тобто осіб, які отримують додаткову медичну допомогу вже складає понад 4 мільйонів чоловік.
Як відомо, паралельно розвивається і система медичного страхування, 14 страхових компаній якої вже охопили понад 2,2 мільйонів населення і членів їх сімей, переважно працюючого на промислових підприємствах і у галузях сільського господарства.
Такі темпи розвитку надання населенню додаткової медичної допомоги не могли не викликати необхідної уваги з сторони органів державної влади: Міністерства охорони здоров’я України, Управлінь охорони здоров’я обласних держадміністрацій. Виникла потреба оперативного отримання і опрацювання інформації щодо діяльності лікарняних кас, якості надання медичної допомоги лікувально-профілактичними закладами, з якими уклали угоди лікарняні каси.
Тому почалася робота по формуванню організаційно – методичних основ діяльності лікарняних кас, що з’явилося другим етапом їх розвитку і становлення на Україні.
Це послужило створенню наказу Міністра охорони здоров’я України від 09 липня 2003 року “Про функціонування лікарняних кас”, в якому запроваджувалися заходи щодо розроблення організаційно-методичних підходів створення лікарняних кас, вивчення позитивного досвіду їх роботи в напрямку медикаментозного забезпечення громадян, підвищення якості лікувально-діагностичного процесу, ведення реєстру лікарняних кас, подальшого розвитку на Україні цієї форми надання додаткової медичної допомоги населенню.
Контроль за виконанням цього наказу було покладено на заступника Міністра охорони здоров’я України Загороднього В.В.
Враховуючи, що організаційно-юридичною основою лікарняних кас є об’єднання громадян, які діють на підставі Законів України “Про об’єднання громадян” (1992 р.), в окремих випадках - Закону “Про благодійництво та благодійні організації” (1997 р.), Українська Федерація сприяння охороні здоров’я спільно з Міністерством охорони здоров’я України прийняла безпосередню участь в подальшому створенні мережі лікарняних кас на Україні, удосконаленні організаційно-методичних напрямків їх діяльності, об’єднанню їх на добровільних засадах в єдину суспільно-солідарну систему надання медичної допомоги.
На цьому шляху зусиллями керівників фахових медичних Асоціацій Федерації – провідними вченими держави, були розроблені і впровадженні разом з Міністерством охорони здоров’я, обласними Управліннями охорони здоров’я єдині, уніфіковані науково-методичні і організаційні принципи створення і подальшої роботи лікарняних кас.
Ця робота знайшла відображення в першій і єдиній серед країн СНД монографії під редакцією заступника Міністра охорони здоров’я України Загороднього В.В. “Лікарняна каса: суспільно-солідарний механізм фінансування та забезпечення додаткової медичної допомоги”, створеній колективом Одеського Науково-дослідного інституту суспільно-солідарних медичних систем (директор – доктор медичних наук Батечко Сергій Анатолійович), методичних рекомендаціях, лікарських формулярах, створених лікарняною касою Житомирської області тощо.
Таким чином, за безпосередньою підтримкою органів державної влади, органів місцевого самоврядування вже на початку 2003 року на Україні була сформована система надання додаткової медичної допомоги населенню на громадських засадах – система лікарняних кас України, з науково-методичним забезпеченням їх діяльності.
В той же час цілком зрозуміло, що така система не може працювати у відриві від державної системи охорони здоров’я, поза уваги з сторони обласних Управлінь охорони здоров’я, органів місцевої влади. Це набуває суттєвого значення ще з урахуванням того, що в спільну роботу з лікарняними касами включається значна кількість лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форми власності.
Так, на 31 жовтня 2004 року лікарняними касами, окремими страховими компаніями укладені договори про спільну діяльність в напрямках діагностичної, лікувально-профілактичної, організаційно-методичної роботи з 416 закладами охорони здоров’я: обласними, міськими, Центральними районними сільськими лікарнями, науково-дослідними інститутами.
Досвід такої спільної і ефективної роботи лікарняних кас в Житомирській, Одеській, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Кіровоградській, Херсонській, Полтавській (місто Комсомольск) та інших областях може стати прикладом для розповсюдження на території всієї України.
Третій етап розвитку діяльності лікарняних кас охарактеризувався створенням на добровільних засадах регіональних об’єднань лікарняних кас з центрами їх клінічної, науково-методичної, організаційної, правої роботи в обласних центрах України, подальший розвиток нормативно-правової бази діяльності лікарняних кас.
Це такі об’єднання, як об’єднання лікарняних кас в Одеській, Житомирській, Кіровоградській та Дніпропетровській областях, на базі яких у 2003 – 2004 роках були проведені тренінгові заходи. В їх проведенні взяли участь 27% керівників лікарняних кас України, профспілок, керівників місцевих і районних держадміністрацій.
Все це дозволило удосконалити уніфіковані принципи організації лікарняних кас, впровадження документації, яка відображує їх діяльність, запровадити найефективніші форми економічних, фінансових проблем їх роботи тощо.
В той же час залишаються проблеми, які стосуються вибору юридичної форми організації лікарняної каси: замість рекомендованої форми створення лікарняної каси на підставі Закону “Про об’єднання громадян”, спостерігаються створення їх на підставі Закону “Про благодійництво та благодійні організації”, що інколи ставить таке громадське об’єднання в складні умови їх подальших стосунків з податковими органами.
Ще величезна кількість лікарняних кас працює без урахування рекомендацій методичних матеріалів, затверджених МОЗ України стосовно їх взаємовідносин в лікувально-профілактичними закладами державної і комунальної форми власності, залишається не затвердженою Концепція розвитку і діяльності лікарняних кас, проект якої представлений для розгляду Одеською обласною лікарняною касою.
За 2003 – 2004 роки мали місце порушення фінансової дисципліни окремими лікарняними касами, непорозуміння між керівництвом деяких лікарняних кас і органами виконавчої влади, керівництвом лікувало-профілактичних закладів, з якими лікарняні каси укладали договори про організацію надання додаткової медичної допомоги населенню. Значна кількість лікарняних кас не являється членами Української Федерації сприяння охороні здоров’я і залишається поза межами рішень Ради лікарняних кас, які стосуються оптимізації їх діяльності, відпрацювання нормативно-правової основи роботи.
Мають місце приклади, коли керівники лікарняних кас практично працюють поза межами вже існуючих нормативно-правових документів, регламентуючих їх діяльність.
В ряді регіонів України дуже повільно проходить створення лікарняних кас, як форми надання населенню додаткової медичної допомоги, а в Запорізькій області лікарняні каси зникли зовсім.
