21 лютого в місті Києві Федерацією разом з Державним Комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики відбулася Міжнародна Конференція "Організація та правове забезпечення розроблення, вироблення та розповсюдження біологічно активних добавок на Україні".
В роботі Конференції прийняли участь керівники Міністерства охорони здоров'я України, Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, директори Науково-дослідних інститутів України, представники наукових закладів та установ Росії, виробники Сполучених Штатів Америки, Франції, Бельгії, Польщі, численні зарубіжні гості, українські делегати Конференції.
Метою проведення Конференції було відпрацювання питань, пов'язаних з захистом вітчизняних виробників біологічно активних харчових добавок (БАД), захистом здоров'я населення від негативного впливу величезної кількості продукції, яка виробляється кустарним способом, без наявності сертифікації "виробництва", фальсифікованої та контрабадної продукції.
ПОРЯДОК ДЕННИЙ КОНФЕРЕНЦІЇ
м. Київ 30 січня 2004 р.9.30-9.45- відкриття Конференції. Вступне слово Президента Української Федерації сприяння охороні здоров’я, заступника міністра охорони здоров’я України
Загороднього В.В.
10.15–10. 30 -доповідь: “Основні шляхи розвитку альтернативної медицини та здоров’я суспільства” – Ю. П. Батулін, Головний експерт МАБЕТ, керівник програми “Можливості людини в екстремальній ситуації”.
10.30-10.40 - доповідь: “Шляхи розвитку екології свідомості людини, як основного фактору їїдуховного та фізичного здоров’я” – В.А.Цибко, Віце-Президент Міжнародної академії біоенерготехнологій, академік МАБЕТ.
10.40-10.55 - доповідь: “Системна інтегральна медицина – медицина майбутнього”-Є.В.Мудрецька, директор дослідного Центру “Сучасні інформаційні технології На Україні”, чл.-кор. Академії медико-технічних наук Російської Федерації.11.00-11.15 - доповідь: “Біоенергетика: стан та перспективи розвитку на Україні” – Л.П.Жукова, директор Центру нетрадиційної медицини
”Енергетика,” академік Української Академії народної і нетрадиційної медицини.
жінок України” Верховної Ради України.
11.40-11.55 - доповідь: “Фізичні основи народної медицини” – М.В.Курік, зав. відділом НДІ фізики НАН України, д.ф/м.н., професор, академік МАБЕТ.12.00–12.15 - доповідь: “Народна медицина: традиція і сучасність” – Г.Л.Фудім, президент ГО АВЕ, керівник медичного Центру
“Мандрогора”, начальник Управи
Козацької медицини КВУ.
12.40–12.55 - доповідь: “Гармонізація духовної, енергетичної та фізичної структур людини”-Н.Г.Русецька, директор міжнародного Центру “Оберіг”, к.м.н., магістр психологічного програмування та цілительства.
13.00 – 14.00 Перерва.14.00–14.10 - доповідь: “Створення Всеукраїнської Ради громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини” – Голова Ради Федерації О.С.Руднєв.
14.10–15.20 Обговорення делегатами Конференції проекту Положення про Всеукраїнську Раду громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини.Прийняття та затвердження Положення. Вибори членів Ради.
Створення регіональних відділень Ради. Вибори керівників регіональних відділень народної і нетрадиційної медицини.
15.40 – 17.00 Круглий стіл делегатів Конференції.
31 січня 2004 р.
10.00–15.00 Секційні засідання:
Секція народної медицини (керівник – Г.Л.Фудім)
Секція біоенергетики (керівник Л.П.Жукова)
Секція духовного здоров’я (керівник Н.Г.Русецька)
Секція антропософської медицини (керівник Т.М.Тітенко)
Секція фізичних основ народної медицини (керівник Суржин В.М)
Робота секцій проходить в приміщенні Будинку Вчених (вул..Володимирська 45-А).
Д Е К Л А Р А Ц І Я
Міжнародної Конференції
“Організація та правове забезпечення розроблення,
виробництва та розповсюдження
біологічно–активних добавок на Україні”
Конференція розробників, виробників і дистриб’юторів Біологічно – активних добавок на Україні від імені працівників в цій галузі на Україні та за її межами,
реалізуючі мету побудови в Україні сучасної соціально-орієнтованої держави, з міцним здоров’ям її громадян, підростаючого покоління
маючи на увазі перспективи входження України до складу Європейського Співтовариства, а також необхідність переходу до європейських норм громадського життя,
вважаючи, що збереження та зміцнення здоров'я українського народу, забезпечення вільного вибору науково - обґрунтованих форм і методів його покращення є одним з найважливіших пріоритетів державної політики,
оцінюючи реалії сучасного економічного розвитку держави та можливості реалізації гарантованих Конституцією України соціальних прав та обов’язків,
підтримуючи положення Європейського Бюро ВООЗ, які викладені в Декларації про права пацієнта та споживача в Європі,
усвідомлюючи, що суттєво зростає потреба населення в споживанні природних біологічно-активних харчових добавок, речовин, на фоні зростання негативного впливу на організм людини величезної кількості синтетичних фармакологічних препаратів,
наголошуючи, що професійна діяльність медиків, біологів, технологів нових технологій впровадження в життя людини біологічно – активних речовин, нових спеціальних харчових продуктів тощо має забезпечуватись гарантованою соціально - економічною та правовою підтримкою владних структур за міжнародними стандартами медичної, профілактичної діяльності,
визначаючи існуючи в державі проблеми розроблення, виробництва, сертифікації та розповсюдження біологічно - активних харчових добавок, речовин, наявність в системі їх дистриб”юції величезних обсягів фальсифікату, контрабандно-завезеного на територію країни товару, що безпосередньо деформує основні принципи здорового способу життя, профілактики захворюваності населення,
усвідомлюючи, необхідність створення в країні сучасної ефективної системи профілактики захворювань, підвищення імунного статусу організму шляхом створення принципово-нової системи розробки нових біологічно-активних добавок в харчуванні людини, їх виробництва, сертифікації і грамотної дистриб”юції, розповсюдженні серед населення.
З А Я В Л Я Є:
Участь розробників, виробників, дистриб’юторів біологічно-активних харчових добавок, всієї громадськості у формуванні та реалізації політики держави в сфері збереження здоров’я нації є невід’ємною складовою розвиненого громадянського суспільства, кожний член якого усвідомлює необхідність своєї активної життєвої позиції в усіх напрямах життєдіяльності країни.
Стратегією формування громадянського суспільства є національна ідея, яку спрямовано на головну цінність держави - людину. Основою національної ідеї виступає здоров'я нації в розумінні його як єдності фізичної, психічної та духовної складових.
Стратегією громадської політики в охороні здоров'я є формування цілісного здоров'я нації - укріплення та удосконалення фізичного, душевного (психічного) та духовного (соціального) здоров'я особистості, виховання відповідальності кожного громадянина за своє здоров'я.
Головними завданнями громадської політики є:
- об’єднати зусилля фахівців України і зарубіжних держав в створенні принципово нової, прозорої, науково-обґрунтованої системи розроблення, виробництва, сертифікації та розповсюдження біологічно–активних харчових добавок;
- об’єднати інтелектуальний, фізичний, матеріальний, духовний потенціал розробників, виробників та дистриб’юторів біологічно-активних добавок в єдину громадську організацію – Українську Асоціацію розробників, виробників та дистриб’юторів біологічно-активних добавок, яка входитиме до складу Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства;
- створити госпрозрахунковий науково-дослідний Всеукраїнський Центр наукових розробок нових біологічно-активних харчових добавок;
- створити Центральну (сертифіковану в Міністерстві охорони здоров’я України) відомчу сертифікаційну лабораторію сертифікації біологічно-активних добавок, розроблених і вироблених фахівцями – членами Асоціації розробників, виробників та дистриб’юторів України;
- з метою підвищення контролю за діяльністю сертифікаційних державних лабораторій по сертифікації біологічно-активних добавок, поставити перед Міністерством охорони здоров’я питання щодо суттєвого їх скорочення в Україні;
- на підставі існуючого Законодавства України, ввести до складу сертифікаційних лабораторій представників громадськості з метою громадського контролю за діяльністю та висновками сертифікаційних лабораторій;
- звернутися до Міністерства охорони здоров’я України з проханням приймати на реєстрацію нові та ввезені на територію України біологічно-активні добавки з можливим урахуванням рекомендацій громадськості на реєстрацію;
- створити відомчий, недержавний реєстр розробників, виробників, дистриб’юторів біологічно-активних добавок; - створити відомчий, недержавний реєстр вітчизняних та ввезених на територію України біологічно-активних добавок, постійно вести і доповнювати його;
- підтримати пропозицію щодо створення відомчого видавництва (журналу) “Ринок БАДів в Україні”;
- провести разом з Міністерством охорони здоров’я України, Державним Комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики “ревізію” розповсюджуваних на Україні біологічно-активних добавок;
- разом з правоохоронними органами влади застосувати заходи щодо вилучення фальсифікованих біологічно-активних добавок, сприяння притягнення фальсифікаторів до кримінальної відповідальності;
- за допомогою Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики розгорнути на Україні систему захисту прав споживачів біологічно-активних добавок;
- ініціювати перед законодавчими і виконавчими органами влади питання щодо введення пільгового оподаткування вітчизняних виробників біологічно-активних добавок, які залучають до виробництва інноваційні та інвестиційні можливості;
- розгорнути на Україні систему формування позитивної суспільної думки щодо відношення населення, лікарів і провізорів до біологічно-активних добавок, як невід’ємної частини здорового способу життя і символу соціального успіху;
- створити громадську систему контролю за рекламою біологічно-активних добавок; легалізувати цю систему на державному рівні;
- розробити систему громадського контролю за випадками несумлінної конкуренції серед вітчизняних виробників біологічно-активних добавок, які незаконно використовують чужі торгові марки, патенти, упакування та етикетки.
- розробити разом з органами державної влади, Інноваційним Фондом України заходи щодо подальшого розвитку вітчизняного виробника біологічно-активних добавок;
- звернутися до Державного Комітету з питань регуляторної політики і підприємництва з проханням надати підтримку подальшого розвитку малого та середнього бізнесу в галузі виробництва та реалізації біологічно-активних добавок;
- розвивати міжнародне співробітництво в галузі науково-технічних розробок, рекламування та розповсюдженні на Україні біологічно-активних добавок тих виробників, продукція яких відповідає існуючим міжнародним вимогам і стандартам. Федерація, разом з створеною Українською Асоціацією розробників, виробників і дистриб’юторів біологічно-активних харчових добавок на основі досягнень передової вітчизняної науки та світового досвіду буде створювати та впроваджувати у роботу громадських організацій єдину ідеологію та сучасні методичні підходи в своєї діяльності, концентрувати накопичений потенціал та досвід роботи громадських організацій.
