| Про розвиток соціального діалогу в Україні |
З метою підвищення ролі професійних спілок і організацій роботодавців та їх об'єднань у формуванні економічної та соціальної політики держави, дальшого розвитку соціального діалогу як одного з головних чинників забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства, запобігання суспільним конфліктам та відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України постановляю: 1. На підтримку пропозиції Кабінету Міністрів України, всеукраїнських професійних спілок та їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців: 1) утворити при Президентові України Національну тристоронню соціально-економічну раду (далі – Національна рада) як консультативно-дорадчий орган; 2) призначити співголовами Національної ради: від Кабінету Міністрів України – САХАНЯ Івана Яковича – Міністра праці та соціальної політики України; від всеукраїнських професійних спілок та їх об'єднань – ЮРКІНА Олександра Валентиновича – голову Федерації професійних спілок України (за згодою); від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців – ГРИЩЕНКА Володимира Олександровича – першого заступника голови Федерації роботодавців України (за згодою). 2. Затвердити Положення про Національну тристоронню соціально-економічну раду (додається). 3. Співголовам Національної ради: подати узгоджені пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника секретаріату Національної ради; забезпечити розроблення та внести у тримісячний строк узгоджені пропозиції щодо законодавчого закріплення основ ведення соціального діалогу в Україні. 4. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям ужити відповідних заходів щодо створення умов для формування на галузевому і регіональному рівнях на паритетних засадах тристоронніх допоміжних органів із соціально-економічних питань для узгодженого вирішення проблем, що виникають у соціально-економічній сфері, стосуються прав та інтересів працівників і роботодавців. 5. Рекомендувати органам місцевого самоврядування сприяти розвитку співробітництва з організаціями професійних спілок та роботодавців, створенню умов для узгодженого вирішення питань, що виникають у соціально-економічній сфері. 6. Кабінету Міністрів України: затвердити склад представників від Кабінету Міністрів України у Національній раді; вирішити в установленому порядку питання про утворення секретаріату Національної ради, умов оплати праці його працівників; передбачати щорічно при розробленні проектів закону про Державний бюджет України бюджетні асигнування для забезпечення діяльності Національної ради; привести свої рішення у відповідність із цим Указом; забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Указу. 7. Ліквідувати Національну раду соціального партнерства. 8. Визнати такими, що втратили чинність: Указ Президента України від 8 лютого 1993 року № 34 «Про Національну раду соціального партнерства»; Указ Президента України від 27 квітня 1993 року № 151 «Про Національну раду соціального партнерства»; Указ Президента України від 13 грудня 1993 року № 581 «Про внесення змін до Положення про Національну раду соціального партнерства, затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 1993 року № 151»; Указ Президента України від 29 січня 1996 року № 97 «Про заступника співголови Національної ради соціального партнерства»; Указ Президента України від 15 листопада 1996 року № 1083 «Про співголову Національної ради соціального партнерства»; Указ Президента України від 19 червня 1997 року № 560 «Про зміни у складі Національної ради соціального партнерства»; Указ Президента України від 31 липня 1998 року № 834 «Про співголову Національної ради соціального партнерства»; пункт 7 змін, що вносяться до актів Президента України, затверджених Указом Президента України від 27 січня 1999 року № 70 «Про зміни та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Президента України»; Указ Президента України від 30 січня 2003 року № 51 «Про співголову та заступника співголови Національної ради соціального партнерства»; Указ Президента України від 19 грудня 2003 року № 1464 «Про внесення змін до Указу Президента України від 8 лютого 1993 року № 34»; Указ Президента України від 13 липня 2005 року № 1101 «Про співголову Національної ради соціального партнерства»; Указ Президента України від 17 листопада 2005 року № 1611 «Про співголову Національної ради соціального партнерства».