Ми розуміємо, що лікарняна каса – це об’єднання громадян і органи виконавчої влади не можуть застосовувати якісь примусові дії для її створення, адже ми звертаємося до органів державної влади підтримувати ініціативи громадськості щодо організації лікарняних кас як однієї з прогресивних форм надання населенню додаткової медичної допомоги.
Ще недостатня активність в окремих регіонах України створення лікарняних кас, членами яких могли би стати працівники різноманітних галузей промисловості і сільського господарства. В цьому напрямку пріоритет поки ще належить страховим компаніям, які уклали договори на свою діяльність з 437 промисловими підприємствами країни і охопили 2,2 мільйони працюючих і членів їх сімей.
При цьому відомо, що діяльність безприбуткових лікарняних кас в зрівнянні з діяльністю страхових компаній має більш широкий аспект профілактичної, діагностичної та лікувальної роботи, більш тісні стосунки з керівництвом державної системи охорони здоров’я, що сприяє роботі в напрямках державної політики охорони здоров’я, яка впроваджується органами державної влади. В той же час треба визначити, що залишаються практично відсутніми зв’язки в роботі між страховими компаніями і лікарняними касами, хоча усі вони опікуються здоров’ям населення.
Недоліками системи лікарняних кас залишається величезна кількість (46,8%) малопотужних лікарняних кас, особливо в сільській місцевості, з обмеженими можливостями організації надання медичної допомоги; існують проблеми впровадження науково-обгрунтованих підходів медикаментозного забезпечення членів лікарняних кас тощо. Як правило, це лікарняні каси, які стоять за межами Федерації, деякі з них працюють без урахування рекомендацій, які приймаються на науково-практичних конференціях Федерації, не мають організаційно-методичних матеріалів, не використовують останні досягнення світового досвіду діяльності лікарняних кас.
Все це спонукає на даному етапі розвитку лікарняних кас їх об’єднанню з утворенням обласних лікарняних кас, про досвід роботи яких будуть говорити в своїх доповідях учасники конференції.
Подальший розвиток діяльності лікарняних кас, на жаль, стримується також низкою проблем, стосовно адаптування існуючої нормативно-правової бази держави до їх діяльності, подальшого розроблення нових нормативно-правових актів, щодо удосконалення діяльності цих громадських об’єднань.
В липні 2003 року Федерацією сприяння охороні здоров’я разом з Міністерством охорони здоров’я України була розпочата робота в цьому напрямку: проведена перша Всеукраїнська науково-практична конференція “Лікарняні каси – роль і місце в системі охорони здоров’я та перспективи їх подальшого розвитку”, створений структурний підрозділ Федерації – Рада лікарняних кас України (Голова Ради - директор Житомирської обласної лікарняної каси Парій В.Д.).
Подальший розвиток системи лікарняних кас став об’єктом серйозної уваги також з сторони Федерації роботодавців України, Федерації профспілок України, УСПП.
На Всеукраїнському Форумі “Збереження та розвиток трудового потенціалу”, який був організований Федерацією роботодавців України, Українською Федерацією сприяння охороні здоров’я і Федерацією профспілок України ( березень 2004 року) 2100 делегатів Форуму одноголосно прийняли рішення про підтримку руху лікарняних кас, їх подальшому розвитку в напрямку співпраці з промисловими та сільськогосподарськими підприємствами України.
Ці положення Форуму ввійшли в проект Національної комплексної програми “Збереження і розвиток трудового потенціалу України” на 2005- 2015 роки”, впровадження якої починається з січня 2005 року.
В той же час, як було сказано вище, подальший розвиток лікарняних кас не може здійснюватися без удосконалення нормативно-правової бази їх діяльності.
Враховуючи вищенаведене, Міністерство охорони здоров’я України, спільно з Українською Федерацією сприяння охороні здоров’я провело ряд заходів на базі Житомирської обласної лікарняної каси по відпрацюванню напрямів створення нормативно-правової бази діяльності лікарняних кас: проведена виїзна Колегія МОЗ України, засідання комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, виїзне засідання Ради лікарняних кас України.
Підсумками цієї роботи став Наказ Міністерства охорони від 14.05.2004 року № 163-адм “Про створення робочої групи по розробці проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Товариства “Лікарняна каса”.
Треба відзначити, що розроблений згідно Наказу Інститутом громадського здоров’я проект Постанови і Положення було суттєво доопрацьовано членами Ради лікарняних кас і представлено для обговорення на конференції з метою його остаточного подання в МОЗ України в якості проекту нормативно-правового акту діяльності лікарняних кас.
До цього треба додати, що діюча Рада лікарняних кас України по своєму складу значно обмежувала можливості відпрацювання різноманітних документів, щодо діяльності лікарняних кас, мала недостатнє представництво органів державної влади у своєму складі, відсутність представників медичної науки.
Створення наказом Міністра охорони здоров’я України від 15.10.2004 року за № 496 Ради для здійснення координації заходів, пов’язаних із забезпеченням консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я при Міністерстві охорони здоров’я України дає можливість, згідно пп.. 2.2.6.,2.2.9.,3.1.,3.3. та 3.5. більш тісного зв’язку лікарняних кас, страхових компаній, благодійних фондів з органами державної влади, Міністерством охорони здоров’я України.
Так, Радою, спільно з Головною акредитаційною комісією МОЗ заплановано у 2004 –2005 роках вивчення організації та якості надання медичної допомоги лікувально-профілактичними закладами, які уклали договори про співробітництво з лікарняними касами, страховими компаніями, фондами тощо.
Шановні учасники конференції!
Ми живемо і працюємо сьогодні в цікавий для суспільства час: залучення широких верств громадськості країни до проблем збереження здоров’я нації є прогресом в напрямках подальшого розвитку нашої держави, що сприятиме прозорому, активному, не заангажованому впровадженню різноманітних прогресивних форм і методів управління державними справами, безпосередньо в галузі охорони здоров’я.
В своїй доповіді я не можу освітити усі виникаючі питання необхідності удосконалення діяльності лікарняних кас: деякі з них будуть викладені в доповідях, згідно порядку денному нашої конференції. Ви також знайдете відповідь на значну кількість цих питань в другому виданні монографії “Лікарняна каса” (видання жовтень 2004 року), яку ви сьогодні отримали, або здобули до початку конференції.
Ми сподіваємось, що учасники конференції, безпосередньо представники виконавчих органів державної влади, керівники лікарняних кас, страхових компаній прикладуть зусилля для відпрацювання тих рішень цього вельмишановного зібрання, які ляжуть в основу подальшого відпрацювання і впровадження державної владою нормативно-правової основи подальшої спільної діяльності громадських об’єднань на благо здоров’я українського народу.
Ми пропонуємо в процесі роботи конференції розглянути основні положення проекту рішення конференції і прийняти їх для подальшої роботи.

УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ СПРИЯННЯ ОХОРОНІ ЗДОРОВ'Я

Заслухав і обговорив питання, пов’язанні з діяльністю лікарняних кас України по удосконаленню і наданню додаткової медичної допомоги та формуванню нормативно-правової бази їх роботи, враховуючи Рішення Першого Всеукраїнського Форуму Української Федерації сприяння охороні здоров’я (2002 рік), Постанови Ради Федерації роботодавців України (2002 рік), рішення Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Лікарняні каси – роль і місце в системі охорони здоров’я та перспективи їх подальшого розвитку” (2003 рік), рішення Колегії Міністерства охорони здоров’я України “Про досвід роботи лікарняних кас” (2003 рік), рішення Всеукраїнського Форуму “Збереження та розвиток трудового потенціалу” (2004 рік) учасники конференції констатують зростання чисельності лікарняних кас, якості їх діяльності в напрямку організації надання кваліфікованої медичної допомоги населенню, забезпеченню їх роботи на основі сучасних методичних підходів, відповідаючи міжнародним стандартам.

В той же час, звертає на себе увагу наявність значної кількості малопотужних лікарняних кас, діяльність яких не цілком відповідає сьогоденним вимогам організації надання додаткової медичної допомоги. Ще незначна кількість лікарняних кас спрямовує свою роботу по організації надання додаткової медичної допомоги працюючим на промислових підприємствах. В роботі деяких лікарняних кас мають місце недоліки в напрямках їх фінансової, організаційної та економічної діяльності. Значна кількість лікарняних кас не являється членами Федерації, своєчасно не отримує організаційно-методичні матеріали по оптимізації їх роботи, не бере участь в роботі науково-практичних конференцій, тренінгів, семінарів і працює сама по себе, порою вирішуючи важливіші питання здоров’я населення, яке є надбанням не окремої лікарняної каси, а всього українського народу.

На підставі вищенаведеного учасники конференції, з урахуванням доповнень і пропозицій до проекту рішення в и р і ш и л и:

1. Разом з органами державної влади України сприяти подальшому розвитку надання населенню додаткової медичної допомоги - лікарняних кас;
2. Рекомендувати працюючим лікарняним касам, які не вступили до Української Федерації сприяння охороні здоров’я стати членами Федерації, що забезпечить єдині організаційно-методичні підходи в їх діяльності стосовно надання населенню додаткової медичної допомоги;
3. Раді лікарняних кас України розробити заходи по удосконаленню діяльності лікарняних кас і відпрацювати форми і методи спільної роботи по впровадженню цих заходів;
4. Раді по здійсненню координаційних заходів, пов’язаних із забезпеченням консультацій з громадскістю з питань формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я при Міністерстві охорони здоров’я України разом з Головною акредитаційною комісією МОЗ протягом 2004 – 2005 років вивчити роботу лікувально-профілактичних закладів, які уклали договори по наданню лікувально-профілактичної допомоги членам лікарняних кас, страхових компаній, благодійних фондів з метою узагальнення та удосконалення спільної діяльності по якості і організації надання населенню додаткової медичної допомоги.
5. Звернутися до Міністра охорони здоров’я України ініціювати перед Кабінетом Міністрів України питання щодо прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України “Про діяльність лікарняних кас”.

У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України

З метою підвищення якості медичного обслуговування населення та поліпшення соціального захисту медичних працівників
постоновляю:

4. Кабінету Міністрів України:
.......узагальнити досвід створення лікарняних кас при закладах охорони здоров’я за рахунок добровільних внесків підприємств, установ, організацій та окремих громадян і розглянути питання щодо можливості поширення такого досвіду у закладах охорони здоров’я державної та комунальної форм власності.
6. Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству освіти і науки України активізувати проведення інформаційної та роз’яснювальної роботи з питань охорони здоров’я, зосередивши увагу на пропаганді здорового способу життя населення, профілактики захворювань, особливо серед молоді, запровадити обов’язковий цикл телерадіопередач з цих проблем.

П р о г р а м а
захисту прав споживачів на 2003 – 2005 роки

....................................................................
заходи щодо виконання Програми:
надання недержавними закладами охорони здоров’я медичної допомоги та фармацевтичних послуг населенню.
Виконавці: МОЗ України, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Українська Асоціація сприяння охороні здоров’я населення, громадські організації споживачів
Строк виконання 2004 рік.

Склад
Організаційного комітету по підготовці і проведенню
другої всеукраїнської конференції
“Удосконалення надання додаткової медичної допомоги лікарняними касами та формування нормативно – правової бази їх діяльності”

Загородній Володимир Васильович - Президент Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства, заступник Міністра охорони здоров’я України.