Спільна діяльність органів державної влади (зокрема у сфері охорони здоров’я – виробництва та розповсюдження біологічно-активних добавок) і української спільноти полягає в реалізації довгострокової політики щодо оздоровлення нації на основі положень Конституції України, Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір, 2002 р.”, "Основ законодавства України про охорону здоров'я" (1992 рік з змінами і доповненнями),“Концепції розвитку охорони здоров’я населення України” (2000 р.), Міжгалузевої комплексної Програми "Здоров’я нації" на 2002 - 2011 роки (2002 р.), Указів Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості діяльності органів державної влади" (2002 р.), “Про Програму захисту прав споживачів на 2003 – 2005 роки” (2002 р.).
Делегати Конференції закликають українське та міжнародне суспільство, центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи самоврядування до активної участі у здійсненні державної та громадської політики в сфері охорони здоров'я, впровадження принципів здорового способу життя, до плідної співпраці з метою реалізації конституційних гарантій здоров'я, суттєвого підвищення його якості, впровадження прогресивних принципів стимулювання імунно-біологічних механізмів життєдіяльності людини, зокрема через науково - обґрунтований вплив на організм біологічно-активних харчових добавок.
Декларація прийнята одноголосно делегатами Міжнародної Конференції розробників, виробників і дистриб’юторів біологічно-активних добавок 21 лютого 2003 року в місті Києві.
За дорученням делегатів,
Голова Ради Федерації
О.С.Руднєв
Р І Ш Е Н Н Я
МІЖНАРОДНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ
“ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
РОЗРОБЛЕННЯ, ВИРОБЛЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ
БІОЛОГІЧНО-АКТИВНИХ ДОБАВОК НА УКРАЇНІ”.
м. Київ
21 лютого 2003 року
Заслухавши та обговоривши сучасні проблеми і актуальні питання стану і подальшого розвитку системи розроблення, виробництва та розповсюдження біологічно-активних харчових добавок на Україні, делегати Конференції
В И Р І Ш И Л И:
- Прийняти Декларацію Міжнародної Конференції “Організація та правове забезпечення розроблення, виробництва та розповсюдження біологічно-активних харчових добавок на Україні”;
- Прийняти Звернення Форуму до Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністерства охорони здоров’я України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства Внутрішніх справ України; Митної служби України;
- Об'єднати зусилля громадських організацій Федерації, розробників, виробників і дистриб’юторів біологічно-активних добавок, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я народу України, як одного з важливих чинників формування громадянського суспільства; - підтримувати і розвивати ефективну співпрацю громадських організацій Федерації і органів влади у напрямку подальшого підвищення якості здоров’я населення України шляхом:
- об'єднання і концентрація організаційного, наукового, духовного потенціалу громадянського суспільства, його використання для збереження здоров'я народу України та сприяння активному залученню громадських організацій Федерації, громадян до участі у вирішенні питань охорони здоров'я;
- об’єднання зусиль громадських організацій Федерації, спрямованих на підтримку та розвиток вітчизняної галузі виробництва біологічно-активних харчових добавок, як одного із головних чинників збереження здоров’я нації; - співпраці громадських організацій Федерації з органами виконавчої влади, правоохоронними органами, митною службою України в напрямку запобігання проникнення на Україну через митні кордони контрабандної та фальсифікованої продукції – біологічно-активних харчових добавок;
- співпраці Федерації з Міністерством охорони здоров’я України, Державним Комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики в напрямку розвитку системи громадського контролю за виробництвом і розповсюдженням на території України, а також захисту прав споживачів біологічно-активних харчових добавок;
- співпраці громадських організацій Федерації з Міністерством охорони здоров’я України, Державним Комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, з митною службою України в напрямку прийняття рішучих заходів громадськості по відношенню до вітчизняних чи закордонних фірм–виробників, дистриб’юторів, продукція яких не бажана в Україні в силу недоброякісного її рекламування, низької якості, неетичних методів “нав’язування” її населенню;
- суттєвого скорочення Міністерством охорони здоров’я України кількості сертифікаційних лабораторій для сертифікації біологічно-активних добавок, введення до їх складу представників громадськості – фахівців фахових асоціацій Федерації з метою підвищення прозорості в їх роботі;
- підвищення та розвитку ефективній співпраці громадських організацій з органами виконавчої влади у напрямку підвищення конкурентоспроможності та економічного зростання галузі виробництва біологічно-активних харчових добавок;
- вдосконалення Міністерством охорони здоров’я України контролю за науковою розробкою, виробництвом продукції, її сертифікації та розповсюдженням серед населення;
- співпраці з Державним Комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва в напрямку фінансової та організаційної підтримки підприємств – розробників та виробників біологічно-активних харчових добавок;
- діяльності громадських організацій, розробників, виробників і дистриб’юторів біологічно-активних харчових добавок у формуванні державної політики охорони здоров'я населення, шляхом їх активної участі в роботі у Верховній Ради України, виконавчих органах держави (стаття 38 Конституції України - 1996 рік; статті 6, 13 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" - 1992 рік зі змінами і доповненнями; Постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 2000 року № 536 "Про утворення Міжвідомчої координаційної Ради при Міністерстві охорони здоров'я з питань міжгалузевої взаємодії закладів охорони здоров'я");
- створення на Україні системи захисту прав споживачів біологічно-активних харчових добавок;
- безпосередньої участі громадськості Федерації в процесах ліцензування, атестації, акредитації, фахівців і підприємств по виробництву і розповсюдженню біологічно-активних харчових добавок, проведенні їх сертифікації в установах недержавної власності;
- пропаганди здорового способу життя, зокрема серед молоді, школярів, батьків; - розвитку міжнародного співробітництва з громадськими об'єднаннями, які опікуються питаннями охорони і збереження здоров'я суспільства, розробки та виробництва біологічно-активних харчових добавок;
- створення Української Асоціації розробників, виробників і дистриб’юторів біологічно-активних добавок.
Рішення прийнято делегатами Міжнародної Конференції розробників, виробників і дистриб’юторів біологічно-активних добавок на Україні 21 лютого 2003 року в місті Києві.
За дорученням делегатів
Голова Ради Федерації
О.С.Руднєв
З В Е Р Н Е Н Н Я
ДЕЛЕГАТІВ МІЖНАРОДНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ “ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗРОБЛЕННЯ, ВИРОБЛЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНО – АКТИВНИХ ДОБАВОК НА УКРАЇНІ”
ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ, МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА СПОЖИВЧОЇ ПОЛІТИКИ
м. Київ 21 лютого 2002 року
Розроблення, виробництво та розповсюдження на Україні біологічно-активних харчових добавок за останні роки прийняло неконтрольований та некерований характер.
Розробкою та виробництвом цієї продукції, особливо утримуючій в своєму складі лікарські трави та речовини, займаються сотні фізичних і юридичних осіб, які в здебільшості не мають лікарської чи фармацевтичної освіти.
Виробництва, на яких виробляється продукція, не сертифікована державними органами санепідслужби. Виробники не мають на виробництво ліцензій, виробництва не акредитовані в Міністерстві охорони здоров’я України. Величезний перелік біологічно-активних харчових добавок, які містять лікарські трави і речовини, поступають на ринок як лікарські засоби з застосуванням напівграмотної реклами, низької якості.
До 65% цієї продукції в окремих регіонах України представляють собою фальсифікати, чи продукцію, ввезену на територію України контрабандним шляхом.
До 72% готової продукції не відповідає вимогам, викладеним в статтях 7, 8, 9. 20 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” (1998 рік із змінами і доповненнями в 2002 році). Суттєво зростає обсяг імпортованої продукції, занепадає її вітчизняне виробництво.
Тіньовий обіг розповсюджуваних біологічно-активних харчових добавок, по матеріалам наших досліджень, досягає 210 –220 мільйонів доларів на рік. Практично відсутня роль громадських організацій в здійсненні громадського контролю за виробництвом, рекламою та розповсюдженням серед населення біологічно-активних харчових добавок.
Визначаючи здоров'я кожної людини і всього Українського народу як найбільшу цінність держави, а необхідність його поліпшення - як головну мету громадянського суспільства, ми, делегати Конференції усвідомлюємо свою відповідальність за об’єднання зусиль громадськості та органів державної влади і спрямування інтелектуального потенціалу на збереження здоров'я нації.
Ефективний захист і збереження здоров’я населення можливі лише за умов узгоджених дій і повного взаєморозуміння всіх гілок державної влади і об’єднань громадськості, спільного, з органами державної влади, пошуку рішень у напрямку вдосконалення охорони здоров’я народу України.
При цьому ми вважаємо, що консолідація суспільства для вирішення стратегічних завдань розвитку України є головною запорукою особистого добробуту кожного її громадянина.
Ми звертаємось за підтримкою ініціатив Федерації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності громадськості в галузі охорони здоров'я, згідно існуючим міжнародним стандартам, на підставі Конституційного права, що сприятиме суттєвому розвантаженню державного бюджету і підвищенню якості здоров'я населення шляхом:
- об'єднання і концентрації організаційного, наукового, духовного потенціалу громадянського суспільства, активному залученню громадських організацій, до участі у вирішенні питань збереження здоров'я народу України;
- об’єднання зусиль громадських організацій, спрямованих на підтримку та розвиток вітчизняної галузі виробництва біологічно-активних харчових добавок, як одного із існуючих чинників зміцнення здоров’я нації;
- співпраці громадських організацій з органами виконавчої влади, правоохоронними та митними органами України в напрямку запобігання проникнення на Україну через митні кордони контрабандної та фальсифікованої продукції – біологічно-активних харчових добавок;
- співпраці громадських організацій з Міністерством охорони здоров’я України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики в напрямку розвитку системи захисту прав споживачів біологічно-активних харчових добавок;
- створення, спільно з Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерством охорони здоров’я України, громадськими об’єднаннями Федерації на підставі існуючого законодавства незалежного громадського контролю за розробленням, сертифікацією виробництва та розповсюдженням біологічно-активних харчових добавок;
- удосконалення контролю з боку Міністерства охорони здоров’я України, громадських об’єднань Федерації за процесами рекламування біологічно-активних харчових добавок;
- пропаганди здорового способу життя, подальшого розвитку інформованості населення про застосування біологічно-активних харчових добавок;
- розвитку міжнародного співробітництва з громадськими об’єднаннями, які опікуються питаннями охорони і збереження здоров’я суспільства та оздоровлення навколишнього середовища.
Звернення прийнято одноголосно делегатами Міжнародної Конференції
21 лютого 2003 року в місті Києві.