Президент України В.ЮЩЕНКО м. Київ
|
ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 29 грудня 2005 року
№ 1871/2005
ПОЛОЖЕННЯ
про Національну тристоронню соціально-економічну раду
1. Національна тристороння соціально-економічна рада (далі – Національна рада) є консультативно-дорадчим органом при Президентові України, який утворюється з представників Кабінету Міністрів України, всеукраїнських професійних спілок та їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців (далі – сторони соціального діалогу).
2. Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
3. Національна рада здійснює свою діяльність на засадах:
рівноправності та паритетності сторін соціального діалогу;
відкритості, добровільності та конструктивності соціального діалогу;
пріоритетності узгоджувальних процедур та компромісних рішень;
обов'язковості додержання досягнутих домовленостей і виконання прийнятих рішень.
4. Основними завданнями Національної ради є:
сприяння узгодженню позицій сторін соціального діалогу щодо шляхів дальшого розвитку соціально-економічних і трудових відносин, укладанню угод з питань регулювання таких відносин;
розроблення та внесення Президентові України пропозицій з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики.
5. Національна рада відповідно до покладених завдань:
вносить пропозиції щодо проектів генеральної і галузевих угод, організації та проведення консультацій при їх укладенні, аналізує виконання генеральної угоди;
бере участь у підготовці висновків щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин, вносить у встановленому порядку пропозиції стосовно вдосконалення законодавства з цих питань;
співпрацює та проводить у межах своїх повноважень консультації з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організаціями роботодавців, професійними спілками та їх об'єднаннями, іншими громадськими організаціями щодо вирішення питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин та за результатами вносить у встановленому порядку узгоджені пропозиції;
забезпечує опрацювання та обговорення щорічних доповідей України Міжнародній організації праці;
вивчає, узагальнює та сприяє поширенню вітчизняного і міжнародного досвіду з організації та ведення соціального діалогу, а також роботи відповідних тристоронніх органів;
сприяє створенню та діяльності допоміжних органів соціального діалогу на галузевому, регіональному і виробничому рівнях, надає їм консультаційну та організаційно-методичну допомогу;
співпрацює з науково-дослідними установами, вищими навчальними закладами з питань проведення наукових досліджень щодо розвитку соціального діалогу;
здійснює моніторинг стану соціально-економічних і трудових відносин, додержання прав працівників, професійних спілок та роботодавців;
інформує громадськість про свою діяльність, результати досягнутих сторонами соціального діалогу домовленостей із соціально-економічних і трудових питань;
організовує проведення науково-практичних конференцій, семінарів з питань розвитку соціального діалогу на всіх рівнях та бере участь у їх роботі;
вносить пропозиції щодо розвитку співробітництва з міжнародними організаціями, в тому числі реалізації в Україні проектів технічного співробітництва, спрямованих на реалізацію основних прав і свобод громадян у сфері праці та соціального захисту;
затверджує регламент та плани роботи Національної ради;
заслуховує звіти керівника секретаріату Національної ради;
здійснює в межах компетенції інші повноваження.
6. Національна рада має право:
звертатися до Президента України, органів виконавчої влади, об'єднань професійних спілок, організацій роботодавців та їх об'єднань із пропозиціями щодо регулювання відносин у соціально-економічній і трудовій сферах;
делегувати своїх представників для участі в обговоренні у Кабінеті Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, організаціях професійних спілок та організаціях роботодавців (за погодженням з керівниками цих органів) питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин;
створювати робочі групи з числа членів Національної ради для вироблення узгоджених рішень з питань, віднесених до повноважень Національної ради;
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, об'єднань професійних спілок, роботодавців, підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для виконання завдань, передбачених цим Положенням.
7. Національну раду очолюють три співголови, які призначаються та звільняються Президентом України за пропозицією відповідної сторони соціального діалогу.
Співголови Національної ради мають по одному заступнику з числа членів Національної ради.
Співголови Національної ради та їх заступники здійснюють свої повноваження на громадських засадах.