Руднєв Олександр Сергійович - Голова Ради Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’ я громадянського суспільства.

Артюх Наталія Михайлівна- Директор членської благодійної організації “Лікарняна каса “Азовсталь””;
Батєчко Сергій Анатолійович- Керівник Одеського регіонального відділення Федерації, керівник громадської організації “Одеська муніципальна лікарняна каса”;
Бондаренко Володимир Васильович - Начальник Управління охорони здоров’я Кіровоградської обласної держадміністрації;
Діжефарова Світлана Анатоліївна - Директор членської благодійної організації “Лікарняна каса” м. Горлівки Донецької області;
Канаровська Лариса Вячеславівна - Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я;
Парій Валентин Дмитрович- Президент благодійної організації “Лікарняна каса Житомирської області”, Голова Ради лікарняних кас України;
Тавлеєєв Олександр Валентинович - Генеральний директор Дніпропетровського благодійного фонду сприяння розвитку охорони здоров'я “Лікарняна каса”;
Тарасов Микола Володимирович- Голова благодійної організації “Міська лікарняна каса” м. Черкаси;
Фрідман Борис Львович- Директор благодійної організації “Міська лікарняна каса м. Комсомольськ” Полтавська область.

Бірюков В. С. - Доцент кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я Одеського медичного університету, керівник відділу контролю якості медичної допомоги Одеської обласної лікарняної каси, Голова редакційної комісії;
Порван П. П. - Член Федерації, Президент громадської організіції “Суспільство і ліки”, доктор філосовських наук;
Курята І. Й. - Голова Кіровоградської районної лікарняної каси;
Овечко М. П.- Директор лікарняної каси м.Ровеньки Луганської області;
Сівак В.П .- Голова лікарняної каси м. Літин Вінницької області.

У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

1. Затвердити Програму захисту прав споживачів на 2003 – 2005 роки (далі – Програма), що додається.
2. Раді міністрів Автономній Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям передбачити у проектах місцевих бюджетів кошти на виконання Програми.
3. Координацію робіт і контроль за виконанням Програми покласти на Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
4. ..............................................
5. Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики щороку до 1 березня подавати Президентові України та Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про виконання Програми.

У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

З метою визначення шляхів розвитку охорони здоров’я населення України
п о с т о н о в л я ю:
1. Затвердити Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України (додається);
2. Кабінету Міністрів України затвердити до 1 лютого 2001 року заходи щодо виконання Концепції розвитку охорони здоров’я населення України.

.....запровадження ефективної системи багатоканального фінансування сфери охорони здоров’я;
....формування керованого ринку платних медичних послуг, сприяння діяльності закладів охорони здоров’я всіх форм власності, створення умов для задоволення потреб населення в медичних послугах;
....солідарна участь держави, роботодавців, територіальних громад та окремих юридичних і фізичних осіб у фінансуванні послуг з надання громадянам медичної допомоги;
....джерелами фінансування охорони здоров’я мають бути кошти державного та місцевих бюджетів, кошти загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та добровільного медичного страхування, кошти накопичу вальних фондів, благодійні внески та пожертвування юридичних і фізичних осіб, кошти, одержані за надання платних медичних послуг, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
....кошти добровільного медичного страхування, накопичу вальних фондів територіальних громад спрямовуватимуся на задоволення індивідуальних потреб населення у медичних послугах понад базовий стандарт якості загальнодоступної медичної допомоги.
....зростатиме роль громадських медичних об’єднань у розв’язанні проблем охорони здоров’я, що сприятиме демократизації управління у сфері охорони здоров’я.
....територіальна громада забезпечуватиме контроль за наданням та фінансуванням медичної допомоги понад гарантований державою стандарт якості загальнодоступної медичної допомоги. Створення фондів, які акумулюватимуть кошти для оплати медичної допомоги, що надаватиметеся комунальними закладами охорони здоров’я, стане підставою для участі населення у розподілі ресурсів і контролі якості медичного обслуговування.
....державно-комунальна модель передбачає створення двох секторів медичної допомоги: сектора загальнодоступної медичної допомоги та сектору додаткових можливостей у сфері охорони здоров’я.
....сектор додаткових можливостей сприятиме задоволенню потреб громадян в охороні здоров’я, що передбачає використання технологій, рівень яких перевищує загальнодоступні стандарти.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

“ 09 ” липня 2003 року
№ 315
м. Київ

На виконання рішення колегії МОЗ України від 10 червня 2003 р. № 5 та з метою узагальнення інформації про діяльність лікарняних кас в регіонах України, а також з метою упорядкування їх діяльності

НАКАЗУЮ:

1. Головному управлінню стратегічного планування та нових медичних технологій (Педченко Т.В.), Головному управлінню організації медичної допомоги населенню (Жданова М. П.), Головному управлінню економіки (Вовк М.Г.), юридичному відділу (Бєлотєлов М.Г.) до 01.10.2003 р. розробити методичні рекомендації щодо порядку створення діяльності лікарняних кас.

2. Головному управлінню стратегічного планування та нових медичних технологій (Педченко Т.В.) до 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом забезпечити узагальнення щоквартальної інформації МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров’я обласних Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій про діяльність лікарняних кас.

3. Головному управлінню стратегічного планування та нових медичних технологій (Педченко Т.В.) при створенні системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування врахувати позитивний досвід лікарняних кас щодо порядку медикаментозного забезпечення громадян, експертизи призначень медикаментів та якості лікувально-діагностичного процесу, ведення реєстру членів лікарняних кас, організації обліку надходження та використання коштів.

4. Рекомендувати редакції газети “Ваше здоров’я” (Берник М.П.) висвітлювати досвід фукціонування лікарняних кас в регіонах України.

5. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій сприяти створенню, розвитку та функціонуванню лікарняних кас, надаючи перевагу організаційним схемам, спрямованим на охоплення населення та закладів охорони здоров’я всього регіону (обласні лікарняні каси).

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Державного секретаря Загороднього В.В..