За дорученням делегатів,
Голова Ради Федерації
О.С.Руднєв
На підставі Рішень, прийнятих на Першому Форумі Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства (22 жовтня 2002 року), по узгодженню з Адміністрацією Президента України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством охорони здоров'я України (листи МОЗ України від 13.05.03р. № 1.06.-39 та 1.06.-38), з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року, в місті Києві 26 червня 2003 року була проведена Всеукраїнська Конференція "Лікарняні каси - роль і місце в системі охорони здоров'я та перспективи їх подальшого розвитку".
На Конференції були присутні співробітники керівних органів Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства Юстиції України, Глави Держадміністрацій областей і лікувально-профілактичних закладів, особисто - керівники лікарняних кас областей, міст і районних центрів України.
Передумовами проведення Конференції явився аналіз діяльності лікарняних кас України, який показав, що деякі лікарняні каси працюють за межами правового поля, особливо в питаннях вирішення економічних проблем своєї діяльності, не мають єдиної, уніфікованої документації, в своїй роботі допускають помилки організаційно-методичного характеру, не достатньо кваліфіковано будують відносини з органами державної влади, її комунальною власністю тощо.
Метою проведення Конференції було відпрацювання, на підставі діючого Законодавства України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року, питань юридично і методично грамотних підходів створення і подальшої роботи лікарняних кас, ліцензування їх діяльності, впровадження їх типового документообороту, табелю оснащення, відпрацювання економічних засад діяльності, вирішення питань оподаткування, впровадження системи забезпечення ліками тощо.
Загородній В.В. - Президент Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства, заступник Державного секретаря Міністерства охорони здоров’я України, Голова організаційного комітету.
Руднєв О.С. - Голова Ради Федерації, заступник Голови організаційного комітету.
Члени організаційного комітету:
Батечко С.А.- Директор Одеської “Муніципальної лікарняної каси”, член Федерації,
Коваленко О.С. - завідувач відділом Міжнародного науково - навчального центру ЮНЕСКО інформаційних технологій та систем НАН України, д.м.н.,професор, член Ради Федерації,
Листопад Н.С. - Директор департаменту Федерації з питань організації роботи лікарняних кас України,
Мірошниченко О.В. - Голова Федерації роботодавців України член Ради Федерації сприяння охороні здоров’я,
Поліщук М.Є. - Депутат Верховної Ради України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства,д.м.н., професор, академік АМН України,
Педченко Т.В. - Начальник Головного Управління стратегічного планування та нових технологій Міністерства охорони здоров’я України,
Парій В.Д. - Президент БО “Лікарняні каси Житомирської області”.
Склад редакційної комісії
Бірюков В.С. - Доцент кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я Одеського медичного університету, керівник відділу контролю якості медичної допомоги Одеської “Муніципальної лікарняної каси”, Голова редакційної комісії,
Бондаренко В.В. - Начальник Головного Управління охорони здоров’я Кіровоградської обласної Держадміністрації, член редакційної комісії,
Порван П.П. - член Федерації, Президент громадської організації “Суспільство і ліки", доктор філософських наук, член редакційної комісії,
Доценко О.Л. - заступник Голови Вознесенського міськвиконкому з гуманітарних питань, член редакційної комісії,
Мачерет Є.Л. - член Ради Федерації, завідуюча кафедрою Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, д.м.н., професор,член редакційної комісії,
Кураєдов Л.Ф. - головний лікар 4 міської клінічної лікарні Полтавської області, Член редакційної комісії.
Федерація роботодавців УкраїниПОСТАНОВА |
Науково-практична Конференція
"Лікарняні каси - роль і місце в системі охорони здоров'я
та перспективи розвитку"
9.00-10.00 Реєстрація учасників Конференції
10.00-10.10 Відкриття Конференції. Привітання учасників Конференції. Міністр охорони здоров'я України Підаєв А.В., Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства, депутат Верховної Ради України, доктор медичних наук, професор, академік АМН України Поліщук М.Є.
10.10-10.20 Вступне слово. Загородній В.В., заступник Державного секретаря МОЗ України, Президент Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства.
10.20-10.35 Лікарняна каса - соціальна модель надання медичної допомоги населенню на позабюджетній основі. Руднєв О.С., Голова Ради Федерації, директор НДІ медико-соціальної реабілітації населення.
10.35-10.45 Галузеві лікарняні каси - нові прогресивні напрями роботи організацій роботодавців. Мірошниченко О.В., Голова Федерації роботодавців України.
10.45-11.00 Організаційно-методичні аспекти створення та технології практичної діяльності лікарняної каси промислового підприємства. Батєчко С.А., Директор Одеської "Муніципальної лікарняної каси", член Федерації, д.м.н..
11.00-11.15 Взаємовідношення лікарняної каси з лікувально-профілактичними закладами. Бірюков В.С., доцент кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров'я Одеського медичного університету, керівник відділу контролю якості медичної допомоги Одеської "МЛК".
11.15-11.25 Роль державних органів управління охорони здоров'я в розвитку взаємовідношень з лікарняними касами. Бондаренко В.В., Начальник Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної Держадміністрації.
11.25-11.35 Практичний досвід взаємодії медичного закладу з лікарняною касою. Тарасов М.В., головний лікар Черкаської міської лікарні.
11.35-11.50 Організаційно-методичні основи впровадження моделі медикаментизного забезпечення медичних програм лікарняних кас. Порван П.П., член Федерації, Президент громадської організації "Суспільство і ліки", доктор філосовських наук.
11.50-12.00 Шляхи взаємодії страхових організацій і лікарняних кас. Дарієнко С.І., керівник відділу медичного страхування страхової компанії "Респект".
12.00-12.15 Шляхи вирішення матеріальних проблем медицини завдяки формуванню лікарняних кас. Мачерет Є.Л., професор, д.м.н., КМАПО ім. П.Л.Щупика.
12.15-12.25 Правові аспекти подальшого розвитку і діяльності лікарняних кас на Україні в світлі рішення Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року № 10-рп/2002. Старченко І.Д., співробітник департаменту соціального законодавства та законодавства про працю Міністерства Юстиції України.
12.25-12.40 Досвід діяльності Благодійної організації "Лікарняна каса Житомирської області", Парій В.Д., президент БО "ЛК Житомирської області".
12.40-12.50 Досвід практичної діяльності органів місцевого самоврядування і лікарняної каси в наданні населенню якісної медичної допомоги. Доценко О.Л., заступник Голови Вознесенського міськвиконкому з гуманітарних питань.
12.50-13.05 Порівняльно-організаційний аналіз діяльності лікарняних кас різних країн. Коваленко О.С., член Ради Федерації, д.м.н., професор, зав.відділом Міжнародного науково-навчального центру ЮНЕСКО інформаційних технологій та систем НАН України.
13.05-13.20 Досвід діяльності лікарняних кас Німеччини. Кураєдов Л.Ф., головний лікар 4 міської клінічної лікарні Полтавської області.
13.20-14.30 Перерва.
14.30-15.30 Виступи делегатів Конференції та прийняття Рішень Конференції.
15.30-15.40 Перерва.
15.40-16.40 Тренінг: ситуативні організаційні, фінансові, медико-технологічні завдання та їх аналіз.
16.40 Закінчення роботи Конференції
Заступник Голови оргкомітету
Голова Ради Федерації
О.С.Руднєв
Лікарняна каса – соціальна модель організації Руднєв О.С. Концепцією розвитку охорони здоров’я населення України, затвердженою Указом Президента України (грудень 2000 року), визначена суттєва роль громадськості у розв’язанні соціально-економічних проблем нашого суспільства, особливо у сфері охорони і збереження здоров’я населення нашої держави. Така стратегія вищого керівництва країни, на фоні хронічного недофінансування галузі, спрямована на досягнення кінцевої мети реалізації Концепції – відпрацювання соціальної моделі солідарної участі держави, роботодавців, територіальних громад та окремих юридичних і фізичних осіб у фінансуванні послуг за надання громадянам медичної допомоги. Медична громадськість, втративши останні надії на кардинальні зміни в системі охорони здоров’я, на фоні різко звужених можливостей правової бази, регулюючій медичне обслуговування населення на позабюджетній основі, на протязі понад восьми років розвиває модель, яка забезпечує економічну основу надання додаткової медичної допомоги населенню за рахунок солідарно накопичених цільових персоналізованих внесків юридичних і фізичних осіб. Цілком зрозуміло, що мова йде про лікарняні каси, позитивне відношення до існування і подальшого розвитку яких на Україні знайшло відображення в Указі Президента України “Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України” (2000 рік), де йдеться про “узагальнення досвіду створення лікарняних кас при закладах охорони здоров’я за рахунок добровільних внесків підприємств, установ, організацій та окремих громадян і розглядання питання щодо можливості поширення такого досвіду у закладах охорони здоров’я державної та комунальної власності”. Подальший розвиток лікарняних кас на Україні, особливо за участю промислових і сільськогосподарських підприємств, знайшов підтримку і у Федерації роботодавців України, яка своєю Постановою від 5 грудня 2002 року запропонувала членам Федерації роботодавців України розглянути питання створення галузевих та комунальних лікарняних кас як однієї з форм суспільно- солідарної участі найманих працівників та роботодавців в забезпеченні медичної допомоги. Таким чином, можна рахувати, що лікарняні каси, як соціальна модель суспільно- солідарної системи надання додаткової медичної допомоги населенню відбулася. Лікарняну касу можна визначити як недержавну, неприбуткову громадську членську організацію сприяння охороні здоров’я і захисту прав пацієнтів, яка на добровільній основі об’єднує юридичних і фізичних осіб з метою забезпечення якісної, доступної додаткової медичної допомоги, фінансуємої на підставі солідарно накопичених коштів в межах затверджених цільових комплексних медичних програм. На даний час вже виникає потреба узагальнити досвід роботи лікарняних кас, відпрацювати найефективніші моделі організації їх роботи, вибрати і запропонувати найкращі економічні механізми їх суспільної роботи з лікувально-профілактичними закладами державної і комунальної форм власності. На Україні організовано і працює 168 лікарняних кас. Їх кількість щорічно постійно зростає. Так у 1998 році в країні було зареєстровано 46 лікарняних кас; у 2000 році їх працювало вже 92; у 2001 році – 120, у 2002 році – 136, а на 1 липня 2003 року працює 168 лікарняних кас майже в усіх регіонах України. Найбільший розвиток лікарняних кас реєструється в Житомирській, Кіровоградській, Одеській, Харківській, Миколаївській областях. Найменша кількість лікарняних кас, за умовами високої концентрації промислових підприємств в Донецькій, Запорізькій, Львівській областях, а також у місті Києві. Невелика кількість лікарняних кас працює у Волинській, Івано-Франківській, Ровенській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій областях. В той же час треба звернути увагу на те, що в країні працює значна кількість маленьких, малопотужних лікарняних кас: у 40,2% лікарняних касах зареєстровано від 100 до 1000 членів; в 39 % лікарняних кас зареєстровано від 1000 до 5000 членів і тільки у 20,7% лікарняних кас кількість її членів більше за 5000 чоловік. По прогнозам Вченої Ради Федерації темпи росту кількості лікарняних кас, особливо малопотужних, не будуть суттєво зростати, а будуть проходити процеси їх укрупнення за рахунок вступу до їх складу нових членів, особисто робітників промислових підприємств. До кінця року прогнозується зростання лікарняних кас до 200 –210; почнеться також їх об’єднання в обласні,регіональні лікарняні каси. Кризова ситуація в державній системі охорони здоров’я, зниження можливості надання медичної допомоги необхідної якості внаслідок недофінансування галузі, спонукає населення шукати можливості отримання медичної допомоги в приватних медичних центрах, об’єднуватися в лікарняні каси. На 1 травня 2003 року в економічно розвинених регіонах України 65-67% звернень населення за отриманням амбулаторно-поліклінічної і деяких видів стаціонарної допомоги приходяться на приватні, недержавні медичні структури, а з урахуванням діяльності лікарняних кас питома вага таких звернень вже зростає до 74% - 77%, тобто кожний 9 -11 громадянин України вже отримує медичну допомогу на позабюджетній основі. Враховуючи таку ситуацію, рішенням делегатів Першого Всеукраїнського Форуму Федерації (жовтень 2002 року) почалося на принципах добровільного об’єднання створення позабюджетної недержавної суспільно-солідарної системи охорони здоров’я населення, куди вже ввійшли приватні медичні центри, лікарняні каси, аптеки, стоматологічні кабінети, виробники ліків, біологічно-активних добавок, медичної апаратури і витратних матеріалів тощо. Членами Федерації на 1 червня 2003 року вже стали 1526000 громадян України, які беруть в свої руки усі питання надання медичної допомоги при наявній неспроможності нашої держави в достатньому обсягу вирішувати питання охорони здоров’я. Тільки в лікарняних касах України у 1998 році було вже 253000 чоловік; у 2000 році – 306000 чоловік, у 2002 році – 453000 чоловік, а на 2 липня 2003 року членами лікарняних кас вже зареєстровано 523000 чоловік, тобто кожний дев’яностий громадянин України. По прогнозам Вченої Ради Федерації до кінця 2004 року членами лікарняних кас вже стануть понад 800000 чоловік, тобто кожний 60 громадянин країни. В той же час, швидкий розвиток лікарняних кас стримується відсутністю правових знань по їх організації, методології їх діяльності, не відпрацьовані єдині підходи економічної, статистичної діяльності, багато проблем існує в межах бухгалтерського обліку, відношення з податковою службою. 