Членами Національної ради є по двадцять два представники від кожної сторони соціального діалогу. Члени Національної ради виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Питання щодо визначення представників від кожної сторони соціального діалогу у Національній раді, а також заступників співголів Національної ради вирішуються в порядку, встановленому кожною зі сторін соціального діалогу. Такі порядки є невід'ємними додатками до регламенту Національної ради.
8. Співголови є координаторами сторін соціального діалогу в Національній раді.
Співголови Національної ради:
організовують діяльність Національної ради, спільно визначають за пропозиціями сторін соціального діалогу напрями її роботи;
проводять консультації сторін соціального діалогу в разі виникнення розбіжностей;
представляють позицію відповідної сторони соціального діалогу під час розгляду питань на засіданнях Національної ради;
утворюють за дорученням Національної ради узгоджувальні комісії та робочі групи, розглядають їх пропозиції та висновки.
9. Члени Національної ради:
беруть участь в обговоренні питань, що розглядаються на засіданнях Національної ради, та вносять свої пропозиції щодо прийняття відповідних рішень;
беруть участь за дорученням Національної ради або співголови у роботі комісій, рад, груп з питань підготовки висновків, рекомендацій, проектів угод, нормативно-правових актів з питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин;
представляють за дорученням співголови чи за рішенням сторони соціального діалогу позицію сторони соціального діалогу під час розгляду питань на засіданнях Національної ради;
інформують органи та організації, що їх делегували до складу Національної ради, про діяльність Ради, прийняті нею рішення та про свою роботу в Національній раді.
10. Забезпечення діяльності Національної ради здійснюється секретаріатом, до складу якого входять дев'ять осіб.
Секретаріат Національної ради очолює керівник, який призначається в установленому порядку за спільним поданням співголів Національної ради.
11. Організаційною формою роботи Національної ради є засідання, які проводяться не рідше одного разу на три місяці.
Засідання Національної ради скликаються співголовами. У разі потреби на вимогу однієї із сторін соціального діалогу може бути скликано позачергове засідання Національної ради.
Засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні більшість представників від кожної із сторін соціального діалогу, які є членами Національної ради.
Співголови Національної ради головують на засіданнях Ради почергово.
Порядок проведення засідань, прийняття рішень Національною радою визначається регламентом, який затверджується Національною радою.
12. Рішення Національної ради оформляється протоколом, який підписується співголовами Національної ради, а в разі їх відсутності – заступниками співголів.
У разі незгоди однієї із сторін соціального діалогу або члена Національної ради з прийнятим рішенням їх окрема думка викладається в письмовій формі і додається до рішення Національної ради.
Рішення Національної ради мають рекомендаційний характер.
Рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організаціями професійних спілок та роботодавців.
Реалізація рішень Національної ради може здійснюватися шляхом видання в установленому порядку актів та доручень Президента України.
13. Національна рада використовує в роботі бланки зі своїм найменуванням.