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

З метою приведення діяльності лікарняних кас, у відповідність до чинного законодавства та на виконання Указу Президента України “Про додаткові заходи, щодо поліпшення медичної допомоги населенню України (від 08.08.2000 р. № 963/2000)

Н А К А З У Ю:

1. Затвердити склад робочої групи по розробці проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Товариства “Лікарняна каса” (додаток).

2. Членам робочої групи подати до Українського інституту громадського здоров’я пропозиції щодо проекту постанови до 20.05.2004 року.

3. Українському інституту громадського здоров’я (Пономаренко В.М.):
3.1.Узагальнити надані пропозиції для розгляду робочою групою до 25.05.2004 р.
3.2.Розробити до 31 травня 2004 року проект постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Товариства “Лікарняна каса” та у встановленому порядку підготувати до подання Кабінету Міністрів України.

Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Проект Концепції Одеської обласної лікарняної каси
ВСЕУКРАИНСКАЯ ОБЩЕСТВЕННАЯ ИНИЦИАТИВА

О модели общественно-солидарного сектора организации дополнительной медицинской помощи в регионах Украины (деятельность больничных касс).
Возрастающие потребности и запросы потребителей медицинских услуг в вопросах повышения доступности и качества не могут быть обеспечены только за счет бюджетного финансирования без привлечения собственных средств населения и внебюджетных источников. Это характерно даже для государств с высоким подушевым обеспечением и профицитным бюджетом.
Реалии бюджетного финансирования сегодня таковы, что его объём обеспечивает менее 30% потребностей здравоохранения регионального уровня. Фактически, в системе здравоохранения финансируется заработная плата, коммунальные платежи и приобретение лекарственных препаратов и средств медицинского назначения по минимальному перечню.
В результате, здравоохранение поставлено перед перспективой бесплатно оказывать пациентам только жизненно необходимые виды помощи.
Поэтому, в настоящее время идёт интенсивная разработка и внедрение приемлемых моделей общественно-солидарных систем организации дополнительной медицинской помощи, которые позволяют ввести многоканальную систему финансирования здравоохранения регионального уровня.

Основными предпосылками построения общественно-солидарных систем организации медицинской помощи на региональном уровне является:
- критический объем бюджетного финансирования;
- высокая стоимость содержания экстенсивно организованной системы медицинской помощи;
- «размытость» средств на систему здравоохранения при формировании региональных бюджетов (остаточный принцип распределения);
- жесткие рамки централизованного финансирования медицинских учреждений с учетом только количественных показателей (штаты, койки, посещения), без оценки объёмов и результатов деятельности;
- отсутствие стимулов к труду медицинских работников, низкая оплата труда и уравнительный принцип её применения;
- иждивенческое отношение граждан к «бесплатным» медицинским услугам, их пассивность в поддержании своего здоровья;
- удовлетворённость государственной власти достигнутым уровнем медицинской помощи, обеспечивающим относительную стабильность настроения граждан в плане их социальной безопасности.
Одним из основных наиболее действенных принципов эффективного построения общественно-солидарного сектора является механизм, обеспечивающий привлечение внебюджетных средств с целью повышения доступности и качества дополнительной медицинской помощи, которая не обеспечивается бюджетом в рамках солидарной ответственности трудовых коллективов и отдельных граждан за своё здоровье.
Практика показывает, что по ряду механизмов обеспечивающих привлечение внебюджетных средств отсутствует чёткая законодательная и нормативная база, в том числе по определению размеров отчислений и взносов предприятий, трудовых коллективов и отдельных граждан, а также условия предоставления гарантийных обязательств и качественных характеристик медицинской помощи.

Многоканальность источников финансирования медицинской помощи, прежде всего, определяется порядком формирования потоков финансовых средств, используемых для нужд здравоохранения в соответствии с потребностями и экономическими возможностями предприятий, трудовых коллективов и отдельных граждан (функция реальных заказчиков).
При этом ответственность и гарантии по представляемому объёму и качеству медицинских услуг, в соответствии с возможностями заказчиков, возьмут на себя медицинские учреждения и органы их управления (функции производителя).

Оплачивать услуги в соответствии с их реальной стоимостью должны представляющие интересы заказчика общественные организации содействия здравоохранения - больничные кассы (функции доверенного покупателя).
Контролировать взаимоотношения в системе: потребитель - посредник - производитель должны органы государственной власти или местного самоуправления через координационные советы, а также общественные организации - медицинские профессиональные ассоциации (функции арбитра).