61,8% лікарняних кас на Україні працює на основі Закону України “Про об’єднання громадян” (1992 рік). Це найграмотніша форма існування лікарняної каси, яка створена, згідно статті 3 Закону про об’єднання громадян. Кошти такої лікарняної каси, згідно статті 21 Закону “Про об’єднання громадян” знаходяться у розпорядженні цієї громадської організації – лікарняної каси і можуть витрачатися на потребу її членів. 31,2% лікарняних кас на Україні зареєстровані як благодійні фонди, використовуючи підставою для своєї роботи Закон України “Про благодійництво та благодійні організації” (1997 рік). Засновниками благодійної організації, згідно статті 5 Закону, не можуть бути органи державної влади, місцевого самоврядування, державні і комунальні підприємства, установи і організації, що фінансуються з бюджету. Слід чітко уявляти, що у благодійному фонді є благодійники – фізичні та юридичні особи, які здійснюють благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги – фізичні та юридичні особи, які потребують і отримують благодійну допомогу, тобто благодійник не може бути одноразово і набувачем благодійної допомоги, особливо це стосується промислових та інших підприємств – членів лікарняної каси, як благодійного фонду. Передані такими підприємствами (благодійниками) членські внески в лікарняну касу не можуть використовуватися на членів лікарняної каси – робітників даного підприємства (набувачів), бо це є ухилення від податків на перераховану суму внесків, що переслідується Законом. 7 % лікарняних кас працює, використовуючи обидва Закони, де немає повного виконання Закону “Про об’єднання громадян” и перевертаються на користь лікарняної каси основні положення Закону “Про благодійництво та благодійні організації”. Федерацією роботодавців України і Українською Федерацією сприяння охороні здоров’я формується робоча група по створенню проекту Закону про лікарняну касу, подання якого до Верховної Ради передбачається здійснити до кінці 2003 року у відповідності з існуючою процедурою ініціювання законодавчих актів на Україні. За останні роки сформувався і якісний склад членів лікарняних кас: в областях, з розвиненою промисловістю питома вага працюючого населення серед членів лікарняних кас становить 67%-69%; пенсіонерів – 21% - 23%; дітей – 5%- 4%; інших категорій – 7%-4%; в областях, де суттєва питома вага сільського населення – найбільшу кількість членів лікарняних кас складають пенсіонери, діти, члени родин. При цьому слід звернути увагу на те, що 58% лікарняних кас, які взаємодіють з промисловими підприємствами, постійно отримують безповоротну благодійну допомогу, розмір якої порою досягає від 500000 гривень до 1,5 – 2,0 мільйонів гривень на рік. Промислові підприємства все активніше разом з лікарняними касами, вирішують питання охорони праці, дотримання санітарних норм і правил на робочих місцях, проводять комплексні заходи, спрямовані на профілактику професійних захворювань, зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. В той же час, організаційно-методичні підходи для організації виконання лікарняними касами вищенаведених заходів потребують стандартизації, наукової розробки і уніфікації. Суттєве значення для подальшого розвитку лікарняних кас має відпрацювання принципів економічної ефективності їх роботи. На думку керівників лікарняних кас Житомирської, Одеської, Кіровоградської, Харківської, Миколаївської областей економічно ефективними можна рахувати каси, наявна потужність яких складає від 5000 і більше членів лікарняної каси. Такі висновки проілюстровані поки ще в єдиній на Україні монографії “Лікарняна каса: суспільно-солідарний механізм, фінансування та забезпечення додаткової медичної допомоги”, створеної за ініціативою Одеського регіонального відділення Федерації під загальною редакцією Президента Федерації, заступника Державного секретаря Міністерства охорони здоров’я Загороднього В.В. Вченою Радою Федерації, разом з керівниками лікарняних кас України, розпочалася робота над другим виданням цієї монографії, вихід у світ якої відбудеться у 2004 році. При цьому передбачається розроблення проектів Положень про ліцензування, акредитацію лікарняних кас, атестацію її керівників і лікарів, які надають медичну допомогу фаховими Асоціаціями Федерації. З урахуванням розвитку лікарняних кас, необхідності розроблення методології та правової бази їх діяльності, положень про ліцензування, акредитацію і атестацію Федерацією в липні – серпні місяці 2003 року створюється громадська Рада лікарняних кас України. Ми запрошуємо делегатів Конференції прийняти участь в її формуванні і подальшої роботі. Суттєве значення в роботі лікарняних кас має обсяг членських внесків, які щомісячно вносяться членами лікарняних кас на солідарну оплату додаткової медичної допомоги, придбання ліків, медичної апаратури, витратних матеріалів тощо. Так, сума членських внесків членів лікарняних кас у 1998 році складала 5800000 гривень, у 2000 році 11650000 гривень, у 2002 році 18700000 гривень, а по прогнозам на кінець 2003 року сума членських внесків складе понад 20000000 гривень. При цьому загальні витрати на одного члена лікарняної каси по Україні складають в середньому 39-41 гривню. Із загального обсягу коштів, лікарняні каси 76,2% витрачають на придбання ліків, 2,4% - на придбання медичної апаратури і витратних матеріалів, 5,2% витрачається на заробітну плату, 16,2 % на оренду, господарські витрати, відрядження та інше. Аналіз витрат на медикаменти, які в середньому складають 65-72 гривні на одного члена лікарняної каси на рік показав, що питання придбання медикаментів, їх ціна, номенклатура, строки придатності, залишки на складах лікарняної каси потребують в окремих випадках суттєвого контролю з сторони наглядових Рад лікарняних кас. Практика медикаментозного забезпечення найбільш грамотно поставлена в лікарняних касах Житомирської, Одеської, Кіровоградської області. В той же час, на наш погляд, було би доцільним створення єдиної централізованої, прозорої системи забезпечення ліками лікарняних кас, де можливість впливу на цінову політику ліків на містах окремих фармацевтичних фірм було би спростовано. Суттєву тривогу за останні роки викликає практика розповсюдження серед членів лікарняних кас несертифікованих біологічно-активних харчових добавок, 45- 59% яких на нелегальному ринку України складають фальсифіковані продукти. Створений у 2002 році Федерацією департамент БАДів, може надати суттєву допомогу лікарняним касам в придбанні якісних біологічно-активних харчових добавок, виключаючи можливість надходження недоброякісної продукції. Не меншу зацікавленість викликає і аналіз витрат на придбання медичної апаратури, обладнання і витратних матеріалів. Враховуючи, що лікувально-профілактичні заклади, з якими працюють лікарняні каси на договірних умовах, в більшості використовують старе, морально і фізичне застаріле обладнання, не в змозі проводити високоякісну діагностику і лікування захворювань. В той же час, на Україні існує величезна кількість вітчизняних виробників медичної техніки і витратних матеріалів - членів Федерації, які спроможні вирішувати питання постачання і сервісу медичної апаратури на підставі централізованих, прозорих замовлень лікарняних кас. Створення і діяльність лікарняних кас була би не можливою без активної підтримки з сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, Міністерства охорони здоров’я України та профспілкових організацій. Ми маємо прекрасні приклади безпосередньої допомоги облдержадміністрацій, обласних Управлінь охорони здоров’я Житомирської, Кіровоградської, Одеської, Харківської, Миколаївської та інших областей в питаннях створення і подальшого розвитку лікарняних кас. Шановні делегати! За цей короткий час не можливо освітити усі питання і проблеми створення, роботи і подальшого розвитку лікарняних кас на Україні. Це зроблять наступні доповідачі в своїх доповідях. В той же час приємно відзначити, що лікарняні каси, в цей скрутний для державної системи охорони здоров’я час, взяли на себе функцію організації на позабюджетній основі додаткової медичної допомоги населенню, що позитивно було відзначено на виїзній Колегії Міністерства охорони здоров’я України, яка знайомилася з досвідом роботи Житомирської обласної лікарняної каси. Сьогоднішня Всеукраїнська Конференція має мету визначення стратегію і тактику подальшої роботи громадськості держави в напряму охорони і збереження здоров’я населення зусиллям самого населення. Дякую за увагу. |
УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ
ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
СПРИЯННЯ ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
ФЕДЕРАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
Науково-практичної конференції
“Лікарняна каса – роль і місце в системі охорони здоров’я та перспективи розвитку”
26 червня 2003 року, м. Київ
Заслухав і обговорив питання, пов’язані з діяльністю лікарняних кас, враховуючи Рішення Першого Форуму Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства (2002 рік), Постанови Ради Федерації Роботодавців України (2002 рік), Колегії Міністерства охорони здоров’я України,яке розглядало 10 червня 2003 року досвід роботи лікарняних кас, делегати Конференції
в и р і ш и л и:
1. Сприяти подальшому розвитку організації на Україні додаткової медичної допомоги – лікарняних кас населенню, робітникам та найманим працівникам;
2. Затвердити Концепцію “Суспільно-солідарний механізм фінансування та забезпечення додаткової медичної допомоги”, як складову Концепції громадської політики Федерації в збереженні здоров’я нації;
3. Федерації роботодавців України, Федерації сприяння охороні здоров’я до 1 серпня 2003 року створити міжвідомчу Раду по координації діяльності і подальшого розвитку на Україні лікарняних кас;
4.Українськой Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства рекомендувати створити Міжрегіональну лікарняну касу, як Центру по організації надання населенню, робітникам промислових підприємств - членам лікарняних кас України консультативної та висококваліфікаованої, спеціалізованої лікарняної допомоги;
5. Рекомендувати керівникам лікарняних кас привести до відповідності законодавству України форму створення і організації діяльності лікарняних кас;
6. Українській Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства забезпечувати на договорній основі лікарняні каси України нормативно-правовими документами, регламентуючими їх діяльність згідно чинного Законодавства України;
7. Українській Федерації сприяння охороні здоров’я до 1 серпня 2003 року розглянути питання заснування підприємства “Науково-дослідний інститут страхових медичних технологій і клінічного менеджменту” – як Всеукраїнського центру науково-методичної роботи і підвищення кваліфікації співробітників і лікарів лікарняних кас України ;
8. Федерації роботодавців України, Українській Федерації сприяння охороні здоров’я за участю лікарняних кас створити на колективній основі інформаційний бюлетень “Лікарняні каси України” (грудень 2003 року);
9. Активізувати діяльність Української Федерації сприяння охороні здоров’я в напрямку захисту прав споживачів медичних послуг, надання яких організується лікарняними касами України;
10. Міжвідомчій Раді по координації діяльності і подальшого розвитку на Україні лікарняних кас до кінця 2003 року розробити і подати в установленому порядку до Верховної Ради України проект Закону України "Про лікарняні каси".