Глава Секретаріату
Президента України О.РИБАЧУК
Щодо порядку створення і державної реєстрації обласних, республіканської (АРК), Київської і Севастопольської міських організацій роботодавців галузі охорони здоров’я та Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я |
Преамбула Стаття 3 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців" проголошує, що: "Законодавство України про організації роботодавців та їх об'єднання складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", цього Закону, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до нього, а також законодавства про соціальне партнерство, професійні спілки". При цьому, частина 1 статті 4 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців" уточнює вищенаведену норму наступним чином: "З питань, не врегульованих цим Законом, діяльність організацій роботодавців та їх об'єднань регулюється Законом України "Про об'єднання громадян". А у статті 13 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців" сказано, що: "Організації роботодавців та їх об'єднання підлягають обов'язковій реєстрації в порядку, встановленому Законом України "Про об'єднання громадян". Також у порядку передбаченому Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”. З огляду на те, що Законами України від 16 червня 1992 року № 2460-XII "Про об'єднання громадян" та від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців" дещо по-різному визначається статус громадських організацій, а ідентичні поняття позначаються різними термінами: "організації роботодавців", "об'єднання організацій роботодавців" (ЗУ "Про організації роботодавців") та "об'єднання громадян", "спілки об'єднань громадян" (ЗУ "Про об'єднання громадян"), порядок створення і реєстрації організацій роботодавців галузі охорони здоров’я потребує певного роз'яснення. І. Статус і порядок утворення Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я Аналіз статті 1, частин 1, 2 статті 8 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців" дозволяє стверджувати, що утворення роботодавців існують у двох формах: організація роботодавців і об'єднання організацій роботодавців, які створюються за територіальною або галузевою ознакою. При цьому, на всеукраїнському рівні Закон передбачає утворення роботодавців лише у формі об'єднання організацій роботодавців. Відповідно до частини 9 статті 8 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців": "Статус всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців мають об'єднання, які на час державної реєстрації об'єднують обласні організації роботодавців певної галузі тих областей, де сконцентровані підприємства цієї галузі". Засновниками об'єднання організацій роботодавців є організації роботодавців. Рішення про заснування об'єднання організацій роботодавців приймається установчим з'їздом (конференцією) роботодавців - уповноважених роботодавців-представників організацій роботодавців (чч. 1, 2 ст. 10 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців"). Членами об'єднань організацій роботодавців можуть бути організації роботодавців, зареєстровані відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 12 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців"). Частина 1 статті 11 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців" зазначає, що: "Організації роботодавців та їх об'єднання діють на основі статутів, які затверджуються установчим з'їздом (конференцією) роботодавців, організацій роботодавців". З вищенаведених норм Закону можна зробити наступні висновки: 1. Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я створюється за галузевою ознакою. 2. Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я може існувати лише у формі об'єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я. 3. Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я може набути статус всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я, якщо (див. пункт 4). 4. Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я створюється на з'їзді (конференції) організаціями роботодавців галузі охорони здоров’я, які відповідно до Закону України "Про організації роботодавців" мають статус обласних (Київської та Севастопольської міських), республіканської (АР Крим), є юридичними особами, діють на підставі своїх статутів і зареєстровані в порядку, передбаченому Законом України від 16 червня 1992 року № 2460-XII "Про об'єднання громадян". 5. Створенню Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я передує створення організацій роботодавців галузі охорони здоров’я в регіонах України, які на своїх установчих конференціях, в тому числі, приймають рішення про участь у створенні відповідного всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я. ІІ. Статус і порядок створення організацій роботодавців галузі охорони здоров’я Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців" організації роботодавців галузі охорони здоров’я створюються і діють за галузевою ознакою і можуть мати статус місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим (далі - республіканських), міжнародних. Разом з тим, Закон передбачає створення галузевого об'єднання організацій роботодавців із всеукраїнським статусом (в нашому випадку – Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я) лише галузевими організаціями роботодавців зі статусом не нижче обласних (ч. 9 ст. 8 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців"). Отже, організації роботодавців галузі охорони здоров’я в регіонах