Реорганизация и развитие региональной системы оказания дополнительной медицинской помощи, которая не финансируется из бюджета невозможна, с одной стороны, без обязательного участия трудовых коллективов и отдельных граждан в покрытии части расходов на дополнительную медицинскую помощь, с другой - без возвращения функции реального заказчика и потребителя медицинских услуг предприятиями, организациями и учреждениями всех форм собственности, т.е. всем кто использует в процессе производства рабочую силу, а значит и здоровье людей.
Такой подход приведёт к появлению естественной экономической мотивации к сохранению своего здоровья и здоровья работающих. Поэтому, для всех производителей здоровье должно иметь потребительскую стоимость.
Формирование общественной экономической мотивации к сохранению здоровья стимулирует здоровый образ жизни.
Вместе с тем, необходимо определить государственные гарантии по обеспечению населения медицинской помощью в соответствии с выделенным бюджетом.
Стратегия качественной и доступной медицинской помощи для всех слоев населения региона обеспечивается за счёт формирования гарантированного государством бесплатного объёма медицинской помощи (далее - ГОМП), который является составной частью базового объёма медицинской помощи населению региона.
Базовый объём медицинской помощи региона (далее - БМП) ежегодно утверждается сессией областного совета и является фиксированным нормативом по уровням и основным объёмам медицинской помощи в соответствии со сложившимися потребностями населения в регионе.
БМП имеет две составляющие: гарантированный бесплатный объём и дополнительный объём медицинской помощи (далее - ДМП).
Именно, ДМП является той медицинской помощью, которая должна обеспечиваться за счет добровольных взносов трудовых коллективов, предприятий, отдельных граждан, территориальных громад, дополнительных отчислений органов государственной власти и местного самоуправления.
Разработанный БМП является основой для формирования регионального медицинского заказа, который формируется органами местного самоуправления на основе конкретного объёма медицинской помощи для учреждений здравоохранения определённой территории с помощью механизма - контрактной модели. Эта модель предполагает появление конкуренции и значительной самостоятельности лечебных учреждений, а также обеспечивает пациентам право свободного выбора врача и медицинского учреждения.
Необходимым условием обеспечения БМП является использование на всей территории региона социальных и экономических нормативов медицинской помощи. Основой служит определение норматива бюджетного финансирования и дополнительных расходов на оказание медицинской помощи (на одного жителя), который позволит обеспечить реализацию государственных медико-технологических стандартов медицинской помощи, разработанных для решения следующих задач:
- формирование обоснованных муниципальных бюджетов с учётом финансового планирования объёмов медицинской помощи и таким образом преодоление диспропорций в структуре оказания медицинской помощи;
- обеспечение справедливых условий удовлетворения реально сложившихся потребностей в медицинской помощи жителей территории, путём выделения равнозначных финансовых средств;
- территориальное перераспределение ресурсов с целью финансового выравнивания доступности и условий оказания медицинской помощи;
- поддержание сложившейся структуры межрайонных отделений (центров) специализированной медицинской помощи;
- создание стимулов к обеспечению внутрисистемной эффективности при управлении затратами;
- формирование единых подходов по привлечению внебюджетных средств.
Развитие системы многоканального финансирования предполагает, что к финансированию медицинской помощи наряду с государством привлекаются территориальные громады, трудовые коллективы, предприятия и отдельные граждане.

В целях накопления указанных финансовых средств и их рационального использования на уровне региона организуется финансово-кредитная неприбыльная территориальная организация «Больничная касса» (далее - БК).
Организация таких систем получила широкое развитие в странах Западной Европы, Прибалтики, Израиля.
В начале 1999 г., используя международный опыт, была создана Одесская "Муниципальная больничная касса". Больничная касса является кредитно-финансовой неприбыльной общественной организацией с холдинговым участием предприятий различных форм собственности, медицинских учреждений, других организаций, в том числе зарубежных, что создаёт предпосылки для привлечения инвестиции в систему здравоохранения.
Важным организационным моментом является интегрирование больничной кассы с медицинским учреждением в рамках единого технологического процесса, что повышает мотивацию медицинского персонала к оказанию качественной помощи за счет изменения принципов финансирования с учётом конечных результатов.
В своей деятельности больничная касса применяет медицинские страховые технологии: солидарные принципы финансирования и ответственности за результаты лечения; обеспечение качественных медицинских технологий; расчёт их стоимости; введение системы медицинских технологических стандартов; проведение вневедомственной экспертизы качества оказания медицинской помощи; защита прав пациентов в сфере охраны здоровья.
Медицинские программы больничной кассы кроме организации качественной и доступной медицинской помощи предусматривают мероприятия необходимые для восстановления и последующего поддержания на высоком уровне здоровья своих членов.

Это предполагает включение в членские целевые медицинские программы больничной кассы: комплексное обследование состояния здоровья; предупредительное лечение различных заболеваний; проведение на производстве и рабочих местах профилактических мероприятий, направленных на снижение риска заболеваний.
Медицинское обеспечение членов больничной кассы состоит из 4-х программ:
1. Поликлиника с дневным стационаром и стационаром на дому.
2. Скорая медицинская помощь.
3. Стационарное лечение, в том числе хирургическое. .
4. Профилактика, реабилитация и медикаментозное обеспечение
По данным Министерства здравоохранения на конец 2003 г. в 21 области Украины функционировало 207 больничных касс, объединяющих более миллиона членов.
Дальнейшее развитие больничных касс сдерживается не только из-за недостаточной нормативно-правовой базы, но и отсутствия единых организационных и методических подходов в деятельности больничных касс (медико-технологические стандарты, перечень гарантированных услуг и их стоимость, вневедомственный контроль качества, медицинское, лекарственное, юридическое сопровождение и др.),
Вследствие того что, больничные кассы созданы в основном по территориальному принципу, возникают проблемы с медицинским обеспечением членов больничных касс при лечении в медицинских учреждениях различных уровней.
Без решения этих проблем, больничные кассы не только не имеют возможности для дальнейшего развития.
Одним из вариантов развития больничных касс, является их объединение на региональном уровне в Совет (ассоциацию), с участием Украинской Федерации здравоохранения в лице общественной организации «Общество и лекарства», которая берет на себя обязательства по разработке и внедрению единых технологий медицинского и лекарственного сопровождения.

Филиалы или представительства в регионах общественной организации «Общество и лекарства», могут организовать региональные или областные больничные кассы, на базе которых будут созданы службы медицинского сопровождения, медикаментозного обеспечения, экспертизы качества оказания медицинской помощи и юридического сопровождения. Это позволит организовывать оказание дополнительной медицинской и лекарственной помощи членам больничных касс не только на региональном, но и межрегиональном и республиканском уровнях.

В настоящее время общественной организацией «Общество и лекарства» и Одесской областной больничной кассой разработаны следующие документы:
Перечни: объем и уровни оказания гарантированной и дополнительной медицинской помощи; диагностических исследований, оперативных вмешательств, медицинских процедур и манипуляций; медикаментов и расходных материалов.
Технологические документы: клинико-технологические и экономические протоколы; клинико-затратные группы; тарификатор медицинских процедур и манипуляций; лекарственный формуляр.
Методические документы: методические рекомендации по применению протоколов и тарификаторов; методические рекомендации по применению формуляров.
Технологии функционирования: технология учета оказанной медицинской помощи членам больничной кассы; механизмы функционирования медицинской службы круглосуточного сопровождения, службы доверенного врача, службы контроля качества оказания медицинской помощи, службы юридического сопровождения, службы круглосуточного медикаментозного обеспечения.
Нормативные документы: типовые договора и организационно-методические документы деятельности служб и подразделений больничной кассы.