11. Федерації Роботодавців України разом з Українською Федерацією сприяння охороні здоров’я за участю галузевих лікарняних кас розробити Програму охорони здоров’я працюючого населення та внести її на розгляд Ради Федерації роботодавців України до кінця 2003 року;
12. НДІ СМТКМ в 2003-2004 році розробити, а Міжрегіональній лікарняній касі впровадити (за згодою) методичні рекомендації щодо порядку створення та діяльності лікарняних кас; модель медикаментозного забезпечення медичних програм лікарняних кас і лікарський формуляр.
Голова Ради Федерації
О.С.Руднєв
Проект Концепції СУСПІЛЬНО-СОЛІДАРНИЙ МЕХАНІЗМ ФІНАНСУВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОДАТКОВОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ – СКЛАДОВА КОНЦЕПЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ФЕДЕРАЦІЇ В ЗБЕРЕЖЕННІ ЗДОРОВ”Я НАЦІЇ. Вступ Концепція громадської політики збереження здоров’я нації спрямована на найефективнішу реалізацію основних положень Конституції України, Законів України, які надають можливість широкої участі громадськості в охороні здоров’я населення, формуванні здорового способу життя, подальшому розширені активної участі громадськості в управлінні охороною здоров’я. 2. Соціально-економічні передумови створення і подальшого розвитку суспільно-солідарного механізму фінансування та забезпечення додаткової медичної допомоги Указом Президента України від 07.12.2000 року № 1313 “Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України” у зв’язку з необхідністю залучення в галузь додаткових позабюджетних коштів, визначений чіткий розподіл усієї системи медичної допомоги на два сектора: державно-комунальний сектор і сектор додаткових можливостей. При цьому обсяг медичної допомоги можна розділити на гарантований і додатковий. 3. Законодавча база для організації і подальшої діяльності лікарняних кас. - Закон України “Основи Законодавства України про охорону здоров’я” (1992 рік); - Закон України “ Про об’єднання громадян” (1992 рік); - Закон України “Про страхування” (1996 рік); - Закон України “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” (2000 рік); - Закон України “Про захист прав споживачів” (1994 рік); - Закон України “Про благодійництво та благодійні організації” (1997 рік); - Указ Президента України “Про додаткові заходи по поліпшенню медичної допомоги населенню України” (від 8.8.2000 р., № 963/2000); - Указ Президента України “Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України” (від 7.12.2000 р., № 1313/2000); - Послання Президента України до Верховної Ради України “Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 роки” (2000 рік); - Рішення Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року № 10-рп/2002. Справа № 1-13/2002; - Кримінальний Кодекс – статті 138; 139; 140; 184 (2001 рік); - Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Міжгалузевої “Програми “Здоров’я нації” від 10 січня 2002 року № 14. 4. Економічні основи діяльності суспільно-солідарного сектору додаткової медичної допомоги. Указом Президента України від 7.12.2000 року “Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України” передбачається подальший розвиток двох секторів медичної допомоги: сектор загальнодоступної допомоги і сектор додаткових можливостей. Сектор додаткових можливостей визначається як суспільно-солідарний сектор, об’єднуючий на добровільній основі муніципальні медичні заклади, медичні підприємства і лікувальні установи інших організаційно-правових форм, приватно практикуючих лікарів, пов’язаних між собою єдиним замкнутим лікувально-діагностичним процесом надання медичних послуг і єдиною системою фінансування з позабюджетних (страхових, суспільно-солідарних цільових фінансових і благодійних фондів) і комерційних джерел. Частина громадян, робітників промислових, сільськогосподарських підприємств, незалежно від форми їх власності, які беруть участь у цієї системі складають суспільну основу суспільно-солідарного сектору. Державно-комунальні і приватні підприємства, установи, заклади, які беруть участь у акумулюванні додаткових коштів на надання медичної допомоги складають солідарну основу суспільно-солідарного сектору. Подальший розвиток суспільно-солідарного сектора медичної допомоги неможливий без обов’язкової участі трудових колективів і окремих громадян у покритті частини витрат на медичну допомогу і підтримку свого здоров’я і без повернення функцій реального замовника і споживача медичних послуг підприємствам і установам усіх форм власності, тобто тим, хто в процесі виробництва використовує робочу силу, а значить і здоров’я людей. Тому для всіх виробників здоров’я повинне мати споживчу вартість. Фінансування додаткової медичної допомоги із суспільно-солідарних фондів трактується як використання накопичених безповоротних добровільних персоніфікованих фінансових внесків юридичних і фізичних осіб на виконання цільових комплексних програм у суспільно-солідарному секторі медичної допомоги. Механізми фінансово-економічній політики суспільно-солідарного сектору повинні включати в себе: - тарифну політику в суспільно-солідарному секторі, де одним із головних інструментів регулювання фінансового механізму є тарифи на медичні послуги, які надають ЛПУ. Вони являють собою окрему групу цінових показників у грошовому вираженні, які визначають рівень відшкодування і склад витрат медичної установи, компенсованих за рахунок коштів лікарняної каси; - багатокомпонентне фінансування в суспільно-солідарному секторі включає в себе позабюджетні цільові фонди лікарняної каси; фінансові кошти підприємств, об’єднань, організацій, установ, що направляються на охорону здоров’я; кошти добровільного медичного страхування (ДМС); кошти, що одержують ЛПУ за рахунок надання медичних послуг на платній основі (особисті кошти громадян); кредити, позички, субсидії, субвенції, дотації, податкові взаєморозрахунки; доходи від інвестування (депозитні внески, державні цінні папери); кошти спонсорів – юридичних і фізичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством; - технологію оплати медичної допомоги, яка являє себе методи і принципи розрахунків покупців медичних послуг з їхніми постачальниками – лікувально-профілактичними установами. При цьому видами оплати амбулаторно-поліклінічної допомоги може бути гонорарна оплата ( оплата окремих медичних послуг), оплата за закінченим випадком (оплата за набір медичних послуг), оплата по регламентованих ставках оплати праці (оплата по детальним медичним послугам, вартість яких виражаються в балах), подушове фінансування з різними модифікаціями (допускається передача фінансових коштів амбулаторній установі на прикріплений контингент з урахуванням статево-вікового складу); - технологію оплати стаціонарної допомоги, де оплачується фактичний обсяг наданої стаціонарної допомоги і погодженого обсягу медичної допомоги; - технологію диференційної форми оплати, яка повинна бути індивідуалізованою, обґрунтовуватися конкретними даними участі лікаря (середнього медичного персоналу) в загальній системі медичної допомоги; бути легкою і доступною в поясненні для лікарів, або середніх медпрацівників; не навантажувати “паперотворчу” роботу лікаря; мати у своїй основі фактичний і фінансовий стан установи; ґрунтуватися на єдиній тарифній сітці; не ущемляти соціальну захищеність лікарів. 5. Управління і контроль якості медичної допомоги в суспільно-солідарному секторі. Якість надання медичної допомоги можна оцінювати на трьох рівнях: - стосовно конкретного хворого; - стосовно усіх хворих, що звернулися до ЛПУ за будь-який період; - стосовно населення в цілому. В системі якості медичної допомоги виділяються три взаємозалежних елемента: - учасники контролю ( тобто ті, хто повинен здійснювати контроль): - засоби (за допомогою чого здійснюється контроль); - механізм контролю (яким чином здійснюється контроль, послідовність дій). У відомчій ланці, на рівні ЛПУ, контроль якості медичної допомоги є функцією: - завідувачів підрозділів; - заступників керівників установ по клініко-експертній роботі, лікувальній допомозі (друга ступень експертизи); - клініко-експертних комісій (третя ступень експертизи). На рівні органа управління охороною здоров’я контроль якості здійснюється: - клініко-експертними комісіями органів управління всіх рівнів; - головними штатними і позаштатними фахівцями органів управління всіх рівнів. В необхідних випадках для проведення експертизи можуть залучатися і співробітники вузів, НДІ та інших установ на договірній основі. 6. Взаємодія з органами місцевого самоуправління і з громадськими організаціями. Відбудова і подальша робота суспільно-солідарної системи надання медичної допомоги не може проходити без активної участі органів місцевого самоврядування. Тісна взаємодія з органами державної влади сприяє ефективному і найбільш скорішому вирішенню проблемних питань збереження здоров’я населення, робітників промислових підприємств, удосконаленню форм і методів лікувально-профілактичної, організаційно-методичної роботи фахівців суспільно-солідарного сектору. В роботі з громадськими організаціями можна виділити декілька суспільних груп: - громадські організації і немедичні профспілки – потенційні корпоративні члени лікарняних кас і споживачі медичних послуг. Вони в першу чергу зацікавлені в удосконаленні системи медичної допомоги, поліпшені її якості, контролі дотримання прав пацієнтів і медико-технологічних стандартів; - медичні громадські організації – представники виробників медичних послуг, які зацікавлені в стабільних потоках пацієнтів, фінансових додаткових інвестицій в галузь, подальшому розвитку механізмів економічної мотивації праці медиків і їхнього соціального захисту; - громадські організації, об’єднані цільовим рішенням конкретних проблем в області охорони здоров’я – вони зацікавлені в суспільному вирішені проблем боротьби зі СНІДом, наркоманією, алкоголізмом тощо, подальшому розвитку форм і методів впровадження здорового способу життя. Усі ці організації мають можливість через механізм суспільно-солідарної системи, і безпосередньо – через лікарняні каси, вирішувати свої проблеми з місцевими органами влади, охорони здоров’я чи конкретних лікувальних установ шляхом створення дорадчих, консультативних чи наглядових громадських Рад. |
17 липня 2003 року відбулося засідання Ради Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства на якому була створена Рада лікарняних кас України.