України повинні створюватися зі статусом обласних, Київської та Севастопольської міських, республіканської (в АР Крим). Статус обласних, Київської та Севастопольської міських мають організації роботодавців, діяльність яких поширюється на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя і які на час державної реєстрації об'єднують не менше двох і більше роботодавців певної галузі з тих районів і міст обласного підпорядкування цієї області, районів у містах Києві та Севастополі, де сконцентровані підприємства цієї галузі (ч. 5 ст. 8 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців"). Статус республіканських мають організації роботодавців, які на час державної реєстрації об'єднують не менше двох і більше роботодавців певної галузі з тих адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим, де сконцентровані підприємства цієї галузі (ч. 7 ст. 8 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців"). В статті 9 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців" вказано, що засновниками організації роботодавців можуть бути два і більше роботодавці певної галузі для заснування галузевої організації роботодавців. Рішення про створення організації роботодавців приймається установчим з'їздом (конференцією) роботодавців, що оформляється протоколом установчого з'їзду (конференції), який підписують голова та секретар з'їзду (конференції). Невід'ємною частиною протоколу є реєстр осіб, які брали участь в установчому з'їзді (конференції). Установчий з'їзд (конференція) затверджує статут організації роботодавців, обирає її органи управління, уповноважує осіб на проведення державної реєстрації, вирішує інші питання, пов'язані із створенням організації роботодавців. Крім того, приймається рішення про участь у створенні всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я. ІІІ. Реєстрація організації роботодавців галузі охорони здоров’я та Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я Відповідно до пункту 2 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 140 "Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян" (далі Положення) легалізація місцевих об'єднань громадян (читай "організацій роботодавців") здійснюється Головним управлінням юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними, районними в містах Києві та Севастополі управліннями юстиції, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. Для реєстрації подається заява, підписана не менш як трьома засновниками об'єднання громадян або їх уповноваженими представниками (в нашому випадку - двома засновниками, якщо їх тільки двоє). До заяви додаються: 1) статут в двох примірниках; 2) протокол установчої конференції, яка прийняла статут (невід'ємною частиною протоколу є реєстр осіб, які брали участь в установчій конференції - ч. 3 ст. 9 Закону України від 24 травня 2001 року № 2436-III "Про організації роботодавців"). 3) відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи); 4) відомості про засновників об'єднання громадян (Реєстр осіб, що брали участь в установчій конференції); 5) документ, який підтверджує місцезнаходження об'єднання громадян; 6) документ про сплату реєстраційного збору. Реєстрація об'єднання організацій роботодавців (Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я) здійснюється Мін'юстом України як реєстрація спілок об'єднань громадян згідно із статтею 10 Закону України від 16 червня 1992 року № 2460-XII "Про об'єднання громадян". Для цього новостворені організації роботодавців галузі охорони здоров’я повинні передати в Оргкомітет: 1) дані про назву організації роботодавців, місцезнаходження вищих статутних органів, дату та орган, що здійснював державну реєстрацію організацій роботодавців (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи), прізвище, ім’я та по батькові особи, яка представляє організацію роботодавців, дані її паспорта (ці дані підписуються особою, яка уповноважена брати участь в установчому з’їзді, що підтверджується оригіналом протоколу). Додаток: зразок протоколу Установчої конференції на 4 арк. Голова
ПРОТОКОЛ Установчої конференції _____________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я м. ___________ від "__" _______ 2006 р.
ПРИСУТНІ: _____ осіб згідно реєстру присутніх (Додаток №1). ПОРЯДОК ДЕННИЙ:
1. Про обрання голови та секретаря конференції. Про утворення _____________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я 2. Про затвердження Статуту _____________ обласної організації роботодавців. 3. Про обрання членів Правління та Голови Організації. 4. Про обрання Ревізійної комісії. 5. Про державну реєстрацію. Про участь у створенні Всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців галузі охорони здоров’я 1. По першому питанню слухали: _______П.І.Б.______________, який запропонував обрати Головою конференції ____П.І.Б.__________________ та Секретарем конференції ____П.І.Б.____________ . Вирішили: 1. Обрати Головою конференції _____П.І.Б._______ та Секретарем конференції _____П.І.Б._______. Проголосували: „за” – одностайно. 2. По другому питанню слухали: - _____П.І.Б._______ , який доповів присутнім про необхідність створення _____________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я, її завдання і мету. Виступили: ____П.І.Б.________ , яка виступила з підтримкою пропозиції доповідача. Вирішили: 2. Утворити ___________ обласну організацію роботодавців галузі охорони здоров’я та брати активну участь у її роботі. Проголосували: „за” – одностайно.