Выводы:
1. В целях повышения доступности и качества оказания медицинской помощи на региональном уровне в условиях ограниченного бюджетного финансирования необходимо внедрение модели общественно-солидарной системы организации медицинской помощи.
2. Основными составляющими элементами такой модели являются:
- формирование базового, гарантированного и дополнительного объемов медицинской помощи населению региона;
- определение норматива финансирования медицинской помощи на одного жителя в год;
- формирование регионального медицинского заказа на медицинскую помощь;
- разработка и внедрение контрактной системы взаимоотношений заказчиков медицинской помощи с медицинскими учреждениями;
- разграничение функции заказчика и плательщика медицинской помощи путем организации территориальных больничных касс;
- определение механизмов движения финансовых средств за пациентом и осуществление оплаты медицинской помощи в зависимости от объекта и качества;
- введение правовой медико-социальной защиты пациентов в вопросах охраны здоровья.
3. Предложенная модель требует поэтапного внедрения и создания правовых законодательных механизмов на государственном и региональном уровнях.

Проект варіанту Одеської області

від “___” ___________ 200__р.
№ _______
м.Київ

На підставі Законів України „Про об’єднання громадян” (від 16.06.1992 року №2460-12), „Основи законодавства України про охорону здоров’я” (від 19.11.1992 року №2801-ХII), «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» (від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ), Указ Президента України «Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України» (від 7.12.2000 №1313/2000), Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги” (від 11.07.2002 №955) та з метою формування суспільно-солідарних механізмів залучення позабюджетних коштів на потребу фінансування додаткових медичних послуг населенню

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Провести протягом 2005 року в Житомирській, Кіровоградській та Одеській областях експеримент по впровадженню суспільно-солідарного механізму залучення позабюджетних коштів на потребу фінансування додаткових медичних послуг населенню за участю громадських членських організацій сприяння охороні здоров’я різних статусів (лікарняна каса)”.

2. Затвердити Положення „Про порядок взаємодії громадських членських організацій сприяння охороні здоров’я різних статусів (лікарняна каса) з юридичними і фізичними особами, лікувально-профілактичними закладами щодо надання додаткових медичних послуг населенню” /додається/.

3. Громадським членським організаціям сприяння охороні здоров’я різних статусів (лікарняна каса) експериментальних областей внести зміни (за згодою) до своїх Статутів з урахуванням зазначеного Положення.

4. Міністерству юстиції України до 30 листопада 2004 р. організувати роботу по внесенню змін і доповнень у діючі Статути громадських членських організацій сприяння охороні здоров’я різних статусів (лікарняна каса) експериментальних областей, відповідно до зазначеного Положення. Перереєстрацію на місцях провести без справляння плати.

5. Міністерству охорони здоров’я України до 31 грудня 2004 р. провести акредитацію громадських членських організацій сприяння охороні здоров’я різних статусів (лікарняна каса) експериментальних областей щодо їх взаємодії з лікувально-профілактичними закладами по наданню додаткової медичної допомоги населенню.

6. Житомирській, Кіровоградській та Одеській обласним державним адміністраціям забезпечити проведення експерименту та організацію роз’яснювальної роботи у засобах масової інформації.

7. Міністерству охорони здоров’я разом з Міністерством юстиції проінформувати до 1 лютого 2006 р. Кабінету Міністрів України про результати експерименту з метою подальшого розповсюдження у всіх областях України.

Прем’єр-міністр України
В. Ф. Янукович

Проект

“___” _____________ 2004 р.
№ _____Адм.

На виконання наказу Міністерства охорони здоров’я України від 9 липня 2003 року „Про функціонування лікарняних кас”, а також з метою координації діяльності Міністерства охорони здоров’я України з громадськістю в напрямку розвитку додаткової медичної допомоги населенню

Н А К А З У Ю:

1. Створити Координаційну раду по взаємодії з лікарняними касами при Міністерстві охорони здоров’я України (додаток 1).
2. Затвердити Положення „Про Координаційну раду по взаємодії з лікарняними касами при Міністерстві охорони здоров’я України” (додаток 2).
3. Відділу медичного страхування та нових медичних технологій (Григорович В.Р.), Українському інституту громадського здоров’я (Пономаренко В.М.), Українській Федерації сприяння охороні здоров’я (Руднєв О.С. – за згодою) провести 4 листопада 2004 року нараду з питань удосконалення діяльності лікарняних кас.
4. Головній акредитаційній комісії Міністерства охорони здоров’я України за участю фахових Асоціацій Української Федерації сприяння охороні здоров’я (за згодою) провести акредитацію лікувально-профілактичних закладів, які уклали угоди на надання додаткової медичної допомоги з лікарняними касами, благодійними фондами, страховими компаніями тощо, з метою узагальнення та удосконалення досвіду їх роботи.
5. Контроль за виконанням даного наказу доручити заступнику міністра охорони здоров’я Загородньому В.В.

Міністр
А.В.Підаєв

Додаток 1
до наказу Міністра охорони здоров’я України
від ____________ 2004р. № ______Адм.

1. Загородній В.В.- голова Ради, заступник Міністра охорони здоров’я;
2. Григорович В.Р.- заступник голови Ради, начальник відділу медичного
страхування та нових медичних технологій;
3. Руднєв О.С.- заступник голови Ради, Голова Ради Української Федерації сприяння охороні здоров’я (за згодою);
4. Міхненко О.В. - секретар Ради, виконавчий директор Української Федерації сприяння охороні здоров’я (за згодою).