Затверджено Радою лікарняних кас України
17 липня 2003 року
Голова Ради __________
Положення
Про Раду лікарняних кас України
Розділ 1
Загольні положення
Розділ 2
Юридичний статус
Розділ 3
Мета та завдання діяльності
Розділ 4
Основні форми діяльності
Розділ 5
Формування Ради, організація її роботи
Розділ 6
Господарська та фінансова діяльність
Розділ 7
Зміни та доповнення в положення
24 квітня у місті Києві відбулася Всеукраїнська Конференція "Медичні вироби вітчизняного виробництва для охорони здоров'я України". В межах цього заходу була проведена науково-практична конференція вітчизняних розробників і виробників виробів медичного призначення та виставка сучасної вітчизняної медичної техніки.
Метою проведення Конференції було відпрацювання шляхів залучення медичної громадськості України, фахівців, фахові Асоціації для вирішення питань суттєвого підвищення ефективності розроблення, впровадження нових розробок та виробництва вітчизняних виробів, підтримка політики Президента України Л.Д.Кучми на захист вітчизняного розробника і виробника, а також створення, за активною участю лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я, раціональної системи замовлення та розповсюдження медичної техніки і виробів медичного призначення вітчизняного виробництва.
На Конференції були присутні вітчизняні та закордонні розробники і виробники, представники керівних органів держави - Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства промислової політики України, Рахункової Палати України, Української державної інноваційної компанії, представники державних Адміністрацій областей, керівники обласних Управлінь охорони здоров'я та окремих закладів медичної техніки.
10.00-11.00 Реєстрація учасників Конференції.
11.00-11.15 Відкриття Конференції. Вступне слово заступника Державного секретаря Міністерства охорони здоров'я України, Президента Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства Загороднього В.В..
11.20-11.40 Задачі та пріоритетні напрямки розвитку вітчизняного виробництва медичної техніки на сучасному етапі. Доповідач - Перший заступник Державного секретаря Міністерства охорони здоров'я України Пасічник М.Ф..
11.45-12.00 Суспільно-солідарна система охорони здоров'я - потужний механізм захисту вітчизняного виробника та створення умов розбудови нової, прозорої системи планування розробки, виробництва і впровадження у медичну практику виробів медичного призначення. Доповідач - Голова Ради Федерації Руднєв О.С.
12.05.-12.20 Виконання завдань Комплексної програми розвитку медичної промисловості України на 1997-2003 рр., як основа переоснащення лікувальних закладів системи охорони здоров'я України вітчизняною медичною технікою. Доповідач - Генеральний директор ДУО "Політехмед" Девко В.Ф..
12.25-12.40 Проблеми та стратегія розвитку медичної промисловості; шляхи подолання недоліків, які пов'язані з розробленням та запровадженням у виробництво нової медичної техніки. Доповідач: Голова Ради директорів, генеральний директор Асоціації "Укрмедприлад" Черінько В. А..
12.40-12.55 Метрологічне забезпечення вимірювальної діяльності у медицині. Доповідач: Начальник Управління метрології Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Домницький Р.А.
12.55-13.05 Наукові досягнення у створені унікальної вітчизняної медичної апаратури та ефективність впровадження у виробництво розробок з нових видів медичної техніки з урахуванням складнощів щодо застосування її у медичну практику на фоні потужного імпорту. Доповідач: Директор ДП АТ Науково-дослідного інституту радіовимірювань "Радмір" Літвіненко С.В.
13.05-13.15 Системно-комплексний підхід до оснащення вітчизняним обладнання медичних закладів на основі перспективних медико-технічних технологій. Доповідач: Директор Науково-виробничого підприємства "Рема", Тищенко О.Г..
13.20-13.30 Шляхи пошуку джерел фінансування та створення фонду для формування програми Федерації "Розробка і виробництво медичних виробів на позабюджетній основі". Доповідач: Директор Департаменту з розробки, виробництва та застосування у медичну практику виробів медичного призначення Української Федерації охорони здоров'я Погребняк Ю.Т..
13.35-13.45 Розробка, впровадження у виробництво нових видів вітчизняної рентгенівської техніки та подолання перешкод на шляху застосування її у медичну практику. Доповідач: Генеральний директор Київського виробничого об'єднання "Медапаратура" Марченко Ю.Г..
13.50-14.00 Необхідність перспетивного планування переоснащення лікувально-профілактичних закладів медичною технікою вітчизняного виробництва та участь держадміністрації в залученні місцевих бюджетів на переоснащення ЛПЗ. Доповідач: Заступник начальника Управління охорони здоров'я Полтавської Облдержадміністрації Лисак В.П..
14.00-14.30 Перерва
14.30-14.40 Необхідність реформування механізму проведення експертизи та сертифікації продукції; акредитації, атестації і ліцензування підприємств, які займаються виробництвом та технічним сервісом медичних виробів. Доповідач: Головний інженер Полтавського АТЗТ "Медтехніка" Слуцький І.П..
14.45-14.55 Розробка "Міра рентгенівська" направлена на виконання вимог Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань", інноваційний фонд - джерело підтримки малих підприємств щодо впровадження у виробництво новітніх розробок. Доповідач: Директор НВП "Рентген-Растр" Бойков Ю.Я..
15.00-16.00 Обговорення доповідей.
16.00-16.30 Прийняття документів Форуму.
16.30-17.00 Прийняття звернення учасників Форуму до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України, Державного Комітету технічного Регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт), Державного Комітетут України з питань регуляторної політики та підприємництва.
17.00 Закінчення роботи Конференції.
Суспільно-солідарна система охорони здоров’я – потужний механізм захисту вітчизняного виробника та створення умов розбудови нової, прозорої системи планування розробки, виробництва і впровадження у медичну практику виробів медичного призначення.
Голова Ради Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства Руднєв О.С.
Здоров'я населення, система охорони здоров'я, як відображення економічного й соціально-культурного рівня держави в останні десятиліття побудови і розвитку Європейського співтовариства вийшли на рівень головного оцінного стандарту демократичних процесів, характерних для передових країн світу, що відносять себе до цивілізованих, демократичних держав.
В той же час, тривалі процеси соціально-економічної перебудови України, на жаль, не стали каталізатором прогресивних високотехнологічних змін в управлінні існуючою системою охорони здоров'я. Бюджет охорони здоров'я, який не відповідає сучасним потребам, намагається з великими труднощами закрити наростаючі проблеми нужденного населення в наданні йому в необхідних обсягах медичної допомоги, особливо висококваліфікованої і спеціалізованої.
За останні роки розвитку ринкової економіки в системі охорони здоров”я, зокрема в галузі медичної промисловості, відбуваються на наш погляд процеси її занепаду. Реформована з найгіршими наслідками цього реформування, регіональна система медичного сервісу, відсутність необхідного обсягу фінансування галузі в цілому, суттєве скорочення наукових досліджень розробки нової медичної техніки і технологій, матеріалів медичного призначення, так званих біоматеріалів, скорочення обсягу підготовки професійних кадрів з питань наукової розробки і виробництва медичної техніки і виробів медичного призначення, мізерна оплата праці в галузі медичної промисловості і тому подібне сформували в суспільстві, в державній системі охорони здоров”я думку, що цю галузь вже відродити на рівні міжнародних стандартів не можливо, що там працюють нездатні до виконання високотехнологічних зразків продукції працівники. На наш погляд, така позиція має відверто аполітичний характер. Вона умисно підриває основні положення Концепції розвитку охорони здоров”я, викладеної Президентом України в 2000 року. При цьому складається враження, що вже немає талановитого українського народу, руками і вмінням якого створені найкращі досягнення в галузі вітчизняної науки і техніки.
У громадськості виникає думка про те, що така ситуація приносить користь не державі, а якимось окремим особам, для яких відбудова незалежної України становиться другорядною, а поповнення свого гаманця – першерядовим.
Аналіз Федерацією так званих тендерних закупівель медичної техніки, обладнання, виробів медичного призначення в регіонах України, і на Україні в цілому за останні сім років показав, що в 57% випадків закупівель імпортної медичної техніки, ця продукція могла би бути вироблена вітчизняними виробниками, на вітчизняних підприємствах медичної промисловості. В окремих регіонах суттєво, до 77-82% зростає закупівля витратних матеріалів і виробів медичного призначення. При цьому вартість закупленої продукції значно навантажує місцеві і центральний бюджети. Слід сказати, що тендерні торги проходять в багатьох випадках без активної участі представників громадськості, а там де вони “голосують” за рішення комісій, ці процеси носять формальний характер и в ніякому разі не впливають на результати тендерів.
З метою якось змінити цю ситуацію, ще в 2000 році на ім.”я Президента України Кучми Л.Д. Українською Асоціацією сприяння охороні здоров”я населення були направлені пропозиції, щодо створення незалежной громадської комісії із складу керівників фахових Асоціацій України – фахівців, провідних вчених, яка змогла би робити щорічний аналіз матеріалів проведених тендерних закупівель і доводити результати своєї роботи до відома керівних органів держави, зокрема Міністерства охорони здоров”я України. Ця пропозиція цілком була підтримана Президентом України і особисто, на той час Головою Адміністрації Президента Литвиним В.М. Треба сказати, що Міністерством економіки, і особисто начальником Управління тендерних закупівель Обушко було зроблено все, щоб ця комісія не була створена і не почала свою роботу.
Все вищенаведене сформувало і закріпило думку, що Українська медична промисловість не здатна виробляти сучасну апаратуру і медичне обладнання ( це при тому, що ми продовжуємо випускати міжконтинентальні ракети, кращі зразки у світі зброї, потужне обладнання для ведучіх галузей промисловості.