3. По третьому питанию слухали: ____П.І.Б.________ , який ознайомив присутніх із проектом Статуту _______________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я і запропонував прийняти рішення про його затвердження та дотримання. Вирішили: 3. Затвердити Статут __________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я, визнати за обов’язок виконання його вимог. Проголосували: „за” – одностайно. 4. По четвертому питанню слухали: ____П.І.Б._________ , який запропонував обрати Головою ___________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я ____П.І.Б.________. Вирішили: 4.1. Обрати ____П.І.Б._______ Головою ____________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я. Проголосували: „за” – одностайно. Слухали ____П.І.Б.________ , який запропонував обрати членами Правління: - ___________________________________ Вирішили: 4.2. Затвердити Правління у такому складі: - ___________________________________ Проголосували: „за” – одностайно. 5. По п’ятому питанню слухали: ____П.І.Б.________ , який запропонував обрати Ревізійну комісію у такому складі: - ___________________________________ Вирішили: 5.1. Затвердити запропонований склад Ревізійної комісії: - ___________________________________ Проголосували: „за” – одностайно. 6. По шостому питанню слухали: - ___П.І.Б.__________ , який доповів про необхідність проведення державної реєстрації та запропонував уповноважити _____П.І.Б.______ провести державну реєстрацію _____________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я. Вирішили: 6.1. Уповноважити ____П.І.Б._______ зібрати та підготувати усі необхідні документи та провести державну реєстрацію ___________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я. 6.2. Уповноважити ___П.І.Б.______, ___П.І.Б._________ та ____П.І.Б._________ підписати заяву встановленого зразка задля подання документів на державну реєстрацію до ___________ обласного управління юстиції. Проголосували: „за” – одностайно. 7. По сьомому питанню слухали: - ____П.І.Б._________ , який доповів про необхідність створення всеукраїнського об'єднання роботодавців галузі охорони здоров’я, її завдання, мету та запропонував взяти участь у створенні такого об'єднання. Вирішили: 5.1. Взяти участь у створенні всеукраїнського об'єднання роботодавців галузі охорони здоров’я в якості одних з його засновників. 5.2. Обрати делегатами Установчого з'їзду всеукраїнського об'єднання роботодавців галузі охорони здоров’я і уповноважити представляти на ньому ____________ обласну організацію роботодавців галузі охорони здоров’я в якості одного із засновників наступних осіб: - ___________________________________ 5.3. Рекомендувати до складу керівного органу всеукраїнського об'єднання роботодавців галузі охорони здоров’я в якості уповноваженого представника ____________ обласної організації роботодавців галузі охорони здоров’я голову організації ________П.І.Б.____________. Проголосували: „за” – одностайно.
Голова конференції (підпис) П.І.Б.
Секретар конференції (підпис) П.І.Б.
|
Завантажити:
Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Цей Закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців) - 1166711830_zakon_reestracia.zip
Зразок Статуту Регіонального ОБ"ЄДНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙ РОБОТОДАВЦІВ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я (Зразок статуту ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТОДАВЦІВ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я - ХарківООРГОЗ, Кримської республіканської організації роботодавцівгалузі охорони здоров’я -КримРОРГОЗ,Севастопольської міської організації роботодавцівгалузі охорони здоров’я - СевастопольОРГОЗ) - 1166710789_Statut_OORGOZ.zip
Статут ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБ"ЄДНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙ РОБОТОДАВЦІВ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я - 1166710469_Statut_VOORGOZ.zip
ЗАКОН УКРАЇНИ Про організації роботодавців - 1166710228_zakon_rabotod.zip
ЗАКОН УКРАЇНИ Про об"єднання громадян - 1166710122_zakon_gromad.zip
Наказ. Про затвердження Порядку підготовки та оформлення рішень щодо легалізації об"єднань громадян та інших громадських формувань
| МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. Наказ N 92/5 від 07.12.2006 | ||||||||||
| МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Н А К А З 07.12.2006 N 92/5 Зареєстровано в Міністерстві Про затвердження Порядку підготовки та оформлення Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. N 1577, з метою унормування прийняття рішень з питань легалізації об’єднань громадян та інших громадських формувань Н А К А З У Ю:
ЗАТВЕРДЖЕНО Зареєстровано в Міністерстві ПОРЯДОК 1. Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України "Про об’єднання громадян", "Про благодійництво та благодійні організації", "Про молодіжні та дитячі громадські організації", "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про політичні партії в Україні", "Про організації роботодавців", "Про торгово-промислові палати в Україні", "Про третейські суди" та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання створення, легалізації та функціонування громадських формувань, згідно з якими легалізація політичних партій, громадських, благодійних організацій, організацій роботодавців, творчих, професійних спілок їх об’єднань тощо (далі - об’єднання громадян) є обов’язковою і здійснюється шляхом їх легалізації, реєстрації або повідомлення про заснування. 2. Порядок визначає процедуру підготовки та оформлення рішень, які є результатом розгляду Міністерством юстиції (далі - Мін’юст) та його територіальними органами заяв і установчих документів (далі - установчі документи), що подані для легалізації об’єднань громадян, реєстрації інших громадських формувань (далі - об’єднання громадян), а також рішень про реєстрацію (погодження або взяття до відома) змін до установчих документів відповідно до законодавства. 3. Відповідно до цього Порядку приймаються рішення стосовно реєстрації та/або легалізації об’єднань громадян, професійних спілок та їх об’єднань, реєстрації відділень, філій, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав в Україні, благодійних організацій, творчих спілок, відділень, філій і представництв всеукраїнських і міжнародних благодійних організацій, місцевих осередків всеукраїнських і міжнародних громадських організацій, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок; реєстрації політичних партій, реєстрації та/або легалізації їх структурних утворень; реєстрації торгово-промислових палат, постійно діючих третейських судів, інших громадських формувань, організацій роботодавців, їх об’єднань, асоціацій кредитних спілок; статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і статутів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами України; статутів територіальних громад; символіки громадських організацій, політичних партій, благодійних організацій, інших громадських формувань (далі - об’єднання громадян), а також рішень про реєстрацію (погодження або взяття до відома) змін до установчих документів. 4. Легалізація (реєстрація) об’єднань громадян, інших громадських формувань полягає у проведенні правової експертизи установчих документів на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, прийнятті рішення про легалізацію об’єднання громадян, реєстрацію іншого громадського формування, присвоєнні йому реєстраційного номера, видачі свідоцтва та занесенні відомостей до відповідного реєстру. 5. Реєстрація (погодження або взяття до відома) змін до статутних документів полягає у проведенні правової експертизи цих змін, перевірці відповідності змісту внесених змін на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства, а також відповідності процедури прийняття (ухвалення) змін до статутних документів об’єднання громадян. 6. Правову експертизу статутних документів, змін (погодження або взяття до відома) до статутних документів об’єднань громадян, інших громадських формувань проводять уповноважені підрозділи:
7. Мін’юст та його територіальні органи (далі - легалізуючий орган) зобов’язані у строк, визначений законами України, прийняти одне з таких рішень:
8. Рішення, зазначені у пункті 7 Порядку, приймаються залежно від результатів правової експертизи в межах установленого строку виключно на підставах, встановлених законами, а також прийнятими на їх виконання актами Кабінету Міністрів України та наказами Мін’юсту, а в разі реєстрації (погодження або взяття до відома) змін до установчих документів також на підставі статуту відповідної організації. Такі рішення оформляються наказами, до яких додається висновок про легалізацію або висновок про відмову у легалізації (додаток 1), висновок про реєстрацію змін (погодження або взяття до відома) до статутних документів або про відмову в реєстрації (погодженні або взятті до відома) змін до статутних документів (додаток 2), висновок про скасування запису про реєстрацію (легалізацію) об’єднання громадян (додаток 3). Висновок є невід’ємною частиною наказу. 