1. Алєшко Д.В.- начальник Юридичного управління Міністерства охорони здоров’я України;
2. Артюх Н.М. - директор лікарняної каси металургійного комбінату “Азовсталь” Донецької області (за згодою);
3. Бондаренко В.В.- начальник Управління охорони здоров’я Кіровоградської обласної державної адміністрації;
4. Батечко С.А.- директор Одеської обласної лікарняної каси, член Ради Української Федерації сприяння охороні здоров’я, доктор медичних наук;
5. Діжефарова С.А.- директор громадської організації “Міська лікарняна каса” м. Горлівка Донецької області (за згодою);
6. Жданова М.П.- директор Департаменту Міністерства охорони здоров’я України організації медичної допомоги населенню;
7. Парій В.Д.- Голова Ради лікарняних кас України, Президент Благодійної організації “Лікарняна каса Житомирської області”;
8. Пономаренко В.М. - директор Українського інституту громадського здоров’я, доктор медичних наук, професор;
9. Рижко П.П. - головний лікар Харківського обласного шкірвендиспансеру, керівник Харківського обласного регіонального відділення Української Федерації сприянняи охороні здоров’я, доктор медичних наук, професор;
10. Тавлєєв А.В. - генеральний директор Дніпропетровського обласного Благодійного фонду “Лікарняна каса” (за згодою);
11. Хунов Ю.А - начальник Управління охорони здоров’я Луганської обласної державної адміністрації.
12. Шведов В.С.- завідуючий відділенням нормативно-правового регулювання в охороні здоров’я Українського інституту громадського здоров’я, старший науковий співробітник.

Додаток 2
до наказу Міністра охорони здоров’я України
від ___________ 2004р. № _______Адм.

1. Координаційна рада (далі Рада) утворюється з метою спільної координації заходів Міністерства охорони здоров’я України і об’єднань громадян по організації і забезпеченню умов надання їм додаткової медичної допомоги.
2. У своїй діяльності Рада керується Конституцією України, законами України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” (1992 р.) із змінами і доповненнями, “Про благодійництво та благодійні організації” (1997 р.), “Про об’єднання громадян” (1992 р.), “Про захист прав споживачів” (1991 р.) із змінами і доповненнями, іншими законами, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України щодо охорони здоров`я, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 9.07.2003 р. №315 „Про функціонування лікарняних кас”.
3. Рада є дорадчим координаційним органом. Її рішення спрямовані на координацію роботи громадських об’єднань (лікарняних кас) і органів виконавчої влади в напрямках спільної організації діяльності по збереженню здоров’я населення, працюючих в різноманітних галузях промисловості і сільського господарства, членів їх сімей, пенсіонерів – членів лікарняних кас, профілактики захворюваності, впровадженню способів здорового життя.
4. Рада, на підставі Законів України про об’єднання громадян, не втручається в діяльність лікарняних кас стосовно питань їх організації, фінансування, управління, керівництва тощо. В той же час питання, які стосуються форм і методів взаємодії лікарняних кас з лікувально-профілактичними закладами державної, комунальної форми власності в напрямках діагностики, лікування, надання екстреної, невідкладної медичної допомоги, профілактики захворюваності, впровадження здорового способу життя тощо є пріоритетними за органами державної влади, Міністерством охорони здоров’я України.
5. Рада сприяє організації діяльності лікарняних кас на підставі існуючих та прийнятих нових Законів України, Постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства охорони здоров’я України, Управлінь охорони здоров’я обласних держадміністрацій, міст Києва і Севастополя, стосовно організації надання населенню медичної допомоги, профілактики захворювань, впровадження наукових досягнень в напрямках збереження здоров’я населення, які являються обов’язковими для виконання лікарняними касами в процесі їх спільної з органами охорони здоров’я роботи.
6. Члени Ради працюють на громадських засадах.
7. Рада очолюється Головою Ради. Голова Ради має двох заступників і секретаря Ради. Рішення Ради приймаються на її засіданнях більшістю голосів членів Ради.
8. Голова Ради керує її роботою, проводить засідання, контролює виконання рішень, які приймаються на засіданнях Ради. Голова Ради вносить в Міністерство охорони здоров’я України пропозиції щодо удосконалення організації спільної роботи лікарняних кас і державних органів охорони здоров’я, подальшого розвитку нових форм і методів надання населенню додаткової медичної допомоги в межах існуючого законодавства України.
9. Засідання Ради проводяться за необхідністю, але не рідше одного разу на квартал. Рішення Ради приймаються простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні, оформляються протоколом, який підписується головою та секретарем Ради. На засідання можуть запрошуватись керівники лікувальних закладів, підприємств та організацій, представники органів виконавчої влади (за згодою), керівники науково-дослідних інститутів тощо.
10. Виходячи з вищенаведеного, основними напрямками роботи Ради є:
10.1. аналіз діяльності лікарняних кас в напрямках спільної їх роботи з лікувально- профілактичними закладами державної системи охорони здоров”я населення;
10.2. аналіз показників здоров’я контингентів, які отримують додаткову медичну допомогу в лікарняних касах;
10.3. вивчення і розповсюдження досвіду роботи лікарняних кас, які мають високі показники якості організації надання додаткової медичної допомоги;
10.4. спільно з Головною акредитаційною комісією Міністерства охорони здоров’я України – акредитація лікувально-профілактичних закладів, які уклали договори на спільну діяльність з лікарняними касами , благодійними фондами, страховими компаніями по наданню додаткової медичної допомоги населенню;
10.5. постійний аналіз спільної діяльності лікарняних кас з органами місцевого самоврядування в напрямках удосконалення роботи лікувально-профілактичних закладів і лікарняних кас при наданні населенню додаткової медичної допомоги;
10.6. розгляд і підготовка разом з відповідними структурними підрозділами Міністерства охорони здоров’я України, Українським інститутом громадського здоров’я проектів нормативно-правових актів щодо подальшого розвитку і удосконаленню роботи лікарняних кас на Україні;
10.7. координація заходів в напрямках удосконалення організації роботи лікарняних кас між Радою лікарняних кас України при Українській Федерації сприяння охороні здоров’я і Міністерством охорони здоров’я України;
10.8. активна участь в підготовці та проведенні Всеукраїнських, міжнародних науково-практичних конференцій, симпозіумів, семінарів з питань удосконалення роботи лікарняних кас, вивчення досвіду їх роботи в зарубіжних країнах світу.