В формуванні цієї думки, на наш погляд, першечерговий, все зростаючий вплив мають зарубіжні фірми – виробники медичної техніки, обладнання, витратних матеріалів. 89% реклами медичної техніки, обладнання, витратних матеріалів з щорічним обсягом на Україні в 43,6 мільйонів доларів США мають безпосереднє відношення до зарубіжних виробників.
На цьому фоні, ми, господарі на території нашої держави, поступово становимося ізгоями, неумеками, безталанною масою, яка вже нічого високотехнологічного не може виробити.
Я, від імені півторамільйонного колективу членів Федерації з повною відповідальністю заявляю, що Федерація таку позицію буде руйнувати, проводити політику захисту і подальшого розвитку вітчизняного виробництва, відродження вітчизняної медичної промисловості бо це вже стає питанням на тільки економічним, а насамперед – політичним.
В той же час, це потребує від Федерації, безпосередньо – членів фахових Асоціацій подальшого об”єднання інтелектуального, фізичного, технічного, фінансового об”єднання. На жаль, з 879 працюючих на Україні розробників, виробників, дистриб”юторів галузі медичної промисловості, тільки 12,7% об”єднани в громадські об”єднання. На сьогодні відсутнє Всеукраїнське об”єднання розробників, виробників і дистриб”юторів галузі медичної промисловості.
Існуюча на Україні система управління цією галузю на державному рівні, на наш погляд на може називатися системою. В Федерацію поступають пропозиції щодо її удосконалення, підняття прозорості її діяльності в питаннях включення розробників нової медичної техніки в галузеву Програму, яка фінансується державою, удосконаленні експертних робіт з питань експертизи нової медичної техніки за умовами широкої участі в цих процесах представників медичної громадськості, безпосередньо розробників, виробників. Виникають питання так званих “уповноважених установ” в процесі експертних робіт, які визначалися колишнім Департаментом МОЗ, де, к великому сподіванню, головною установою в більшості випадків біли не академічні інститути, науково-дослідні інституті, а Інститут народної медицини, якому вже так багато віддано експертних пріоритетів з медичної техніки, виробів медичного призначення, фармації, біологічно-активних добавок та інше, що все це вже викликає богато питань, на які в найближчий час медична громадськість сподівається отримати відповідь.
На цьому фоні подальше об”єднання усіх суб”єктів галузевої діяльності в єдину, успішно розвиваючуюся суспільно-солідарну систему охорони здоров”я, сприяло би вирішенню багатьох існуючих проблем. На сьогодні, на підставі Рішень Першого Всеукраїнського Форуму, який, як Вам відомо, відбувся в жовтні 2002 року, в створену суспільно-солідарну систему охорони здоров”я входять 5674 суб’єкта медичної, фармацевтичної діяльності (незалежно від форми їх власності). Це дає можливість широкої участі громадськості у формуванні державної політики охорони здоров’я населення, реформуванні економічних засад системи охорони здоров”я, формуванні галузевого бюджету на підставі їх активної участі в роботі державних органів самоврядування, дорадчих комісіях Верховної Ради України, виконавчих органах влади.
На госпрозрахунковій основі, за ініціативою членів суспільно-солідарної системи у 2004 році буде створений господарський Банк Федерації, кошти для організації якого в розмірі 2000-3000 гривень будуть внесені кожним суб”єктом господарювання – членом суспільно-солідарної системи для створення уставного фонду банку. Суттєву допомогу в формуванні незалежних, позабюджетних Фондів Федерації, обіцяють надати міжнародні Фонди під програми, розробка яких за запропонованою тематикою, почалася в Федерації у 2003 році. Передбачається частину цих коштів в якості пільгових кредитів направити для наукових розробок і виробництва під регіональні замовлення медичної техніки, апаратури, і особливо витратних матеріалів.
Аналіз матеріалів анкетування 17200 суб’єктів підприємницької медичної, стоматологічної та фармацевтичної діяльності України, які надають приватну медичну допомогу 60-65% населення показав, що 3,8% підприємств, установ і закладів цієї форми власності використовують у своїй роботі тільки високотехнологічну медичну техніку, апаратуру, матеріали медичного призначення (біоматеріали), і витратні матеріали тільки імпортного виробництва; 32,1% - імпортного і вітчизняного виробництва; 54,7% за відсутністю коштів – тільки вітчизняного виробництва, серед яких 86,4% морально і фізично устаріли. 98,3% керівників приватних підприємств наголошують постійну потребу в витратних матеріалах, більшість яких може бути використувана вітчизняного виробництва. 11125 суб”єктів підприємницької діяльності готові замовити і придбати з стовідсотковою оплатою, або в кредит на рік, або в лізінг медичну апаратуру вітчизняного вироблення. Потреба в дрібних медичних виробах (інструментарій, запасні частини тощо вітчизняного виробництва) і витратних матеріалах по даним опитувань на сьогодні складають 52-54 000000 гривень на рік.
Членами Федерації, які входять в суспільно-солідарну систему охорони здоров”я, не мають на сьогодня великих грошей для свого швидкого становлення, враховуючи подальший розвиток приватного сектору й зростання звернень населення за наданням йому медичної допомоги, висловлюється думка про створення недержавної, відомчої системи замовлень у вітчизняних виробників на виробництво вітчизняної апаратури, виробів медичного призначення, біоматеріалів. Вони дають згоду на фінансування під їх особисті замовлення розробки і виробництва медичної техніки, апаратури та витратних матеріалів.
По прогнозам вченої Ради Федерації обсяг таких потреб на базі вітчизняного виробництва на рік може досягати 350-400 000000гривень.
Вже сьогодні, понад 260 маленьких фірм неофіційно виробляють на Україні по замовленням приватного сектору 1450 виробів медичного призначення. Легалізування їх діяльності стримується тяжкою тягониної експертизи, реєстрації своєї продукції та негативними явищами, які супроводять таку легалізацію з боку державних органів.
Не виключно, що сьогодні можуть більш успішно виживати невеликі підприємства по виробництву витратних матеріалів і дрібного медичного інструментарію. Такі підприємства будуть підтримуватися на колективній фінансовій основі Федерацією, вона буде сприяти подальшому їх розвитку. Прозорість і спрощення експертних робіт, реєстрації нових виробів, безпосередня участь в цих процесах представників медичної громадськості сприяло би значному прогресу в вирішені вищенаведених проблем.
Суттєвим завданням для Федерації, безпосередньо її суспільно-солідарної системи, являється безпосередня участь медичної громадськості в вирішенні регіональних проблем діяльності об”єднань. Установ, закладів системи медичної техніки, незалежно від форми її власності.
Відомо, що на сьогодні склалася ситуація, коли в наслідок відсутності в Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” вида робіт, пов”язаних з технічним обслуговуванням медичної техніки в лікувально-профілактичних закладах, дає можливість особам, які частіше мають низьку професійну кваліфікацію, за невеликі кошти виконувати сервісні, ремонтні роботи медичної техніки в лікувально-профілактичних закладах, лишаючи можливості об”єднання медичної техніки приймати безпосередню участь в виконанні своїх обов”язків. Проведений Федерацією в окремих регіонах України аналіз наслідків роботи таких осіб показав, що в 39,8% випадків апаратура, яка була обслугована, не відповідає стандартним вимогам і наносить шкоду хворим, які лікуються при її застосуванні.
Ми пропонуємо Міністерству охорони здоров”я України внести в установленому порядку законодавчої ініціативи в існуючий Закон доповнення по ліцензуванню робіт, пов”язаних з технічним обслуговуванням медичної техніки в лікувально-профілактичних закладах.
Відомо, що розробка нових матеріалів медичного призначення, виробів з них, медичної техніки є одним із основних напрямів наукової та технічної політики розвинутих країн, які ставлять за мету підвищення стандарту життя населення і трансформації економіки в соціальну сферу.
Така постановка випливає із соціально орієнтованої економіки цивілізованих країн. При цьому необхідно підкреслити, що вирішальною проблемою в розробці передових медичних технологій і медичної техніки є необхідність подолання основного обмежуючого фактору, а саме – відсутності матеріалів, повністю сумісних з живими тканинами та біологічними середовищами. Таке біоматеріалознавство, на наш погляд, являються галуззю фундаментальної науки, якою на рівні країн ЄЕС займається міжнародна група біоматеріалів, з обсягом цього ринку у Європі в 11 млрд. Доларів США і економічним ефектом від їх використання в 134 млдр доларів на рік при щорічній потребі у Європі в 10-15%. Таким чином, без нових матеріалів, техніки, інструментарію, штучних органів і тканин не може існувати сучасна медицина України.
На наш погляд настав час створення, при активній участі фахівців професійних Асоціацій Федерації, провідних вчених держави Єдиної Концепції розвитку медичної техніки та сучасних технологій її виробництва. Створений на цієї підставі незалежний, госпрозрахунковий Фонд суспільно-солідарної системи охорони здоров”я міг би вирішувати багато питань, пов”язаних з відбудовою економічного фундаменту цієї Концепції.
Аналіз випадків невдалих закупівель в регіонах держави медичної техніки, витратних матеріалів тощо показав, що у своєї більшості таких випадків керівники лікувально-профілактичних закладів, органів охорони здоров”я не мали достатньої інформації виробництва медичної техніки, апаратури, витратних матеріалів, які виробляються вітчизняними і зарубіжними виробниками.
Федерацією розпочалася робота по створенню Єдиного Довідника-Каталогу виробляємої вітчизняної продукції медичного призначення, а також імпортної медичної техніки, апаратури, біоматеріалів і витратних матеріалів тих фірм, які добре себе зарекомендували на ринку України. Цій Довідник-Каталог щоквартально буде поповнюватися новою інформацією з відображенням цін на продукцію, новизну її тощо.
Враховуючи посилення державного контролю за використанням бюджетних коштів на придбання медичної техніки, апаратури, біологічних і витратних матеріалів, Федерацією, разом з Міністерством охорни здоров”я України планується видання в 2003 році Переліку медичного обладнвнання, дозволяємого для закупівлі за державні кошти у закладах Міністерства охорони здоров”я, закладах комунальної власності. Відповідно рангу лікувально-профілактичного закладу: сільська лікарня, міська лікарня, клінічна міська чи обласна лікарня, чи науково-дослідний інститут тощо. Це також відріже бажання окремих керівників придбати для сільської, чи малопотужної міської лікарні імпортну апаратуру, використання якої для маленької купки населення району не може бути ефективним.