9. Висновок у Мін’юсті підписується виконавцем, начальником відділу, погоджується директором Департаменту і затверджується заступником Міністра. 10. Висновок у головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, підписується виконавцем, погоджується начальником структурного підрозділу, який виконує функції легалізації об’єднань громадян, і затверджується заступником начальника Головного управління. 11. Висновок у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управліннях юстиції підписується виконавцем та погоджується начальником територіального управління юстиції. 12. Наказ готується на підставі правових висновків і підписується Міністром юстиції, керівником відповідного територіального управління юстиції. 13. Наказ може бути оформлений індивідуально на кожне об’єднання громадян або із включенням списку об’єднань громадян, щодо яких прийнято рішення. 14. На підставі наказу оформлюється свідоцтво про реєстрацію (легалізацію) об’єднання громадян, яке підписується Міністром юстиції, керівником відповідного територіального управління юстиції. 15. Статут об’єднання громадян прошивається і завіряється на звороті останньої сторінки печаткою структурного підрозділу, відповідального за легалізацію об’єднань громадян, або печаткою територіального органу, з проставленням кількості сторінок, дати прийняття рішення про реєстрацію та підписується спеціалістом, який відповідає за ведення реєстру об’єднань громадян. У лівому куті титульної сторінки статуту проставляється гриф "Зареєстровано" або "Легалізовано", вказується назва легалізуючого органу, дата і номер наказу, номер свідоцтва та завіряється уповноваженою посадовою особою легалізуючого органу. 16. У разі легалізації об’єднання громадян шляхом повідомлення про його заснування відомості про об’єднання уносяться до книги обліку громадських організацій, про що засновники повідомляються відповідним листом, який підписує керівник Департаменту, керівник територіального органу юстиції. 17. У разі прийняття рішення про реєстрацію (погодження або взяття до відома) змін до статутних документів оформлюється у разі потреби нове свідоцтво про реєстрацію (легалізацію) та готується відповідний лист, який підписує керівник Департаменту, керівник територіального органу. 18. Свідоцтво про реєстрацію (легалізацію) об’єднання громадян перший примірник статуту видаються особисто засновнику, керівнику об’єднання громадян або уповноваженій ними особі, які у відповідному реєстрі проставляють свій підпис із зазначенням своєї посади в об’єднанні громадян, прізвища, імені та по батькові, дати одержання документів. 19. Відомості про зареєстровані (легалізовані) об’єднання громадян, зміни до статутних документів об’єднань громадян вносяться до Єдиного державного реєстру об’єднань громадян та благодійних організацій в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій. 20. У разі, якщо є установлені Конституцією України та законами підстави для відмови в реєстрації (легалізації шляхом повідомлення), готується правовий висновок про відмову в реєстрації (легалізації шляхом повідомлення) об’єднання громадян з викладенням підстав відмови - конкретних положень законодавства України, яким суперечать (з якими не узгоджуються) статутні документи та проект наказу. У преамбулі наказу вказуються норми актів законодавства, які стали підставою для відмови у реєстрації (легалізації), в пунктах наказу викладається рішення легалізуючого органу та роз’яснюється порядок оскарження рішення до суду. 21. Наказ про відмову у реєстрації об’єднання громадян є індивідуальним і готується на кожне об’єднання громадян окремо. 22. Копія наказу про відмову в реєстрації об’єднання громадян надсилається заявникові супровідним листом за підписом керівника Департаменту, територіального органу юстиції на адресу одного із засновників, зазначену у заяві, або на зазначену в супровідному листі об’єднання громадян в установлений законом строк. 23. Наказ про скасування у відповідному реєстрі запису про реєстрацію (легалізацію) об’єднання громадян видається на підставі рішення вищого статутного органу про саморозпуск об’єднання або на підставі рішення суду.
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ПОГОДЖУЮ ЗАТВЕРДЖУЮ
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ПОГОДЖУЮ ЗАТВЕРДЖУЮ
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ЗГОДНА ЗАТВЕРДЖУЮ |