Успіх діяльності вітчизняних підприємств медичної промисловості знаходиться в повній залежності від державних замовлень на рівні міста, області, країни. Регіональні відділення Федерації, які почали створюватися в кожному регіоні, будуть певно відслідковуватися силами представників медичної громадськості. Механіз формування держзамовлень, їх наповнення на тендерній основі тощо. В цих питаннях ми маємо величезні підтримку з боку Адміністрації Президента України, Верховної Ради України і Кабінету міністрів України, Рахункової Палати України, які зацікавлені в цільоспрямованомку витрачанні державних коштів на потреби українського народу.
Реалізація вищенаведених заходів на наш погляд дозволить оптимізувати структуру виробництва медичної техніки і матеріалів медичного призначення, внести деякі елементи комерційних підходів для відновлення і стимулювання вітчизняного виробництва, залучити до цих процесів широкі кола медичної громадськості країни, фахові Асоціації Федерації, скоротити великі валютні затрати, одержати значний соціальний ефект згідно з реалізацією завдань, визначених у щорічному Посланні Президента України до народу, до Верховної Ради України.
Шановні делегати Конференції!
Федерація звертається до Вас з проханням підтримати після обговорення звернення нашої Конференції до Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України, яке спрямоване на надію підтримки наших пропозицій і відновлення вітчизняної галузі медичної промисловості України.
Дякую за увагу.
24 квітня 2003 року,
м.Київ
Заслухавши та обговоривши сучасні проблеми і актуальні питання розвитку вітчизняної медичної промисловості та рівень технічного оснащення медичних закладів
Всеукраїнська Конференція "Медичні вироби вітчизняного виробництва для охорони здоров'я України"
Констатує:
Парк медичного обладнання закладів охорони здоров'я потребує істотного поновлення. Залишається досить недостатнім обсяг бюджетних коштів, які спрямовуються на придбання медичного обладнання та технічне переоснащення медичних закладів державної системи охорони здоров'я. Медична промисловість України працює повільно, фінансування вітчизняних розробок та виробництва медичної техніки, виробів і товарів медичного призначення здійснюється незадовільно, держзамовлення за виготовлену продукцію оплачуються з запізненням, промисловість втрачає висококваліфікованих фахівців і не розвивається так, як це необхідно для задоволення потреб охорони здоров'я. На цьому фоні суттєво зростає імпорт на Україні медичної апаратури, техніки і виробів медичного призначення, придушуючи вітчизняного розробника і виробника галузі медичної промисловості.
Все більш становляться роз'єднаними вітчизняні розробники і виробники медичної техніки; ускладнюються можливості формування і отримання державних замовлень для оснащення сучасною медичною технікою лікувально-профілактичних закладів.
Щорічно зростає потреба в виробництві недорогої медичної апаратури, інструментарію, витратних матеріалів для медичних центрів приватного сектору охорони здоров'я, їх сервісному обслуговуванні. Залишається відсутньою загальнодержавна Концепція розвитку медичної промисловості.
Унаслідок суттєвого недофінансування галузі, державні установи самостійно неспроможні вирішити питання подальшого розвитку галузі медичної промисловості.
Проаналізувавши стан медичної промисловості України та перспективи її розвитку, враховуючи необхідність активної участі медичної громадськості держави в відновленні медичної промисловості, делегати Конференції:
ВИРІШИЛИ:
1. Прийняти Звернення Конференції до Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України з проханням підтримки діяльності медичної громадськості, спрямованій на захист вітчизняного виробника медичної техніки і виробів медичного призначення, подальший розвиток цієї галузі на позабюджетній основі за рахунок суттєвої підтримки державою приватного сектору виробництва.
2. Українській Федерації об'єднати і сконцентрувати організаційний, науковий, духовний потенціал громадянського суспільства на подальший розвиток вітчизняного виробництва медичної техніки, матеріалів і виробів медичного призначення.
3. Затвердити Концепцію громадської політики розвитку вітчизняної медичної промисловості.
4. Створити громадський Фонд подальшого розвитку медичної промисловості з залученням коштів приватних підприємців, благодійних організацій, окремих громадян, міжнародних організацій, розробників і виробників медичної техніки, тощо. Сприяти залученню для наукових розробок пільгових кредитів банків за підтримкою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.
5. Створити у складі Федерації Громадську Раду з питань розвитку медичної промисловості України для управління Фондом, планування наукових розробок й виробництва медичної техніки під замовлення державних і приватних медичних підприємств, установ і закладів, проведення незалежної сертифікації нової медичної техніки, виробів і товарів медичного призначення.
6. Звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією щодо активної і безпосередньої участі медичної громадськості усіх регіонів держави в формуванні державних замовлень на оснащення і переоснащення лікувально-профілактичних закладів вітчизняною медичною технікою, якість виробництва якої задовольняє існуючим науково-технічним вимогам.
7. Звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням вирішення питання стосовно активної участі громадських організацій в роботі тендерних комісій створення незалежної громадської експертизи результатів проведених торгів по закупівлям медичної техніки, виробів і товарів медичного призначення за державні кошти, а також стосовно ліцензування діяльності по виконанню робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням медичної техніки в лікувально-профілактичних закладах, незалежно від форми їх власності.
8. Продовжити об'єднання на добровільній основі розробників, виробників і дистриб'юторів медичної техніки, товарів і виробів медичного призначення, фахівців технічного сервісу в суспільно-солідарну систему охорони здоров'я при Українській Федерації сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства.
9. Активізувати діяльність Федерації у напрямку захисту прав споживачів як вітчизняної, так і зарубіжної медичної техніки, виробів і товарів медичного призначення.
10. Суттєво посилити інформаційно-аналітичну діяльність в вивченні проблем забезпечення лікувально-профілактичних закладів сучасною медичною технікою і товарами медичного призначення з урахуванням прозорості в діяльності, спрямованій на збереження державних коштів, найефективніше їх витрачання.
11. Активізувати участь Федерації в подальшому удосконаленні нормативно-правової бази розвитку медичної промисловості.
12. Звернутися з пропозиціями до Кабінету Міністрів України щодо безпосередній участі громадських організацій Федерації у формуванні державних Програм наукових розробок і виробництва вітчизняної медичної техніки, аналізу ефективності використання державних коштів в процесі їх виконання.
13. З метою забезпечення достатньою інформацією про нову медичну техніку вітчизняного та іноземного виробництва, яка поступає на ринок України до кінця 2003 року створити на госпрозрахунковій основі Єдиний Каталог медичної техніки і виробів медичного призначення з щоквартальним його обновленням. Просити Міністерство охорони здоров'я України включити його до табелю оснащення медичних закладів державної форми власності.
14. Провести маркетингові дослідження та на їх основі сформувати госпрозрахункову Програму наукових розробок нової медичної техніки і виробів медичного призначення на позабюджетній основі.
15. Створити в червні 2004 року ярмарок - виставку наукових розробок нової вітчизняної медичної техніки і виробів медичного призначення для конкурсного відбору замовниками і споживачами для їх промислового виробництва.
м. Київ 24 квітня 2003 року
Заслухавши та обговоривши сучасні проблеми і
актуальні питання розвитку вітчизняної медичної промисловості
та рівень технічного оснащення медичних закладів,
делегати Конференції констатують:
Парк медичного обладнання закладів охорони здоров'я потребує істотного поновлення.
Залишається досить недостатнім обсяг бюджетних коштів, які спрямовуються на придбання медичного обладнання та технічне переоснащення медичних закладів державної системи охорони здоров'я. Медична промисловість України працює повільно, фінансування вітчизняних розробок та виробництва медичної техніки, виробів і товарів медичного призначення здійснюється незадовільно, держзамовлення за виготовлену продукцію оплачуються з запізненням, промисловість втрачає висококваліфікованих фахівців і не розвивається так, як це необхідно для задоволення потреб охорони здоров'я. На цьому фоні суттєво зростає імпорт на Україні медичної апаратури, техніки і виробів медичного призначення, придушуючи вітчизняного розробника і виробника галузі медичної промисловості.
Все більш становляться роз'єднаними вітчизняні розробники і виробники медичної техніки; ускладнюються можливості формування і отримання державних замовлень для оснащення сучасною медичною технікою лікувально-профілактичних закладів.
Щорічна зростає потреба в виробництві недорогої медичної апаратури, інстументарію, витратних матеріалів для медичних центрів приватного сектору охорони здоров'я, їх сервісному обслуговуванні.
Залишається відсутньою загальнодержавна Концепція розвитку медичної промисловості.
Уналідок суттєвого недофінансування галузі, державні установи самостійно неспроможні вирішити питання подальшого розвитку галузі медичної промисловості.
Проаналізувавши стан медичної промисловості України та перспективи її розвитку, враховуючи необхідність активної участі медичної громадськості держави в відновленні медичної промисловості, делегати, з метою виконання Рішення Конференції, звертаються до керівних органів держави з проханням посприяти в вирішенні суттєвих питань подальшого розвитку медичної промисловості України.
При цьому,
Визначаючи здоров'я кожної людини і всього Українського народу як найбільшу цінність держави, а необхідність його поліпшення - як головну мету громадянського суспільства ми, делегати Конференції усвідомлюємо свою відповідальність за об'єднання зусиль громадськості та органів державної влади і спрямування інтелектуального потенціалу на збереження здоров'я нації. Ефективний захист і збереження здоров'я населення можливі лише за умов узгоджених дій і повного взаєморозуміння всіх гілок державної влади і об'єднань громадськості, спільного з органами державної влади, пошуку рішень у напрямку вдосконалення охорони здоров'я України.
Ми вважаємо, що консолідація суспільства для вирішення стратегічних завдань розвитку України є головною запорукою особистого добробуту кожного її громадянина.
Ми звертаємось за підтримкою Рішення Конференції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності громадськості в галузі охорони здоров'я, згідно міжнародним стандартам, на підставі Конституційного права, що сприятиме суттєвому розвантаженню державного бюджету і підвищенню якості здоров'я населення:
просити Кабінет Міністрів України розглянути питання стосовно:
- можливості активної і безпосередньої участі медичної громадськості усіх регіонів держави в формуванні державних замовлень на оснащення і переоснащення лікувально-профілактичних закладів вітчизняною медичною технікою, виробами медичного призначення, витратними матеріалами, якість виробництва яких задовольняє існуючим науково-технічним вимогам;
- активної участі фахових Асоціацій Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства в роботі тендерних комісій, створення незалежної громадської експертизи результатів проведених торгів по закупівлям медичної техніки, виробів і товарів медичного призначення за державні кошти, а також ліцензування діяльності по виконанню робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням медичної техніки в лікувально-профілактичних закладах, незалежно від форми їх власності;
- безпосередній участі фахових Асоціацій Федерації у формуванні державних Програм наукових розробок і виробництва вітчизняної медичної техніки, аналізу ефективності використання державних коштів в процесі їх виконання.
Звернення прийнято одноголосно делегатами Конференції 24 квітня 2003 року в місті Києві.
Голова Ради Федерації
О. С. Руднєв